Як не отруїтися грибами: на що потрібно звертати увагу

Росту грибів сприяють дощі, висока температура та вологість. Саме у цю пору любителі грибів часто збирають їх у лісах чи посадках. Проте вживати слід обачно навіть їстівні гриби, зазначають у центрі громадського здоров’я. За їх даними, гриби вважаються відносно «важкою» їжею, бо містять хітин і азотисті речовини, які не перетравлюються. Є ризик отруєння їстівними грибами внаслідок неправильного зберігання грибів та страв із них.

Про це йдеться на сторінці Центру громадського здоров’я України.

Отруйні гриби: що треба знати

Через труєння грибами щороку потрапляють до лікарень, та навіть гинуть, сотні людей, зазначають у центрі громадського здоров’я.

Найчастіше труяться блідою поганкою, бо плутають її з печерицями чи сироїжками. Бліда поганка настільки отруйна, що небезпеку становить навіть крихітна її часточка.

Правила збору грибів:

• збирати варто лише добре відомі гриби та дотримуватися головного правила грибника: «не впевнений – не бери»;
• потрібно бути уважними з пластинчастими грибами (пластинки на нижній частині шапинки гриба). Краще збирайте трубчасті (шапинка таких грибів знизу нагадує губку);
• перед приготуванням грибів їх варто перевірити, чи не потрапив до кошика підозрілий гриб. Якщо потрапив – його варто викинути з кошика, а сам кошик ретельно вимити;
• не треба купувати дикорослі гриби на стихійних ринках або з рук, не варто вживати такі гриби в гостях;
• не треба збирати гриби, які ростуть при дорозі, біля промислових об’єктів, у забруднених місцях – гриби добре всотують і накопичують шкідливі речовини.

Як готувати та їсти гриби:

• гриби слід готувати протягом доби з моменту збору;
• готуючи страви зі свіжих грибів, потрібно дотримуватись відповідної технології: промити гриби та термічно обробити.

Кому слід обмежити вживання грибів:

• дітям;
• вагітним;
• літнім людям;
• ослабленим людям;
• людям з проблемами травної системи.

Симптоми отруєння: як розпізнати

Грибні токсини доволі розмаїті та діяти можуть по-різному: вражати травну систему, печінку, нирки, нервову систему.

Перші симптоми отруєння виникають протягом декількох годин, але можуть з’явитись і через кілька діб або навіть тижнів, коли грибні токсини вразять внутрішні органи.

Блювання та діарея — найрозповсюдженіші ознаки отруєння, але далеко не найгірші. Крім них бувають і такі симптоми:

• різкий біль у животі;
• головний біль;
• підвищення температури тіла;
• галюцинації;
• холодні руки та ноги (відтік крові від кінцівок);
• судоми;
• задуха;
• марення;
• зниження пульсу, запаморочення.

При отруєнні потрібно:

• негайно викликати швидку;
• промити шлунок чистою водою: випити 1-2 літри теплої кип’яченої води, викликати блювання. Повторювати процедуру 2-3 рази, доки замість блювоти не піде чиста вода;
• прийняти сорбенти;
• дотримуватися постільного режиму.

Також важливо зберегти залишки грибів або грибних страв — дослідження їх може допомогти з’ясувати причину отруєння та призначити правильне лікування.

Категорично заборонено вживати алкоголь та будь-яку їжу — це може прискорити всмоктування токсинів в організм.

Читайте також:

• Нітрати у свіжих овочах: як не отруїтися
• Гострі кишкові інфекції: симптоми та профілактика захворювання

У Виконавчому комітеті Вільногірської міської ради затвердили оновлене Положення про порядок соціальної підтримки окремих категорій громадян. Документ фактично перезапускає систему міських виплат і допомог, які фінансуються з бюджету громади, та розширює перелік людей, що можуть на них претендувати.

Детальніше про зміни в системі соціальної підтримки читайте в матеріалі Вільногірськ IN.UA

Хто під захистом: від літніх людей до постраждалих від війни

Оновлене Положення поширюється на мешканців Вільногірськ та внутрішньо переміщених осіб, які фактично проживають у громаді понад рік.

