Волонтерка з українським прапором/ фото архів Неля Фурман
Перейшла на українську та почала шити балаклави для військових. Жителька Вільногірська Неля Фурман займається волонтерством від початку повномасштабного вторгнення рф в Україну. Тоді відчула, що має зробити усе можливе для наближення перемоги.
Свою історію волонтерства Неля Фурман розповіла журналістам Вільногірськ IN.UA.
Волонтерка шиє балаклави для військових
Вільногірка Неля Фурман за фахом швея. Жінка розповідає, день початку повномасштабного вторгнення пам’ятає в деталях. Тоді її охопила паніка та нерозуміння, що робити далі. Проте про виїзд з рідного міста Неля не замислювалася.
«Навіть на секунду не допускала такої думки. Чоловік наполягав, щоб я разом з дітьми евакуювалась в одне з безпечних міст Європи. Я відповідала, що нікуди не поїду, бо це мій дім. Через декілька днів мені подзвонила знайома, яка постійно тримала зв’язок з військовими ще до повномасштабного вторгнення і спокійним голосом сказала: «Неля, зберись, хлопцям потрібні балаклави», — згадує Фурман.
Саме з цієї миті жінка почала займатися волонтерством — шила балаклави для військовослужбовців.
«На тканину не було коштів, тому ми оголосили перший збір у соцмережах. Я щохвилини отримувала повідомлення з банку про надходження грошей на мій рахунок і плакала від щедрості та щирості наших людей. Саме тоді я одночасно пізнала два справжніх почуття: ненависть до ворога і гордість за нашу націю», — говорить волонтерка.
Кошти на тканину зібрали, проте з’явилась проблема із закупкою, розповідає Неля. Тоді вільногірці почали приносити флісову тканину у волонтерський центр, який утворився на базі центру дитячої творчості.
«Згодом на зв’язок зі мною повиходили власники магазинів тканин і почалась масова закупка. Я розуміла, що одна з таким об’ємом замовлень я просто не впораюсь. Вдома у мене розкроювали тканину і чоловік, і діти. До роботи долучились дівчата, у яких вдома були машинки для шиття. Викрійки та тканина розлетілась по всьому місту. Так ми почали забезпечувати фронт, ТРО і поліцію теплими балаклавами», — розповідає Неля.
Вироби волонтерки/ фото архів Неля Фурман
Виробництво балаклав
Наразі Нелі Фурман вдалось налагодити безперебійний процес пошиття балаклав. Жінка каже, після 2500 штук перестала рахувати їх кількість. Неля веде гурток «Майстерня стилю», а після основної роботи береться за балаклави та удосконалює знання української мови.
«Раніше я була російськомовна. Не можу пояснити чому, але тоді я не надавала особливого значення рідній мові. Як виявилось, кращим вчителем української мови для мене стали російські ракети, які руйнують наші міста і вбивають мій народ», — каже Фурман.
Військові у балаклавах виготовлених волонтеркою/ фото архів Неля Фурман
Вільногірські ліцеї долучилися до допомоги / Фото Вільногірськ IN.UA
Акція «Донат на ЗСУ замість квітів вчителю» у Вільногірську вже стала традиційною. Викладачі, учні та батьки долучаються до неї кожного вересня на свято Знань.
Більше дізнавалися журналісти Вільногірськ IN.UA
Донат для ЗСУ
З початку повномасштабного вторгнення освітні заклади Вільногірська традиційно долучаються до акції кожного року. Тож і цей рік не був виключенням.
Містяни щиро вірять в перемогу й роблять внески до скриньок, які розміщують в закладах. Так, на урочистих лінійках в ліцеях було зібрано 22 тисячі гривень силами педагогічного колективу, учнів, батьків.
Внески тилового фронту Вільногірська:
Вільногірський Ліцей №3 зібрав 9200 гривень;
Вільногірський Ліцей №4 зібрав 7000 гривень;
Вільногірський Ліцей №5 зібрав 5 700 гривень.
Зібрані кошти підуть на закупівлю 3 рулонів тканини для плетіння сіток та закриття поточних запитів на фронт. Завдяки коштам 4 та 5 ліцею волонтери придбали портативний інверторний генератор для бійців 414 батальйону ЗСУ.
