Гурток “Текстильні скарбниці” у Вільногірську: мистецтво ткацтва, що об’єднує покоління

Стася Милославська 17:10, 11 Грудня 2024
Ткацький гурток у Вільногірську / фото Вільногірськ IN.UA

В одному з кабінетів Комунального закладу Центру профільного навчання і дитячої творчості (КЗ “ЦПНДТ”) щовихідних твориться справжня магія. Легкий скрип дерев’яних станків, шелест ниток, дитячі голоси та неповторне натхнення. Це гурток ткацтва, де десятки маленьких рук переплітають нитки, створюючи тканину, яка несе в собі відлуння нашої історії та культури.

Наша журналістка Стася Милославська створила авторський репортаж з одного з суботніх занять гуртка. Вона намагалась передати свої враження й атмосферу, яку відчула серед учасників. Більше на Вільногірськ IN.UA.

Як все починалося: мрія, що стала реальністю

У центрі цієї історії — Олена Шевцова, педагог із теплим голосом, неймовірною харизмою та любов’ю до ремесла. Ткацтво — її покликання. Вже понад 10 років вона створює українські пояси в етностилі, виткані з особливою турботою й увагою до деталей. Її роботи стали відомими в Україні та закордоном.

Все почалося під час війни, коли Олена прийшла до Центру плести маскувальні сітки для фронту.

«Тоді я мріяла, що колись у цьому приміщенні ми будемо створювати не сітки під час війни, а килими», — ділиться вона.

У вересні 2024 року ця мрія стала реальністю. Гурток «Текстильні скарбниці» відкрив свої двері для дітей від 9 років і став місцем, де оживають традиції. Усі заняття — безплатні, а матеріали для творчості Олена закуповує завдяки власним зусиллям. На перші матеріали Олена зібрала кошти через свою сторінку в соціальних мережах.

Як проходять заняття з ткацтва: нитка до нитки, крок за кроком

Діти на гуртку вчаться ткацтву / фото Вільногірськ IN.UA

День у гуртку розпочинається з тиші. Кабінет ще пустий. Майстриня вже готує все необхідне: налаштовує верстати, дістає нитки, розкладає їх за кольорами та текстурами. Це своєрідний ритуал — уважна та кропітка підготовка до творення.

О 12:00 приходять перші учасники. Сьогодні серед них — Ярина і Тихомир, брат і сестра. Ярина сідає за великий станок, обравши рожеві та білі нитки для килимка, який вона робить для свого стільця. Тим часом Тихомир працює за настільною рамою, створюючи свій перший декоративний виріб.
Поруч працює Настя.

Вона в захваті від нової техніки, яку діти між собою називають «витягування нитки». Її робота — ялинка-підставка під гаряче — поступово набуває форми.

«Настя погано почувалася декілька днів, а сьогодні ще і погана погода. Я пропонувала не йти, але вона дуже хотіла», — коментує мама Анастасії.

На гуртку діти вчаться не тільки ткацтву, але й розивають уяву / фото Вільногірськ IN.UA

Ще одна учениця — Варя. Дівчина має власну ткацьку раму, зроблену її дідусем, і працює над декоративною ялинкою в техніці ворсового килимового ткацтва. Але навіть під час роботи Варя допомагає молодшим учням, ділиться порадами та підтримує інших. Дівчинка гордо розповідала про дідуся, який зробив для неї раму, а також про іншого дідуся, з яким співала на сцені ярмарку.

До гуртка також повернулася Люба, яка довго не відвідувала заняття через хворобу та інші справи. Її зустріли з радістю: діти щиро скучили за подругою. Вони ділилися знаннями, які Люба пропустила, та допомагали їй знову освоїтися. Дівчинка зізналася, що їй дуже подобається створювати щось власними руками, хоча найскладнішим вона вважає постійно підіймати руку з ниткою.

«Мене вразили допомога та турбота учнів один про одного, те, як вони розповідають свої історії про родини та їхні традиції. Спілкування між собою та неймовірні теплі відносини учнів з Оленою», — зазначає наша журналістка Стася Милославська.

Традиції та новий погляд на ремесло

«Дітям потрібна мотивація. Ми не просто вчимо технік, а створюємо вироби, які їм цікаві», — пояснює Олена. Заняття педагога — це поєднання творчості та адаптації. “Наприклад, на одному занятті діти можуть ткати жабку чи котика, а на іншому — взяти щось із Pinterest, як-от ялинку, яку сьогодні робить Варя», — коментує майстриня.

Такі вироби роблять діти своїми руками / фото Вільногірськ IN.UA

Олена також використовує заняття, щоб говорити про важливі речі. В день, коли наша журналістка завітала на заняття, Олена запалила свічку пам’яті на День Голодомору та пояснила дітям, чому важливо пам’ятати своє минуле.

«Ткацтво — це спосіб згадати наших предків, їхню працю та внесок у культуру», — додає вона.

