
Скоро у Вільногірську відкриють незвичну експозицію — на ній покажуть гільзи, які стали мистецтвом. Авторка робіт — вільногірка, яка перетворює залишки війни на символи відродження, миру й весни.
На бажання героїні ми не розголошуємо імʼя.
Деталі читайте на Вільногірськ IN.UA
Ідея створювати щось нове з гільз з’явилася не випадково — її підказала родичка. Первинно вона була адресована синові жінки, який навчається на художника. Однак через брак часу юнак не зміг втілити задум. Тоді майстриня взялася за справу самостійно.
“Так і розпочалося. Одна за іншою гільзи виходили”, — згадує вона.
Розписані гільзи — це не лише художні об’єкти, а й спосіб переосмислення досвіду війни.
“Мені хотілося, щоб на кожну річ можна було звернутись і поглянути з іншого ракурсу. І те, що вчора ще нас вбивало, сьогодні можна переробити і перетворити на щось інше”, — каже майстриня.
Тематика робіт змінювалася з часом. Спочатку з’являлися символічні образи, пов’язані з українською національною традицією — зокрема, ляльки-мотанки. Але з приходом весни жінку потягнуло до квітів.
“Я розпочинала малювать те, що в мене йшло зсередини. Так мені хотілося нарешті, щоб прийшло щось нове, щось таке квітуче”, — пояснює вона.

Для авторки важливо не лише створювати красиві речі, а й змінювати ставлення до болючих спогадів:
“Щоб це не так було важко згадувати. Щось додати, якусь деталь — і це вже заграє іншими фарбами”.
Хоча жінка не має художньої освіти, її близькі підтримали ініціативу. На перший план для неї виходить не професійність, а щирість.
“Я просто робила те, що я хотіла, і все”, — каже вона.
Від майбутньої виставки майстриня очікує не слави, а надії.
“Я би хотіла побажати все ж таки миру. І щоб ми залишили все погане в минулому і на деякі речі дивились по-новому — з розквітом нового життя”.
Як побажання для читачів та майбутніх відвідувачів виставки, вільногірка ділиться віршем:
Люби. Ціни. Даруй. Тримай.”
Люби себе і поважай ти інших
Люби життя і радуйся за всіх.
Ціни все те, що маєш на сьогодні ти
Життя воно таке… як сплине не вернеш.
Даруй добро і відкривай все серце
Віддай своє, повернеш у сто раз.
Тримай в собі лиш саме сокровенне і…
Безцінний дар ти пронеси скрізь час.
VVV 04.08.24
Читайте також:
- “Я хочу, щоб мої пісні торкалися душі кожного слухача”, – історія Вікторії Осіпової, вихованки музичної школи Вільногірська
- Владислав Шульжик: талант Вільногірська, який надихає
Підписуйтесь