Єлизаветівська конеферма відновила роботу після пожежі: редакція дізналась деталі

Єлизаветівська конеферма поблизу міста Кам’янського відновила свою роботу після пожежі, що відбулася 18 листопада 2024 року. Тоді вогонь знищив понад 140 тварин та охопив 700 квадратних метрів споруд і загонів для тварин.

Редакція Вільногірськ IN.UA поспілкувалась з адміністраторкою Стеллою та дізналася більше про відновлення роботи. 

Єлизаветівська конеферма: чи працює

Наразі конеферма поблизу Кам’янського знову відкрита для відвідувачів, але є тимчасові незручності: туалет розташований у конюшні, а кухня не працює.

Відвідувачі можуть прогулятися по контактному зоопарку, погодувати тварин і зробити фотографії. Для дітей до чотирьох років вхід є безплатним.

Благодійники допомагають відновити конеферму після пожежі, тож наразі додаткової допомоги не потребують. Адміністрація чекає на відвідувачів, аби вони могли отримати заряд енергії від спілкування з кіньми.

“Одягайтеся тепло і не забудьте взяти термос із гарячими напоями! Чекаємо на вас!” — наголошує адміністраторка.

Дізнатися деталі про графік роботи можна на сторінці конеферми.

Нагадаємо, до ліквідації пожежі долучилося понад 20 рятувальників. Завдяки оперативному реагуванню ДСНС та самовідданій роботі працівників ферми вдалося врятувати більшість тварин і птахів.

Читайте також:

• Безпритульні тварини Вільногірська: як місцеві піклуються про тварин
• Що потрібно для здоров’я та щастя домашніх улюбленців: поради ветеринарки

Дніпровський районний суд міста Кам’янського виніс вирок працівнику Філії “Вільногірський гірничо-металургійний комбінат” за порушення правил безпеки, що призвело до трагічних наслідків. Чоловік отримав умовний термін та зобов’язаний виплатити двісті тисяч гривень моральної компенсації.

Редакція видання Вільногірськ IN.UA ознайомилася з деталями судового рішення.

Обставини справи та особа підсудного

Згідно з матеріалами слідства, інцидент стосується нещасного випадку зі смертельним наслідком, який стався ще 2 червня 2019 року. На лаві підсудних опинився уродженець села Миколаївка П’ятихатського району, який працює трактористом на місцевому містоутворюючому підприємстві — Вільногірському гірничо-металургійному комбінаті (АТ “Об’єднана гірничо-хімічна компанія”).

Зазначено, що чоловік одружений та раніше проблем із законом не мав. Суд визнав його винним у порушенні правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, що спричинило загибель людини (частина 2 статті 272 Кримінального кодексу України).

Яке покарання призначив суд

13 березня 2026 року суддя оголосив резолютивну частину вироку. Працівнику призначили покарання у вигляді одного року позбавлення волі. Крім того, його на один рік позбавили права обіймати посади або займатися діяльністю, що пов’язана з виконанням робіт підвищеної небезпеки.

Однак, враховуючи всі обставини, суд звільнив чоловіка від реального відбування покарання за ґратами. Тюремне ув’язнення замінили на іспитовий строк тривалістю в один рік. Додатковий запобіжний захід до набрання вироком чинності не обирався.

Обов’язки на час іспитового строку

Протягом наступного року засуджений перебуватиме під наглядом держави. Суд зобов’язав його дотримуватися низки чітких правил:

• регулярно з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
• завчасно повідомляти інспекторів про зміну свого місця проживання чи роботи;
• не виїжджати за межі України без офіційного погодження з органом пробації.

Компенсація шкоди та судові витрати

Окрім умовного терміну, на працівника комбінату покладено серйозні фінансові зобов’язання. Суд розглянув цивільний позов потерпілої сторони та частково його задовольнив. Винуватець має сплатити 200 000 гривень як відшкодування моральної шкоди.

Також засуджений зобов’язаний компенсувати державі витрати на проведення інженерно-технічної експертизи, сума яких склала 10 370 гривень. Усі матеріали спеціального розслідування трагедії залишатимуться в матеріалах кримінального провадження.

