До Вільногірська вдруге завітала команда ветеринарів від благодійної організації Sterilization UA, яка проводить стерилізацію котів і собак по всій Україні. Процедури відбулися 15 березня за адресою вул. ім. Ю. Устенка, 31 і об’єднали зусилля волонтерів, місцевих мешканців та фахівців.

Журналістка Вільногірськ IN.UA поспілкувалася з однією із організаторок, волонтеркою Ольгою Роговенко, та дізналася подробиці.

“Це важливо для зменшення кількості безпритульних”

За словами Ольги Роговенко, ця благодійна організація, “Sterilization UA”, вже вдруге завітали до Вільногірська з цією ініціативою. Незадовго як приїхати сюди, вони були у Верхньодніпровську, де за один день стерилізували понад 70 котів. У Вільногірську кількість прооперованих тварин теж була значною. На жаль, поспілкуватися із самими ветеринарами нам не вдалося, так як вони були зайняті пацієнтами.

До команди організаторів стерилізації долучилася і волонтерка Ольга Роговенко — власниця притулку “Пухнастий батальйон”. За її словами, ідея провести стерилізацію в місті виникла після того, як вона влітку повезла тварин до Верхньодніпровська й побачила високу якість операцій, які там проводили.

“Якість операцій дуже гарна, і це стало великим полегшенням для тваринок, і для волонтерів також”, — Ольга Роговенко.

Фінансування ініціативи здійснювалося через збори в соціальних мережах, а сам процес організації взяли на себе чотири місцеві активістки: сама Ольга Роговенко, власниця собачого притулку Вікторія Кукса, волонтерка Інна Середа та Анастасія Бондар. Під час акції стерилізували як безпритульних, так і домашніх тварин — реєстрація була відкритою для всіх.

Допомагали зловити тварин для стерилізації місцеві зоозахисниці Вікторія Кукса та Ольга Роговенко. Жінки опікуються притулками і часто організовують збори на ветеринарні послуги. Вони годують тварин у дворах, аби ті довіряли й підходили — це полегшує відлов. Також цим займаються і деякі місцеві, що дуже допомагає волонтерам.

“Це все робиться на волонтерських засадах, за свій кошт. Ми не отримуємо за це ані копійки”, — пояснює Ольга Роговенко.

“Люди самі оплачують ліки”

Безкоштовною ця процедура не була: стерилізація котів і собак оплачувалася власниками або волонтерами. Наприклад, стерилізація киці коштувала 300 гривень, кота — 400, собаки — від 500 до 1000 гривень, залежно від статі та ваги.

“Ціни формуються з розрахунку на вартість ліків, зокрема — анестезії. Лікарі не беруть за свою роботу грошей — лише за препарати”, — кажуть організатори.

Запис відбувався заздалегідь — кожну людину вписували на певний час, щоб уникнути черг і забезпечити безпеку тварин.

Процедура й відновлення

За словами Ольги Роговенко, стерилізація проходить під загальним наркозом — це повноцінна операція. Оптимальний вік для кицьок — від 8 місяців. У разі, якщо тварина худа або хвора, їй відмовляють і рекомендують спочатку пролікувати.

Відновлення у кожної тварини різне — зазвичай це займає від 1 до 3 діб. У випадку ускладнень ветеринари призначають антибіотики або знеболювальні. Проте, за словами організаторів, серйозні проблеми виникають рідко.

Не лише про зручність, а й про відповідальність

Як кажуть місцеві волонтери, стерилізація — не просто спосіб зупинити розмноження. Вона має низку переваг для здоров’я тварини: знижується ризик виникнення гінекологічних хвороб, не потрібно давати гормональні препарати, які можуть зашкодити, тощо.

“Це зменшує кількість блукаючих тварин, знижує рівень конфліктів у місті і покращує добробут самих тварин”, — пояснює Ольга Роговенко.

Читайте також:

• Благодійність для тварин: притулок “Добрі лапи” отримав допомогу від волонтерів
• Як котячий притулок у Вільногірську готується до зими

Грошова допомога до Дня Незалежності України надається одноразово у розмірі від 450 до 3100 гривень.

Про це йдеться у Постанові Кабінету міністрів.

Хто має право на грошову допомогу

Особи з інвалідністю внаслідок війни:

• I групи — 3100 гривень;
• I групи — 2900 гривень;
• III групи — 2700 гривень.

