Які безкоштовні медичні послуги можна отримати у Вільногірській ЦМЛ?

У Вільногірській центральній міській лікарні (ЦМЛ) пацієнти можуть отримати низку безкоштовних медичних послуг у межах Програми медичних гарантій.

Про це йдеться у відповіді Вільногірської міської центральної лікарні на запит журналістів Вільногірськ.IN.UA.

Перелік медичних послуг

Як отримати безкоштовні послуги вторинної медичної допомоги

Як йдеться у відповіді на запит журналістів, для отримания безкоштовних медичних послуг на вторинній медичній допомозіпацієнт повинен виконати кілька кроків:

• першим кроком є звернення до свого сімейного лікаря (з яким у вас підписана декларація) для отримання електронного направлення на прийом до вузькоспеціалізованого лікаря;
• сімейний лікар видасть електрониенаправлення, якщо визначить потребу у спеціалізованій медичній допомозі;
• після отримання електронного направлення пацієнт повинен зв’язатися із закладом охорони здоров’я який надає спеціалізовану допомогу, для запису на прийом.

Пацієнт може отримати безкоштовні медичні послуги у закладі охорони здоров’я відповідно до договору з Національною службою здоров’я України (НСЗУ).

Крімвм того запитувана журналістами інформація стосувалася також і платник медичних послуг, які не покриваються Програмою медичних гарантій.

У відповідь на звернення журналістів, в ЦМЛ повідомили, що ознайомитися можна з переліком таких послуг у лікарні, або на сайті лікарні.

Читайте також:

• У яких лікарнях Дніпропетровщини функціонують експертні комісії, що замінили МСЕК (ПЕРЕЛІК)
• Кластерні та надкластерні лікарні: яку роль вони відіграють у реформі МСЕК

Вже п’ятий рік поспіль Україна відзначатиме Великдень в умовах воєнного стану. Через економічні труднощі та наслідки бойових дій купівельна спроможність громадян знижується, тому багатьом родинам доведеться переглянути святкове меню.

Детальніше про те, скільки коштуватиме Великодній кошик у 2026 році розповів Юрій Лупенко директор Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки”, академік.

Скільки коштуватиме Великодній кошик у 2026 році

За даними Юрія Лупенко, у квітні 2026 року традиційні паска, яйця, домашня ковбаса, буженина, сало, вершкове масло, м’який і твердий сири, хрін та сіль обійдуться на родину з 4-х осіб близько 1903,19 гривень, тобто на 14,4 % дорожче, ніж торік, коли такий же набір продуктів коштував 1663,26 гривень.

Домашня паска, випечена за традиційним рецептом, коштуватиме близько 267 гривень за кілограм. Порівняно з минулим роком, випічка подорожчала майже на 15%. Це пов’язано зі стрімким зростанням цін на основні інгредієнти:

• молоко додало в ціні 49,6%;
• борошно подорожчало на 38,6%;
• яйця — на 19,3%;
• дріжджі та родзинки — понад 12%.

Єдиний продукт для тіста, який приємно здешевшав, — це цукор (ціна впала на 18%). Купівля вже готової паски в супермаркеті обійдеться ще дорожче, оскільки в її ціну закладені логістика, пакування та торгова націнка мережі.

Традиційно найбільше грошей з гаманця заберуть м’ясні вироби. За пів кілограма домашньої ковбаси доведеться віддати близько 288 гривень (це на 35% дорожче, ніж торік). Буженина обійдеться у 353 гривні за 500 грамів (зростання на 16,5%). Вартість сала майже не змінилася — близько 123 гривень за пів кілограма.

Серед молочних продуктів ціни розподілилися так (за 500 грамів):

• твердий сир — 298 гривень;
• вершкове масло — 292 гривні;
• м’який сир — 158 гривень.

Додаткові витрати: свіжі овочі та вино

Якщо родина вирішить доповнити кошик свіжими овочами, фруктами та пляшкою вина, загальна вартість свята зросте до 2348 гривень (на 16,8% більше, ніж торік).

Ціни на овочі цієї весни помітно підскочили: тепличні помідори коштують 187-278 гривень за кілограм, а огірки — 175-275 гривень (на 38,5% дорожче, ніж у 2025 році). Пів кілограма яблук обійдеться в середньому у 25 гривень. Пляшка традиційного церковного вина “Кагор” вартуватиме близько 189 гривень. Обов’язкові дрібниці, такі як хрін (200 г) та сіль, коштуватимуть 31 та 7 гривень відповідно.

