Бути готовим до війни та робити неможливе: як все починалось на сході України

Початок повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року здебільшого застав українців зненацька. Але були і є такі, хто бачив цю війну та окупацію від самого її початку, коли російські війська загарбали Крим та частину Донбасу. Таким є мешканець Лисичанська Роман Козодой.
Повномасштабна війна застала Романа Козодоя у 26 років. Чоловік цікавився геополітикою та стежив за прогнозами іноземних профільних спеціалістів. Роман згадує, що зі всією серйозністю поставився до експертних оцінок у міжнародних виданнях, де обговорювалось повномасштабне вторгнення росії в Україну ще з листопада 2021 року. І найперше, що Романа змушувало прислухатись до цих оцінок — це власний досвід та згадка про 2014 рік. Сам Роман родом з району заводу гумовотехнічних виробів, що у напрямку тимчасово окупованого Луганська. Цей район, як і весь Лисичанськ, перебував під російською окупацією з 22 травня по 24 липня 2014 року. І хоча на той момент Роман навчався у Київському університеті, після його закінчення він повернувся у рідне місто, щоб працювати на розвиток громади.

Війна очима волонтерів, про початок повномасштабного вторгнення, допомогу та фестивалі для молоді Роман Козодой розповів журналістці Олександрі Зоз.

Досвід не підвів: війна не застала зненацька

Громадська організація «Добро Лисичанськ» була заснована Романом Козодоєм на
Луганщині у 2020 році. Тоді робота полягала у допомозі навчальним та медичним
закладам Лисичанська. Саме завчасна підготовка, чіткі плани та розуміння ситуації
допомогли волонтерам в перші дні повномасштабного вторгнення надати допомогу тим,
хто її потребував найбільше. А вже після окупації Лисичанська команда «Добро Лисичанськ» почала свою діяльність у прифронтових населених пунктах, а згодом й на
деокупованих територіях.

Волонтери усвідомлювали та знали з досвіду окупації 2014 року, що у випадку швидкого
просування російських військ, вони мають допомогти собі та жителям свого міста.

Ще до початку повномасштабного вторгнення волонтери почали купувати речі, які
мали стати у пригоді. Це, зокрема, пів тону дизельного пального та стільки ж бензину,
дрова, газові балони, генератори, рації та інші засоби звʼязку, продукти тривалого
зберігання, медикаменти та засоби гігієни.

Початок повномасштабного вторгнення росії в Україну: спогади волонтера

За словами Романа, команда «Добро Лисичанськ» психологічно була готова до
повномасштабного вторгнення, тому вже на ранок 24 лютого 2022 року, коли росіяни
перейшли через кордон, волонтери зібралися у своєму штабі, щоб обговорити подальші
дії.

Найперше, що було зроблено, — це підготовлено приміщення до прийому людей. Тоді
по місту розклеїли оголошення про те, що їх організація надає гуманітарну допомогу.

Штаб ГО «Добро Лисичанськ» у різні дні приймав від 20 до 600 людей, котрі зверталися за
допомогою. Маломобільним людям волонтери доставляли допомогу адресно, а тим, хто
ховався у підвалах від російських обстрілів, розвозили гаряче харчування.

З часом до волонтерів почали надходити запити не лише з різних районів Лисичанська, а
й з найближчих міст — Гірського та Сєвєродонецька.

Одного разу снаряд впав за 25 метрів від штабу громадської організації. Тоді розбило
повністю житловий будинок, уламками побило вікна, дах та фасади приміщення ГО. Люди не травмувалися.

Евакуація населення з Лисичанська

Поступово крім надання гуманітарної допомоги, волонтери почали займатися евакуацією жителів рідного міста. Зокрема, маломобільних, людей похилого віку та багатодітних родин.

У Лисичанськ волонтери їздили доти, доки це було можливо та був шанс безпечно
проїхати, зазначає Роман. Проте і сам Роман та його команда неодноразово потрапляли під
обстріли.

