Як ВПО у Вільногірську отримати тимчасове житло

Станом тільки на середину 2023 року, понад 3,5 мільйона українців втратили своє житло через повномасштабну війну, яку розпочала росія. Ці цифри тільки збільшуються. Близько 26% території країни окуповано, десятки міст вщент знищені, а ворог продовжує руйнувати цивільну інфраструктуру навіть на тилових територіях. Тому питання житла для українців зараз стоїть дуже гостро. Необхідність мати місце проживання є базовою потребою людини. Оскільки повноцінна відбудова України поки неможлива через активні бойові дії, у державі існує механізм надання переселенцям тимчасового житла. Місто Вільногірськ прийняло до себе багато людей, які вимушені були тікати від війни. Редакція Вільногірськ IN.UA поспілкувалася з адвокатом ГО «Платформа прав людини» Євгеном Воробйовим, дослідила питання надання такого прихистку переселенцям в місті.

Деталі у матеріалі Вільногірськ IN.UA

Тимчасове житло для переселенців

В Україні існують різні законодавчі механізми надання тимчасово житла людям, які втратили власну домівку. Втім, з початку повномасштабного вторгнення рф в Україну ця проблема здобула ще більшу актуальність. Поки процес виплати компенсацій за зруйноване житло досі запускається, людям необхідно десь жити. Тому наразі існує можливість отримати тимчасове житло з фонду житла, призначеного для тимчасового проживання ВПО, поза межами їхньої юрисдикції. Цей процес регламентується законодавством та постановами КМУ. Зокрема Постановою від 29.04.2022 № 495. Згідно із цим документом місцева рада формує перелік приміщень, які відповідають вимогам до проживання та можуть фінансуватися з державного, місцевого бюджетів, коштом міжнародних донорів чи внесками благодійників. 

Процес надання житла для ВПО у Вільногірську

Редакція Вільногірськ IN.UA запитала у міської ради про кількість переселенців, які подали заяви на отримання житлового приміщення з фондів житла для тимчасового проживання та кількість тих, хто по факту його отримало. У своїй відповіді міська рада повідомила, що у цьому списку на першочерговому порядку перебуває 5 людей. Крім того, для поселення ВПО, радою виділено 6 кімнат за двома адресами, які наразі частково заповнені. Також, з 2016 року у громаді існує соціальний гуртожиток для ВПО, який розрахований на проживання 32 людей та наразі є повністю заповнений. 

Міська рада у своїй відповіді посилається на Житловий Кодекс України, без згадок спеціалізованого законодавства, яке регламентує надання житла внутрішньо переміщеним особам.

Як приклад адвокат наводить ст. 86 Кодексу цивільного захисту щодо забезпечення житлом постраждалих, житло яких стало непридатним для проживання внаслідок надзвичайної ситуації, здійснюється місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування та суб’єктами господарювання. Також в Україні існує спеціальне законодавство для ВПО: Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». В ньому ст. 9 визначено право внутрішньо переміщених осіб на забезпечення органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та суб’єктами приватного права можливості безоплатного тимчасового проживання (за умови оплати особою вартості комунальних послуг) протягом шести місяців з моменту взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для багатодітних сімей, осіб з інвалідністю, осіб похилого віку цей термін може бути продовжено).

Хто має право на першочергове отримання житла

Під час визначення того, яка група громадян має право на першочергове отримання тимчасового житла, Вільногірська міська рада також посилається на Житловий Кодекс, а саме на ст. 45. В цій статті вказані «Герої Радянського Союзу, Герої Соціалістичної Праці, а також особи, нагороджені орденами Слави, Трудової Слави, «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» усіх трьох ступенів», як одна з багатьох пріоритетних груп. У Порядку КМУ №495 акцент спрямований на багатодійних чи неповних сім’ях та інших вразливих категорій осіб саме з-поміж ВПО. Однак, Євген пояснює, що ст. 45 не регламентує питання пріоритетності під час надання житла саме переселенцям. 

Ймовірно, вибір 5 людей, які очікують на надання тимчасового приміщення у першочерговому порядку, був сформований згідно зі статтею 45 Житлового Кодексу, яка не відповідає за внутрішньо переміщених осіб. 

