Сьогодні, 4 липня 2024 року, День жалоби у Дніпрі — траур за тими, чиї життя забрали російські окупанти. Вчора, 3 липня, росіяни обстріляли Дніпро.
Про це повідомляє начальник Дніпропетровської ОВА Сергій Лисак.
Внаслідок російських обстрілів минулої доби у Дніпрі загинули шість людей. Відомо, що 60-річна жінка померла у лікарні.
Як повідомляє Суспільне, станом на 08:00 годину 4 липня до медзакладів Дніпра звернулись 22 людини, які отримали травми внаслідок атаки 3 липня. З них 8 пацієнтів лікуються стаціонарно, 14 — амбулаторно.
Також за їх даними наразі на місці удару прибирають скло. До пошкодженого торговельного центру працівників впускають через інший вхід.
Частково працюють магазини на першому та другому поверхах. Вікна у торговельних точках поблизу забиті фанерою, подекуди – вставили скло.
Наслідки російських обстрілів за 3 липня/ фото Суспільне Дніпро
Наслідки російських обстрілів за 3 липня/ фото Суспільне Дніпро
Наслідки російських обстрілів за 3 липня/ фото Суспільне Дніпро
Наслідки російських обстрілів за 3 липня/ фото Суспільне Дніпро
Наслідки російських обстрілів за 3 липня/ фото Суспільне Дніпро
Також відомо, що вночі під завалами дніпровського будинку, який росіяни понівечили обстрілами у п’ятницю, 28 червня, рятувальники виявили тіло жінки. Загалом це вже третя загибла людина внаслідок того удару, зазначає Сергій Лисак.
Прапорці на честь загиблих захисників / фото, Вільногірськ IN.UA
У вівторок, 15 липня, у Вільногірську на Площі Героїв з’явилося 81 маленьких прапорців із іменами загиблих військовослужбовців, які віддали життя за незалежність України.
Про це повідомляє журналістка Вільногірськ IN.UA, яка була присутня на заході.
У Вільногірську вшанували пам’ять загиблих військовослужбовців
Ініціаторкою акції стала Тетяна Звягінцева — представниця спілки “Родини полеглих Героїв”. Саме вона запропонувала ідею встановлення прапорців як спосіб вшанування пам’яті. Спочатку планувалося реалізувати задум пізніше, але з огляду на символічність дати, приуроченої до Дня української державності, захід провели саме цього дня.
“Ми, українці, — як одна родина. Сьогодні ми вшановуємо пам’ять наших Захисників — тих, хто віддав життя за кожного з нас. Це були наші діти, чоловіки, доньки, найближчі та найрідніші люди. Для нас вони — святі. Я хочу звернутися до всіх: давайте разом шанувати наше місто, берегти його й дбати про нього. Бо за нього поклали життя наші Герої”, – наголосила Тетяна Звягінцева.
Тетяна Звягінцева / фото, Вільногірськ IN.UA
Серед тих, хто цього дня прийшов на Площу Героїв у Вільногірську, був і Тарас Шевченко — місцевий мешканець, який встановив прапорець пам’яті на честь свого батька.
“Шевченко Максим Олександрович, 1982 року народження. Він загинув у 2022-му на Донецькому напрямку”, — коротко поділився хлопець.
Максим служив в Національній гвардії і загинув на донецькому напрямку, а тепер його ім’я — серед 81 Героя, які віддали життя за Україну й чия пам’ять вшанована на Площі.
На запитання, чому важливо зберігати й передавати цю пам’ять, Тарас відповідає просто, але з переконанням: “Це наша пам’ять. Її треба вшановувати. Це наша історія. Ми маємо знати, хто віддав життя за нас”.
Тарас Шевченко / фото, Вільногірськ IN.UA
Серед тих, хто цього дня встановлював прапорці пам’яті у Вільногірську, була й Людмила Олександрівна. Вона прийшла вшанувати свого сина — Біду Руслана Юрійовича.
Руслан народився у 1984 році. До повномасштабної війни не воював, але у травні 2024 року був мобілізований із Харківської області. Саме звідти його і призвали до лав ЗСУ. Служив у піхоті. Родина військового евакуювалася у Вільногірськ.
“Загинув у серпні, майже одразу після того, як пішов на фронт. Це був Курський напрямок, — розповідає мати. — Його поранили, він ще п’ять днів жив у київському військовому госпіталі, але врятувати не змогли”.
Руслан ніколи не був у Вільногірську — сюди родина переїхала вже, у березні 2022 року. Сам Руслан загинув 2024 році. Проте саме тут його й поховали: у рідному місті Попасній залишатися було неможливо через окупацію. Руслан працював рейщиком у кузнечному цеху вагоноремонтного заводу, був простим робітником.
“Він був дуже турботливим, завжди допомагав по дому”, — згадує мати.
Людмила Олександрівна, мати загиблого військового / фото, Вільногірськ IN.UA
На запитання, чому вона вважає важливим зберігати пам’ять про загиблих, Людмила відповідає просто і з болем: “Я думаю, що вони там відчувають, що про них пам’ятають. А мені й досі не віриться, що його немає. Хоча поховали вже, і все”.
Також до вшанування пам’яті загиблих військовослужбовців долучився і міський голова Вільногірська Володимир Василенко і Антон Боклаг, секретар міської ради.
У вівторок, 15 липня, у Вільногірську на Площі Героїв з’явилося 81 маленьких прапорців із іменами загиблих військовослужбовців, які віддали життя за незалежність України. Про це […]
У середу, 16 липня, у Вільногірську відбудеться трансформаційна практика нейрографіки на тему “Залучення фінансових потоків”. Про це повідомили на сторінці у Facebook Життєстійкості Вільногірськ. Учасники […]
Поліцейські викрили злочинну схему розкрадання коштів місцевого бюджету, призначених для реконструкції бомбосховищ у чотирьох навчальних закладах міста Самар. Про це повідомляє Національна поліція. Серед фігурантів […]
Внутрішньо переміщені особи, які тимчасово перебували за кордоном, можуть поновити отримання допомоги на проживання після повернення в Україну. Основна умова — відповідність встановленим критеріям. Про […]
У Вільногірську з 14 по 20 липня синоптики прогнозують спекотну та переважно ясну погоду. Температура повітря вдень стабільно підніматиметься до +30, а вночі температура повітря […]