Вільногірськ моє друге рідне місто: історія переселенця з Херсонщини

Марія Макарович 19:30, 3 Липня 2024
Андрій Підмогильний з командою Червоного Хреста: історія переселенця
Андрій Підмогильний з командою Червоного Хреста: історія переселенця/ фото архів Андрія Підмогильного

Вільногірськ, як і багато інших міст в Україні, з початку повномасштабного вторгнення став другим домом для людей, які вимушені були покинути свої домівки через війну. Ці люди привезли з собою свій життєвий досвід, свої ідеї та, часто, бажання робити позитивні зміни на новому місці. Одним з таких людей став Андрій Підмогильний, який вимушений був виїхати з рідного Бериславу, що на Херсонщині, та знайшов свій другий дім у Вільногірську. 

Більше — у матеріалі Вільногірськ IN.UA

Історія переселенця з Херсонщини

Місто Берислав для Андрія Підмогильного та його сім’ї було домом, він народився там, здобув освіту, працював та проходив сходинки кар’єрної драбини на Бериславському машинобудівному заводі. Втім, повномасштабна війна та її наслідки не обійшли родину чоловіка стороною. Вони мали виїхати зі свого дому та шукати прихистку в іншому місці. 

«Повномасштабне вторгнення я зустрів у відряджені. Потім вже я знаходився із сім’єю у Бериславі. Але так сталося, що мій син потребував термінової медичної допомоги. На той час ми у місті не могли її отримати. Тому довелося евакуюватися. По роботі я об’їздив всю Україну, був у багатьох містах. Але у Вільногірську у мене був товариш. Тому так склалося, що приїхав сюди. І тут залишився. Мені зустрілися добрі люди, які помогли», — розповідає Андрій.

На новому місці Андрій не зміг сидіти склавши руки. Чоловік розповідає, що до Вільногірська тоді приїжджало багато людей, які тікали від війни. Хтось планував залишитися, а хтось був лише проїздом. Виїжджати з дому за таких обставин та їхати в пошуках безпечного місця це великий стрес. Тож багато людей потребували підтримки. З бажання допомогти переселенцям почалася волонтерська діяльність Андрія. На початку, він це робив власними силами, але згодом ця діяльність стала розростатися.

«Ці люди, які приїжджали сюди спочатку, тікали від російської агресії. Коли я їх побачив, побачив дітей та їх очі, які вперше за кілька місяців вийшли з підвалів та побачили небо без снарядів. Тоді я почав допомагати. Спочатку я допомагав людям шукати квартири, зустрічав їх, забирав, відвозив», — згадує чоловік.

Волонтер Андрій працює з дітьми
Волонтер Андрій працює з дітьми/ фото архів Андрія Підмогильного

Волонтерська діяльність

Згодом така активна діяльність призвела до того, що Андрію запропонували стати офіційним волонтером у Червоному Хресті. Він погодився та продовжив допомагати людям вже у складі організації, що робить і до тепер. У чоловіка є багато планів та ідей щодо теперішніх та майбутніх активностей, які вин реалізовує разом з іншими волонтерами. Їх кількість постійно розширяється, залучає до себе переселенців та місцевих мешканців. Чим більше існує активностей, тим більше говорять про Андрія та його команду. А така відомість спонукає й інших людей стати частиною цього процесу. 

«Поки ми є частиною Кам’янської організації Червоного Хреста, але працюємо над тим, щоб створити осередок у Вільногірську. Також хочемо зробити тут волонтерський молодіжний центр для дітей, щоб їм було чим зайнятися. Поки літо ми займаємося спортивними активностями. На базі 3-ї школи у нас є баскетбол, волейбол, бадмінтон, футбол тощо. Всі охочі можуть доєднатися до цього, це абсолютно безплатно», — поділився Підмогильний.

