У Вільногірську “Авангард” в центрі подій — догана директору спортивного комплексу через трагедію під час матчу

У Вільногірську директору спортивного комплексу “Авангард” Максиму Єгорову оголосили догану через проведення несанкціонованого турніру, під час якого помер футболіст. Сам Єгоров не погодився з таким рішенням та звернувся до суду.

Більше про конфлікт навколо СК “Авангард” розповість Вільногірськ IN.UA

Розпорядження міського голови було оприлюднене на сайті міської ради 20 грудня 2024 року.

Журналісти редакції Вільногірськ IN.UA не могли оприлюднити матеріал через потребу в додатковій інформації. Відповідно до журналістських стандартів, ми звернулися з запитом до міської ради та Максима Єгорова за коментарями.

29 січня 2025 року наша редакція отримала копію догани директору СК “Авангард”.

Догана директору СК “Авангард”: що відомо

Міський голова Вільногірська Володимир Василенко оголосив догану директору СК “Авангард” через порушення плану проведення турніру, на якому загинув місцевий футболіст. Це рішення було прийнято на основі інформації департаменту соціально-гуманітарної політики, який зазначив, що турнір провели не за затвердженим планом.

Журналісти намагалися з’ясувати ім’я організатора турніру, але наші співрозмовники відмовилися розголошувати цю інформацію. Захід отримав висвітлення в соціальних мережах, проте згодом дописи про його проведення були видалені. Директор “Авангарду” Максим Єгоров у листі до міської ради заперечив надання дозволу на проведення турніру.

Нагадаємо, у Вільногірську на стадіоні “Авангард” під час “мінітурніру” з мініфутболу на честь пам’яті Олександра Сторожка помер один з учасників турніру, Олександр Писаревський. Близькі Олександра розповіли, що він стояв поруч з футбольним полем, чекаючи на свій вихід. Раптом йому стало зле, і він впав. Та дружина Олександра Сторожка, померлого футболіста, на честь якого проводили гру, розповіла, що це був неофіційний турнір.

“Це був не турнір, а товариська гра. Просто люди приїхали, купили квитки в пам’ять Саші Сторожка присвятили гру”, – поділилась Людмила Фабрикантова.

За словами директора “Авангарду”, турнір не входив у план заходів і не був проведений адміністрацією.

За розпорядженням міського голови Вільногірська директору “Авангарду” оголосили догану за фактом недотримання службових обов’язків. Максим Єгоров був позбавлений премії та не притягнутий до кримінальної відповідальності.

Також журналісти звернулися до місцевого відділення поліції, щоб дізнатися обставини справи.

“Розтин показав, що чоловік помер від серцевої недостатності. Кримінальне провадження не відкрили, тому що він помер через стан свого здоров’я”, – пояснив заступник начальника відділення поліції №4 Геннадій Семенов.

Позиція директора “Авангарду”

Максим Єгоров прокоментував ситуацію для редакції Вільногірськ IN.UA, повністю заперечуючи свою вину. За його словами, догану йому оголосили неправомірно, а причиною цього він вважає напружені стосунки з Вільногірською міською радою.

Він також зазначив, що матч провели неофіційно, і турнір не був погоджений з адміністрацією “Авангарду”.

Матч відбувся в суботу, 9 листопада 2024 року, коли у Максима Єгорова був вихідний.

Того дня на території “Авангарду’ не було адміністрації комплексу. Там перебували лише тренери та медсестра. За словами директора, медсестра зробила все можливе до приїзду “швидкої”.

Почувши про догану та позбавлення премії, Максим Єгоров вирішив оскаржити догану через суд.

Журналісти дізналися, що Вільногірський міський суд прийняв заяву до розгляду у цивільному провадженні, слухання призначено на 12 лютого 2025 року.

Читайте також:

• Масштабна спецоперація у Вільногірську: задіяні КОРД та ДСР
• 19 наших Героїв стали почесними громадянами Вільногірської міської територіальної громади (посмертно)

З одного спонтанного рішення почалася історія, яка змінила життя не лише Ірини Іванової з Водяного, а й долі дітей, що потребували родини. 

Деталі — у матеріалі Вільногірськ IN.UA. 

З чого все почалося

Рішення стати патронатною родиною часто народжується не з плану, а з відчуття. Саме так сталося і в цій історії — поштовхом стала війна та велика кількість дітей, які потребували допомоги.

“Почалася війна, і було дуже багато діток. В інтернеті писали, що треба брати дітей. Я пройшла навчання, і якось так — підійшла до чоловіка і кажу: “Треба, давай спробуємо”. І все”, — згадує Ірина Іванова. 

Примітка. Патронатна родина — це форма тимчасового догляду за дитиною, що опинилася у складних життєвих обставинах та потребує захисту на нетривалий проміжок часу. 

Перші дні патронату та перші труднощі 

Ірина стала першою патронатною вихователькою у своїй громаді. Перший досвід виявився емоційно складним, незважаючи навіть на те, що вона — мати п’яти біологічних дітей.

“Перший випадок — це дівчинка з інвалідністю, підтримка рідних та команди була дуже необхідна, так як були труднощі. Я навіть телефонувала старості нашої громади та казала, що більше не хочу бути патронатною вихователькою. А вона говорила — зателефонуєш зранку , а зранку я вже їй не дзвонила”, — каже Ірина. 

