У Вільногірську вже два роки працює гуманітарний штаб, однією з ініціаторок створення якого стала місцева жителька Тетяна Човрі. На другий день повномасштабного вторгнення рф в Україну педагоги «Центру профільного навчання та дитячої творчості» об’єдналися та власними зусиллями почали допомагати військовим й переселенцям.
Про свою волонтерську діяльність заступниця директорки з навчально-виховної роботи «Центру профільного навчання та дитячої творчості» Тетяна Човрі розповіла журналістам Вільногірськ IN.UA.
Волонтерська допомога
25 лютого 2022 року освітяни вільногірська створили імпровізований штаб допомоги. Волонтери працювали у будівлі «Центру профільного навчання та дитячої творчості».
«Ми ще з 2014 року плетемо сітки, але тоді був не той масштаб, війна від нас тоді була дуже далеко. У лютому мене підтримала керівниця нашого закладу Олена Найда та дуже багато вільногірців», — згадує Тетяна Човрі.
У гуманітарному штабі волонтери шили військову амуніцію, розвантажувальні жилети, підсумки, робили турнікети та бронежилети.
Допомогу волонтери доставляли на фронт власними силами.
Крім того, благодійники підтримували й переселенців: годували, видавали одяг та необхідні у побуті речі.
«Спочатку повномасштабної війни я 60 днів провела у гуманітарному штабі без вихідних. Додому треба було встигнути прибігти до комендантської години. І кудись всі хвороби ділись: гіпертонія, тиск», — розповідає волонтерка.
Наразі гуманітарний штаб знаходиться у приміщенні лікарні. Його перемістили туди через початок очного навчання. Волонтери продовжують допомагати військовим.
«Треба продовжувати працювати. Ми як великий механізм, а кожен з нас – гвинтик у цьому механізмі. Ми допомога та підтримка наших хлопців на фронті», — каже Тетяна.
Волонтери плетуть сітки/ фото архів Тетяна ЧовріВолонтерки виготовляють окопні свічки та військові речі/ фото архів Тетяна Човрі
Вільногірські ліцеї долучилися до допомоги / Фото Вільногірськ IN.UA
Акція «Донат на ЗСУ замість квітів вчителю» у Вільногірську вже стала традиційною. Викладачі, учні та батьки долучаються до неї кожного вересня на свято Знань.
Більше дізнавалися журналісти Вільногірськ IN.UA
Донат для ЗСУ
З початку повномасштабного вторгнення освітні заклади Вільногірська традиційно долучаються до акції кожного року. Тож і цей рік не був виключенням.
Містяни щиро вірять в перемогу й роблять внески до скриньок, які розміщують в закладах. Так, на урочистих лінійках в ліцеях було зібрано 22 тисячі гривень силами педагогічного колективу, учнів, батьків.
Внески тилового фронту Вільногірська:
Вільногірський Ліцей №3 зібрав 9200 гривень;
Вільногірський Ліцей №4 зібрав 7000 гривень;
Вільногірський Ліцей №5 зібрав 5 700 гривень.
Зібрані кошти підуть на закупівлю 3 рулонів тканини для плетіння сіток та закриття поточних запитів на фронт. Завдяки коштам 4 та 5 ліцею волонтери придбали портативний інверторний генератор для бійців 414 батальйону ЗСУ.
Про це в мережах повідомила волонтерка Світлана Мількевич.
«Кожен з вас батьків, учнів, вчителів — це єдиний тиловий фронт, що надихає, підтримує і дає сили кожному бійцю на передовій триматися і врешті решт вистояти в нашій боротьбі», — прокоментувала на сторінці у Фейсбуці волонтерка Світлана.
Відзначимо, що 5 ліцей на постійній основі збирають пластикові кришки й макулатуру, кошти від яких йдуть тільки для ЗСУ.