Крім постійних активностей, волонтери також влаштовують заходи для містян на гостей міста. Наприклад, два роки підряд вони готували свято на День захисту дітей. Там були естафети, конкурси та подарунки. Чоловік пояснює, що вони готували це свято таким чином, щоб всі отримали задоволення. Якісь активності вдається реалізувати власними силами, з якимись допомагають донори або місцеві мешканці. 

«Зараз ми знаходимося на базі 15 Бульвару. Дякую міській раді, яка нам допомагає, також отцю Вадиму. Частина нашої площі розташована у Церкві, нам її безплатно надали. Ми там відкрили соціальний гардероб. Люди, які мають потребу в одягу, можуть прийти та безплатно отримати його у нас. Там є все, від народження та до будь-якого віку, на всі потреби. Зараз набираємо ще штат волонтерів, які зможуть там частіше працювати», — розповів Андрій.

Потребуючі допомоги можуть звертатися до Червоного Хреста

Андрій наголошує, що люди, які потребують допомоги, можуть звертатися до його команди. Адже вони працюють над тим, щоб зробити Вільногірськ кращим для всіх та підтримати тих, хто потрапив у складні життєві ситуації. Волонтерство може бути складною задачею, особливо, якщо робити це протягом довгого періоду часу. Але також це те, що необхідно людям. 

«Волонтерство це є безкорисна допомога. Волонтери віддають частину себе та частину свого життя та присвячують його допомозі іншим. Людям треба бути трошки добрішими та намагатися допомагати іншим за можливості. Якщо є у вас якісь 20, 30 хвилин або година, ви можете їх витратити на допомогу тим, хто цього потребують, зробіть це», — ділиться волонтер.

Крім планів щодо відкриття осередку Червоного Хреста та молодіжного центру у Вільногірську, чоловік також хоче проводити більше активностей для дітей та їх родин. Наприклад, однією з ідей є проведення безплатних кіносеансів для мешканців та гостей міста. Андрій розповідає, що хоче й надалі працювати над тим, щоб зробити місто кращим. Адже воно стало не просто тимчасовим прихистком для його родини, а другим домом. 

Активності для дітей
Активності для дітей/ фото архів Андрія Підмогильного

«Вільногірськ став для моєї сім’ї другим рідним містом, воно прихистило мене та мою родину в той час, коли ми цього дуже потребували. Я вже став частинкою нашого міста. Я навіть кажу вже не цього, а нашого. Я працюю та роблю все, щоб воно було краще зараз й у майбутньому. Хочу працювати ще більше для цього. Дуже хочу, та думаю, що  в мене вийде. Будемо старатися та розвивати нашу організацію», — каже Андрій Підмогильний.

Читайте також:

Підписуйтесь

Історія боксерки з Вільногірська: як Мирослава Кирилюк прийшла до спорту та здобула першу перемогу

Наталія Москаленко 18:12, 22 Листопада 2024
Мирослава Кирилюк
Мирослава Кирилюк / фото з особистого архіву спортсменки

Нещодавно 16-річна Мирослава Кирилюк стала переможницею Чемпіонату Дніпропетровської області з боксу серед молоді та жінок. У ваговій категорії до 63 кг вона отримала звання «Кращий боксер». Як їй вдалося досягти успіху — читайте далі на Вільногірськ IN.UA.

Початок спортивної кар’єри

Журналістка Вільногірськ IN.UA Катерина Тесленко поспілкувалася зі спортсменкою. Дівчина розповіла, що почала займатися боксом у 14 років, і це сталося досить випадково. Вона побачила сині «боксерки» в інтернеті, які їй дуже сподобалися. 

Виявилося, що саме в такому взутті займаються боксом, і це стало першим поштовхом для того, щоб вона вирішила спробувати свої сили в цьому виді спорту. Крім того, її мама, Наталія Кирилюк, яка в молодості також займалася боксом, надихнула доньку та підтримала її рішення.

“В нашій родині цей вид спорту дуже люблять і поважають. І я знаю, що це таке, адже сама займалася аматорським боксом», — поділилася мати спортсменки, Наталія Кирилюк.

