Дороги Вільногірська в критичному стані, а ремонти затягуються через брак фінансування. Заступник міського голови Ростислав Варницький розповів журналістці Вільногірськ IN.UA Катерині Тесленко, чому ремонти не проводяться і чи очікувати покращення ситуації наступного року. 

Більше на Вільногірськ IN.UA

Відсутність ремонту через нестачу коштів

За словами Ростислава Варницького, у 2024 році ремонтні роботи на дорогах Вільногірська не проводилися через брак фінансування. Деякі пошкодження усували завдяки благодійним внескам, проте це не вирішило проблему кардинально.

“На наступний 2025 рік масштабних ремонтних робіт також не заплановано, адже фінансування надходить із міського бюджету, який залишається обмеженим через недостатню кількість сплачених податків”, — зазначив заступник міського голови з питань житлово-комунального господарства Ростислав Варницький.

Новий метод 

Варницький розповів, що у 2025 році все ж планують застосувати новий метод ремонту доріг із використанням помпи. Він є економічним варіантам у звʼязку з фінансовими труднощами. 

“Цей метод дозволяє швидше та якісніше виконувати роботи, у порівнянні з традиційними способами”, — пояснив заступник мера.

Метод ремонту із використанням помпи полягає в тому, що гарячий асфальт або спеціальна ремонтна суміш подається безпосередньо у пошкодження дороги за допомогою спеціального обладнання.

Помпа дозволяє:

1. Точно заповнювати пошкодження – матеріал рівномірно розподіляється по ямі чи тріщині, забезпечуючи її надійне заповнення.
2. Працювати швидше – цей метод значно скорочує час проведення ремонту, що дозволяє обслуговувати більше ділянок за коротший проміжок часу.
3. Покращити якість – матеріал щільніше прилягає до країв пошкодження, зменшуючи ризик повторного руйнування покриття. . 

На питання про затримки ремонтів на окремих ділянках Варницький відповів, що основною причиною залишається брак фінансів.

“Під час моєї каденції масштабних ремонтних робіт не проводилося, тому я не можу надати інформацію про випадки недобросовісного виконання робіт”, — додав Ростислав Варницький. 

Вибір компаній для виконання ремонтів здійснюється через систему “Prozorro”. Вона дозволяє публікувати тендери й обирати підрядника, який запропонує найкращі умови.

Скарги мешканців та планування ремонтів

На запитання про необхідність мешканцям повідомляти про проблеми з дорогами, Варницький зазначив, що такі проблеми здебільшого помітні й без додаткових повідомлень.

“Скарги враховуються під час складання планів ремонтних робіт. Чиновники часто виїжджають на місця та спілкуються з людьми, щоб дізнатися про їхні проблеми, зокрема стан доріг”, — резюмував заступник мера.

Читайте також:

• Онлайн-трансляцій не буде: результати сесії Вільногірської міськради 
• Заступник мера Вільногірська Ростислав Варницький: про благоустрій міста та інфраструктуру

Українське козацтво залишило глибокий слід в історії — від захисту рідної землі до формування ідеї державності. Їхній дух свободи, самоврядування та відданість Батьківщині й досі надихають українців і формують національну ідентичність.

Від Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, козацьких зимівників до знищення Запорозької Січі – більше читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA.

Фортеця часу: де починається козацька історія

Початки заселення території Верхньодніпровщини сягають козацької доби. Колись це були землі, де проходили захисні рубежі запорожців, а саме укріплення тут мало оборонний характер – як фортеця. “Тут кожен камінь дихає козацьким минулим”, – з хвилюванням розповідає Наталія Коновал, директорка Верхньодніпровського краєзнавчого музею.

Запорізька спадщина

В Україні існувало щонайменше близько десяти Запорозьких Січей. За словами директорки, вісім із них були на території сучасної Дніпропетровщини. Ці укріплення – свідки бурхливого розвитку запорозького козацтва, про яке в музеї можна дізнатися не лише з експозицій, а й з реконструйованого макета останньої Запорозької Січі, автором якого є Кузьма Голов’янко.

Мазепа, Полтава і наш край

З музею відкривається ще одна глибока сторінка – історія Івана Мазепи. Після поразки під Полтавою 1709 року шведська армія разом із Мазепою відступала саме через територію сучасного Верхньодніпровська. Тут, за словами директорки, в Дніпровокам’янці залишилася могила трьохсот мазепинців, які прикривали відступ союзних військ.