Що робити людям, якщо їх право на тимчасове житло не реалізовують

Редакція також запитала адвоката про план дій у випадку, якщо людина має право на отримання тимчасового житла з житлового фонду, але її заявку відхилили або не розглядають. Перед тим варто пам’ятати, що необхідний пакет документів для подання такої заявки складається з: 

• копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України.
• копія довідки внутрішньо переміщеної особи про взяття на облік в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та копії відповідних довідок членів сім’ї (за наявності);
• копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини заявника та всіх членів його сім’ї (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, посвідчення опікуна або піклувальника тощо);
• копія реєстраційного номера облікової картки платника податків 
• копії документів, що підтверджують підстави пріоритетності в наданні внутрішньо переміщеним особам житлових приміщень із фонду. Факт знищення або пошкодження житла, яке призвело до неможливості його використання

Якщо всі ці документи зібрані та подані правильно, але місцева рада відхилила заявку, то Євген каже, що можна звертатися до суду задля захисту своїх прав. 

Також адвокат наголошує, що за загальним правилом, державний бюджет України та місцеві бюджети на кожний рік повинні закладати у своїх бюджетах кошти на формування згаданих фондів житла. 

Втім, згідно з відповіддю Вільногірської міської ради, у громаді наразі відсутні житлові приміщення, на базі яких можливе створення такого фонду. Ще на початку лютого цього року редакція Вільногірськ.IN.UA писала про плани місцевої ради створити чергу з ВПО на отримання тимчасового житла, розробити Положення щодо створення фонду житла та взяття у комунальну власність недобудову комбінату. Втім, редакція не змогла знайти підтверджень активних дій в цьому напрямку, що підтверджується відповіддю міської ради на запит. 

Читайте також:

• Компенсація за зруйноване житло: сума, умови та порядок отримання
• Переселенці можуть отримати субсидію на оплату житлово-комунальних послуг

У цій квартирі немає зайвого галасу. Тут говорять тихо, уважно слухають і не бояться сліз. Саме тут сьогодні живе почесна громадянка Вільногірська Надія Чирва разом зі своєю доглядальницею Людмилою Нечепуренко — жінкою, яка прийшла допомогти, а залишилася назавжди.

В гості до жінок завітали представниці редакції Вільногірськ IN.UA.

“Я з тими людьми знайшла спільну мову”

Почесна громадянка Вільногірська, багаторічна працівниця культури, засновниця міського музею та людина, яка десятиліттями збирала й берегла історію громади — Надія Чирва сьогодні майже не виходить із дому. Через стан здоров’я вона втратила можливість самостійно пересуватися, тож потребує постійної допомоги й догляду. Саме тому до неї в гості завітали представниці редакції Вільногірськ IN.UA — керівниця проєкту Альона Щекодіна та SMM-менеджерка Анастасія Бондар. Вони прийшли не лише, щоб почути спогади про місто, а й побачити, як живе людина, чий внесок у громаду складно переоцінити. Поруч із Надією Чирвою — Людмила Нечепуренко, жінка, яка з часом стала для неї значно більшою, ніж просто помічницею.

Людмила Нечепуренко — кухарка за фахом, у минулому багато років працювала на скляному заводі.

Вона допомагає не лише Надії Чирві. Є й інші люди, які потребують догляду: комусь треба приготувати їжу, комусь — просто побути поруч.

 Її шлях до Надії Чирви почався з простого прохання — приходити раз на тиждень і готувати їжу.

Людмила не називає себе героїнею. Вона говорить просто — так, ніби пояснює очевидне:

“Є такі люди, які мало з ким знаходять спільну мову. То я з ними знайшла спільну мову”, — каже вона.

Життя привело її сюди не за планом, а за обставинами: “Так склалися життєві обставини, що я потрапила сюди”.

І додає: психологічно їй не важко. Бо між ними — обмін.

“Ми обмінюємось енергією. Це правда. Вона мені як рідна мати, а я їй — як дочка”, — говорить Людмила.

Вдячність, яка наповнює

Соціальна працівниця Альона Галушко регулярно допомагає пані Надії та іншим людям, які потребують сторонньої підтримки. Вона часто ходить по інстанціях, вирішує побутові й документальні питання, тому дні бувають виснажливими.

