У 2024 році Дніпропетровська область зайняла одне з провідних місць серед українських регіонів за розміром депутатських фондів. Загальний обсяг фонду на 2024 рік складає 90 мільйонів гривень. Це дає можливість кожному депутату розподіляти близько 750 тисяч гривень для розв’язання проблем своїх округів.

Про це повідомляє рух “Чесно”.

Статистика депутатських фондів

Депутатські фонди в обласних радах є важливим інструментом для фінансування соціальних програм та матеріальної допомоги населенню. Однак, якщо порівняти їх із фондами міських рад, то обласні бюджети виглядають значно меншими. У 2024 році загальна сума на депутатські фонди обласних рад склала близько 300 мільйонів гривень. Тоді як у міських радах цей показник досягає 1,2 мільярда гривень.

Вже третій рік поспіль Дніпропетровська область утримує високі позиції за розміром депутатських фондів на одного обранця. Протягом 2022–2024 років фонд на кожного депутата складав 750 тисяч гривень. Загальна сума депутатського фонду на рік перевищувала 90 мільйонів гривень.

Депутати Дніпропетровщини активно використовують ці кошти для підтримки місцевих громад. Зокрема на соціальні проєкти, матеріальну допомогу жителям та розвиток інфраструктури. Основним напрямком використання цих коштів є саме підтримка територіальних громад. Гроші спрямовуються на допомогу мешканцям, а також на заходи, пов’язані з енергоощадженням та ремонтом інфраструктурних об’єктів.

За підсумками 2022 та 2023 років, депутати Дніпропетровської облради використали 89,9 мільйона гривень з передбачених 90 мільйонів. На кінець листопада 2024 року, суми використаних коштів ще не підбиті. Вони будуть відображені після казначейських звітів у березні 2025 року.

Зміни після початку війни

З початком повномасштабного вторгнення росії та введенням воєнного стану, багато повноважень обласних рад були передані обласним військовим адміністраціям (ОВА). Це стосувалося не тільки ресурсів для військових потреб, а й для фінансування соціальних програм.

У 2023 році були внесені зміни в розподіл коштів, які стали значно більш централізованими. У 2024 році схема залишилась подібною. Однак, депутати продовжують активно співпрацювати з місцевими громадами, надаючи допомогу через свої депутатські фонди.

Порівняння з іншими областями

Порівнюючи Дніпропетровщину з іншими областями, можна зазначити, що серед лідерів за розміром депутатських фондів залишаються Київська та Волинська області. У Київській області кожен депутат має на своєму рахунку до 1 мільйона гривень на рік.

У Волинській області суми, виділені на депутатські фонди, коливаються близько 10 мільйонів гривень на рік. Це свідчить про те, що масштаби фінансування в різних областях значно відрізняються.

Проблеми та можливості

Попри великі суми коштів, які депутати можуть розподіляти на соціальні програми, існують проблеми з прозорістю та ефективністю витрат. У багатьох випадках інформація про використання депутатських фондів не завжди є доступною для громадськості. Розподіл коштів залежить від політичної волі керівників обласних рад і ОВА.

Зокрема, в Дніпропетровській області відсутність чіткої звітності про використання коштів ставить під сумнів ефективність витрачання депутатських фондів. Проте важливою є можливість проведення місцевих зустрічей депутатів з виборцями для визначення потреб територіальних громад та коригування напрямків фінансування.

Загальні тенденції

У 2024 році в обласних радах України загальна сума депутатських фондів зросла до 300 мільйонів гривень. Проте важливо звертати увагу на питання контролю та прозорості у витратах цих коштів.

Для мешканців Дніпропетровської області зокрема, депутатські фонди залишаються важливим інструментом підтримки в умовах економічних труднощів і військових дій. Однак для забезпечення належного використання цих коштів важливо посилити контроль за їх витрачанням та покращити комунікацію між депутатами та громадою.