Чому ціни зростають

Юрій Лупенко пояснює, що подорожчання великоднього кошика є прямим наслідком війни. Скорочення виробництва, зростання вартості електроенергії, складна логістика та загальні втрати економіки змушують українців змінювати звички.

Особливо гостро ця проблема відчувається у прифронтових зонах та серед переселенців. Більшість родин будуть змушені зменшити порції на столі або повністю відмовитися від найдорожчих позицій — буженини чи твердого сиру. Багато хто залишить лише базовий набір: паску та крашанки для освячення. Водночас науковці впевнені, що українці традиційно підтримають тих, хто опинився у скруті, та обов’язково передадуть святкові смаколики захисникам на фронт.

Читайте також:

Як фотографія з маленького міста стає великим мистецтвом: життєвий шлях та творчість фотографині з Вільногірська

З одного спонтанного рішення почалася історія, яка змінила життя не лише Ірини Іванової з Водяного, а й долі дітей, що потребували родини. 

Деталі — у матеріалі Вільногірськ IN.UA. 

З чого все почалося

Рішення стати патронатною родиною часто народжується не з плану, а з відчуття. Саме так сталося і в цій історії — поштовхом стала війна та велика кількість дітей, які потребували допомоги.

“Почалася війна, і було дуже багато діток. В інтернеті писали, що треба брати дітей. Я пройшла навчання, і якось так — підійшла до чоловіка і кажу: “Треба, давай спробуємо”. І все”, — згадує Ірина Іванова. 

Примітка. Патронатна родина — це форма тимчасового догляду за дитиною, що опинилася у складних життєвих обставинах та потребує захисту на нетривалий проміжок часу. 

Перші дні патронату та перші труднощі 

Ірина стала першою патронатною вихователькою у своїй громаді. Перший досвід виявився емоційно складним, незважаючи навіть на те, що вона — мати п’яти біологічних дітей.

“Перший випадок — це дівчинка з інвалідністю, підтримка рідних та команди була дуже необхідна, так як були труднощі. Я навіть телефонувала старості нашої громади та казала, що більше не хочу бути патронатною вихователькою. А вона говорила — зателефонуєш зранку , а зранку я вже їй не дзвонила”, — каже Ірина. 

З часом труднощі почали відступати, а родина — зміцнюватися .

“Місяць, два,  та вже три роки — і ти розумієш, що це твоє покликання. Ми стали великою командою”, — додає Ірина. 

Як троє братів знайшли постійний дім 

Підсумовуючи, Ірина стала патронатною вихователькою для 13 дітей. Згодом подружжя взяло під опіку трьох братів-підлітків. Один із них мав складну історію та проблеми із законом.

“Він крав, бешкетував, усе ламав. Але ми переживали, що якщо його віддамо, його не зрозуміють. І зрозуміли, що ці діти народжені сердцем, вони наші”, — каже Ірина. 

Попри страхи, родина вирішила не відступати: 

“Звісно, думали: а раптом не впораємось? Але потім: а що, впораємось. І впоралися”, — ділиться жінка. 

Сьогодні хлопці залишаються частиною сімʼї, один з них, навіть після досягнення повноліття. 

“Він вже документально вибув, йому 18 років. Але нікуди від нас не пішов — живе з нами”, — розповідає Ірина Іванова. 

Для майбутніх патронатних вихователів Ірина має пораду: не боятися зробити перший крок. Страх, втома і бажання опустити руки — це нормально. Головне у такі моменти — мати підтримку та людей, які скажуть “Ми з усім впораємося” або запитає “Як ти сьогодні?”. Ними можуть стати рідні та близькі, фахівці соціальної служби або члени міждисциплінарної команди.

Сьогодні у великій родині виховується одразу 11 дітей — як рідні, так і ті, хто потребує тимчасового захисту або постійного дому. І, попри всі труднощі, вони живуть, як єдине ціле. 

“У нас немає ревнощів. Ми всі, як рідні. Якщо є проблема — вирішуємо разом. Це такий фундамент сімʼї”, — підсумовує Ірина 

Читайте також:

Єдина патронатна родина у Вільногірську: як живе сім’я Слісаренків і чому залишаються без належної підтримки