З часом труднощі почали відступати, а родина — зміцнюватися .

“Місяць, два,  та вже три роки — і ти розумієш, що це твоє покликання. Ми стали великою командою”, — додає Ірина. 

Як троє братів знайшли постійний дім 

Підсумовуючи, Ірина стала патронатною вихователькою для 13 дітей. Згодом подружжя взяло під опіку трьох братів-підлітків. Один із них мав складну історію та проблеми із законом.

“Він крав, бешкетував, усе ламав. Але ми переживали, що якщо його віддамо, його не зрозуміють. І зрозуміли, що ці діти народжені сердцем, вони наші”, — каже Ірина. 

Попри страхи, родина вирішила не відступати: 

“Звісно, думали: а раптом не впораємось? Але потім: а що, впораємось. І впоралися”, — ділиться жінка. 

Сьогодні хлопці залишаються частиною сімʼї, один з них, навіть після досягнення повноліття. 

“Він вже документально вибув, йому 18 років. Але нікуди від нас не пішов — живе з нами”, — розповідає Ірина Іванова. 

Для майбутніх патронатних вихователів Ірина має пораду: не боятися зробити перший крок. Страх, втома і бажання опустити руки — це нормально. Головне у такі моменти — мати підтримку та людей, які скажуть “Ми з усім впораємося” або запитає “Як ти сьогодні?”. Ними можуть стати рідні та близькі, фахівці соціальної служби або члени міждисциплінарної команди.

Сьогодні у великій родині виховується одразу 11 дітей — як рідні, так і ті, хто потребує тимчасового захисту або постійного дому. І, попри всі труднощі, вони живуть, як єдине ціле. 

“У нас немає ревнощів. Ми всі, як рідні. Якщо є проблема — вирішуємо разом. Це такий фундамент сімʼї”, — підсумовує Ірина 

Читайте також:

Єдина патронатна родина у Вільногірську: як живе сім’я Слісаренків і чому залишаються без належної підтримки

Кабінет Міністрів України затвердив правила проведення конкурсів для митців та виробників контенту в межах президентської ініціативи “1000 годин українського контенту”. Держава готова інвестувати мільярди гривень у створення якісних вітчизняних фільмів, музики та навіть відеороликів для соцмереж.

Редакція Вільногірськ IN.UA розповідає, хто, на що і як зможе отримати фінансування.

“1000 годин українського контенту”: ціль програми

Попри тривалу повномасштабну війну, частина українців, особливо молодь, продовжує споживати російський контент. Дослідження компанії Gradus Research доводять, що цей вибір продиктований переважно звичкою, впливом оточення та банальною нестачею якісної вітчизняної альтернативи. Адже глядач обирає те, що якісно знято, емоційно близько та легкодоступно.

Головна мета нової програми — не просто обмежити ворожий вплив, а створити конкурентний, цікавий та затребуваний український продукт.

“Наше завдання — наповнити інформаційний простір українськими історіями, посилити культуру і стійкість суспільства“, — наголосила віцепрем’єрка з гуманітарної політики та міністерка культури Тетяна Бережна.

На які проєкти можна отримати гроші

Ініціатива, яку реалізуватиме Міністерство культури, охоплює надзвичайно широкий спектр напрямів. Державну підтримку через відкриті конкурси зможуть отримати автори таких форматів:

• ігрові фільми та серіали;
• неігрові документальні проєкти;
• анімаційні фільми та серіали;
• спеціальний контент для дитячої аудиторії;
• сучасна музика;
• перформативне та візуальне мистецтво;
• масштабні аудіовізуальні шоу;
• короткі відеоролики для соціальних мереж.

Як працюватиме відбір та коли подавати заявки

Механізм розподілу коштів обіцяють зробити максимально прозорим. Урядовці зазначають, що програма працюватиме виключно через відкриті конкурси. Кожен проєкт проходитиме оцінку незалежних експертів та етап публічного пітчингу (захисту ідеї перед комісією).

Прийом заявок від креаторів стартує вже найближчими днями — з 3 квітня 2026 року. Кампанія збору ідей триватиме до червня включно.

Мільярдні інвестиції в економіку та безпеку

Програму “1000 годин українського контенту” ще у вересні 2025 року анонсував президент Володимир Зеленський. Як пояснив голова парламентського Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв, глава держави закликав уряд не просто запустити ініціативу, а й гарантувати їй реальне фінансування.

Згідно з ухваленим бюджетом на 2026 рік, на реалізацію цього проєкту заклали майже 4 мільярди гривень (із загальних 16,1 мільярда, передбачених для Мінкульту).

Посадовці підкреслюють, що це не просто витрати на розваги, а серйозний економічний крок. Програма має стимулювати розвиток креативних індустрій, створити нові робочі місця, залучити додаткові інвестиції та забезпечити зростання ринку загалом.

“Інвестування в культурний продукт сьогодні — це інвестиція в цінності, ідентичність і безпеку держави“, — підсумували в Міністерстві культури.

Читайте також:

Збитки через “постачальника останньої надії”: у “Жилкомсервісу” забирають ще 2,5 млн грн