Наталія розповідає, що спочатку Мирослава потрапила в дитячу групу, але була старшою за інших учасників, розповідає мама. Її тренер, Сергій Муранов, довго не хотів переводити її до дорослої групи, оскільки брав тільки хлопців. Однак він побачив потенціал юної спортсменки та вирішив перевести її до старших боксерів.

З того часу Мирослава тренується кожного дня, окрім вихідних, і займається двічі на день: рано вранці та після школи. Такий графік дозволяє їй підтримувати форму і готуватися до змагань.

«Найголовніше, що я навчилася у боксі — це терпіння. Тренер спочатку не пускав мене на змагання, хоча я дуже хотіла цього вже на першому тижні тренувань. Але я зрозуміла, що потрібно більше тренуватися, щоб отримати шанс, — розповіла Мирослава.

Окрім боксу, Мирослава також встигає вчитися в школі.

«Взагалі, все можна поєднувати. Найчастіше мене затримує тривога, коли нас виводять зі школи до сховища. Тоді я запізнююся на тренування», — розповіла Мирослава.

Мати Мирослави відзначає, що, характер, вольові якості та спритність ідеально підходять для цього виду спорту.

«Перед кожним боєм я відчуваю сильний мандраж. Проте, як тільки ступаю на ринг, стаю спокійною. Я знаю, що до цього готувалася і маю виконати свою задачу», — зазначила Мирослава.

Найбільша перемога Мирослави

Найбільший момент гордості для Мирослави — це останні змагання, де вона стала чемпіонкою області. Це її найбільша перемога.

«Це була найкраща моя перемога, адже я зробила все дуже швидко, навіть не спітніла. Хоча, звісно, я хвилювалася. Але коли підняли мою руку, я зрозуміла, що це було саме так, як мало бути. Неймовірні відчуття!» — поділилася спортсменка.

Мати підтримує доньку перед кожним боєм, допомагає їй морально і забезпечує правильне харчування для підтримки форми. Однак вона не дивиться трансляції змагань, а чекає, коли донька сама зателефонує і розповість, як все пройшло.

«Я намагаюся відволікатися, поки чекаю на дзвінок від Мирослави, щоб дізнатися, як пройшов бій», — поділилася Наталія Кирилюк.

Мирослава надихається історією іншої боксерки з Дніпропетровщини — Анастасії Таран, котра була визнана найкращою чемпіонкою Європи серед юнаків та дівчат 13-14 років. На чемпіонаті Європи-2022 з боксу серед юніорів, що проходить в італійському Монтезільвано, українка Анастасія Таран здобула золоту медаль. Мирослава мріє одного разу зустрітися з нею на рингу.

«Я слідкую за кожним її боєм, вивчаю техніку. Дуже хочу з нею побоксувати, але через різні вагові категорії це неможливо. Але я сподіваюся, що матиму можливість зустрітися з нею на чемпіонаті України в грудні», — з надією говорить Мирослава.

У майбутньому Мирослава планує взяти перерву в боксі, але обіцяє повернутися і продовжити завойовувати перемоги. Її головна мета — стати олімпійською чемпіонкою та чемпіонкою світу. 

«Якщо я буду працювати та правильно мислити, я знаю, що досягну своїх мрій», — сказала Мирослава.

Читайте також:

Підписуйтесь

“Дивіться на Україну як на землю своїх дітей” — вільногірка про важливість сортування сміття

Буянова Єва 12:30, 16 Листопада 2024
Таміла Антонова/ фото з особистого архіву героя

Таміла Антонова, мешканка Вільногірська, вже кілька років активно займається сортуванням сміття. Вона розповіла, що стало поштовхом для такого звичаю і чому вважає це важливим для майбутніх поколінь.

Більше на Вільногірськ.IN.UA

Ідея сортувати сміття: мотивація та початок

Таміла почала сортувати сміття близько 8-10 років тому. Спочатку вона збирала макулатуру та пластикові пляшки, а з часом зʼявилася ідея відносити компост на дачу.

