З попелу війни — до мистецтва: у Вільногірську відкриють незвичну експозицію

Скоро у Вільногірську відкриють незвичну експозицію — на ній покажуть гільзи, які стали мистецтвом. Авторка робіт — вільногірка, яка перетворює залишки війни на символи відродження, миру й весни.

На бажання героїні ми не розголошуємо імʼя. 

Деталі читайте на Вільногірськ IN.UA

Ідея створювати щось нове з гільз з’явилася не випадково — її підказала родичка. Первинно вона була адресована синові жінки, який навчається на художника. Однак через брак часу юнак не зміг втілити задум. Тоді майстриня взялася за справу самостійно. 

“Так і розпочалося. Одна за іншою гільзи виходили”, — згадує вона.

Розписані гільзи — це не лише художні об’єкти, а й спосіб переосмислення досвіду війни. 

“Мені хотілося, щоб на кожну річ можна було звернутись і поглянути з іншого ракурсу. І те, що вчора ще нас вбивало, сьогодні можна переробити і перетворити на щось інше”, — каже майстриня.

Тематика робіт змінювалася з часом. Спочатку з’являлися символічні образи, пов’язані з українською національною традицією — зокрема, ляльки-мотанки. Але з приходом весни жінку потягнуло до квітів.

“Я розпочинала малювать те, що в мене йшло зсередини. Так мені хотілося нарешті, щоб прийшло щось нове, щось таке квітуче”, — пояснює вона.

Для авторки важливо не лише створювати красиві речі, а й змінювати ставлення до болючих спогадів: 

“Щоб це не так було важко згадувати. Щось додати, якусь деталь — і це вже заграє іншими фарбами”.

Хоча жінка не має художньої освіти, її близькі підтримали ініціативу. На перший план для неї виходить не професійність, а щирість. 

“Я просто робила те, що я хотіла, і все”, — каже вона.

Від майбутньої виставки майстриня очікує не слави, а надії. 

“Я би хотіла побажати все ж таки миру. І щоб ми залишили все погане в минулому і на деякі речі дивились по-новому — з розквітом нового життя”.

Як побажання для читачів та майбутніх відвідувачів виставки, вільногірка ділиться віршем: 

Люби. Ціни. Даруй. Тримай.”

Люби себе і поважай ти інших

Люби життя і радуйся за всіх.

Ціни все те, що маєш на сьогодні ти

Життя воно таке… як сплине не вернеш.

Даруй добро і відкривай все серце

Віддай своє, повернеш у сто раз.

Тримай в собі лиш саме сокровенне і…

Безцінний дар ти пронеси скрізь час.

VVV 04.08.24

Читайте також:

• “Я хочу, щоб мої пісні торкалися душі кожного слухача”, – історія Вікторії Осіпової, вихованки музичної школи Вільногірська
• Владислав Шульжик: талант Вільногірська, який надихає

У Запорізькій обласній клінічній лікарні успішно виконали пересадку нирки 17-річному Станіславу. Хлопець кілька років боровся з нирковою недостатністю та перебував у очікуванні на відповідного донора.

Про це йдеться на сайті Запорізької обласної державної адміністрації. 

До трансплантації хлопець тричі на тиждень їздив на гемодіаліз із Пʼятихаток до Запоріжжя. Дорога з пересадками займала цілий день. Додому вони з матірʼю Любовʼю поверталися близько першої години ночі. Пані Любов залишила роботу на залізниці, аби весь час бути поряд із сином. 

Жінка вже знала біль непоправної втрати – на війні загинув її старший син. Найбільшим страхом для неї було втратити й молодшого. Кожна поїздка до лікарні ставала для неї символом віри та надії на його одужання.

“Є донор – ці два слова ми чекали роками. Лікар запитав, чи ми згодні. Я одразу крикнула: “Звичайно!”, а син додав: “Я готовий!””, – згадує Любов. 

Коли лікар повідомив про те, що для Станіслава знайшли донорську нирку, вони одразу вирушили до Дніпра. Після підготовки донорського органа до пересадки медики разом із пацієнтом повернулися до Запоріжжя, де й виконали операцію з трансплантації.

Як зазначив завідувач відділення трансплантації та нефрології Запорізької обласної клінічної лікарні Євген Гайдаржа, медики підбирали для хлопця донорський орган із найвищим рівнем сумісності.

“Станіслав тривалий час перебував у листі очікування на трансплантацію. Для молодого пацієнта ми свідомо чекали на максимально сумісний донорський орган. Після появи донора команда діяла максимально оперативно, щоб скоротити час холодової ішемії”, – каже він. 

Наразі Станіслав почувається добре та вже будує плани на майбутнє: 

“Я мрію вступити до університету і стати юристом, мрію подорожувати Україною. Хочу побувати в Одесі, Києві, Харкові, Ужгороді, Чернівцях – скрізь. Але найбільше хочу просто жити у нашій мирній країні”, – каже хлопець.

Читайте також:

Оформлення лікарняних та електронних рецептів: нові правила видачі медичних документів в Україні

Наприкінці липня, у Лихівській селищній раді провели перше засідання комісії, яка займається підготовкою пропозицій щодо отримання державної субвенції для забезпечення житлом дитячих будинків сімейного типу. 

Про це повідомляють Новини Лихівської громади. 

Під час засідання комісії, 31 липня, учасники розглянули питання щодо визначення потреби у забезпеченні житлом дитячих будинків сімейного типу, створених у 2026 році, а також тих, що були тимчасово переміщені в межах України та мають намір повернутися до місця свого функціонування або здійснити повторне переміщення у 2026 році.

Під час роботи комісії було сформовано пропозиції щодо потреби у житлі для дитячих будинків сімейного типу. Відповідний протокол із рішенням комісії після затвердження виконкомом Лихівської селищної ради передадуть до Дніпропетровської обласної військової адміністрації для подальших дій.

Лихівська селищна рада й надалі реалізує заходи в межах державної політики щодо підтримки дитячих будинків сімейного типу та створення належних умов для проживання, виховання й розвитку дітей, які потребують особливої уваги та турботи.

Читайте також:

Від гуртожитку для ВПО до майбутнього музею: чим сьогодні живе Лихівська громада