Про це в мережах повідомила волонтерка Світлана Мількевич.
«Кожен з вас батьків, учнів, вчителів — це єдиний тиловий фронт, що надихає, підтримує і дає сили кожному бійцю на передовій триматися і врешті решт вистояти в нашій боротьбі», — прокоментувала на сторінці у Фейсбуці волонтерка Світлана.
Відзначимо, що 5 ліцей на постійній основі збирають пластикові кришки й макулатуру, кошти від яких йдуть тільки для ЗСУ.
«Наш ліцей неймовірний та невтомний. Дуже швидко реагують на збір. Ми завжди збираємо на термінові потреби для хлопців. В нас навіть діти, які навчаються за кордоном їх батьки пересилають кошти. Тим, наближають нашу перемогу. Я рада, що в нас такий дружній колектив. Вдячна їм за розуміння», — каже заступник директора з виховної роботи Людмила Ніколаєнко.
Рятував життя у Маріуполі, лікар Олексій Сєров / Фото Вільногірськ IN.UA
До Вільногірська приїхав молодий лікар Олексій Сєров, який врятував не одне життя у тимчасово окупованому Маріуполі. Навіть обстріли не лякали його.
Більше про його роботу на Вільногірськ IN.UA
Маріуполь: війна очима лікаря, що рятував життя
До роботи медиком Олексій Сєров приступив ще під час навчання в університеті. Чоловік одночасно працював на екстреній медичній допомозі та медицині катастрофи – 103.
Життя юного медика повністю змінилося з початком повномасштабного вторгнення. Тоді 13 молодих спеціалістів вирішують їхати на станцію швидкої допомоги, що в Маріуполі. Там їх очікувала найдовша зміна – 58 діб.
«В нас на швидкій був молодий колектив, з початком війни ми всі почали списуватися. Дізнавалися, хто виїжджає, а хто залишається працювати далі. Сформувався міцний «костяк», з яким ми рятували життя, і стояли перед складним вибором кого рятувати», – згадує Олексій Сєров.
На центральній підстанції екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Маріуполя вольовий колектив без зв’язку з рідними, без вихідних працював, готував їжу самостійно. Жили в кімнаті, яка розрахована на чотирьох.
Вольовий колектив медиків підстанції у Маріуполі / Фото Олексій Сєров
Біль роботи в Маріуполі
Найскладнішим став період, коли Маріуполь оточили повністю за 4 доби. Саме через це в місто нічого не потрапляло. Виїхати було неможливо. Був брак медикаментів, особливо наркотичних та болезаспокійливих препаратів. Одноразові турнікети використовували по три місяці через нестачу нових. Був голод.
«Був період коли всій бригаді не було вже чого їсти. Ми знайшли неподалік магазин, звідти ми взяли продукти. Ще й на людей набрали, їх було за двісті. З цих продуктів спорудили стихійний склад на станції й вже наша фельдшерка готувала нам їжу», – ділиться спогадом лікар.
Жили без світла. Жахливі безперестанку обстріли не давали бригаді перепочинку.
«Якщо об 11 годині була спланована евакуаційна колона, то ми вже знали,що об 11 ми поїдемо рятувати поранених. Були випадки через брак знеболювальних, ти вирішуєш кому саме цю ампулу колоти, чи може її притримати для більш складного випадку. Складний вибір стояв завжди», – каже чоловік.
З початком повномасштабного вторгнення диспетчер швидкої, що на центральній підстанції, виклики з тиском або ж температурою вже не брав. Бригада швидкої рятувала тільки поранених і їхали в те місце, де були обстріли навіть без виклику.
Бригада швидкої допомоги / Фото з архіву Олексія Сєрова
Емоційний стан бригади лікаря
Розмови та спогади про рідних – єдине, що підтримувало дух маріупольських медиків. Згадували, як потім виходило й кумедні історії порятунку поранених.
«Були шалені обстріли, Як завжди. Ми забігли до бабусі в будинок, їй поранило лице. Надали їй допомогу. Почали її евакуювати з будівлі. А вона нам, хлопці почекайте, я курей зачиню в сараї, щоб не повтікали. Було й таке», – ділиться сімейний лікар.