Серед основних категорій отримувачів допомоги:

• люди похилого віку (що досягли 95 років і 100-річного ювілею);
• особи з інвалідністю;
• постраждалі від Чорнобильської катастрофи;
• люди з тяжкими хворобами (онкологія, туберкульоз, ВІЛ/СНІД);
• громадяни у складних життєвих обставинах;
• родини загиблих цивільних унаслідок війни;
• внутрішньо переміщені особи.

Окремо передбачена підтримка для тих, хто повернувся з місць позбавлення волі, а також компенсації за надзвичайні ситуації та поховання.

Скільки і за що платитиме громада

Документ встановлює чіткі фіксовані суми для частини виплат, а також гнучкі – залежно від рішення комісій.

Серед ключових прикладів:

• 95 та 100 років – 1000 гривень;
• ліквідатори ЧАЕС та постраждалі – 300–700 гривень;
• люди з інвалідністю (до міжнародного дня) – 500 гривень;
• компенсація за надзвичайні ситуації – за висновком комісії;
• допомога на поховання – 1000 гривень;
• родинам загиблих цивільних внаслідок війни – 20 000 гривень на сім’ю.

Водночас допомога у складних життєвих обставинах не має фіксованого розміру – її визначає спеціальна комісія, враховуючи доходи та ситуацію кожної родини.

Як отримати допомогу: формальностей менше не стало

Подання заяв здійснюється через “Єдину приймальню” управління соціального захисту або поштою. Більшість видів допомоги потребують стандартного пакета документів: паспорт, ідентифікаційний код, довідки про доходи, підтвердження обставин та банківські реквізити.

У низці випадків потрібні додаткові підтвердження – наприклад, медичні довідки, свідоцтва або документи про родинні зв’язки. 

Важливий нюанс: без згоди на обробку персональних даних заяву навіть не розглядатимуть.

Також громада залишає за собою право перевіряти подану інформацію через державні реєстри.

Фінансування і контроль: гроші – з міського бюджету

Усі виплати здійснюються за рахунок бюджету громади в межах цільових програм, зокрема програми “З думкою про людей” на 2025-2029 роки.

Контроль за призначенням допомоги покладено на департамент соціально-гуманітарної політики та відповідні управлінські структури. У разі виявлення неправомірно отриманих коштів їх доведеться повернути – добровільно або через суд.

Що це означає для мешканців громади

Фактично Вільногірськ оновив свою систему соціального захисту, спробувавши зробити її більш структурованою та адаптованою до нинішніх реалій. У фокусі – не лише традиційні пільгові категорії, а й нові соціальні групи, які з’явилися через війну та внутрішню міграцію.

Для мешканців це означає одне: можливостей отримати підтримку стало більше, але процедура залишилася формалізованою і потребує уважного збору документів.

Читайте також:

Вільногірська міська рада підбила підсумки програми “З думкою про людей” за 2025 рік

12 травня відзначають Міжнародний день медичної сестри – професії, без якої неможливо уявити жодну лікарню.  Саме медсестри першими зустрічають пацієнтів, підтримують їх у найважчі моменти та щодня тримають на собі величезну частину медичної системи.

До Міжнародного свята журналістка Вільногірськ IN.UA поспілкувалася з Тамарою Посунько – головною медичною сестрою Вільногірської центральної міської лікарні, яка вже пів століття працює у медицині. Вона пам’ятає лікарню ще зовсім новою, застала часи без УЗД та сучасної техніки, виховала не одне покоління медсестер і досі не втратила любові до своєї справи.

“Після смерті батька я вирішила: буду медичним працівником”

Для Тамари Іванівни Посунько медицина стала не просто професією, а справою всього життя. 1 серпня 2026 року виповниться рівно 50 років відтоді, як вона вперше прийшла працювати до лікарні.

Шлях у медицину для Тамари Посунько почався з особистої трагедії. Коли вона ще навчалася у старших класах, помер її батько. 

“Було в мене таке бажання бути медичним працівником. У мене хворів батько, і коли я ще була в останньому класі навчання, батько мій помер, і в мене тоді стало питання, що хочу бути медичним працівником”, – пригадує вона.