«Наш ліцей неймовірний та невтомний. Дуже швидко реагують на збір. Ми завжди збираємо на термінові потреби для хлопців. В нас навіть діти, які навчаються за кордоном їх батьки пересилають кошти. Тим, наближають нашу перемогу. Я рада, що в нас такий дружній колектив. Вдячна їм за розуміння», — каже заступник директора з виховної роботи Людмила Ніколаєнко.
Рятував життя у Маріуполі, лікар Олексій Сєров / Фото Вільногірськ IN.UA
До Вільногірська приїхав молодий лікар Олексій Сєров, який врятував не одне життя у тимчасово окупованому Маріуполі. Навіть обстріли не лякали його.
Більше про його роботу на Вільногірськ IN.UA
Маріуполь: війна очима лікаря, що рятував життя
До роботи медиком Олексій Сєров приступив ще під час навчання в університеті. Чоловік одночасно працював на екстреній медичній допомозі та медицині катастрофи – 103.
Життя юного медика повністю змінилося з початком повномасштабного вторгнення. Тоді 13 молодих спеціалістів вирішують їхати на станцію швидкої допомоги, що в Маріуполі. Там їх очікувала найдовша зміна – 58 діб.
«В нас на швидкій був молодий колектив, з початком війни ми всі почали списуватися. Дізнавалися, хто виїжджає, а хто залишається працювати далі. Сформувався міцний «костяк», з яким ми рятували життя, і стояли перед складним вибором кого рятувати», – згадує Олексій Сєров.
На центральній підстанції екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Маріуполя вольовий колектив без зв’язку з рідними, без вихідних працював, готував їжу самостійно. Жили в кімнаті, яка розрахована на чотирьох.
Вольовий колектив медиків підстанції у Маріуполі / Фото Олексій Сєров
Біль роботи в Маріуполі
Найскладнішим став період, коли Маріуполь оточили повністю за 4 доби. Саме через це в місто нічого не потрапляло. Виїхати було неможливо. Був брак медикаментів, особливо наркотичних та болезаспокійливих препаратів. Одноразові турнікети використовували по три місяці через нестачу нових. Був голод.
«Був період коли всій бригаді не було вже чого їсти. Ми знайшли неподалік магазин, звідти ми взяли продукти. Ще й на людей набрали, їх було за двісті. З цих продуктів спорудили стихійний склад на станції й вже наша фельдшерка готувала нам їжу», – ділиться спогадом лікар.
Жили без світла. Жахливі безперестанку обстріли не давали бригаді перепочинку.
«Якщо об 11 годині була спланована евакуаційна колона, то ми вже знали,що об 11 ми поїдемо рятувати поранених. Були випадки через брак знеболювальних, ти вирішуєш кому саме цю ампулу колоти, чи може її притримати для більш складного випадку. Складний вибір стояв завжди», – каже чоловік.
З початком повномасштабного вторгнення диспетчер швидкої, що на центральній підстанції, виклики з тиском або ж температурою вже не брав. Бригада швидкої рятувала тільки поранених і їхали в те місце, де були обстріли навіть без виклику.
Бригада швидкої допомоги / Фото з архіву Олексія Сєрова
Емоційний стан бригади лікаря
Розмови та спогади про рідних – єдине, що підтримувало дух маріупольських медиків. Згадували, як потім виходило й кумедні історії порятунку поранених.
«Були шалені обстріли, Як завжди. Ми забігли до бабусі в будинок, їй поранило лице. Надали їй допомогу. Почали її евакуювати з будівлі. А вона нам, хлопці почекайте, я курей зачиню в сараї, щоб не повтікали. Було й таке», – ділиться сімейний лікар.
Маріупольські медики / Фото з архіву Олексія Сєрова
Після «прильоту» є поняття «золота година». Бригада швидкої, яку очолював Олексій після приїзду до поранених де влучала ракета годину перечікувала в підвалах, бо знали, що знову може в це місце влучити смертоносна залізяка.