Роман — випускник тієї Лисичанської багатопрофільної гімназії. Чоловік розповідає:
першою думкою було бігти гасити пожежу власноруч, проте зупинився, бо навколо лунали
обстріли.

Гімназія згоріла вщент. Як повідомила директорка Лисичанської багатопрофільної гімназії
Світлана Бєлуха, будівля школи була Бельгійською спадщиною. Це пам’ятка архітектури,
про яку знали чи не всі жителі міста.

Попри загрозу життю, волонтери продовжували їздити у Лисичанськ. Вдавалося залучати
до роботи й міжнародних партнерів. У місто їхали з гуманітарним вантажем, а на шляху
назад забирали охочих евакуюватися.

Загострення ситуації у Лисичанську: допомога жителям Луганщини та Донеччини

Ситуація у Лисичанську значно загострилася у червні 2022 року. На той час місто вже
було оточене окупантами. Обстріли не вщухали ні на мить. З 25 червня за місто йшли
кровопролитні бої.

А 27 червня сталася масова трагедія: коли мешканці набирали воду з підвезеної
цистерни, росіяни поцілили по скупченню людей з «Урагану». Тоді загинули вісім людей,
ще 21 людина отримала поранення.

Вже 30 червня окупанти зайняли позиції на частинах нафтопереробного заводу, а 3 липня
росіяни повністю окупували Лисичанськ.

На той час волонтери ГО «Добро Лисичанськ» допомагали переважно жителям Сіверська.

Діяльність ГО «Добро Лисичанськ» після окупації рідного міста

Коли поїздки у Луганську області стали вкрай небезпечними, волонтери почали
допомагати людям деокупованих територій. Зокрема, Харківщини. Своєю діяльністю
також охоплювали й Слов’янськ, Краматорськ, села та околиці на північному напрямку, а
інколи, навіть, Херсонський напрямок. Працювали мало не по всій тодішній лінії фронту.

Команда ГО «Добро Лисичанськ», яка на момент початку повномасштабного вторгнення налічувала
близько 20 осіб, зробила свій значний внесок у допомогу людям з прифронтових
населених пунктів. Проте у жовтні 2022 року Роман Козодой вирішив розформувати
команду та дати можливість молодим людям обирати самостійно подальший свій шлях у
житті. Дехто з них пішов навчатися, дехто продовжив волонтерську справу в інших
регіонах країни.

Втім, з Романом залишилися сім активістів, з якими вони й далі продовжили працювати. І
на початку 2023 року Роман з частиною команди переїхав жити на Київщину. Невеликою
групою людей волонтери продовжували допомагати жителям прифронтових міст та
селищ.

Психологічна підтримка людей у прифронтових та деокупованих населених пунктах

Згодом розпочали новий проєкт, у рамках якого проводили заходи для дітей та
молоді, які залишаються жити на деокупованих територіях та поблизу лінії фронту.
Команда громадської організації залучила до роботи понад 70 волонтерів.

Волонтери, приїжджаючи до населеного пункту, роздавали гуманітарну допомогу,
допомагали прибирати завали після обстрілів та лагодити понівечені будинки. Для молоді
влаштовували концерти, змагання та спортивні ігри.

У деякі населені пункти команда «Добро Лисичанськ» приїжджала неодноразово. Роман
каже, що люди з нетерпінням на них чекають.

Покривають фінансові витрати волонтери власними силами, також періодично
долучаються благодійники та міжнародні партнери.

Станом на 2024 рік команда ГО «Добро Лисичанськ» вже запланувала чотири благодійні
поїздки з фестивалями у Балаклію, Ізюм, Нове Залісся, Чорнобаївку.

Волонтери допомагають й військовим, збирають гроші та закуповують необхідну техніку
чи речі для захисників на передовій.