Також право на виплати мають:

• Особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною — 3100 гривень.
• Учасники бойових дій, постраждалі на Революції Гідності, неповнолітні в’язні, діти, народжені в місцях несвободи — 1000 гривень.
• Члени сімей загиблих ветеранів, захисників, померлих учасників бойових дій та осіб з інвалідністю — 650 гривень.
• Учасники війни, колишні в’язні, примусово вивезені, діти партизанів і підпільників — 450 гривень.

Читайте також:

• Усе місто зупиниться на хвилину: у Вільногірську оновлять систему сповіщення — сигнал почує кожен район
• В Україні повернуть щоквартальну звітність для ФОП

Українське козацтво залишило глибокий слід в історії — від захисту рідної землі до формування ідеї державності. Їхній дух свободи, самоврядування та відданість Батьківщині й досі надихають українців і формують національну ідентичність.

Від Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, козацьких зимівників до знищення Запорозької Січі – більше читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA.

Фортеця часу: де починається козацька історія

Початки заселення території Верхньодніпровщини сягають козацької доби. Колись це були землі, де проходили захисні рубежі запорожців, а саме укріплення тут мало оборонний характер – як фортеця. “Тут кожен камінь дихає козацьким минулим”, – з хвилюванням розповідає Наталія Іванівна Коновал, директорка Верхньодніпровського краєзнавчого музею.

Запорізька спадщина

В Україні існувало щонайменше близько десяти Запорозьких Січей. За словами директорки, вісім із них були на території сучасної Дніпропетровщини. Ці укріплення – свідки бурхливого розвитку запорозького козацтва, про яке в музеї можна дізнатися не лише з експозицій, а й з реконструйованого макета останньої Запорозької Січі, автором якого є Кузьма Голов’янко.

Мазепа, Полтава і наш край

З музею відкривається ще одна глибока сторінка – історія Івана Мазепи. Після поразки під Полтавою 1709 року шведська армія разом із Мазепою відступала саме через територію сучасного Верхньодніпровська. Тут, за словами директорки, в Дніпровокам’янці залишилася могила трьохсот мазепинців, які прикривали відступ союзних військ.

“У 1748 році онук одного з полеглих козаків поставив хрест на могилі свого діда, який і досі вцілів, незважаючи на війни, революції й бур’яни”, – наголошує Наталія Іванівна.

Козацькі зими й українська Кубань

Після руйнування Січі у 1775 році багато козаків рушили на Кубань, де й заклали підвалини нової спільноти. Проте дехто повертався й назад – зокрема на Верхньодніпровщину.

Архіви музею зберігають дані про п’ять козацьких зимівників на території сучасного міста, включно з зимівником Макара Нагая. Відомо навіть, де саме він був розташований.

“Ми маємо копії документів, які підтверджують – земля надавалась Григорію Потьомкіну, улюбленцю Катерини II. Тут оселилися українці і не тільки, які відслужили 25 років у війську разом зі своїми сім’ями”, – зазначає директорка.

Верхньодніпровськ: з козацької слободи – до міста

Поселення, що виникло довкола зимівника, називалось Григорівкою, пізніше – Новогригорівкою. У 1806 році воно стало повітовим містом і отримало нову назву – Верхній Дніпро (Верхньодніпровськ). Місто зростало, змінювалося, але завжди зберігало зв’язок з козацьким корінням.

“Слава Богу, що назву не змінювали далі, – усміхається пані Наталія, – бо кожна назва – це як ниточка до історії, з минулого в майбутнє”.

Петро Калнишевський: останній кошовий

Історія завершення козацької доби неможлива без згадки про Петра Калнишевського – останнього кошового отамана Запорозької Січі. Після зруйнування Січі у 1775 році він був засланий на Соловецькі острови, де провів понад 25 років у неволі й помер у віці понад 100 років.

“На Соловках знайшли плиту з написом: “Останній кошовий отаман Війська Запорозького Петро Калнишевський””, – розповідає директорка.

Архітектура міста Архітектура Верхньодніпровська

Будинки ХІХ – початку ХХ століття – теж частина історії. Найцікавіша споруда – будинок повітового земства, збудований у 1876 році за проєктом архітектора Харманського, добудований в 1911 році, він пережив дві війни, революції, підірвані мости і реставрації.

Тут і нині збереглися мармурові сходи, по яких, за переказами, виїжджав на коні Нестор Махно у 1919 році. Основний інтер’єру залишається автентичним, незважаючи на реставрації і перебудови. Багато цікавих місць Верхньодніпрповська можна побачити під час пішохідних екскурсій по місту.