Як ВПО у Вільногірську отримати тимчасове житло

Станом тільки на середину 2023 року, понад 3,5 мільйона українців втратили своє житло через повномасштабну війну, яку розпочала росія. Ці цифри тільки збільшуються. Близько 26% території країни окуповано, десятки міст вщент знищені, а ворог продовжує руйнувати цивільну інфраструктуру навіть на тилових територіях. Тому питання житла для українців зараз стоїть дуже гостро. Необхідність мати місце проживання є базовою потребою людини. Оскільки повноцінна відбудова України поки неможлива через активні бойові дії, у державі існує механізм надання переселенцям тимчасового житла. Місто Вільногірськ прийняло до себе багато людей, які вимушені були тікати від війни. Редакція Вільногірськ IN.UA поспілкувалася з адвокатом ГО «Платформа прав людини» Євгеном Воробйовим, дослідила питання надання такого прихистку переселенцям в місті.

Деталі у матеріалі Вільногірськ IN.UA

Тимчасове житло для переселенців

В Україні існують різні законодавчі механізми надання тимчасово житла людям, які втратили власну домівку. Втім, з початку повномасштабного вторгнення рф в Україну ця проблема здобула ще більшу актуальність. Поки процес виплати компенсацій за зруйноване житло досі запускається, людям необхідно десь жити. Тому наразі існує можливість отримати тимчасове житло з фонду житла, призначеного для тимчасового проживання ВПО, поза межами їхньої юрисдикції. Цей процес регламентується законодавством та постановами КМУ. Зокрема Постановою від 29.04.2022 № 495. Згідно із цим документом місцева рада формує перелік приміщень, які відповідають вимогам до проживання та можуть фінансуватися з державного, місцевого бюджетів, коштом міжнародних донорів чи внесками благодійників. 

Процес надання житла для ВПО у Вільногірську

Редакція Вільногірськ IN.UA запитала у міської ради про кількість переселенців, які подали заяви на отримання житлового приміщення з фондів житла для тимчасового проживання та кількість тих, хто по факту його отримало. У своїй відповіді міська рада повідомила, що у цьому списку на першочерговому порядку перебуває 5 людей. Крім того, для поселення ВПО, радою виділено 6 кімнат за двома адресами, які наразі частково заповнені. Також, з 2016 року у громаді існує соціальний гуртожиток для ВПО, який розрахований на проживання 32 людей та наразі є повністю заповнений. 

Міська рада у своїй відповіді посилається на Житловий Кодекс України, без згадок спеціалізованого законодавства, яке регламентує надання житла внутрішньо переміщеним особам.

Як приклад адвокат наводить ст. 86 Кодексу цивільного захисту щодо забезпечення житлом постраждалих, житло яких стало непридатним для проживання внаслідок надзвичайної ситуації, здійснюється місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування та суб’єктами господарювання. Також в Україні існує спеціальне законодавство для ВПО: Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». В ньому ст. 9 визначено право внутрішньо переміщених осіб на забезпечення органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та суб’єктами приватного права можливості безоплатного тимчасового проживання (за умови оплати особою вартості комунальних послуг) протягом шести місяців з моменту взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для багатодітних сімей, осіб з інвалідністю, осіб похилого віку цей термін може бути продовжено).

Хто має право на першочергове отримання житла

Під час визначення того, яка група громадян має право на першочергове отримання тимчасового житла, Вільногірська міська рада також посилається на Житловий Кодекс, а саме на ст. 45. В цій статті вказані «Герої Радянського Союзу, Герої Соціалістичної Праці, а також особи, нагороджені орденами Слави, Трудової Слави, «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» усіх трьох ступенів», як одна з багатьох пріоритетних груп. У Порядку КМУ №495 акцент спрямований на багатодійних чи неповних сім’ях та інших вразливих категорій осіб саме з-поміж ВПО. Однак, Євген пояснює, що ст. 45 не регламентує питання пріоритетності під час надання житла саме переселенцям. 

Ймовірно, вибір 5 людей, які очікують на надання тимчасового приміщення у першочерговому порядку, був сформований згідно зі статтею 45 Житлового Кодексу, яка не відповідає за внутрішньо переміщених осіб. 

