Сила наполегливості: як лихівські випускниці гартують свій успіх у танці, спорті та мистецтві

У час, коли навколо освітніх випробувань, як-от НМТ, вирують дискусії, а майбутнє часто здається непевною стежкою, важливо знаходити історії, які надихають та додають віри. Історія двох випускниць з Лихівки, Олександри Вихрист та Софії Мостики, саме з таких. 

Це не просто історія про іспити чи випускний вечір, це 14 років щоденної праці, відданості мрії та вмінню бути різнобічно розвиненими особистостями.

Про це йдеться у Facebook Новини Лихівської громади. 

Від перших кроків до випускного

Усе почалося коли зовсім маленькими дівчатками, у трирічному віці, батьки вперше привели Олександру та Софію до танцювального колективу “Фламінго”. З того часу репетиції стали невід’ємною частиною їхнього життя. 

Минуло 14 років. Ці червневі дні стали для дівчат особливим рубежем – вони успішно завершили навчання та гідно склали НМТ, відкривши собі двері до омріяної вищої освіти. 

І одразу ж після випускного вечора вони вирушили на свій наступний випускний – звітній концерт зразкового танцювального колективу “Фламінго”. Там, разом із іншими випускниками колективу, Олександра та Софія востаннє на цій сцені демонстрували свої вміння та отримали документи, що засвідчують їхню майстерність у мистецтві танцю. 

Таланти, що не мають меж

Олександра та Софія – це особистості, чиї інтереси виходять далеко за межі танцювального майданчика. Вони були активними учасницями шкільної волейбольної команди, де командний дух гартує характер. Та успішно реалізовували себе в індивідуальних творчих напрямках.

Олександра протягом багатьох років опановувала мистецтво живопису у Вільногірській школі мистецтв. Її роботи – це не просто вправи з малювання, це частина культурного ландшафту селища, яку щодня можуть бачити місцеві жителі.

Софія ж знайшла своє покликання у музиці. Вона блискуче закінчила школу мистецтв, оволодівши грою на фортепіано та гітарі.

Секрет успіху – невтомна праця

Поєднувати навчання, спорт, мистецтво та успішне складання  НМТ – завдання не з легких. У їхній історії справджується народна мудрість: “Під лежачий камінь вода не тече”. За їхніми успіхами стоїть титанічна щоденна робота, підтримка батьків та віра в себе.

“Ми вдячні і Олександрі, і Софії за те, що вони багато років щедро ділилися із нами своїми талантами та дарували нам тепло своїх сердець. І ми щиро бажаємо їм впевнено крокувати до своєї мети, ніколи не сумніватися у власних силах і завжди залишатися вірним собі. І нехай усе задумане вами, дівчатка, здійсниться!”, – йдеться у дописі.

Читайте також:

Два золота, срібло і бронза: танцюристи Лихівської громади тріумфально виступили на обласній сцені

У Запорізькій обласній клінічній лікарні успішно виконали пересадку нирки 17-річному Станіславу. Хлопець кілька років боровся з нирковою недостатністю та перебував у очікуванні на відповідного донора.

Про це йдеться на сайті Запорізької обласної державної адміністрації. 

До трансплантації хлопець тричі на тиждень їздив на гемодіаліз із Пʼятихаток до Запоріжжя. Дорога з пересадками займала цілий день. Додому вони з матірʼю Любовʼю поверталися близько першої години ночі. Пані Любов залишила роботу на залізниці, аби весь час бути поряд із сином. 

Жінка вже знала біль непоправної втрати – на війні загинув її старший син. Найбільшим страхом для неї було втратити й молодшого. Кожна поїздка до лікарні ставала для неї символом віри та надії на його одужання.

“Є донор – ці два слова ми чекали роками. Лікар запитав, чи ми згодні. Я одразу крикнула: “Звичайно!”, а син додав: “Я готовий!””, – згадує Любов. 

Коли лікар повідомив про те, що для Станіслава знайшли донорську нирку, вони одразу вирушили до Дніпра. Після підготовки донорського органа до пересадки медики разом із пацієнтом повернулися до Запоріжжя, де й виконали операцію з трансплантації.

Як зазначив завідувач відділення трансплантації та нефрології Запорізької обласної клінічної лікарні Євген Гайдаржа, медики підбирали для хлопця донорський орган із найвищим рівнем сумісності.

“Станіслав тривалий час перебував у листі очікування на трансплантацію. Для молодого пацієнта ми свідомо чекали на максимально сумісний донорський орган. Після появи донора команда діяла максимально оперативно, щоб скоротити час холодової ішемії”, – каже він. 

Наразі Станіслав почувається добре та вже будує плани на майбутнє: 

“Я мрію вступити до університету і стати юристом, мрію подорожувати Україною. Хочу побувати в Одесі, Києві, Харкові, Ужгороді, Чернівцях – скрізь. Але найбільше хочу просто жити у нашій мирній країні”, – каже хлопець.

Читайте також:

Оформлення лікарняних та електронних рецептів: нові правила видачі медичних документів в Україні

Наприкінці липня, у Лихівській селищній раді провели перше засідання комісії, яка займається підготовкою пропозицій щодо отримання державної субвенції для забезпечення житлом дитячих будинків сімейного типу. 

Про це повідомляють Новини Лихівської громади. 

Під час засідання комісії, 31 липня, учасники розглянули питання щодо визначення потреби у забезпеченні житлом дитячих будинків сімейного типу, створених у 2026 році, а також тих, що були тимчасово переміщені в межах України та мають намір повернутися до місця свого функціонування або здійснити повторне переміщення у 2026 році.

Під час роботи комісії було сформовано пропозиції щодо потреби у житлі для дитячих будинків сімейного типу. Відповідний протокол із рішенням комісії після затвердження виконкомом Лихівської селищної ради передадуть до Дніпропетровської обласної військової адміністрації для подальших дій.

Лихівська селищна рада й надалі реалізує заходи в межах державної політики щодо підтримки дитячих будинків сімейного типу та створення належних умов для проживання, виховання й розвитку дітей, які потребують особливої уваги та турботи.

Читайте також:

Від гуртожитку для ВПО до майбутнього музею: чим сьогодні живе Лихівська громада