У Вільногірську зовсім скоро запрацює волонтерсько-молодіжний простір “Вулик” – простір для відпочинку, навчання, спілкування молоді та всіх охочих. Проте приміщення потребує ремонту. Ініціатор проєкту, Андрій Підмогильний, закликає всіх охочих долучитися до його створення.

Журналістка з Вільногірськ IN.UA поспілкувалася з Андрієм Підмогильним та дізналася більше про волонтерський молодіжний центр “Вулик”.

Простір для всіх поколінь

Ідея створення “Вулика” належить Андрію Підмогильному – волонтеру Кам’янської місцевої організації Дніпропетровської області Українського Червоного Хреста у Вільногірську та майстру виробничого навчання у Західно-Дніпровському Центрі Професійно-Технічної Освіти. Простір має стати місцем, де кожен зможе знайти заняття до душі.

У волонтерсько-молодіжному просторі буде відбуватися багато різноманітних заходів та активностей, спрямованих на розвиток молоді та підтримку громади. Ось деякі приклади:

Навчальні заходи:

• тренінги з першої допомоги: Молодь може навчитися надавати першу медичну допомогу в різних ситуаціях, що є дуже важливо для безпеки себе та інших;
• майстер-класи з навичок: Наприклад, з комунікації, лідерства, роботи в команді, що допоможе молоді розвинути свої особисті та професійні якості;
• лекції та семінари: На різні теми, що цікавлять молодь, від здорового способу життя до протидії булінгу.

Волонтерські ініціативи:

• допомога літнім людям: відвідування самотніх людей похилого віку, допомога їм по дому або з покупками;
• акції з благоустрою: прибирання парків, висадка дерев, допомога у створенні дитячих майданчиків;
• соціальні кампанії: Інформування населення про важливі соціальні проблеми, організація заходів для збору коштів або речей для потребуючих.

Розважальні та культурні заходи:

• кінопокази: перегляд фільмів з подальшим обговоренням;
• ігри та вікторини: інтелектуальні ігри, що сприяють розвитку логічного мислення та командної роботи;
• творчі майстерні: малювання, ліплення, рукоділля, що допомагає розвинути творчі здібності.

Інші активності:

• зустрічі з цікавими людьми: лекції та бесіди з відомими особистостями, експертами у різних галузях;
• обмін досвідом: спілкування з волонтерами з інших міст, обмін ідеями та досвідом;
• розвиток проєктів: молодь може розробляти та втілювати власні проєкти, спрямовані на вирішення місцевих проблем.

“Хочеться, аби діти мали безпечне місце, де вони могли б проводити своє дозвілля. Гадаю це краще, аніж тинятися вулицями або просто сидіти у телефонах”, — розповів Андрій Підмогильний.

Окрім цього, у “Вулику” функціонуватиме “Пункт натуральної допомоги” (речі, взуття, іграшки, інше) для тих, хто потребує допомоги.

Потрібна допомога

Хоча “Вулик” ось-ось почне роботу, приміщення ще потребує ремонту. Якщо ви хочете допомогти, звертайтеся до Андрія Підмогильного за такими номерами:

+380 (66) 230 15 70

+380 (67) 552 15 66

“Звертаємось до всіх небайдужих з проханням долучитися до благородної справи та допомогти нам з облаштуванням простору: допомога з ремонтом власними силами або надання будівельних матеріалів. Будемо вдячні за Вашу увагу до нашого звернення та будь-яку підтримку”, — додав Андрій Підмогильний.

Читайте також:

• Вільногірськ моє друге рідне місто: історія переселенця з Херсонщини
• 19 наших Героїв стали почесними громадянами Вільногірської міської територіальної громади (посмертно)

Українське козацтво залишило глибокий слід в історії — від захисту рідної землі до формування ідеї державності. Їхній дух свободи, самоврядування та відданість Батьківщині й досі надихають українців і формують національну ідентичність.

Від Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, козацьких зимівників до знищення Запорозької Січі – більше читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA.

Фортеця часу: де починається козацька історія

Початки заселення території Верхньодніпровщини сягають козацької доби. Колись це були землі, де проходили захисні рубежі запорожців, а саме укріплення тут мало оборонний характер – як фортеця. “Тут кожен камінь дихає козацьким минулим”, – з хвилюванням розповідає Наталія Іванівна Коновал, директорка Верхньодніпровського краєзнавчого музею.

Запорізька спадщина

В Україні існувало щонайменше близько десяти Запорозьких Січей. За словами директорки, вісім із них були на території сучасної Дніпропетровщини. Ці укріплення – свідки бурхливого розвитку запорозького козацтва, про яке в музеї можна дізнатися не лише з експозицій, а й з реконструйованого макета останньої Запорозької Січі, автором якого є Кузьма Голов’янко.