Буває, що після тривалих справ і черг вона приходить втомленою, але завжди намагається залишатися у внутрішньому балансі.

На запитання, за що вона вдячна Надії та іншим людям, яким допомагає, відповідає несподівано:

“Я вдячна їм за те, що вони вдячні мені. Мене це наповнює”.

Для неї важливо чути щирі слова — що допомога потрібна, що все зроблено так, як людині добре.

Руки працюють, голова працює, ноги — ні

Надія Чирва говорить повільно, з паузами, але дуже чітко. Вона все пам’ятає. Вона мислить. Вона пише.

Пише — сама. Без перекладачів, без спеціальних програм.

“Яким перекладачем? Просто головою. У мене все в голові. Слух, пам’ять — усе є”, — усміхається вона.

Руки в неї працюють добре. А от ноги — ні.

Після падіння випав диск, і не все вдалося відновити.

“Ноги не роблять. Я не можу десь піти. Мені важко. Але голова робить гарно”, — каже Надія. І в цій фразі — вся вона.

Побут без прикрас

День у них починається з догляду: гігієна, приготування їжі, покупки. Надія Чирва має улюблені страви — капусняк, пюре, голубці. Їсть добре, і це для Людмили — важливий показник.

Найскладніше — ночі. Надія часто спить удень і не спить уночі. Людмила зізнається: іноді вдається поспати лише чотири години. Але скарг майже не звучить — більше турботи й гумору.

У холодні дні вони рятуються духовкою, грілками та кількома ковдрами. 

Пані Надія каже прямо: “Я без неї жити не можу”.

Поруч із Людмилою вона почувається спокійніше, захищено. Саме спокій Надія називає головною зміною в житті.

Втім, є і труднощі. Найболючіше питання — засоби догляду. Памперси доводиться купувати власним коштом, підібрати розмір складно, а державна підтримка — мінімальна.

Коли слова не читаються — читають удвох

Надія багато пише від руки. Вірші, спогади, думки. Її почерк — живий, швидкий, інколи важкий для прочитання.

Тоді поруч сідає Людмила. Вони читають разом. Перечитують. Згадують.

“А як же, ми всі читаємо. І вона, і я”, — усміхається Людмила.

Є моменти, коли слова надто особисті. Коли рядки болять. Тоді вони плачуть удвох.

Особливо емоційно було, коли Надія читала вірш, присвячений Людмилі.

У ньому вона назвала її своєю донькою. Цей момент журналістка згадує окремо:

“Під такі особисті, щемкі моменти вони обидві плакали. Я не могла залишитися байдужою”.

Книжка, яка “зайшла”

Попри біль і втому, Надія жартує. Про книжки, які “зайшли”, про пам’ять, яка тримається.

Вона любить читати. І коли говорять про улюблений вірш, зупиняється.

“Я зараз буду плакати…”, — каже вона і просить хвилинку підготуватися.

Світло, яке не вимикають відключення

Коли в домі немає світла, вони запалюють ліхтарик і читають Біблію. Коли холодно — зігріваються разом.

У цій квартирі важко. Але тут дуже тепло. 

“Було відчуття такого спокою, наче ми обмінялись енергією. Вони дуже світлі, дуже добрі жінки. Складається враження, що вони знайшли одна одну”, — каже представниця редакції.

Гордість і вдячність

Це не історія про жалість. Це історія про вибір.

Про двох жінок, які не залишилися на самоті — кожна по-своєму.

“Мене вони дуже сильно вразили. Я пишаюсь тим, що змогла познайомитись із ними особисто. І я дуже пишаюсь такою чудовою жінкою, як пані Надія Чирва”, — ділиться журналістка.

І саме це відчуття — гордості й тихої поваги — залишається з нами після цієї історії.

Попри вік і стан здоров’я, Надія Чирва залишається світлою і відкритою людиною. Вона пише вірші, читає, цікавиться людьми. Людмила ж зізнається: турбота про Надію допомогла їй самій пережити непрості моменти в житті.

“Ми як дві самотності, які знайшли одне одного”, — кажуть вони.

І в цій простій фразі — вся суть їхнього спільного життя.

