Сьогодні, 15 травня, в Україні відзначають День сім’ї. Саме у сім’ї формується особистість кожної людини та відбувається виховання. У деяких родинах діти наслідують своїх батьків: обирають ту саму професію, хобі чи розділяють спільні інтереси. Як-то й у родині Ірини Ісаєнко. Любов до педагогіки вона передала своєму сину Денису. Наразі мати з сином вдвох працюють в одному ліцеї Вишнівської громади. 

Більше журналістам Вільногірськ IN.UA розповіла вчителька української мови та літератури Ірина Ісаєнко.

Родинна династія з Вишневого

54 річна вчителька з Вишневого Ірина Ісаєнко вже понад 32 років викладає українську мову та літературу в місцевому ліцеї. Навчаються там до 300 учнів. У педагогічному колективі, де працює Ірина, 19 вчителів. Жінка класна керівниця одинадцятого випускного класу.

Навчалася жінка в тому ж ліцеї де і працює все своє життя. Мріяла спочатку бути телеведучою.

«Коли навчалася у школі, моя мрія була зовсім інакшою. Я не мріяла бути вчителем. Чомусь мені хотілося бути телеведучою. Я мріяла навчатися у Київському Інституті культури. Це зараз Поплавського, а раніше він мав назву Карпенко-Карого. Моя мама згодом придивлялася на той інститут – він їй не сподобався. Тому вона мене й відмовила туди вступати», –  ділиться освітянка Ірина Ісаєнко.

Згодом, коли Ірина навчалася у 10 класі, на батьківських зборах йшла мова про останні дзвоники, випускні та вибір професії.

«От мій класний керівник, Лариса Федорівна, вона мамі й запропонувала розглянути професію вчителя. Тим паче, що я у 10 класі була юним кореспондентом, журналістом. І на думку багатьох викладачів я гарно писала статті. І була активною в школі, мене любили діти, як і я їх»,  – каже Ірина.

Так у 1987 році жінка вступила на навчання у Криворізький державний педагогічний інститут. Після 5 років навчання повернулася у рідну школу за цільовим направленням.

«В рідній школі навчаю учнів української  мови вже 32 роки. В мене один єдиний запис в трудовій книжці. Я прийшла, і годин в мене було мало української мови, це було лише два класи. Тому мене довантажували уроками народознавства. Ну, і все. І так з 1992 року я залишилася в нашій школі. Я ніде й нікуди не ходила», – розповідає Ірина Ісаєнко.

У педагогіку пішов і син

Жінка має сина, з яким вдвох прожили все життя разом. Тепер ще й на педагогічній ниві працюють поруч.

«Так сталося, що ми з Денисом прожили все життя тільки вдвох. Коли батько покинув нашу сім’ю ми з сином все робили разом. Денис завжди долучався до шкільних моїх справ. Тобто, другу професію, окрім вчителя, він не бачив взагалі»,  – ділиться Ірина.

Денис навчався у школі, де зараз працює вчителем інформатики. Закінчив музичну школу по класу фортепіано, займався футболом та боксом. Це хобі має і до сьогоднішнього дня також.

Після завершення Запорізького університету факультету інформаційної технології Денис повернувся працювати до школи вже вчителем інформатики та математики за пропозицією адміністрації школи.

З 12 травня 2021 року Денис навчає дітей. Ще він класний керівник шостого класу.

Ірина та Денис завжди допомагають один одному працюючи в одному ліцеї. Зараз вони готують сценарій останнього дзвоника й готуються до випускного.

«Під час дистанційного навчання багато дітей втратили зацікавленість до навчання, діти змінилися. Денис дає мені вектор сучасного підходу до дітей. Я ж даю йому підказки методичні. Я щаслива мати такого  сина», – ділиться викладачка Ірина Ісаєнко.

Спільні інтереси родини

Родинна династія має мрію на двох. Як і всі люди бажають миру.

«Звичайно, хочеться, щоб скоріше закінчилася війна. Хочеться миру, хочеться спокою, хочеться працювати без тривог, хочеться працювати не в укритті, а в класних кімнатах», – мріють мати й син.

Родина Ісаєнко полюбляють читати. Мають улюбленців пухнастиків. Жінка шаленіє від своїх британських котів —  Фелікс, Сантік та дівчинка Сінді. А життєрадісний пес Рокі охороняє будинок педагогічної династії Вишнівської громади.

Читайте також:

• Співає французькою: вільногірка отримала п’ять Гран-прі за творчий рік
• Одна з перших скрипальок Вільногірська навчає дітей у місцевій школі мистецтв 

Учень 10-Б класу Вільногірського ліцею №4 Єгор Цівка виборов ІІ місце на IV етапі Х Всеукраїнської учнівської олімпіади з інформаційних технологій, що стала для нього не лише інтелектуальним викликом, а й можливістю для особистого розвитку та нових вражень.