Що робити людям, якщо їх право на тимчасове житло не реалізовують

Редакція також запитала адвоката про план дій у випадку, якщо людина має право на отримання тимчасового житла з житлового фонду, але її заявку відхилили або не розглядають. Перед тим варто пам’ятати, що необхідний пакет документів для подання такої заявки складається з: 

• копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України.
• копія довідки внутрішньо переміщеної особи про взяття на облік в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та копії відповідних довідок членів сім’ї (за наявності);
• копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини заявника та всіх членів його сім’ї (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, посвідчення опікуна або піклувальника тощо);
• копія реєстраційного номера облікової картки платника податків 
• копії документів, що підтверджують підстави пріоритетності в наданні внутрішньо переміщеним особам житлових приміщень із фонду. Факт знищення або пошкодження житла, яке призвело до неможливості його використання

Якщо всі ці документи зібрані та подані правильно, але місцева рада відхилила заявку, то Євген каже, що можна звертатися до суду задля захисту своїх прав. 

Також адвокат наголошує, що за загальним правилом, державний бюджет України та місцеві бюджети на кожний рік повинні закладати у своїх бюджетах кошти на формування згаданих фондів житла. 

Втім, згідно з відповіддю Вільногірської міської ради, у громаді наразі відсутні житлові приміщення, на базі яких можливе створення такого фонду. Ще на початку лютого цього року редакція Вільногірськ.IN.UA писала про плани місцевої ради створити чергу з ВПО на отримання тимчасового житла, розробити Положення щодо створення фонду житла та взяття у комунальну власність недобудову комбінату. Втім, редакція не змогла знайти підтверджень активних дій в цьому напрямку, що підтверджується відповіддю міської ради на запит. 

Читайте також:

• Компенсація за зруйноване житло: сума, умови та порядок отримання
• Переселенці можуть отримати субсидію на оплату житлово-комунальних послуг

У пʼятницю, 24 квітня, відбувся стратегічний вебінар “Що чекає фермера при вступі в ЄС?”. Спікером був Микола Мороз, начальник Управління сільського розвитку Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України. Головна тема — підготовка України до впровадження Спільної аграрної політики (Common Agricultural Policy — CAP). 

Ключові тези — на Вільногірськ IN.UA.

Спільна аграрна політика (Common Agricultural Policy — CAP) – це не просто набір правил, а фундаментальна система фінансової підтримки та сталого розвитку, яка діє в Європейському Союзі. Сьогодні шлях України до Європейського союзу це не лише політичне рішення, а й повна трансформація принципів ведення агробізнесу. Для того, щоб українські аграрії могли не лише конкурувати на європейських ринках, а й отримувати субсидії від ЄС, нам потрібно адаптуватися до CAP. 

Що таке CAP та який її бюджет? 

CAP — це система інструментів ЄС, спрямована на підтримку сільськогосподарських виробників, забезпечення продовольчої безпеки та розвиток сільських територій.

Юридична основа: 

• регламент ЄС №2021/2115 — правила підтримки національних стратегічних планів; 
• регламент ЄС №2021/2116 — фінансування, управління та моніторинг; 
• регламент ЄС №2021/2117 — ринки сільськогосподарських продуктів, схеми якості та географічні зазначення в ЄС. 

На період 2021-2027 років бюджет CAP становить 386,6 мільярдів євро. 

Скільки отримують фермери: порівняння

Розмір прямих виплат на 1 гектар суттєво різниться між країнами-членами, що залежить від національних стратегічних планів:

• Польща: приблизно 102,98 євро за гектар;
• Франція: 120–150 євро за гектар;
• Німеччина: приблизно 156 євро за гектар. 

Загальна сума виплати може бути на 30–50% вищою за рахунок еко-схем, підтримки молодих фермерів та перерозподільних платежів.

