Сила наполегливості: як лихівські випускниці гартують свій успіх у танці, спорті та мистецтві

У час, коли навколо освітніх випробувань, як-от НМТ, вирують дискусії, а майбутнє часто здається непевною стежкою, важливо знаходити історії, які надихають та додають віри. Історія двох випускниць з Лихівки, Олександри Вихрист та Софії Мостики, саме з таких. 

Це не просто історія про іспити чи випускний вечір, це 14 років щоденної праці, відданості мрії та вмінню бути різнобічно розвиненими особистостями.

Про це йдеться у Facebook Новини Лихівської громади. 

Від перших кроків до випускного

Усе почалося коли зовсім маленькими дівчатками, у трирічному віці, батьки вперше привели Олександру та Софію до танцювального колективу “Фламінго”. З того часу репетиції стали невід’ємною частиною їхнього життя. 

Минуло 14 років. Ці червневі дні стали для дівчат особливим рубежем – вони успішно завершили навчання та гідно склали НМТ, відкривши собі двері до омріяної вищої освіти. 

І одразу ж після випускного вечора вони вирушили на свій наступний випускний – звітній концерт зразкового танцювального колективу “Фламінго”. Там, разом із іншими випускниками колективу, Олександра та Софія востаннє на цій сцені демонстрували свої вміння та отримали документи, що засвідчують їхню майстерність у мистецтві танцю. 

Таланти, що не мають меж

Олександра та Софія – це особистості, чиї інтереси виходять далеко за межі танцювального майданчика. Вони були активними учасницями шкільної волейбольної команди, де командний дух гартує характер. Та успішно реалізовували себе в індивідуальних творчих напрямках.

Олександра протягом багатьох років опановувала мистецтво живопису у Вільногірській школі мистецтв. Її роботи – це не просто вправи з малювання, це частина культурного ландшафту селища, яку щодня можуть бачити місцеві жителі.

Софія ж знайшла своє покликання у музиці. Вона блискуче закінчила школу мистецтв, оволодівши грою на фортепіано та гітарі.

Секрет успіху – невтомна праця

Поєднувати навчання, спорт, мистецтво та успішне складання  НМТ – завдання не з легких. У їхній історії справджується народна мудрість: “Під лежачий камінь вода не тече”. За їхніми успіхами стоїть титанічна щоденна робота, підтримка батьків та віра в себе.

“Ми вдячні і Олександрі, і Софії за те, що вони багато років щедро ділилися із нами своїми талантами та дарували нам тепло своїх сердець. І ми щиро бажаємо їм впевнено крокувати до своєї мети, ніколи не сумніватися у власних силах і завжди залишатися вірним собі. І нехай усе задумане вами, дівчатка, здійсниться!”, – йдеться у дописі.

Читайте також:

Два золота, срібло і бронза: танцюристи Лихівської громади тріумфально виступили на обласній сцені

Втрата близької людини назавжди змінює життя. Але війна змінила ще й те, як українці прощаються зі своїми рідними. Переїзди, евакуація, життя в різних містах і країнах змушують замислюватися не лише про традиції, а й про можливість залишатися поруч із пам’яттю про найдорожчих. Саме тому кремацію дедалі частіше обирають не лише через економію, а й через практичність, турботу про родину та можливість зберегти зв’язок із близькою людиною. Саме в такі моменти підтримку родинам уже понад 12 років надає ритуальна агенція кремації ISHOD, допомагаючи організувати гідне прощання без зайвих клопотів.

“Я просто хотів, щоб вона була поруч”

Дружина хрещеного однієї з представниць редакції померла у Києві. Чоловік розумів: залишатися жити у столиці не буде. Попереду – переїзд до дітей.

Саме тому він обрав кремацію.

Після церемонії прощання він забрав урну із прахом дружини із собою. Так пам’ять про найдорожчу людину не залишилася в іншому місті.

Тоді, через велике навантаження крематорію, чекати на кремацію довелося майже два місяці.

Сьогодні ж організувати цей процес значно простіше. Спеціалізовані ритуальні служби беруть на себе оформлення документів, транспортування та інші організаційні питання, дозволяючи родині зосередитися на прощанні.

“Я не могла залишити його там”

Ще одна історія – жінки з Костянтинівки.

Її чоловік був волонтером і возив гуманітарну допомогу людям, які залишалися у прифронтовому місті. Одного дня російський дрон влучив просто в автомобіль. Чоловік загинув на місці.

Родина ухвалила рішення про кремацію.

Згодом жінка була змушена переїхати до Києва. Урну з прахом чоловіка вона забрала із собою.

Каже, їй було важливо знати, що навіть після втрати дому та вимушеного переїзду він залишився поруч.

Коли доводиться починати життя заново

Подібні історії сьогодні вже не рідкість.

Бахмутянка, яка евакуювалася до Німеччини разом із двома дітьми, втратила там сина з інвалідністю.

Після кремації вона не залишила урну на місцевому кладовищі. Відтоді вона подорожує разом із нею між Німеччиною та Україною.

Для неї це не просто урна. Це можливість бути поруч із дитиною незалежно від того, куди змушує їхати життя.

Саме війна змінила ставлення багатьох українців до кремації. Адже сьогодні ніхто не може бути впевненим, у якому місті чи навіть країні житиме завтра.

Вільногірці також дедалі частіше замислюються про кремацію

Редакція Вільногірськ IN.UA провела анонімне опитування серед своїх читачів.