Читайте також:

• Дайджест новин: цікаве у Вільногірську протягом тижня з 13 по 17 січня
• Один з мобільних операторів оголосив про зміну тарифів: послуги зростуть на 60 гривень

З 1 листопада документи для відстрочки від мобілізації прийматимуть лише через Резерв+ або ЦНАП — ТЦК та СП заяви більше не приймають.Деякі категорії громадян отримають автоматичне продовження відстрочки і не повинні повторно подавати заяви. Їм надійде сповіщення у Резерв+ до 5 листопада.

Про це повідомляє Вільногірська міська рада.

Хто має право на автоматичне продовження відстрочки від мобілізації

• люди з інвалідністю;
• тимчасово непридатні до військової служби;
• батьки трьох і більше дітей до 18 років;
• батьки дитини з інвалідністю до 18 років;
• батьки повнолітніх дітей з інвалідністю I чи II групи;
• особи, чиї дружина або чоловік мають інвалідність I чи II групи;
• ті, хто доглядає за батьками з інвалідністю;
• студенти денної або дуальної форми здобуття вищої освіти, докторанти та інтерни;
• наукові, науково-педагогічні та педагогічні працівники з основним навантаженням від 0,75 ставки;
• особи, чиї близькі родичі загинули або зникли безвісти під час бойових дій;
• родичі героїв України, відзначених посмертно за мужність під час Революції Гідності;
• Яособи, незаконно позбавлені волі через агресію рі;
• військові, звільнені з полону та інші.

Якщо автоматичне продовження не відбулося, необхідно актуалізувати інформацію у реєстрах або звернутися до ЦНАП з документами. Паперові довідки з печаткою більше не видаються — відстрочку підтверджують через Резерв+ або паперову копію військово-облікового документа.

Читайте також:

Тризуб у Вільногірську буде: чому відклали встановлення об’єкту

Вільногірськ побачений очима французького гостя — це місто приємних людей, яскравих барв і щирих історій. Благодійник Стефан, який приїхав підтримати місцевий котячий притулок “Пухнастий батальйон”, уперше прогулявся вулицями міста, де кожен куточок має свій характер і душу. Після знайомства з притулком Стефан вирушив на екскурсію Вільногірськом.

Більше про мандри Стефана з Франції читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA.

Подорож до України

Стефан охоче ділився своїми загальними враженнями від України. За кілька днів він встиг побачити лише три міста — Львів, Київ і Вільногірськ. Свою подорож до України Стефан планував із кількома конкретними цілями.

Передусім він прагнув зустрітися з Олександром Посметуховим — із яким познайомився в соцмережах. А також Стефан прагнув відвідати притулок для котів у Вільногірську.

Нагадаємо, про візит Стефана до притулку “Пухнастий батальйон”, редакція Вільногірськ IN.UA писала раніше.

Стефан зізнається: “Я просто мріяв нарешті поговорити наживо. Це не просто зустріч — радше здійснена мрія. Після багатьох місяців онлайн-листування нарешті побачити Олександра Посметухова не на екрані, а поруч — справжнього, із втомленими, але теплими очима волонтера”.

Він замовкає на мить, ніби підбираючи слова, а потім додає: “Тепер я хочу привезти ці свідчення до Франції — розповісти людям, що тут, серед війни, народжується добро”.

Разом із смм-менеджеркою редакції Вільногірськ IN.UA Анастасією Бондар та Олександром Посметухим, Стефан прогулялася вулиця Вільногірська, відвідав галереєю, де зараз триває виставка малюнків місцевої художниці. А потім заглянув у місцеву кав’ярню, де аромат гарячого какао зігрів його після довгої дороги.

А далі на гостя чекала несподіванка — урок ткацтва, де він власноруч спробував створити маленький сувенірний. Для Стефана організували спеціальний майстер-клас англійською, на якому він власноруч створював маленький сувенірний прапор України — символічну пам’ятку свій візит у Вільногірськ.

