Чому у Вільногірську тече мутна вода (ОНОВЛЕНО)

Вода, яку подають у квартири Вільногірська, відповідає всім нормам, крім мутності. На сьогодні відповідальність за якість води лежить на постачальнику – цеху водопостачання філії «Вільногірський ГМК». Нагадаємо, цех водопостачання планують передати на баланс громади.
Наразі міськрада не може впливати на якість води, бо не є постачальником, але питання подачі чистої води вирішує шляхом облаштування бюветів.

Більше про бювети та ситуацію з водою редакція Вільногірськ IN.UA дізнавалася у міського голови Вільногірська Володимира Василенко.

Якість води у Вільногірську

«Вода з крана тече мутна. Для їжі не використовуємо, постійно набираємо в бюветах. Там смачна і добра вода», — розповіла Вільногірськ IN.UA місцева жителька Марина.

Жителі Вільногірська відмічають погану якість води.

«На тиждень я використовую до 50 літрів води, яку постійно замовляю з доставкою. Також син набирає з бювету, що поряд з четвертим ліцеєм. На жаль, там постійно немає води. Не розумію, по якому графіку працює той бювет. Тож, як пощастить. З крана вода жовтуватого кольору, іноді навіть не зовсім приємний запах від неї», — розповіла Вільногірськ IN.UA жителька Вільногірська Світлана. 

«Схема очищення цієї води створювалася у 1960 роки при будівництві комбінату. Тоді вона будувалася враховуючи стан річки Дніпро. А після того річка вже змінила свій склад і значно погіршилася вода. Ймовірно, схема очищення води, яка є у цеху водопостачання, не в змозі доочистити воду до ідеальних показників.», — каже мер.

Запровадити нові схеми очищення води можливо, але це суттєво вплине на тариф для населення. Охочі, можуть встановити додаткову фільтрацію у своїй квартирі або будинку. 

А щоб містяни могли набирати чисту питну воду, у Вільногірську побудували бювети.

«Коли я починав свою діяльність, жодного бювету у місті не було. Я розумів тоді, що вода — стратегічний продукт для міста. На сьогодні це дуже важлива складова для життя міста. Чотири бювети ми побудували. Населення користується водою і, я думаю, задоволені, що можна користуватися цією водою і це безоплатно», — розповідає Володимир Василенко.

Читайте також:

• У Вільногірську планують створити нове комунальне підприємство централізованого водопостачання та водовідведення
• На Дніпропетровщині планують створити кластерні полігони: один з них може бути поряд з Вільногірськом

Залишки куті не обов’язково викидати: з них можна приготувати смачні десерти та корисні страви. Пропонуємо кілька простих ідей, які допоможуть урізноманітнити святкове меню та не втратити жодної ложки солодкого смаколика.

Про це повідомляє Телеграф. 

Млинці з кутею

Змішайте кутю з молоком, яйцями та цукром до отримання однорідної маси. Додайте трохи солі. Смажте млинці на розігрітій сковороді з обох боків до золотистого кольору.

Оладки з кутею

Змішайте кутю з молоком, яйцями, цукром і сіллю до однорідної маси. За потреби додайте трохи борошна, щоб тісто стало щільнішим. Випікайте оладки на добре розігрітій сковороді з обох боків до рум’яної скоринки.

Солодка каша з кутею

З’єднайте кутю з молоком, водою та цукром до однорідної маси. Доведіть суміш до кипіння, потім варіть на слабкому вогні 10–15 хвилин.

Запіканка

З’єднайте кутю з молоком, яйцями, цукром, горіхами та сухофруктами. Додайте трохи борошна, щоб тісто стало густішим. Викладіть його у форму, змащену маслом, і запікайте в духовці при 180 °C протягом 30–40 хвилин.

Читайте також: 

Кутя на Святвечір: традиційні рецепти та секрети приготування

Військовий із Кам’янського, який на фронті не лише захищав країну, а й створював музику, перетворив свій воєнний досвід на пісні. Сьогодні Олександр виступає на фестивалях, їздить до шкіл і садочків, а його творчість стала способом зберегти пам’ять про війну та виховувати патріотизм у молодого покоління.

Деталі – на Вільногірськ IN.UA 

Олександр, 32 роки, родом з Кам’янського, до війни мав власний продуктовий магазин. У 2024 році він добровільно пішов на службу, прагнучи захищати жінок і дітей, хоча спершу його не хотіли брати до армії. 

“Я сказав, що з військомату не вийду, буду там ночувати, голодувати, поки мене не поведуть на медкомісію. І так я сам напросився на війну”, — згадує він.

Ще в окопах військовий почав займався музикою. 

“На позиціях писав пісні: записував в телефон, а потім, коли приїжджали з позиції, я переписував на листок. Ну і займався творчістю”, – згадує Олександр. 

Музика стала для Олександра способом проживання воєнного досвіду, тому музика саме військова. 

“Приїхали з позиції, хлопці полягали спати. Я розтопив піч, тому що зима була, сів з листочком і почав писати. І так я написав, що було на душі”, – згадує чоловік історію написання своєї першої композиції. 

Наразі Олександр завжди виконує цю пісню на фестивалях, вона залишається найулюбленішою. 

“Мене люди питають: “У тебе що одна пісня?”, я кажу: “Ні, у мене не одна пісня, але ця для мене особлива””, – каже військовий. 

До Камʼянського, свого рідного міста, у чоловіка особливе ставлення. 

“Я тут народився, я тут виріс. Коли повернувся з фронту, купив собі тут квартиру. Я міг де завгодно її придбати. Але купив там, де народився”, – розповідає Олександр. 

Зараз Олександр періодично співає на концертах та фестивалях, а також їздить по школах та дитячих садочках. 

“Виховуйте в своїх дітях патріотизм змалечку”, – наголошує Олександр. 

Наостанок нашої розмови чоловік додає:

“Найголовніше – підтримувати один одного, триматися один одного так, як це було напочатку війни, у 2022 році”. 

Історія Олександра – приклад того, як людина може знайти сили не лише захищати країну, а й перетворювати травматичний досвід на творчість, надихаючи інших.

Читайте також: 

“Я — громадянин, мені не яка різниця”: військовий з Вільногірська про свій вибір