Право на оскарження

Учасники судового процесу мають законне право не погодитися з таким рішенням. Апеляційну скаргу можна подати до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції у Кам’янському протягом 30 днів з моменту проголошення вироку.

Читайте також:

Економіка виживання: звіт про роботу Вільногірського “Жилсервісу”

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Альона Васильєва, фотографиня з Вільногірська, почала свій творчий шлях у 16 років, беручи у подруги фотоапарат. Сьогодні вона відома в місті як майстер індивідуальних і сімейних фотосесій, а також авторка фотокниг.

Журналістка Вільногірськ IN.UA поспілкувалась з пані Альоною та дізналась про її шлях у фотографії та творчих проєктах. Деталі читайте в матеріалі.

Вільногірськ як точка відліку: від шкільного фотоапарата до професійної кар’єри

Альона народилася у Вільногірську, хоча її батьки — з Донецької та Харківської областей. Дитинство та юність пройшли у місцевій п’ятій школі, де вона навчалася разом із братом. З дитинства фотографія була поруч: “Я дивилася на фотографії батька і думала: чи можна цим займатися професійно?”, — згадує вона. Її батько був фотографом і навчав цій справі сім’ю, а перші чорно-білі знімки Альона робила ще у 16 років, сама проявляючи та закріплюючи плівку.

Згодом дівчина освоїла сучасні цифрові камери та техніки обробки фотографій. Вона відвідувала курси в Києві та Дніпрі, вчилася у відомих фотографів і тренувалася на сімейних фотосесіях, знімаючи великі родини по 12 осіб. А все, що стосувалося обробки знімків, Альона опановувала як самостійно — за уроками на YouTube, так і під час професійних курсів.

Перша фотосесія та створення власного стилю

Перша платна фотосесія Альони відбулася завдяки знайомій, яка помітила її роботи: “Я тоді ще думала, як це — брати гроші за фотографії. І з того часу почався мій професійний шлях.”

Особливу увагу вона приділяє індивідуальності кожного кадру. Альона відзначає: “Фотограф з маленького містечка має свій погляд, свою індивідуальність. У великих містах часто повторюють чужі роботи, а тут ти створюєш щось унікальне”.

Вона зізнається, що зараз на фотосесії любить креативність та живі емоції: із дітьми грає, сміється, просить родичів не втручатися, щоб відкрити справжню душу людей.

Фотокниги, творчість і пошук істинних моментів

Окрім стандартних фотосесій, Альона створює фотокниги для шкіл та дитячих садочків. Ідея народилася після того, як вона побачила випускні альбоми родичів: “Я була вражена, все таке сумне і однакове. У моїх дітей такого не буде”. З того часу вона почала оформлювати фотокниги для своїх дітей, а потім і для інших родин.

Нині в місті її роботи відомі як фотографії, що показують душу людини, а не лише зовнішність.

Що для мене фотографія?

Для Альони фотографія — це пам’ять, момент, душа: “Моїй мамі 77 років, і я намагаюся її фотографувати у будь-який момент. Це єдина річ, яка залишиться через роки”. Вона прагне, щоб люди, дивлячись на її роботи, відчували кайф і бачили справжню душу кадру.

Особливо Альона цінує ті знімки, де діти щиро сміються або відкриваються перед камерою. Навіть нечіткі фотографії для неї особливі — адже головне в них не техніка, а історія і момент.

Поради початківцям і заклик до Вільногірців

Альона радить собі колишній: не боятися експериментувати, вкладатися у навчання та просувати себе. “Краще витратити гроші на хороші курси, ніж втрачати час”, — каже фотографиня.

Вона завжди відкрита до співпраці і готова фотографувати всіх охочих: “Моя мрія — пройтися по місту з фотоапаратом і просто фотографувати. Не боятися підходити до людей і ловити красу моменту”.

Альона Васильєва — приклад того, що навіть у невеликому містечку можна стати професійним фотографом, якщо поєднувати наполегливість, творчість і любов до своєї справи. 

Читайте також:

“Коли сідаю вишивати — мозок перезавантажується”. Історія Людмили Дігтяр з Вільногірська, яка створює картини з тисячі хрестиків