З 3 по 7 березня 2025 року у Вільногірському ліцеї №4 пройшов Тиждень мистецтв, у рамках якого свою персональну виставку представила Аріна Затульна, учениця 6-А класу. Редакція Вільногірськ.IN.UA поспілкувалася з бабусею Аріни Затульної, яка розповіла про перші кроки онуки у світі мистецтва, її улюблені техніки та натхнення.

Деталі читайте на Вільногірськ.IN.UA 

На персональній виставці, юна мисткиня представила свої малюнки, виконані в різних техніках, а також вироби декоративно-ужиткового мистецтва. 

Мистецький шлях Аріни розпочався ще в дитячому садочку, коли вона почала захоплюватися малюванням і ліпленням. Тоді дівчинку записали до гуртка з малювання у Палаці культури та спорту “Металург”. 

“17 квітня 2018 року Аріна почала малювати у гуртку, їй ще не було 5 рочків”, – каже бабуся дівчинки, Світлана Іванівна. 

Першою роботою Аріни був малюнок “Русалонька”. 

“У 2019 році Аріна почала приймати участь у конкурсах з малюнком “Русалонька””, – згадує Світлана Іванівна. 

Найбільше юна мисткиня полюбляє малювати фломастерами, а надихається вона видатними українськими художницями. 

“Гапчинька, Марія Приймаченко та Катерина Білокур їй дуже подобаються”, – ділиться бабуся Аріни Затульної. 

Світлана Іванівна підтримує всі починання своєї онуки. Дівчинка займається танцями, вʼяже, ліпить з пластиліну, а також відвідує гурток інженерії і робототехніки. 

“Що їй подобається, тим вона і займається”, – каже Світлана Іванівна. 

Бабуся бажає своїй онуці, щоб у неї все завжди виходило. 

Читайте також:

• “Я хочу, щоб мої пісні торкалися душі кожного слухача”, – історія Вікторії Осіпової, вихованки музичної школи Вільногірська
• Владислав Шульжик: талант Вільногірська, який надихає

Він виріс зовсім поруч із Вільногірськом, а сьогодні відповідає за безпеку всієї громади. Сергій Одинокий — офіцер-рятувальник, який очолює сектор №3 Кам’янського районного управління ДСНС у Дніпропетровській області.  Його робота — це щоденна відповідальність, багато напрямків і постійна готовність до викликів.

Журналістка Вільногірськ IN.UA поспілкувалась із Сергієм Одиноким, щоб дізнатися, як він прийшов до професії, що входить у його роботу та як він бачить безпеку громади сьогодні.

Нагадаємо, що редакція Вільногірськ IN.UA  нещодавно писала, що в місті працює офіцер-рятувальник. Тому ми прагнемо познайомити мешканців із людиною, яка щоденно працює над тим, щоб громада була захищеною й готовою до викликів.

Від Вишневого до Вільногірська: шлях, що привів до служби

Сергій Одинокий народився та виріс у селі Вишневе Кам’янського району. У Вільногірську він бував часто, а вперше почав тут безпосередньо проживати, коли вступив до Вільногірського технікуму НМетАУ (нині — ВСП “Вільногірський фаховий коледж УДУНТ”). Після завершення навчання Сергій близько п’яти років фактично не мешкав у місті. Остаточно переїхав до Вільногірська вже згодом — у зв’язку зі службовою необхідністю.

“Після закінчення навчання в технікумі, я вступив до НМетАУ та, майже відразу, взявши академічну відпустку, пішов на службу в один з органів Міністерства оборони України. Після звільнення в запас продовжив навчання за заочною формою та почав обирати собі професію.
Короткостроково працював на різних підприємствах, але вже не зовсім хотілося буденного одноманітного життя працюючи в цивільній сфері. Було бажання знайти для себе щось цікавіше, багатше на емоції, корисне для суспільства та, бажано, з долею ризику”,  — розповідає Сергій.

Перші чотири роки служив у 52-й державній пожежно-рятувальній частині ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області. Згодом — послідовні кроки кар’єрного зростання: провідний інспектор, головний інспектор, а потім — офіцер-рятувальник Вільногірської громади. Сьогодні має чотири освітні ступені, серед яких — молодший спеціаліст та бакалавр в цивільній сфері і бакалавр та магістр в сфері пожежної безпеки та цивільного захисту

“Бути офіцером-рятувальником — це робити життя громади безпечнішим”

Свою роль Сергій пояснює просто, але значущо: забезпечити безпеку людей. За цими словами — величезний комплекс завдань, від превенції до реагування.

Офіцер-рятувальник координує взаємодію влади, служб і населення, прогнозує ризики, аналізує причини пожеж, займається об’єктами критичної інфраструктури, організовує навчання для дітей, дорослих і працівників підприємств.

“Бути офіцером-рятувальником громади — це робити все максимально можливе самому та залучаючи органи влади, населення й суб’єктів господарювання, створити систему цивільного захисту, яка забезпечить безпеку в громаді та її готовність до надзвичайних ситуацій”, — підкреслює він.

Щоденна робота: десятки напрямків, одна ціль

Серед основної роботи Сергія — реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, контроль за пожежною та техногенною безпекою, перевірки, обстеження, превентивні заходи, робота з фахівцями освіти та підприємств, документування правопорушень і взаємодія з поліцією.