У цей момент Ярина, працюючи над своїм килимком із трикотажної пряжі, починає наспівувати пісню. І тут я ловлю себе на думці: це не просто дитяча забава. Це генетична пам’ять, те, що передається нам із кров’ю. Наші пращури співали під час роботи, і тепер це живе в наших дітях.

Досягнення, що надихають

За час уроку троє дітей завершили свої роботи: Ярина закінчила свій килимок, Настя — підставку під гаряче, а Варя — декоративну ялинку. Всі вироби — унікальні, виконані з натхненням і любов’ю. А Тихомир та Люба продовжать працювати над своїми роботами на наступному уроці. Досягнення гуртка виходять далеко за межі кабінету.

У листопаді діти разом із педагогом взяли участь у благодійному ярмарку, де продавали свої вироби, а виручені кошти передали на підтримку ЗСУ.

Ткацький гурток у Вільногірську відвідують хлопці та дівчата / фото Вільногірськ IN.UA

Роботи учнів стали відомими за кордоном. На своїй сторінці в соцмережах Олена публікує фото дитячих виробів. Ними зацікавилась жінка з Америки, яка придбала сердечки які робили діти, щоб прикрасити ними свою різдвяну ялинку.

«Уявіть тільки: вироби наших дітей тепер у США, на святковій ялинці. Це доказ того, що наша культура — жива, важлива та цікава у світі», — каже Олена.

А одне сердечко тепер прикрашає стіл нашої редакції — це подарунок, який завжди нестиме тепло, радість і гордість за те, що у нас відроджується культура, та грають новими барвами традиції і ремесла.

Перші кроки за ткацьким станком

Мене теж запросили спробувати себе в ткацтві. Від цієї пропозиції, мені стало ніяково. Спочатку це здавалося складним: правильно натягнути нитки, тримати ритм. Але діти та Олена, прийшли на допомогу. Настя терпляче пояснювала техніку, Тихомир підтримував, а педагог допомагала з першим вузлом.

Через кілька хвилин я вже відчула себе частиною цього процесу. Мій браслет був простим, але у ньому було щось більше: єднання з традиціями, розуміння цінності часу та творчості. Там була моя душа…

Історія ткацтва

Йдучи додому, я думала про те, як змінилося моє уявлення про мистецтво ткацтва. Раніше я вважала це ремесло чимось старовинним, що лишилося в минулому. Але тепер я бачу, як воно оживає в руках дітей, як через творчість вони зберігають наше культурне надбання.

Я йшла до гуртка з упевненістю, що ткацтво — це виключно жіноча справа. Але вже під час заняття я дізналася, що в багатьох культурах саме чоловіки працювали над килимами, гобеленами та іншими великими тканинами. Їхня робота вимагає значної фізичної сили для управління великими верстатами та роботи з важкими матеріалами.

Ці відкриття ще раз довели, що мистецтво ткацтва — це не лише про творчість, а ще про історію, соціальні особливості та глибокий культурний зв’язок із минулим.
Доки ми пам’ятаємо своє коріння і передаємо цю пам’ять наступним поколінням, ми залишаємося собою. І саме це робить нас сильними.

Гурток «Текстильні скарбниці» — це не просто місце для творчості. Це частина великої історії, яку пишуть маленькі руки та великі серця.

«Я мрію, щоб кожна дитина знайшла тут щось своє: любов до ремесла, нових друзів чи навіть майбутню професію. Але найголовніше — щоб вони зрозуміли: традиції — це наша сила», — наголосила майстриня.

Олена Шевцова, запрошує учнів від 9 років, відвідати гурток, заняття відбуваються в суботу та неділю за адресою вулиця Центральна 33, КЗ “ЦПНДТ”. Відвідування безплатне, запис за телефоном +380 (68) 432 4652.

Читайте також:

Підписуйтесь

У Вільногірську відбувся меморіальний турнір пам’яті Сергія Карнаухова

Гришкова Анастасія 14:31, 2 Січня 2025
Меморіальний турнір / фото Наталія Зінчук

У комплексній дитячо-юнацькій спортивній школі на відділенні пауерліфтингу пройшов меморіальний турнір, присвячений пам’яті легендарної людини, чемпіона та рекордсмена світу, майстра спорту України міжнародного класу, воїна ЗСУ — Сергія Карнаухова.

Про це редакції Вільногірськ IN.UA повідомила тренерка Наталія Зінчук.

Меморіальний турнір

Цей захід об’єднав спортсменів, тренерів, батьків і всіх, хто продовжує розвивати улюблену справу Сергія.

воїн ЗСУ Сергій Карнаухов / колаж Наталія Зінчук

Турнір відбувся 28 грудня 2024 року за підтримки батьків вихованців відділення, що сприяло теплій та дружній атмосфері. Радісно відзначити, що спортивна спільнота зростає, поповнюючись талановитими молодими спортсменами.

Команда тренерки Наталії Зінчук висловила подяку шанувальникам спорту за своєчасну та важливу підтримку. Також батьки та спортсмени підготували подарунки для захисників ППО, які проходять реабілітацію в дитячо-юнацькій спортивній школі (ДЮСШ).

