У Вільногірській громаді знову втрата: під час виконання бойового завдання на фронті загинув вільногірець Бутенко Віктор. Ким був захисник та про життя до повномасштабного вторгнення, розповіли у пресслужбі Вільногірської міської ради.

Життя до повномасштабної війни

Віктор народився 15 травня 1985 року у Вільногірську. Навчався у місцевій ЗОШ №5. Спеціальність гірничого інженера здобув у Національному гірничому університеті (зараз це НТУ «Дніпровська політехніка»).

Після навчання Віктор працював за фахом у ТОВ «Мотронівський ГЗК». Проявив себе гарним працівником, користувався авторитетом серед колег по роботі.

Разом із дружиною Катериною Віктор створив міцну гарну родину, виховували двох синочків, будували мирні плани на майбутнє.

Життя після повномасштабного вторгнення

Все змінила повномасштабне життя. В грудні 2022 року чоловік був призваний Першим відділом у місті Верхньодніпровск Кам’янського РТЦК та СП на військову службу по мобілізації. 

Служив техніком однієї зі стрілецьких рот військової частини. Брав участь у боях на Лиманському напрямку, в районі Серебрянського лісництва, під Часовим Яром, на Покровському напрямку на Донеччині. За час служби двічі був важко поранений, пройшов лікування у госпіталях. Військові побратими згадують Віктора як вірного друга, мужнього і звитяжного бійця, який був справжнім Воїном і гідним Громадянином своєї держави.

23 липня 2024 року, виконуючи чергове бойове завдання, Віктор Олександрович потрапив під ворожий обстріл, в результаті чого отримав поранення, несумісне з життям. Це сталося на околицях населеного пункту Юріївка Бахмутського району Донецької області. Вже без ознак життя бойові побратими винесли Віктора з поля бою.

Церемонія прощання з воїном відбудеться у неділю, 28 липня 2024 року, на площі перед ПК і С «Металург» о 12:00. Вільногірська влада просить жителів громади взяти участь у цьому скорботному заході й провести Віктора в останній путь.

За бажанням родини поховають воїна у селі Мар’янівка Дмитрівського старостинського округу на місцевому кладовищі.

• Бути готовим до війни та робити неможливе: як все починалось на сході України
• Вдруге став на захист країни: вільногірський лікар добровільно пішов до лав ЗСУ

В Україні запрацює програма іпотерапії та кінного спорту для відновлення захисників та захисниць, які повертаються до цивільного життя.

Про це повідомляє Мінветеранів.

Кінний спорт для ветеранів

Міністерство у справах ветеранів України підписало Меморандум про співпрацю з державним підприємством “Конярство України”.

Що передбачає співпраця:

• запуск програм з іпотерапії для ветеранів та ветеранок, їхніх родин та сімей загиблих;
• організація спільних заходів, тренінгів і реабілітаційних сесій у громадах;
• реалізація спільних проектів у сфері інформування ветеранів та ветеранок, членів їх сімей;
• спільна участь у створенні та впровадженні нових підходів до адаптації через спорт ветеранів війни.

“Іпотерапія — це не просто прогулянка на коні. Це потужна форма фізичної і психологічної реабілітації. Кінь реагує на людину в моменті: без осуду, без вимог, без тиску. І саме ця взаємодія — жива, відчутна, тиха — допомагає ветеранкам і ветеранам упоратись із тривожністю, порушеннями руху та мови, відновлювати внутрішню рівновагу й впевненість”, — йдеться в повідомленні.

Читайте також:

• Які соціальні послуги можна отримати у Вільногірську
• Ще 14 населених пунктів перейменують на Дніпропетровщині

Хлопчик народився у Рівному 20 травня 2025 року в перинатальному центрі “Благодар”, зачатий за допомогою екстракорпорального запліднення після загибелі його батька. Це перший в історії закладу випадок народження дитини, зачатої посмертно.

Про це повідомили на сторінці Рівненського обласного перинатального центру.

Хлопчик народився після смерті батька

Мама хлопчика, Наталя, втратила чоловіка — військовослужбовця Юрія — 21 травня 2024 року. Він загинув, захищаючи Україну на фронті.

Ще за життя подружжя стикнулося з проблемами репродуктивного характеру, тому Юрій здав біоматеріал на зберігання.

“Ми з чоловіком йшли до цієї вагітності понад рік. Боролися, здавали аналізи, поїхали в центр “Благодар”. Він здав біологічний матеріал – сказали через три дні прийти, скажуть результати. Це був березень. А він в березні вже поїхав на “нуль”. Все нормально було, поки той травень не прийшов. 21 травня мені дзвонять і кажуть, що його немає. Я до останнього не вірила, що він загинув, поки не побачила”, – розповідає Наталя.

Через рік після його загибелі Наталя наважилася на ЕКЗ — і згодом з’явився на світ Юрчик. Його назвали на честь батька. Як розповідають медики, зовнішністю хлопчик дуже схожий на тата.

Читайте також:

• Стаж, набутий за кордоном, враховуватиметься під час нарахування пенсії в Україні
• У Вільногірську оновлять дорожню розмітку: на це витратять майже 170 тисяч гривень