Маріупольські медики / Фото з архіву Олексія Сєрова
Після «прильоту» є поняття «золота година». Бригада швидкої, яку очолював Олексій після приїзду до поранених де влучала ракета годину перечікувала в підвалах, бо знали, що знову може в це місце влучити смертоносна залізяка.
«Коли працюєш на швидкій ти морально загартовуєшся на минулих викликах, і можна триматися потім в більш екстремальних ситуаціях»,– каже Олексій.
Куля розміром з долоню кремезного чоловіка
Жахливий випадок, який й досі лунає у спогадах лікаря – порятунок дитини. За його словами, до цього ніколи й ніхто звикнути не зможе. Рятувати дітей найболючіше. Випадок з шестирічною дівчинкою згадує з болем.
«Як зараз пам’ятаю, з червоного ланоса вибігає чоловік і з жахливим криком звертається до нас. Волав чоловік про допомогу, врятувати доньку», – згадує Олексій.
Чоловік з дівчинкою стояли на кухні. Прилетіла ворожа куля, яка відрикошетила й потрапила в дитину. Олексій при огляді побачив в неї біля ключиці отвір, який виходив на спині на рівні лопатки. Дівчинка не подавала ознак життя. Коли працівники швидкої вирішили різати кофтинку в якій дівчинка була. Вона подала тихий звук.
«Не треба різати, буде боляче», – промовила шестирічна дівчинка з Маріуполя.
Ця куля була розміром в долоню кремезного чоловіка.
«Коли ми зрізали кофтинку, нам відкрився отвір в 10 сантиметрів. Через цей отвір я бачив як калатає серце дівчинки. Ліва легеня склалася і дівчинка дихала шляхом правої. Ребра дівчинки вирвало. При цьому вона була ще у свідомості й могла відповідати», – пригадує лікар швидкої.
Пізніше Олексій шукав цю дівчинку і дізнався, що вона вижила.
З усієї бригади екстреної допомоги на сьогодні вижили всі лікарі, були випадки поранень та складних ситуацій. Працювали медики під пильною роботою ворожого снайпера. Через обстріли градів загинув водій їхньої швидкої. Олексій запевняє, що до жахіття війни звикнути не можна, але бути емоційно загартованими ми маємо бути завжди.
Евакуація лікаря у Вільногірськ
Евакуювався лікар з Маріуполя коли вже фізично місто повністю стало під контролем військ рф.
«Смерть може прийти будь-якої хвилини, тому навіщо мені про це думати. Я роблю те, що маю та вмію робити – рятую людей», – прокоментував лікар Олексій Сєров.
Попри пережите Олексій адаптується до мирного життя вже у Вільногірську. Нещодавно наша редакція згадувала про залучення молодих спеціалістів до місцевої лікарні. Тоді директор ПМСД Сергій Карпович обіцяв звернутися до міського голови з проханням заохочення нового лікаря.
«Я буду звертатися до міського голови Володимира Василенко з пропозицією надати молодому спеціалісту комунальну квартиру», – казав директор.
Вже місяць, а саме з серпня цьогоріч у лікарні ПМСД працює новий сімейний лікар. Переселенець з Маріуполя, який рятував людей під обстрілами.
Акція «Донат на ЗСУ замість квітів вчителю» у Вільногірську вже стала традиційною. Викладачі, учні та батьки долучаються до неї кожного вересня на свято Знань. Більше […]
До Вільногірська приїхав молодий лікар Олексій Сєров, який врятував не одне життя у тимчасово окупованому Маріуполі. Навіть обстріли не лякали його. Більше про його роботу […]
Прощання із Русланом Бідою провели сьогодні, 04 вересня 2024 року, на площі перед ПКіС «Металург». Більше на Вільногірськ IN.UA Шлях військовослужбовця На церемонії поховання були […]
У цю суботу вільногірці вшанували пам’ять Загиблих героїв України. Охочі різного віку долучилися до пробігу, брали участь спортсмени, освітяни, працівники державних установ та мешканці міста. […]
Сьогодні у Вільногірську вшанували Захисників України, які загинули захищаючи територіальну цілісність держави. Захід проводили у місцевому парку біля пам’ятника воїнам АТО. Подробиці дізнавалися журналісти Вільногірськ […]