подяка / фото Наталія Зінчук

Крім того, особливу подяку було передано воїну ЗСУ, вихованцю спортивної школи, який зараз відновлюється після служби.

Окремі слова вдячності пролунали на адресу тренера-викладача Наталії Зінчук. Її праця, сила духу та відданість улюбленій справі є джерелом натхнення для спортсменів навіть у складні часи.

меморіальний турнір/ фото Наталія Зінчук
меморіальний турнір /фото Наталія Зінчук

Спортивна спільнота висловила щиру подяку Збройним силам України, завдяки яким є можливість займатися спортом та продовжувати розвивати пауерліфтинг у мирному місті.

Читайте також:

Підписуйтесь

Владислав Шульжик: талант Вільногірська, який надихає

Буянова Єва 12:30, 21 Грудня 2024
Картина/ фото з архіву Владислава

Вільногірськ багатий на талановиту молодь, і однією з таких яскравих особистостей є Владислав Шульжик. Художник, виплеканий вільногірською художньою школою, він став справжнім прикладом для наслідування для інших молодих митців. Кожна його картина є справжнім виттвором мистецтва. Сьогодні ми хочемо поділитися його історією та шляхом до творчих досягнень.

Редакція Вільногірськ.IN.UA поспілкувалася з героєм та ділиться історією митця. 

Перші кроки у мистецтві

Владислав почав малювати ще з дитинства, так рано, що й не памʼятає свій перший малюнок.

“Рукам завжди хотілося щось робити, одначе саме образотворче мистецтво стало головним захопленням“, — ділиться Владислав. 

Як у кожного митця, у нашого героя є джерело натхнення. 

“Для мене це можливість зображувати дійсність за своїм баченням та передавати думки та образи в голові ще до того як навчився писати“, — стверджує герой. 

Вступ до університету 

Невдовзі хлопцеві виповниться 18. Продовженням його творчого шляху став вступ у Чернівецький національний університет.

“Можу подякувати художній школі, де я набув базових знань, що допомогли мені при вступі до ВНЗ“, — розповідає митець. 

Рішення вступити в університет саме за цією спеціальністю було усвідомленим. 

“Школа гнітила творчість та бажання, захотілося жити по-своєму. Зрозумів, що вступ на цю спеціальність дозволить мені розвинути свій талант“, — стверджує хлопець. 

Одна з картин митця/ фото з архіву Владислава

Улюблені напрями та митці

Зазвичай митець працює з олійним живописом, однак інколи і аквареллю. Серед улюблених митців в сфері живопису виділяє: 

“Сальвадор Далі –  людина, що сама перетворила себе на витвір мистецтва, надихають його роботи і життєпис. Серед українських художників можу згадати М. Пимоненка, І. Марчука, А. Гуїнджі і звісно що Т. Шевченка“, — пояснює Владислав. 

Джерелом натхнення для хлопця є не лише художники, але й музика та література. 

“Також надихаюся музикою і літературою, одна з моїх картин була написана під враженням новели М. Коцюбинського “Intermezzo”“, — розповідає митець. 

У Владислава також є порада для початківців. 

“Не боятись складнощів, не жаліти себе. Якщо у вас є покликання, а не просто хоббі – воно має стати рутинною справою“, — наостанок ділиться Владислав. 

Читайте також: 

У Вільногірську відбувся меморіальний турнір пам’яті Сергія Карнаухова

У комплексній дитячо-юнацькій спортивній школі на відділенні пауерліфтингу пройшов меморіальний турнір, присвячений пам’яті легендарної людини, чемпіона та рекордсмена світу, майстра спорту України міжнародного класу, воїна […]

Картина

Владислав Шульжик: талант Вільногірська, який надихає

Вільногірськ багатий на талановиту молодь, і однією з таких яскравих особистостей є Владислав Шульжик. Художник, виплеканий вільногірською художньою школою, він став справжнім прикладом для наслідування […]

12:30, 21.12.2024 Буянова Єва

Родині загиблого військового з Вільногірська вручили державну нагороду від президента

Родині загиблого військовослужбовця з Вільногірська Сергія Борисовича Голодника вручили державну нагороду. Про подію повідомили на сайті Вільногірської міської ради. Військового нагороджено посмертно Згідно з указом […]

Вільногірці на змаганнях з пауерліфтингу у Івано-Франківській області вибороли золоті медалі

У місті Коломия Івано-Франківської області дійшов до фіналу Чемпіонат України з класичного пауерліфтингу серед чоловіків та жінок, майстрів спорту та студентів закладів вищої освіти. Місто […]

“Хотіла подякувати їм за кожен день”: вільногірська художниця про виставку, присвячену військовим

З 4 по 9 грудня 2024 року у Вільногірську відбулась перша персональна художня виставка вільногірської художниці, Ірини Неверовської під назвою “Асинхронія буття”. Мисткиня присвятила її […]

17:40, 13.12.2024 Бойцун Дмитро