“У 1748 році онук одного з полеглих козаків поставив хрест на могилі свого діда, який і досі вцілів, незважаючи на війни, революції й бур’яни”, – наголошує Наталія Іванівна.

Козацькі зими й українська Кубань

Після руйнування Січі у 1775 році багато козаків рушили на Кубань, де й заклали підвалини нової спільноти. Проте дехто повертався й назад – зокрема на Верхньодніпровщину.

Архіви музею зберігають дані про п’ять козацьких зимівників на території сучасного міста, включно з зимівником Макара Нагая. Відомо навіть, де саме він був розташований.

“Ми маємо копії документів, які підтверджують – земля надавалась Григорію Потьомкіну, улюбленцю Катерини II. Тут оселилися українці і не тільки, які відслужили 25 років у війську разом зі своїми сім’ями”, – зазначає директорка.

Верхньодніпровськ: з козацької слободи – до міста

Поселення, що виникло довкола зимівника, називалось Григорівкою, пізніше – Новогригорівкою. У 1806 році воно стало повітовим містом і отримало нову назву – Верхній Дніпро (Верхньодніпровськ). Місто зростало, змінювалося, але завжди зберігало зв’язок з козацьким корінням.

“Слава Богу, що назву не змінювали далі, – усміхається пані Наталія, – бо кожна назва – це як ниточка до історії, з минулого в майбутнє”.

Петро Калнишевський: останній кошовий

Історія завершення козацької доби неможлива без згадки про Петра Калнишевського – останнього кошового отамана Запорозької Січі. Після зруйнування Січі у 1775 році він був засланий на Соловецькі острови, де провів понад 25 років у неволі й помер у віці понад 100 років.

“На Соловках знайшли плиту з написом: “Останній кошовий отаман Війська Запорозького Петро Калнишевський””, – розповідає директорка.

Архітектура міста Архітектура Верхньодніпровська

Будинки ІХХ – початку ХХ століття – теж частина історії. Найцікавіша споруда – будинок повітового земства, збудований у 1876 році за проєктом архітектора Харманського, добудований в 1911 році, він пережив дві війни, революції, підірвані мости і реставрації.

Тут і нині збереглися мармурові сходи, по яких, за переказами, виїжджав на коні Нестор Махно у 1919 році. Основний інтер’єру залишається автентичним, незважаючи на реставрації і перебудови. Багато цікавих місць Верхньодніпрповська можна побачити під час пішохідних екскурсій по місту.

У Вільногірську з 4 серпня можуть вимкнути світло в під’їздах. Причина — старі лічильники, які давно не перевіряли. Термін повірки яких закінчився ще у 2008–2009 роках.

Про це повідомив депутат та головний інженер Комунального підприємства “Жилкомсервіс” Віталій Федоренко під час сесії Вільногірської міської ради.

Рішення виділити кошти — прийняли

Федоренко запропонував спрямувати 400 тисяч гривень, які були передбачені на генератор для котельні №10, на перевірку 118 лічильників.

Він також пояснив, що для цього потрібно спершу придбати нові лічильники й тимчасово встановити їх на час перевірки основних.

Депутати також обговорили пропозицію від енергокомпанії — перейти на загальнобудинковий облік.

Федоренко додав: “Енергетична компанія вже закупила і перевірила лічильники для 183 будинків. Вони готові встановити їх за свій рахунок, щоб місто перейшло на новий спосіб обліку електроенергії”.

Він пояснив, що наразі договори з оператором системи розподілу не підписують, бо це призведе до додаткових витрат для мешканців.

“Побутова енергетична компанія вже закупила лічильники, але якщо погодитися, мешканцям доведеться платити за втрати у мережах — це додатково 2–2,5 мільйони гривень на рік. Тому рішення поки не ухвалене”, — зазначив він.

Рішення про виділення 400 тисяч гривень на перевірку лічильників депутати підтримали.

Читайте також:

• Усе місто зупиниться на хвилину: у Вільногірську оновлять систему сповіщення — сигнал почує кожен район
• У Вільногірський ліцей №2 не набиратимуть учнів у перший клас