Результати показали, що тема вже не є табуйованою: 58% відповіли, що серйозно розглядають кремацію для себе або своїх близьких, 23% вважають її практичним рішенням, яке може допомогти заощадити на похованні, 7% зазначили, що розглядали цей варіант, але вважають його занадто дорогим, лише 6% категорично виступають проти такого способу поховання, ще 3% пояснили свою позицію релігійними або особистими переконаннями.

Опитування свідчить: дедалі більше людей готові відкрито говорити про кремацію та розглядати її як один із можливих варіантів прощання.

Що говорять люди, які вже скористалися послугами

Під час підготовки матеріалу представниця редакції поспілкувалася й із людьми, які вже зверталися до ритуальної агенції ISHOD.

За їхніми словами, одним із найбільших плюсів стала можливість майже повністю довірити організаційні питання фахівцям.

Люди відзначали, що їм допомогли оформити свідоцтво про смерть, організували всі необхідні процедури, а також пояснили кожен етап процесу.

Ще одна перевага, про яку згадували співрозмовники, – можливість отримати урну з прахом у будь-якому місті України. Це особливо важливо для тих, хто через війну був змушений залишити рідний дім.

Дехто також зізнавався, що психологічно кремація виявилася менш травматичною.

“Було трохи легше, тому що не довелося бачити, як труну опускають у землю”, – поділилася одна зі співрозмовниць редакції.

Коли часу й сил майже немає

Саме в такі моменти особливо важливо, щоб поруч були люди, які знають, що робити.

Ритуальна агенція кремації ISHOD уже 12 років допомагає родинам організувати гідне прощання, беручи на себе більшість організаційних турбот.

Після отримання медичної довідки про констатацію смерті фахівці можуть допомогти з оформленням документів, організувати транспортування, провести церемонію прощання, відспівування та кремацію.

За бажанням родини священник проводить відспівування, після чого відбувається кремація.

Урну з прахом зазвичай можна отримати протягом 7-14 днів – залежно від завантаженості крематорію.

Не лише Кам’янське

Попри те, що офіси агенції знаходяться у Кам’янському, ISHOD працює по всій Україні.

Найчастіше сюди звертаються жителі Дніпропетровської області, зокрема Вільногірська, Жовтих Вод, П’ятихаток та інших громад.

Фахівці можуть допомогти не лише з кремацією, а й із повною організацією поховання.

Серед послуг:

• організація кремації та традиційного поховання;
• оформлення всіх необхідних документів;
• виклик ритуального агента;
• перевезення померлого;
• підготовка тіла;
• відспівування;
• ритуальний транспорт;
• зал прощання;
• організація поминального обіду;
• транспортування “Вантаж 200”.

Скільки коштує кремація

За словами представників агенції, для жителів Вільногірська орієнтовна вартість кремації становить від 20 до 25 тисяч гривень.

Остаточна сума залежить від індивідуальної ситуації: ваги померлого, необхідності додаткової підготовки тіла, оформлення документів, відспівування та інших супутніх послуг.

Водночас у багатьох випадках кремація дозволяє уникнути витрат, пов’язаних із придбанням місця на кладовищі та проведенням традиційного поховання.

Контакти ритуальної агенції кремації ISHOD

Отримати консультацію, дізнатися орієнтовну вартість послуг або викликати ритуального агента можна за такими контактами: місто Кам’янське вул. Вільна, 9 (Магнітогорська), вул. Будівельників, 25 (лівий берег), вул. Конституції, 2Б, просп. Свободи, 13 (правий берег).
Телефони агенції:  +38 (096) 313 10 80 (Viber, Telegram),  +38 (093) 525 76 63.

Виконавчий комітет Синельниківської міської ради готується до релокації. Через активізацію бойових дій та задля безпеки роботи органів місцевого самоврядування було прийнято рішення про переїзд установи до міста Вільногірськ.

Більше читайте на Вільногірськ IN.UA. 

Відповідне питання було винесене на розгляд під час 100-ї чергової сесії Вільногірської міської ради, що відбулася 25 червня 2026 року. Депутати Вільногірської громади одноголосно підтримали запит колег із Синельникового щодо оренди нежитлових приміщень.

Згідно з ухваленим рішенням, для розміщення апарату Синельниківської міської ради надано приміщення за адресою: м. Вільногірськ, бульвар Миру, 15 (будівля, де раніше розташовувалася податкова інспекція).

Ситуація в регіоні: обовʼязкова евакуація 

Водночас обласна влада повідомила про введення обов’язкової евакуації дорослого населення ще з двох населених пунктів: Васильківки (Синельниківський район) та Вищетарасівки (Нікопольський район). 

Раніше з цих територій вже було вивезено всіх дітей, проте в небезпечних зонах залишається понад 6,5 тисяч дорослих мешканців, які мають негайно залишити свої домівки.

Допомога евакуйованим

Для підтримки громадян, які залишають небезпечні території, в області діє мережа з п’яти транзитних центрів. У них евакуйовані можуть отримати:

• комплексну допомогу (грошову, юридичну, психологічну та медичну);
• продуктові та гігієнічні набори.

За необхідності, громадянам буде підібрано варіанти подальшого розселення. Вільні місця для проживання внутрішньо переміщених осіб є як на безпечніших територіях Дніпропетровської області, так і в інших регіонах України.

Читайте також:

У будівлі виконкому напали на міського голову Вільногірська