Деталі читайте на Вільногірськ.IN.UA

Підготовку до олімпіади Єгор розпочав разом із вчителькою Тетяною Ярославівною:

“Ми з нею зустрічалися, виконували завдання, готувалися. Вона досить багато зробила для моєї перемоги в олімпіаді”, – розповідає хлопець. 

Після успішного проходження міського та обласного турів, Єгор вирушив на наступний етап:

“Потім я пройшов міський тур, обласний, і поїхав на наступний з одним з вчителів. Ми жили в гуртожитку, ходили до університету писати завдання”, – згадує переможець. 

Завдання олімпіади виявилися досить складними:

“Завдання були досить складними, я б сказав, дуже складними”, – зізнається Єгор Цівка. 

Єгор висловив побажання, щоб завдання були більш практичними:

“Простішими, реалістичнішими і практичнішими, тому що завдання дуже складні і важко уявити, як їх можна застосувати у повсякденному житті”, – наголошує хлопець. 

Олімпіада стала для учня не лише інтелектуальним викликом, а й можливістю подорожувати:

“Я думаю, ця олімпіада досить хороша можливість для подорожування, тому що зараз воєнний стан, це не дуже безпечно і просто так виїхати кудись відпочивати це досить складно. А тут надаються всі умови для цього і, звичайно, олімпіада дала цю можливість”, – розповідає Єгор. 

Його улюбленим предметом у школі є інформатика:

“Напевно, це інформатика, тому що мені там все загалом зрозуміло. Але мені всі предмети потроху подобаються”, – ділиться учень. 

Щодо майбутнього, Єгор планує вступати на графічний дизайн:

“Я б хотів вступити на графічний дизайн, але поки що конкретних університетів я не знаю. Ми ще шукаємо і обираємо, в які. Потихеньку готую портфоліо, щоб вже були якісь роботи для цього”, – зізнається учень. 

Підготовку до іспитів він планує розпочати з літа:

“Поки що ні, але буду поступово також готуватися, починаючи з літа”, – розповідає Єгор. 

На даний момент він навчається самостійно:

“Поки що до репетиторів я не ходжу”, – каже хлопець. 

Особливою мотивацією для участі в олімпіаді стала підтримка вчительки, яка відіграла важливу роль у виборі Єгором цього шляху:

“Для мене ця олімпіада — це можливість відкрити для себе нові міста та знайти нових знайомих. Звичайно, це новий, безцінний для мене досвід. На моє остаточне рішення щодо участі в олімпіаді вплинула Івашина Тетяна Ярославівна, бо для неї важливо, щоб учні не тільки володіли предметом, а й показували результати праці вчителя. Тому для мене це була велика відповідальність — не підвести вчительку і школу в цілому,” — зізнається Єгор.

Ця історія демонструє, як наполегливість, підтримка вчителів та власна мотивація можуть привести до значних досягнень у навчанні та відкриття нових можливостей для самореалізації.

Оновлено: у попередній версії матеріалу було допущено неточність та вжито словосполучення “здобув перемогу” та “шлях до перемоги”, цю неточність було виправлено. Згідно редакційної політики ми не видаляємо матеріали, а усуваємо недоліки.

Читайте також:

• “Я хочу, щоб мої пісні торкалися душі кожного слухача”, – історія Вікторії Осіпової, вихованки музичної школи Вільногірська
• Владислав Шульжик: талант Вільногірська, який надихає

У Дніпрі ще один із центрів первинної медико-санітарної допомоги підписав договір з Національною службою здоров’я України за пакетами “Реабілітаційна допомога дорослим і дітям в амбулаторних умовах” та “Медична реабілітація немовлят, які народились передчасно табо хворими, протягом перших трьох років життя”.

Про це йдеться у повідомленні міської ради Дніпра.

Які послуги можна отримати

До переліку послуг входять фізична терапія, мовна терапія, ерготерапія, фізіопроцедури та психологічна підтримка.

Реабілітаційні послуги надають лікарі фізичної та реабілітаційної медицини, фізичні терапевти, ерготерапевти, логопеди, психологи, лікарі-неврологи, у тому числі дитячі.

Відділення оснащене сучасним реабілітаційним обладнанням:

• тренажерами;
• реабілітаційними брусами;
• балансирами;
• засобами для розвитку побутових, соціальних та ігрових навичок,
• вертикалізаторами.

Заступниця директора департаменту охорони здоров’я населення Дніпровської міськради Тетяна Прибиток підкреслила: “Через повномасштабну війну потреба у реабілітаційній допомозі зростає. У Дніпрі такі послуги надають дев’ять міських закладів. У них працюють кваліфіковані фахівці, які допомагають пацієнтам відновити функції та повернутися до активного життя”.

Отримати реабілітаційні послуги можна за електронним направленням від сімейного або лікуючого лікаря, з яким укладена декларація.

Читайте також:

• На Дніпропетровщині жінок запрошують взяти участь у фотопроєкті
• Як отримати компенсацію за облаштування робочого місця для працівника з інвалідністю