Мазепа, Полтава і наш край

З музею відкривається ще одна глибока сторінка – історія Івана Мазепи. Після поразки під Полтавою 1709 року шведська армія разом із Мазепою відступала саме через територію сучасного Верхньодніпровська. Тут, за словами директорки, в Дніпровокам’янці залишилася могила трьохсот мазепинців, які прикривали відступ союзних військ.

“У 1748 році онук одного з полеглих козаків поставив хрест на могилі свого діда, який і досі вцілів, незважаючи на війни, революції й бур’яни”, – наголошує Наталія Іванівна.

Козацькі зими й українська Кубань

Після руйнування Січі у 1775 році багато козаків рушили на Кубань, де й заклали підвалини нової спільноти. Проте дехто повертався й назад – зокрема на Верхньодніпровщину.

Архіви музею зберігають дані про п’ять козацьких зимівників на території сучасного міста, включно з зимівником Макара Нагая. Відомо навіть, де саме він був розташований.

“Ми маємо копії документів, які підтверджують – земля надавалась Григорію Потьомкіну, улюбленцю Катерини II. Тут оселилися українці і не тільки, які відслужили 25 років у війську разом зі своїми сім’ями”, – зазначає директорка.

Верхньодніпровськ: з козацької слободи – до міста

Поселення, що виникло довкола зимівника, називалось Григорівкою, пізніше – Новогригорівкою. У 1806 році воно стало повітовим містом і отримало нову назву – Верхній Дніпро (Верхньодніпровськ). Місто зростало, змінювалося, але завжди зберігало зв’язок з козацьким корінням.

“Слава Богу, що назву не змінювали далі, – усміхається пані Наталія, – бо кожна назва – це як ниточка до історії, з минулого в майбутнє”.

Петро Калнишевський: останній кошовий

Історія завершення козацької доби неможлива без згадки про Петра Калнишевського – останнього кошового отамана Запорозької Січі. Після зруйнування Січі у 1775 році він був засланий на Соловецькі острови, де провів понад 25 років у неволі й помер у віці понад 100 років.

“На Соловках знайшли плиту з написом: “Останній кошовий отаман Війська Запорозького Петро Калнишевський””, – розповідає директорка.

Архітектура міста Архітектура Верхньодніпровська

Будинки ХІХ – початку ХХ століття – теж частина історії. Найцікавіша споруда – будинок повітового земства, збудований у 1876 році за проєктом архітектора Харманського, добудований в 1911 році, він пережив дві війни, революції, підірвані мости і реставрації.

Тут і нині збереглися мармурові сходи, по яких, за переказами, виїжджав на коні Нестор Махно у 1919 році. Основний інтер’єру залишається автентичним, незважаючи на реставрації і перебудови. Багато цікавих місць Верхньодніпрповська можна побачити під час пішохідних екскурсій по місту.

У Вільногірську з 4 серпня можуть вимкнути світло в під’їздах. Причина — старі лічильники, які давно не перевіряли. Термін повірки яких закінчився ще у 2008–2009 роках.

Про це повідомив депутат та головний інженер Комунального підприємства “Жилкомсервіс” Віталій Федоренко під час сесії Вільногірської міської ради.

Рішення виділити кошти — прийняли

Федоренко запропонував спрямувати 400 тисяч гривень, які були передбачені на генератор для котельні №10, на перевірку 118 лічильників.

Він також пояснив, що для цього потрібно спершу придбати нові лічильники й тимчасово встановити їх на час перевірки основних.

Депутати також обговорили пропозицію від енергокомпанії — перейти на загальнобудинковий облік.

Федоренко додав: “Енергетична компанія вже закупила і перевірила лічильники для 183 будинків. Вони готові встановити їх за свій рахунок, щоб місто перейшло на новий спосіб обліку електроенергії”.

Він пояснив, що наразі договори з оператором системи розподілу не підписують, бо це призведе до додаткових витрат для мешканців.

“Побутова енергетична компанія вже закупила лічильники, але якщо погодитися, мешканцям доведеться платити за втрати у мережах — це додатково 2–2,5 мільйони гривень на рік. Тому рішення поки не ухвалене”, — зазначив він.

Рішення про виділення 400 тисяч гривень на перевірку лічильників депутати підтримали.

Читайте також:

• Усе місто зупиниться на хвилину: у Вільногірську оновлять систему сповіщення — сигнал почує кожен район
• У Вільногірський ліцей №2 не набиратимуть учнів у перший клас