Французький гість зізнався, що ткацтво далося йому непросто і жартома охрестив свій виріб “шедевром з лапками”. Але сам процес його справді захопив: Стефан відчув себе частиною місцевої спільноти та глибше занурився в українські традиції.Особливе враження на нього справила атмосфера майстерні — діти, що завітали на урок, із захопленням розпитували гостя з Франції, а щирість і тепло, з якими його прийняли.

“Мене вразило, як я раптом став мало не дивом для дітлахів тільки через те, що я француз. Вони обсипали мене питаннями!” – сміється Стефан, згадуючи цю зустріч.

Під час майстер-класу з ткацтва Стефан побачив розмальовані боєприпаси — арт-об’єкти, що контрастували з війною й водночас надавали сенсу пережитому.

“Це було сильно. Мені дуже сподобалися розмальовані гільзи — вражаючий контраст між жорстокістю війни та ніжністю мистецтва. На мить навіть виникла думка запитати, чи можна придбати такі роботи, але потім усвідомив: навряд чи їх пропустять через кордон. Та річ не в цьому. Мене завжди захоплює, коли речі отримують новий зміст — коли те, що колись руйнувало, перетворюється на символ життя, сили й творчості”, — ділиться Стефан своїми враженнями.

Місто Вільногірськ видалося гостеві доволі типовим прикладом міського середовища: повсюди багатоповерхівки, дитячі майданчики, школи. Водночас Стефан відзначив контраст із сучасними магазинами й сервісами, розташованими вздовж головної вулиці.

“Аптеки тут на кожному кроці!” – дивується він, адже у Франції такої кількості аптек не зустрічав.

Дуже сподобався Стефану місцевий парк. Особливо ж він був у захваті від синьо-жовтих кольорів, які жителі міста використовують, де тільки можна, аби підкреслити українську ідентичність.

“Навіть старий футбольний стадіон тут розфарбували в національні барви. Це викликає повагу – люди горді за свою країну,” – зазначає Стефан.

Стефан знайомився з Вільногірцями та дізнавався їхні історії. Його щиро здивувало, що в Україні після виходу на пенсію люди часто змушені продовжувати працювати, адже пенсії не завжди вистачає на власне життя чи утримання сім’ї.

“У Франції після виходу на пенсію лікар чи будь-який працівник не мусить далі працювати – забезпечення достатнє. Тут же люди віддають себе справі, навіть коли держава не може належно потурбуватися про них самих,” – ділився Стефан.

Це відкриття додало йому ще більшої поваги до українців, їхньої відданості та життєвої стійкості.

Головною ж особливістю, яку французький гість виніс із подорожі, стала щирість та гостинність українців. Попри мовний бар’єр, він завжди знаходив когось, хто міг допомогти: десь переклали меню, десь підказали дорогу, а хтось просто підтримав дружньою розмовою.

Емоції після поїздки та послання українцям

Стефан не приховує: ця подорож стала для нього особливою. Попри довгу дорогу й ризики, він радий, що приїхав саме зараз, у такий непростий час. Свій загальний стан після повернення француз описує як піднесений і натхненний.

На питання, яке повідомлення про Україну він повезе світові, Стефан відповідає просто: “Треба й надалі підтримувати Україну та українців усіма можливими способами”.Він переконався, наскільки важливою є ця підтримка на місці – від зброї для фронту до пожертв на корм для тварин у тилу.

Стефан адресував кілька теплих слів самим українцям, особливо волонтерам і мешканцям Вільногірська: “Тримайтеся! Ви неймовірно сильні люди!” Наприкінці візиту Стефан пожартував, що обов’язково приїде ще раз – але вже після нашої перемоги, аби не хвилювати рідних такою небезпечною мандрівкою.

“Ця поїздка видалася трохи довгою і виснажливою – майже два дні в автобусі. Дорогою я багато думав про українців, які їхали цим маршрутом у зворотному напрямку в 2022-му, у набагато тяжких обставинах…Тепер я відчуваю ще більше поваги до українського народу,” – зізнається Стефан.

Французький гість щиро подякував всім, з ким познайомився у Вільногірську, за теплий прийом. Додому він повертається зі спогадами та історіями, якими планує поділитися з друзями.