“Мене надихнула цитата Святослава Вакарчука: «Дивіться на Україну як не на землю своїх батьків, а як на землю своїх дітей». Ця думка глибоко зачепила мене і стала тією мотивацією, яка допомогла зрозуміти, що я маю залишити своїм дітям чисту землю. Це мене підштовхнуло почати”, — згадує Таміла.

Складнощі на початку

Таміла зазначає, що спочатку було важко організувати процес сортування. Вона ділиться, що важливо було переконати домашніх підтримати таку ініціативу.

“Починалося все складно, бо навіть пояснити родині, чому балкон зайнятий не корисними речами, а сміттям — було непросто. Спочатку чоловік не дуже зрозумів, але з часом вдалося його переконати”, — розповідає Таміла.

Сортування сміття як звичка

Таміла говорить, що сортування сміття стало для неї такою ж звичкою, як і будь-яка інша побутова справа. Вона не витрачає багато часу на цей процес, адже робить це автоматично.

«Наприклад, коли варю борщ: очищую картоплю, моркву, цибулю, буряк, і замість того, щоб викинути ці відходи в загальне сміттєве відро, я складаю їх окремо. Потім відношу компост на дачу», — пояснює жінка.

Сортування у Вільногірську: реалії та можливості

У Вільногірську є пункт прийому вторсировини, який розташований біля автостоянки на вулиці Центральній. Там приймають макулатуру, скляні пляшки, металеві банки, а пластикові пляшки можна викидати в спеціальні сіткові контейнери, які є в кожному дворі. Однак, на думку Таміли, важливим елементом для більш ефективного сортування залишаються тетрапаки — наразі їх не приймають.

“Можливості для сортування сміття є, але на жаль, не всі готові цим скористатися. Мотивація, на мою думку, має бути не тільки у вигляді зручних умов, а й в усвідомленні, яку планету ми залишимо своїм дітям”, — впевнена Таміла.

Рекомендації для тих, хто хоче почати сортувати сміття

Таміла планує й надалі залучати інших людей до сортування, адже це не так складно, як здається на перший погляд. Для початку вона радить кожному почати з сортування хоча б одного виду сміття.

“Мене досі дивує, коли виносять у сміттєву машину картон або пластикові пляшки, це виглядає дуже нелогічно. Це проста справа, яка має стати звичкою”, — ділиться жінка.

Підписуйтесь

Історія боксерки з Вільногірська: як Мирослава Кирилюк прийшла до спорту та здобула першу перемогу

Нещодавно 16-річна Мирослава Кирилюк стала переможницею Чемпіонату Дніпропетровської області з боксу серед молоді та жінок. У ваговій категорії до 63 кг вона отримала звання «Кращий […]

“Дивіться на Україну як на землю своїх дітей” — вільногірка про важливість сортування сміття

Таміла Антонова, мешканка Вільногірська, вже кілька років активно займається сортуванням сміття. Вона розповіла, що стало поштовхом для такого звичаю і чому вважає це важливим для […]

12:30, 16.11.2024 Буянова Єва

Скорбота у Вільногірську: Пам’ять про Володимира Костюшина

Сьогодні було людно біля ПКіС «Металург». Вільногірці зібралися на Церемонію прощання з Володимиром Костюшиним. Багато жителів прийшли, щоб провести його в останню путь, висловлюючи вдячність […]

У Вільногірську провели благодійний концерт на підтримку ЗСУ: зібрали понад 8500 гривень

Благодійний захід ініціювала Стася Милославська, дружина військового. Її чоловік виконує бойові завдання на Курському напрямку. Всі зібрані кошти підуть на купівлю автомобіля для наших захисників.  […]

Як війна змінила життя вільногірського музиканта: історія митця

Максим Антонов — талановитий виконавець і композитор з Вільногірська, який активно сприяє розвитку музичної культури нашого міста. Він регулярно виступає на благодійних концертах на підтримку […]