У Вільногірську “Авангард” в центрі подій — догана директору спортивного комплексу через трагедію під час матчу

У Вільногірську директору спортивного комплексу “Авангард” Максиму Єгорову оголосили догану через проведення несанкціонованого турніру, під час якого помер футболіст. Сам Єгоров не погодився з таким рішенням та звернувся до суду.

Більше про конфлікт навколо СК “Авангард” розповість Вільногірськ IN.UA

Розпорядження міського голови було оприлюднене на сайті міської ради 20 грудня 2024 року.

Журналісти редакції Вільногірськ IN.UA не могли оприлюднити матеріал через потребу в додатковій інформації. Відповідно до журналістських стандартів, ми звернулися з запитом до міської ради та Максима Єгорова за коментарями.

29 січня 2025 року наша редакція отримала копію догани директору СК “Авангард”.

Догана директору СК “Авангард”: що відомо

Міський голова Вільногірська Володимир Василенко оголосив догану директору СК “Авангард” через порушення плану проведення турніру, на якому загинув місцевий футболіст. Це рішення було прийнято на основі інформації департаменту соціально-гуманітарної політики, який зазначив, що турнір провели не за затвердженим планом.

Журналісти намагалися з’ясувати ім’я організатора турніру, але наші співрозмовники відмовилися розголошувати цю інформацію. Захід отримав висвітлення в соціальних мережах, проте згодом дописи про його проведення були видалені. Директор “Авангарду” Максим Єгоров у листі до міської ради заперечив надання дозволу на проведення турніру.

Нагадаємо, у Вільногірську на стадіоні “Авангард” під час “мінітурніру” з мініфутболу на честь пам’яті Олександра Сторожка помер один з учасників турніру, Олександр Писаревський. Близькі Олександра розповіли, що він стояв поруч з футбольним полем, чекаючи на свій вихід. Раптом йому стало зле, і він впав. Та дружина Олександра Сторожка, померлого футболіста, на честь якого проводили гру, розповіла, що це був неофіційний турнір.

“Це був не турнір, а товариська гра. Просто люди приїхали, купили квитки в пам’ять Саші Сторожка присвятили гру”, – поділилась Людмила Фабрикантова.

За словами директора “Авангарду”, турнір не входив у план заходів і не був проведений адміністрацією.

За розпорядженням міського голови Вільногірська директору “Авангарду” оголосили догану за фактом недотримання службових обов’язків. Максим Єгоров був позбавлений премії та не притягнутий до кримінальної відповідальності.

Також журналісти звернулися до місцевого відділення поліції, щоб дізнатися обставини справи.

“Розтин показав, що чоловік помер від серцевої недостатності. Кримінальне провадження не відкрили, тому що він помер через стан свого здоров’я”, – пояснив заступник начальника відділення поліції №4 Геннадій Семенов.

Позиція директора “Авангарду”

Максим Єгоров прокоментував ситуацію для редакції Вільногірськ IN.UA, повністю заперечуючи свою вину. За його словами, догану йому оголосили неправомірно, а причиною цього він вважає напружені стосунки з Вільногірською міською радою.

Він також зазначив, що матч провели неофіційно, і турнір не був погоджений з адміністрацією “Авангарду”.

Матч відбувся в суботу, 9 листопада 2024 року, коли у Максима Єгорова був вихідний.

Того дня на території “Авангарду’ не було адміністрації комплексу. Там перебували лише тренери та медсестра. За словами директора, медсестра зробила все можливе до приїзду “швидкої”.

Почувши про догану та позбавлення премії, Максим Єгоров вирішив оскаржити догану через суд.

Журналісти дізналися, що Вільногірський міський суд прийняв заяву до розгляду у цивільному провадженні, слухання призначено на 12 лютого 2025 року.

Читайте також:

• Масштабна спецоперація у Вільногірську: задіяні КОРД та ДСР
• 19 наших Героїв стали почесними громадянами Вільногірської міської територіальної громади (посмертно)

Починаючи з 2025 року у Дніпрі тривають офлайн-заняття з англійської мови для людей з порушеннями зору. Наразі організатори планують розширити проєкт та шукають партнерів у громадах. 

Більше — на Вільногірськ IN.UA

Освітню ініціативу започаткували у 2025 році. Стартовий курс з 10 занять пройшли 20 учасників. Більшість з них продовжили навчання у форматі розмовного клубу. 

Наразі заняття поновили. Вони проходять у Дніпрі на базі Комунального закладу “Центр соціальної допомоги та підтримки” Дніпропетровської обласної ради” за адресою Набережна Перемоги, 26. Уроки відбуваються раз на тиждень, щопʼятниці. Вони тривають в адаптованому форматі з урахуванням потреб людей з порушеннями зору. 

За словами директора Центру соціальної допомоги та підтримки Дніпропетровської обласної ради Євгенія Таранцова, наразі заняття можливі лише у Дніпрі. 

“Наш ресурс дозволяє робити це на нашій базі”, — каже Таранцов. 

Але організатори хочуть, аби подібні заняття з’явилися безпосередньо у громадах області.