Види підтримки та нові фонди 

Окрім прямих виплат, фермери можуть розраховувати на:

1. Прямі платежі — конкретні суми, що сплачуються усім аграріям за сам факт того, що вони займаються сільськогосподарською діяльністю; сума, яку отримує фермер, залежить від кількості гектарів в обробітку, що відповідають вимогам програми. 
2. Додаткова допомога для перерозподілу доходу — доплата за перші гектари фермерам, які мають право на загальну державну підтримку; ця підтримка надається на гектар і доступна для всіх відповідних малих і середніх ферм, як визначено державою-членом (сума доплати на гектар залежить від країни). 
3. Екосхеми — підтримуються фермери, які дотримуються методів ведення сільського господарства, що сприяють досягненню екологічних і кліматичних цілей ЄС; може використовуватися для підтримки таких практик, як органічне землеробство, точне землеробство, агролісівництво або вуглецеве землеробство, а також покращення добробуту тварин. 
4. Підтримка молодих фермерів — держава-член ЄС повинна виділити суму, що відповідає принаймні 3% бюджету прямих виплат, на підтримку молодих фермерів; підтримка надається у формі щорічної виплати за придатний гектар або річної одноразової суми. 
5. Платежі для дрібних фермерів — держави-члени можуть надавати одноразову виплату в розмірі до 1250 євро на рік для дрібних фермерських господарств; однак, якщо фермер обирає одноразову виплату, він втрачає право на будь-які інші прямі виплати. 
6. Допомога конкретним галузям — держава-член на основі конкретних обставин може обрати конкретні сектори, де потрібно запровадити підтримку (з обмеженням бюджету від 8 до 10%, який може бути збільшений, якщо будуть виконані певні умови, до 13-15% загальної суми підтримки). 
   

Система умовності: 9 стандартів GAEC 

Отримання фінансування буде можливе лише за умови дотримання стандартів належного сільськогосподарського та екологічного стану земель (GAEC):

1. GAEC 1: утримання постійних пасовищ.
2. GAEC 2: захист водно-болотних угідь та торфовищ.
3. GAEC 3: заборона спалювання стерні.
4. GAEC 4: створення буферних смуг вздовж водотоків (захист від добрив).
5. GAEC 5: управління ризиками ерозії ґрунтів.
6. GAEC 6: мінімальний рослинний покрив ґрунту (захист у вразливі періоди).
7. GAEC 7: сівозміна (диверсифікація культур).
8. GAEC 8: непродуктивні об’єкти (ландшафтні елементи) для біорізноманіття.
9. GAEC 9: захист екологічно чутливих пасовищ (зони Natura 2000).

Інституційна готовність

У майбутньому Україна має побудувати прозору систему управління за зразком ЄС:

1. Орган управління (Managing Authority) — національний орган, відповідальний за планування, впровадження, моніторинг і оцінювання Стратегічного плану. 
2. Виплатна агенція (Paying Agency) — акредитоване агентство, що адмініструє виплати з EAGF (Європейський фонд гарантування сільського господарства) та EAFRD (Європейський сільськогосподарський фонд розвитку сільський територій), контролює дотримання процедур та веде звітність і аудит. 
3. Мережа даних FSDN (Мережа даних про сталість сільського господарства) — система збору економічних, екологічних і соціальних даних ферм для оцінки ефективності CAP та коригування політики. 

Кожна країна-член має подати національний стратегічний план на погодження разом з усією необхідною додатковою інформацією. Єврокомісія має погодити національний стратегічний план не пізніше, ніж через 6 місяців з моменту його отримання. 

Наразі українська практика орієнтована на 1-2 роки, тобто потребує докорінної зміни фінансового та стратегічного прогнозування. 

Кожна країна-член визначає орган державної влади, відповідальний за впровадження національного стратегічного плану САП. 

Читайте також:

Гроші на ферму: підсумки вебінару про фінансування агропромислового комплексу 

У Вільногірську 26 квітня біля пам’ятника ліквідаторам аварії на Чорнобильській АЕС відбувся пам’ятний захід до 40-х роковин трагедії. Містяни, ліквідатори, ветерани-чорнобильці та представники міської влади зібралися, аби згадати героїв, які ціною власного життя рятували світ від наслідків катастрофи.

На заході побувала журналістка Вільногірськ IN.UA.

Хвилина мовчання за полеглими героями та Гімн України

Пам’ятний захід у міському парку, на майданчику біля пам’ятника ліквідаторам аварії на Чорнобильській АЕС, розпочався о 08:55.

Цьогорічна церемонія розпочалася не лише зі згадки про трагічні події 1986 року, а й із болючого сьогодення – війни, яка щодня забирає життя українців.