Після школи жінка вступила до Дніпродзержинського (нині Кам’янського) медичного училища, яке закінчила у 1976 році. Саме тоді й розпочалася її професійна історія.

“У хірургію йти було страшно”

Свою практику Тамара Іванівна проходила у Вільногірській центральній міській лікарні. Пригадує, що тоді хірургічне відділення було переповнене – на 60 ліжках перебували близько 70 пацієнтів. 

Спочатку молодій медсестрі пропонували роботу в ендокринологічному відділенні. Але керівництво вирішило інакше.

“Начмед подивився на мене й сказав: “У хірургію підеш працювати”. А я думаю: комсомолка, активістка – як я відмовлюсь? Хоча чесно, мені дуже не хотілося і страшно було”, – усміхається жінка.

Втім саме цей досвід вона сьогодні називає одним із найцінніших у своєму житті: “Якщо медична сестра пропрацювала в хірургічному відділенні, то вона буде вже кваліфікованою медсестрою – уміє все”.

Від часу без УЗД – до сучасної медицини

За майже 50 років роботи Тамара Посунько бачила, як кардинально змінювалася медицина.

Коли вона починала працювати, у лікарнях не було багатьох обстежень, які сьогодні здаються звичними.

“Не було ультразвукової діагностики (УЗД) . Перший раз таке обстеження я побачила у 1993 році – і то не в нашій лікарні. У нас УЗД з’явилося вже десь на початку 2000-х років”, – розповідає медикиня.

Водночас вона наголошує: попри всі реформи й технічні зміни, головне в медицині залишається незмінним – люди.

“Медицина – це моє покликання”

Сьогодні Тамара Посунько вже не працює безпосередньо з пацієнтами. Її робота – організація діяльності медичних сестер та молодшого медичного персоналу.

Щодня вона займається графіками роботи, забезпеченням відділень, організацією навчань і конференцій для медсестер, контролює дотримання санітарних норм.

“Кожен день нестандартний. Немає такого, що прийшли на роботу – і все за однією програмою”, – каже вона.

Та навіть після десятків років у професії жінка не втратила любові до роботи.

“Треба любити свою роботу. У мене ніколи навіть у думках не було, щоб я кудись хотіла перейти. У відпустку йду – і з задоволенням повертаюся на роботу”.

Медсестри з Вільногірська – серед найкращих в області

Окремою гордістю Тамари Посунько є медичні сестри Вільногірської лікарні. За її словами, вони неодноразово перемагали в обласних конкурсах професійної майстерності.

Зокрема, медична працівниця Тетяна Овсієнко двічі представляла Дніпропетровщину на всеукраїнському конкурсі після перемог на обласному рівні.

Саме завдяки успіхам вільногірських медсестер обласний конкурс двічі проводили у Вільногірську – у 2003 та 2012 роках.

“Я пишаюся медичними сестрами нашого міста. Вони завжди були на високому рівні”, – говорить Тамара Іванівна.

Нагороди, відзнаки та майже пів століття в одній лікарні

За роки роботи Тамара Посунько отримала десятки нагород. Серед них – грамоти Міністерства охорони здоров’я України, відзнаки обласного департаменту охорони здоров’я та облдержадміністрації.

У 2013 році її нагородили відзнакою “Краща жінка Придніпров’я”.

Але найбільшим своїм досягненням вона вважає не нагороди, а людей поруч.

“Молодим треба вчитися у старших відповідальності та досвіду. А старшим у молодих – активності й прогресивності”, – переконана медикиня.

У серпні пані Тамарі виповниться 68 років. І майже всі ці роки її життя нерозривно пов’язані з однією лікарнею, одним містом і однією професією, яку вона називає своїм покликанням.

На завершення розмови Тамара Іванівна Посунько привітала своїх колег із професійним святом:

“Дорогі медичні сестри! Вітаю вас із Міжнародним днем медичної сестри. Бажаю вам здоров’я, витримки, людяності й любові до своєї справи. Нехай у вашій роботі буде більше вдячних пацієнтів і менше важких випробувань. Пам’ятайте: ваша праця – безцінна”, – сказала вона.

Читайте також:

Подарунок до Дня матері: неподалік Вільногірська відкрили сучасне пологове відділення