Читайте також:

“Це були кришталеві роки”: спогади Надії про роботу на скляному заводі у Вільногірську

Українське законодавство гарантує широкий спектр соціальної підтримки для захисників та їхніх родин. Перелік включає пільги на проїзд, медичне обслуговування, оплату комунальних послуг та здобуття освіти.

Редакція Вільногірськ IN.UA зібрала детальну інформацію про актуальні державні гарантії для військовослужбовців у 2026 році.

Пільги для військових: безплатний проїзд

Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей” гарантує право на безплатний проїзд певним категоріям. Це стосується осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасників бойових дій (УБД) та батьків загиблих або зниклих безвісти військових.

Основні транспортні пільги:

• безплатний проїзд міським пасажирським транспортом (крім таксі), а також залізничним та водним транспортом приміського сполучення;
• безкоштовний проїзд автобусами приміських маршрутів;
• 50% знижки на міжміський залізничний, повітряний, водний та автомобільний транспорт;
• право на позачергове придбання квитків.

Окремо передбачено право на перевезення до 20 тонн особистих речей у контейнерах залізничним транспортом при переведенні на нове місце служби або звільненні.

Військовим також надається безплатний проїзд у випадках:

• відрядження;
• відпустки в межах України (за умови відповідного рівня доходів сім’ї);
• переведення або передислокації військової частини;
• прямування до обраного місця проживання після звільнення зі служби.

Медичне забезпечення та реабілітація

Військовослужбовці мають право на безоплатну комплексну медичну допомогу. Спектр послуг включає:

• відпустку для лікування зі збереженням грошового забезпечення (на підставі висновку ВЛК);
• безкоштовну психологічну та медико-психологічну реабілітацію;
• грошову допомогу на оздоровлення для УБД;
• одноразову виплату у разі поранення;
• першочергове обслуговування у лікарнях та аптеках, пріоритетну госпіталізацію.

Також держава забезпечує безплатними ліками, виробами медичного призначення та імунобіологічними препаратами. Передбачено першочергове безплатне зубопротезування (крім використання дорогоцінних металів) та санаторно-курортне лікування (або компенсацію за нього).

Оплата комунальних послуг та житлові питання

Для учасників бойових дій та осіб з інвалідністю діють суттєві знижки на ЖКП:

• 75% знижки на квартплату та комунальні послуги для УБД;
• 100% знижки для осіб з інвалідністю внаслідок війни;
• 75% знижки на паливо для тих, хто проживає у будинках без центрального опалення.

Додаткові житлові гарантії:

• першочергове забезпечення житлом для поліпшення умов;
• першочергове виділення земельних ділянок під забудову;
• пільгові позики на будівництво або ремонт житла;
• пріоритетний вступ до житлових кооперативів.

Також УБД мають право на позачергове встановлення квартирних телефонів та знижку 50% на абонплату.

Освіта для військових та їхніх дітей

Держава надає цільову підтримку для здобуття професійної та вищої освіти у державних і комунальних закладах.

Пільги для учасників бойових дій:

• повна або часткова оплата навчання з бюджету;
• пільгові довгострокові кредити на освіту;
• соціальні стипендії;
• безплатні підручники та доступ до інтернету в закладах освіти;
• безплатне проживання у гуртожитках.

Пільги для дітей військовослужбовців:

• першочергове зарахування до дитсадків та шкіл за місцем проживання;
• першочергові місця у дитячих оздоровчих таборах;
• переведення на бюджетну форму навчання при здобутті вищої або фахової передвищої освіти (денна форма);
• безплатне або пільгове проживання у гуртожитках для студентів;
• соціальна стипендія (за відсутності академічної заборгованості).

Правова допомога та оформлення

Учасники бойових дій та особи з інвалідністю внаслідок війни мають право на безоплатну вторинну правову допомогу. Це включає складання процесуальних документів та представництво інтересів у судах. Як саме отримати такий вид допомоги — читайте в наступному матеріалі.

Зазначимо, що статус учасника бойових дій не гарантує автоматичного нарахування пільг. Для їх отримання необхідно звернутися до органів Пенсійного фонду України (незалежно від місця реєстрації) та подати відповідну заяву.

Читайте також:

ВПО чекають на допомогу: чи знайдуться гроші?