«Коли працюєш на швидкій ти морально загартовуєшся на минулих викликах, і можна триматися потім в більш екстремальних ситуаціях»,– каже Олексій.
Куля розміром з долоню кремезного чоловіка
Жахливий випадок, який й досі лунає у спогадах лікаря – порятунок дитини. За його словами, до цього ніколи й ніхто звикнути не зможе. Рятувати дітей найболючіше. Випадок з шестирічною дівчинкою згадує з болем.
«Як зараз пам’ятаю, з червоного ланоса вибігає чоловік і з жахливим криком звертається до нас. Волав чоловік про допомогу, врятувати доньку», – згадує Олексій.
Чоловік з дівчинкою стояли на кухні. Прилетіла ворожа куля, яка відрикошетила й потрапила в дитину. Олексій при огляді побачив в неї біля ключиці отвір, який виходив на спині на рівні лопатки. Дівчинка не подавала ознак життя. Коли працівники швидкої вирішили різати кофтинку в якій дівчинка була. Вона подала тихий звук.
«Не треба різати, буде боляче», – промовила шестирічна дівчинка з Маріуполя.
Ця куля була розміром в долоню кремезного чоловіка.
«Коли ми зрізали кофтинку, нам відкрився отвір в 10 сантиметрів. Через цей отвір я бачив як калатає серце дівчинки. Ліва легеня склалася і дівчинка дихала шляхом правої. Ребра дівчинки вирвало. При цьому вона була ще у свідомості й могла відповідати», – пригадує лікар швидкої.
Пізніше Олексій шукав цю дівчинку і дізнався, що вона вижила.
З усієї бригади екстреної допомоги на сьогодні вижили всі лікарі, були випадки поранень та складних ситуацій. Працювали медики під пильною роботою ворожого снайпера. Через обстріли градів загинув водій їхньої швидкої. Олексій запевняє, що до жахіття війни звикнути не можна, але бути емоційно загартованими ми маємо бути завжди.
Евакуація лікаря у Вільногірськ
Евакуювався лікар з Маріуполя коли вже фізично місто повністю стало під контролем військ рф.
«Смерть може прийти будь-якої хвилини, тому навіщо мені про це думати. Я роблю те, що маю та вмію робити – рятую людей», – прокоментував лікар Олексій Сєров.
Попри пережите Олексій адаптується до мирного життя вже у Вільногірську. Нещодавно наша редакція згадувала про залучення молодих спеціалістів до місцевої лікарні. Тоді директор ПМСД Сергій Карпович обіцяв звернутися до міського голови з проханням заохочення нового лікаря.
«Я буду звертатися до міського голови Володимира Василенко з пропозицією надати молодому спеціалісту комунальну квартиру», – казав директор.
Вже місяць, а саме з серпня цьогоріч у лікарні ПМСД працює новий сімейний лікар. Переселенець з Маріуполя, який рятував людей під обстрілами.
Акція «Донат на ЗСУ замість квітів вчителю» у Вільногірську вже стала традиційною. Викладачі, учні та батьки долучаються до неї кожного вересня на свято Знань. Більше […]
До Вільногірська приїхав молодий лікар Олексій Сєров, який врятував не одне життя у тимчасово окупованому Маріуполі. Навіть обстріли не лякали його. Більше про його роботу […]
Прощання із Русланом Бідою провели сьогодні, 04 вересня 2024 року, на площі перед ПКіС «Металург». Більше на Вільногірськ IN.UA Шлях військовослужбовця На церемонії поховання були […]
У цю суботу вільногірці вшанували пам’ять Загиблих героїв України. Охочі різного віку долучилися до пробігу, брали участь спортсмени, освітяни, працівники державних установ та мешканці міста. […]
Сьогодні у Вільногірську вшанували Захисників України, які загинули захищаючи територіальну цілісність держави. Захід проводили у місцевому парку біля пам’ятника воїнам АТО. Подробиці дізнавалися журналісти Вільногірськ […]