“Звичайно, ми шукаємо можливості, партнерів, які хотіли б долучитися. Ми б навчили, як це робити в громадах. Це був би ідеальний варіант”, — розповідає він. 

Своєю метою Євгеній Таранцов називає надання доступу до знань та нових навичок людям. 

Також директор зазначає, що центр має запит на онлайн-заняття. 

“Я думаю, що це реально і варто спробувати”, — додає директор Центру соціальної допомоги та підтримки. 

Робота над онлайн-форматом занять розпочнеться вже наступного тижня. Редакція Вільногірськ IN.UA слідкуватиме за оновленнями та повідомлятиме про них.

Читайте також:

Ваучер на навчання від Державної служби зайнятості: нові можливості для кар’єри українців

Після початку повномасштабної війни тисячі українців були змушені залишити свої домівки. Серед них футбольний тренер із Луганщини, який після переїзду до Вільногірська продовжив працювати з дітьми, попри відсутність умов, фінансування та повноцінної інфраструктури.

Деталі читайте на Вільногірськ IN.UA

Олександру Чередниченко  65 років, у Кремінній він працював у депо Попасної. Чоловік виїхав з Луганської області навесні 2022 року.

“Ми приїхали сюди 11-го, а зареєструвалися 12-го квітня 2022 року”, – каже Олександр. 

Перший час родина була розділена. 

“Спочатку відправили доньку та онучку у Львівську область. А потім вони приїхали (в Вільногірськ – ред.) влітку 2022 року”, – розповідає герой. 

Футбол у його житті з’явився задовго до війни. Тренерську діяльність він почав ще у далекому 1993 році в місті Кремінна, хоча в певний період був змушений зробити паузу.

“Футбольним тренером я працював з 1993 по 2001 рік”, – стверджує чоловік. 

Він тренував хлопців 1979 – 1988 року народження. Разом з командою вони досягли чималих результатів. 

“У 1993 році ми почали тренуватися, а вже навесні 1994 року вони грали на чемпіонаті області”, – розповідає тренер Олександр. 

Вихованці того часу з теплотою згадують свого тренера. Одного з них ми розшукали. Ним виявився неодноразовий герой наших публікацій, начальник 52-ї державної пожежно-рятувальної частини ГУ ДСНС у Дніпропетровській області, Денис Сіленко. 

“Олександр Григорович прийшов в мою школу у 1996 році, мені було 12 років. Він прийшов як молода людина, яка хоче займатися з хлопчиками футболом, – каже колишній вихованець Денис Сіленко. – Тоді ми всі думали, що це його основна робота. Але з роками ми дізналися, що це його неоплачувана, на добровільних засадах робота, яку він виконував у вільний час. Тобто він мав основне місце роботи на залізній дорозі, в пʼяти кілометрах від моєї школи, але футболом з нами він займався як людина, яка любить спорт та дітей. Окрім тренера, він є дипломованим суддею і досі їздить та судить матчі. Інакше кажучи, він з футболом усе своє життя”. 

Олександр памʼятає кожного свого гравця. 

“Я пам’ятаю своїх гравців поіменно. Деяким із них уже за сорок, але ми досі підтримуємо зв’язок”, – каже футбольний тренер. 

Пізніше він вступив на роботу в Рубіжне та мешкав там, тому тренерську карʼєру довелося призупинити до самого 2022 року. 

Тренерська карʼєра у Вільногірську

Тренувати у Вільногірську Олександра запросила одна його місцева знайома, на ім’я Юлія. Усі заняття, як і раніше, тренер проводить безкоштовно, як волонтер. 

“Вона дізналася, що я був тренером колись, і запросила мене тренувати дітей-переселенців. І ми почали тренуватися в пʼятому ліцеї”, – ділиться тренер. 

Пізніше тренування довелося перенести на маленьке поле за пʼятим ліцеєм. Тобто тренування проходили на вулиці. 

“Це вважається “дворовим” футболом”, – каже тренер.

Наразі, взимку, тренувань немає. 

“Я кажу, що ми можемо і взимку тренуватися на вулиці, але батьки говорять, що вони своїх дітей не пустять”, – зізнається Олександр. 

За словами тренера, для того, що тренуватися у спортзалі треба платити гроші, але на це поки немає можливості. 

“У багатьох батьки – військові, інші діти — сироти, тобто вони не можуть платити”, – стверджує герой нашого матеріалу. 

Таким, чином найбільшою проблемою наразі є місце для тренування. 

“Коли був дощ теплий, ми продовжували тренуватися. А коли холодний вже перед зимою – ходили під дах пʼятого ліцею та чекали”, – каже герой. 

Найбільше задоволення в роботі тренера для Олександра — це самі діти.

“Коли працюєш із дітьми, отримуєш від них енергію. Моя енергія — їм, їхня — мені”, – каже Олександр. 

Свою тренерську філософію пояснює так: “Якщо пальці розчепірені — нічого не вийде. А якщо всі зібрані в кулак — тоді команда проб’ється. Футбол — це атака і захист разом. У команді все має бути як кулак”.

Читайте також:

Від шкільних років до тренерських вершин: історія Валерія Должикова з Вільногірська