Також він відповідає за:

• облік пожеж і аналіз причин їх виникнення;
• оцінку стану пожежної безпеки населених пунктів;
• участь в евакуаційних заходах;
• ідентифікацію вибухонебезпечних предметів та організацію їх знешкодження;
• розвідку місць надзвичайних ситуацій, зокрема пов’язаних із ворожими обстрілами.

“У сфері безпеки немає другорядних завдань”

Відповідаючи на питання про найпоширеніші надзвичайні ситуації, Сергій відзначає: “Враховуючи особливості території та населення Вільногірської громади, найчастіше це пожежі та різнобічна допомога населенню. Але, хочеться сподіватись, що у взаємодії з населенням ми й ці події зведемо до мінімуму”.

Щодо готовності громади до кризових ситуацій він висловлюється стримано:
“Немає нічого ідеального, але ми маємо прагнути. Якщо сказати, що все добре — це або недооцінити ризики, або зупинити розвиток”.

Певні аспекти цивільного захисту, зокрема під час воєнного стану, не підлягають широкому розголосу, але робота над ними триває щоденно.

Робота з ліцеями, підприємствами та громадою

Окрема частина діяльності — освітня та роз’яснювальна робота. Для закладів освіти це навчальні заняття, екскурсії до частин, виїзні заняття з вибухотехніками, популяризація проєктів “Класи безпеки” та “Рух юних пожежних-рятувальників”, підготовка закладів до навчального року.

З підприємствами та організаціями — це інструктажі, консультації, превентивна робота, перевірки.

Крім цього, рятувальник щодня спілкується з мешканцями на вулицях: роздає пам’ятки, пояснює правила безпеки, нагадує про мінні ризики та порядок дій під час повітряної тривоги.

Про виклики, плани та проєкти

У сфері безпеки щодня з’являються нові завдання — через зміну ситуації в країні та регіоні. Частина інформації є закритою, але робота триває постійно.

Про плани Сергій говорить коротко, але влучно: “Щоденно виконувати свої посадові обов’язки — це і є шлях до підвищення безпеки громади”.

На прохання згадати особливий випадок Сергій відповідає: виділити один неможливо. Кожна історія залишає або позитивний, або болючий досвід — і кожна щось змінює.

Поради мешканцям: знання — це безпека

Рятувальник закликає жителів громади дбати про себе та близьких, не нехтувати правилами та не соромитися вчитися.

“Особиста безпека починається зі знань та ставлення до них”, — наголошує він.

Також просить приділяти увагу людям літнього віку й тим, хто має обмежені можливості: пояснювати їм правила користування електроприладами та газовим обладнанням. Бо кожна така розмова може запобігти трагедії.

Найкраща підтримка від громади — це відповідальність. Дотримання правил, уважність до себе та інших, підвищення власної грамотності у сфері цивільного захисту.

“Кожен може почати покращувати безпеку вже сьогодні”, — каже Сергій Одинокий.

Читайте також:

Міська рада Вільногірська відповіла на петицію щодо скорочення відключень світла

Вільногірський міський суд виніс вирок у справі про умисне легке тілесне ушкодження, яке відбулося біля одного з житлових будинків міста. Суд розглядав кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.125 Кримінального кодексу України.

Про це йдеться у вироку суду по справі 174/1394/25.

Що встановив суд

Інцидент стався 5 липня 2025 року. Близько 23:40, обвинувачений перебував біля під’їзду житлового будинку, де він вступив у діалог із неповнолітнім хлопцем. Розмова швидко переросла у конфлікт, і вже за кілька хвилин чоловік завдав підлітку щонайменше 4 удари кулаком в обличчя з лівого боку.

Постраждалий, сидячи на лавці, прикривав обличчя руками, намагаючись захиститися. Нападник припинив свої дії самостійно та покинув місце.

Судово-медична експертиза встановила, що хлопець отримав синці на повіках лівого ока та на мізинці лівої руки. Ці травми кваліфіковані медиками як легкі тілесні ушкодження.

У жовтні 2025 року, прокурор та обвинувачений уклали угоду про визнання винуватості. У цьому документі чоловік повністю визнав свою провину, повідомив суду про щире каяття та погодився на узгоджену сторонами міру покарання — штраф у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 гривень. Угоду підтримав його адвокат, а потерпілий та законний представник неповнолітнього подали письмову згоду.

Суд оцінив чи відповідає така угода вимогам закону.

Під час перевірки суд встановив, що: подія конфлікту дійсно відбулася і підпадає під ч.1 ст.125 Кримінального кодексу України. А також те що обвинувачений уклав документ добровільно та усвідомлює всі правові наслідки. Покарання не суперечить законодавству та є пропорційним тяжкості проступку, сторона потерпілих не заперечує проти схвалення угоди у письмовій формі.

Зважаючи на це, суд дійшов висновку, що угода є законною, обґрунтованою і може слугувати підставою для винесення вироку. В результаті — саме на основі затвердженої угоди суд завершив розгляд кримінального провадження та ухвалив вирок: визнати чоловіка винним і призначити погоджений сторонами штраф у 850 гривень.

Читайте також:

Як розлучитися з військовополоненим або зниклим безвісти: роз’яснення Мін’юсту