Присутні вшанували пам’ять усіх полеглих героїв хвилиною мовчання. Після цього над парком пролунав Гімн України.

На заході були присутні містяни, ветерани-чорнобильці, ліквідатори наслідків аварії, а також секретар Вільногірської міської ради Олег Штамбург.

“Кожна атомна електростанція є потенційним джерелом загрози”

Під час заходу ведучі нагадали про страшну ніч 26 квітня 1986 року, коли вибух на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС назавжди змінив історію України та світу.

До слова запросили секретаря міської ради Олега Штамбурга.

“Честь і шана героям. Вічна пам’ять загиблим. В нинішніх умовах війни кожна атомна електростанція є потенційним джерелом загрози для людей, інструментом постійного шантажу з боку Росії для нас і для інших країн світу. Україна щодня стоїть на варті спільної безпеки. Пам’ятаємо про це і перемагаємо”, – сказав посадовець.

Окремо він звернувся до ліквідаторів, які були присутні на заході.

“Ви – живі свідки тих подій, тому кому, як не вам, передавати пам’ять про них наступним поколінням. Наша задача – примножувати її, вшановувати, поширювати. Вічна слава тим, хто не дожив до цих часів, вічна шана вам і слава нашій Україні”.

“40 років люди шукають відповіді”

Після виступу посадовця ведучі продовжили тематичну програму, поєднавши історичні факти, поезію та цифри, які досі вражають масштабами трагедії.

Вони нагадали, що аварія сталася 26 квітня 1986 року о 01:23, коли пролунали два вибухи на Чорнобильській АЕС.

Зі сцени лунали моторошні цифри: понад 600 тисяч ліквідаторів, 10% із них померли, 165 тисяч людей отримали інвалідність, 200 тисяч переселенців із зони відчуження. Понад 200 тисяч квадратних кілометрів, накритих радіоактивною хмарою.

Ведучі говорили про “синдром Чорнобиля”, постійний страх перед радіацією, втратами та болем, який багато родин несуть уже 40 років.

“40 років люди ставлять ці питання. 40 років шукають відповіді на них. 40 років шукають причину цього лиха”, – лунало зі сцени.

“У всіх причетних залишилася рана, яка не загоюється”

До слова також запросили учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, голову Вільногірської міської організації Всеукраїнської громадської організації “Союз Чорнобиль України” Олександра Кобзаря.

“Вже 40 років минуло від тієї трагедії, та ми не забуваємо про неї. В Україні, мабуть, немає такого місця, яке б не було пов’язане з горем Чорнобиля. Комусь довелося стати в ряди тих, хто ліквідовував наслідки аварії. Комусь – рятувати життя і здоров’я потерпілих. А хтось допомагав матеріально і морально”, – сказав він.

За словами Олександра Кобзаря, Чорнобиль залишив глибоку рану в серцях людей.

“Цей день залишив чорні спогади. Він досі хвилює багатьох людей. У всіх причетних залишилася рана, яка не загоюється. Ми будемо пам’ятати цих людей, адже вони – це наша історія, це наші герої. Чорнобиль не можна забути. Людство не повинно його забувати ніколи”.

Свічки пам’яті, танець і пісня про Україну

Особливо зворушливим моментом заходу стала участь дітей.

Маленькі вільногірки поставили свічки до пам’ятника ліквідаторам аварії на Чорнобильській АЕС – як символ пам’яті, скорботи та вдячності.

Також із тематичним танцювальним номером виступив вільногірський колектив “Перлинка”.

На завершення заходу маленька вільногірка виконала пісню про Україну “Пташка”, яка стала емоційною фінальною нотою церемонії.

Покладання квітів до пам’ятника

Завершився захід традиційною церемонією покладання квітів до пам’ятника ліквідаторам аварії на Чорнобильській АЕС.

У день 40-х роковин трагедії Вільногірськ знову зібрався разом, аби згадати тих, хто ціною власного життя та здоров’я врятував мільйони людей.

Чорнобиль залишається не лише сторінкою історії, а й нагадуванням про ціну людської помилки, силу самопожертви та важливість пам’яті – особливо сьогодні, коли Україна знову живе в умовах ядерної загрози.

Читайте також:

“Двічі підривався на міні, але вижив”: історія ветерана з Вільногірська, який пройшов Афганістан