Наприкінці 2025 року у Вільногірську розпочалися роботи над декількома дороговартісними об’єктами, такими, як ремонт приміщення для Центру надання соціальних послуг та заміна вуличного освітлення. Втім, не всі вважають таке використання коштів раціональним і доречним під час війни.
Про це в інтерв’ю Вільногірськ IN.UA розповів військовий Володимир Клименко.
Володимир — військовий з Вільногірська, який звільнився зі служби за сімейними обставинами. Він став на захист країни з початку повномасштабного вторгнення, де ніс службу у Кременній та Лимані. Володимир висловив свою думку, що під час війни пріоритетом для громад має бути не благоустрій, а збереження життів українських військових.
Додамо, під час одного з опитувань Вільногірськ IN.UA редакція познайомилися з Володимиром і вирішили опублікувати його думку щодо бюджетних витрат громад у період війни.
Розкажіть, будь ласка, про свій шлях: чому у 2022 році ви вирішили піти добровольцем?
— Коли почалась війна, мені це не було байдужим. Я свій шлях знав ще з 2019 року і всіх попереджав. У 2021 році я вже їздив по полігонах, тренувався з “Азовом”, ТРО та іншими підрозділами. Я громадянин, мені “ не яка різниця” це моє кредо! Тому 26 лютого 2022 року я пішов у військомат. Ніс службу у Кременній та Лимані.
Ви висловлювали думку, що частину коштів міська рада витрачає на потреби, які можна реалізувати після війни. Чому, на вашу думку, ці проєкти не є першочерговими саме зараз?
— Освітлення можна зробити після війни. Натомість зараз необхідно зосередитися на збереженні життів військових, їхньому оснащенні та медичному забезпеченні. Коли гинуть побратими, всі ресурси мають бути спрямовані на оборону й підтримку солдатів, адже проєкти благоустрою не є першочерговими в умовах щоденних втрат. Найважливіше — зменшити втрати на фронті. Для цього потрібна реальна допомога від держави, громад і цивільних. Плафони, ліхтарі та благоустрій можуть зачекати, а людське життя — ні. Той, хто не втрачав побратимів, не завжди усвідомлює ціну таких рішень.
Яких ресурсів найбільше потребують військові на фронті?
— Техніки, засобів спостереження, медикаментів. У мене загинув командир взводу. У хлопців елементарно не було тепловізора. Вночі противник закидав позиції боєприпасами — загинуло шість людей. Цього можна було уникнути. І таких історій багато. Є ситуації, коли поранених не можуть евакуювати просто через нестачу техніки. Я сам збирав і передавав медикаменти побратимам — те, чого бракувало. Активно залучені максимум 5–7 людей. Іншим байдуже І така ситуація не Тільки у Вільногірську… Нещодавній обстріл П’ятихаток, а як вони пишалися будівництвом фонтану…Покровськ в якому ще рік тому висаджували троянди. Що зараз з Покровськом (ставить риторичне запитання – прим.ред). Якщо так піде далі — те саме може бути і тут.
Як, на вашу думку, місцева влада може ефективніше підтримувати військових і зберігати життя бійців?
— Місцева влада повинна втертися в важливість ситуації та шукати всі можливі ресурси. Це стосується також збору коштів від громади для потреб військових, аби забезпечити їх всім необхідним. Якби всі громади об’єднали ресурси й звернулися до Міністерства оборони, до Президента з чіткою вимогою: “Шукайте кошти, купуйте засоби захисту, рятуйте життя” — результат був би інший.
Чи потрібно, аби міська рада залучала до обговорення жителів, куди спрямовуються бюджетні кошти?
— Так, залучення жителів до обговорень необхідне. Як платник податків, я маю повне право знати, куди йдуть сплачені мною кошти. Це логічно та справедливо.
Яке повідомлення ви хотіли б донести до представників місцевої влади?
— Я хочу, щоб кожен із них побував “на нулі” й спробував вижити лише на державному забезпеченні — без допомоги волонтерів.Тоді, можливо, прийде розуміння, що і як насправді працює. Бо інакше — не зрозуміють.
Що місцева влада може зробити для підтримки ветеранів уже зараз?
— Державна підтримка в цілому є. Питання пересування, та забезпечення житлом, тут все індивідуально. Потрібна робота з кожною людиною окремо.
Читайте також:
Підписуйтесь