ГО «Добро Лисичанськ» знають і за короткою назвою «Добро». І попри те, що волонтери
сьогодні не мають можливості працювати у рідному місті через тимчасову окупацію,
символічну назву своєї організації вони зберегли.

Здійснено в рамках проєкту Українського кризового медіацентру за підтримки Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.

Читайте також:

• «Допомагати не страшно, страшно ховати друзів»: вільногірець Валерій Білоус про волонтерську діяльність
• У Дніпрі команда волонтерів виготовляє з використаних одноразових електронних цигарок павербанки для військових

Президент України Володимир Зеленський розкрив 20 пунктів проєкту документа між Україною, США, росією та Європою про закінчення війни.

Про це глава держави повідомив під час спілкування з журналістами, передає кореспондент Укрінформу.

“Зараз я готовий проговорити драфт 20-пунктного документу, і це документ, який називається framework, базовий документ про закінчення війни, політичний документ між нами, Америкою, Європою і рускімі”, – розповів Зеленський журналістам.

Мирний план

Пункт 1: Суверенітет України буде перепідтверджено. Констатуємо, що Україна – це суверенна держава, і всі підписанти угоди своїми підписами це підтверджують.

Пункт 2: Цей документ являє собою повну та беззаперечну угоду про ненапад між Росією та Україною. Зазначається, що для підтримки довгострокового миру буде створено механізм моніторингу для контролю за лінією зіткнення за допомогою космічного безпілотного моніторингу, забезпечення раннього повідомлення про порушення та усування конфліктів.

Пункт 3: Україна отримає міцні гарантії безпеки.

Пункт 4: Чисельність Збройних сил України лишатиметься на рівні 800 тисяч у мирний час.

Пункт 5: США, НАТО та європейські держави-підписанти нададуть Україні гарантії безпеки, які відзеркалюватимуть статтю 5.

Пункт 6: Росія закріпить політику ненападу щодо Європи та України у всіх необхідних законах, всіх необхідних документах про ратифікацію, включаючи ратифікацію переважною більшістю голосів у Державній Думі.

Пункт 7: Україна стане членом Європейського Союзу у певний конкретно визначений час, а також що Україна отримає короткостроковий привілейований доступ до ринку Європи.

Пункт 8: Україна отримає міцний пакет глобального розвитку, який буде визначено в окремій угоді про інвестиції та майбутнє процвітання, і це буде охоплювати широкий спектр економічних сфер.

Пункт 9: Буде створено кілька фондів для вирішення питань відновлення української економіки, реконструкції пошкоджених районів та регіонів, гуманітарних питань. Метою буде залучення 800 мільярдів доларів за рахунок акціонерного капіталу, грантів, боргових зобов’язань, внесків приватного сектору.

Пункт 10: Після укладення цієї угоди Україна пришвидшить процес укладення угоди про вільну торгівлю зі США.

Пункт 11: Україна підтверджує, що вона залишатиметься без’ядерною державою, згідно з Договором про нерозповсюдження ядерної зброї.

Пункт 12: Запорізька атомна електростанція буде експлуатуватися спільно трьома країнами – Україна, США, РФ.

Проте стосовно деталей експлуатації ще точаться дискусії. За словами Зеленського, Україна “після всього” не бажає вести бізнес з росіянами напряму. Цей пункт сторонам ще належить узгодити.

Пункт 13: Обидві країни зобов’язуються впроваджувати освітні програми в школах, в усьому суспільстві, що сприяють розумінню та толерантності до різних культур, усувають расизм і упередження. Україна запровадить правила ЄС щодо релігійної толерантності та захисту мов меншин.

Пункт 14: Території. Пункт неузгоджений і має кілька варіантів розв’язання.

Варіант 1. “Стоїмо там, де стоїмо”. У Донецькій, Луганській, Запорізькій, Херсонській областях лінія розташування військ на дату цієї угоди є де-факто визнаною лінією зіткнення, яку контролюватимуть міжнародні сили.

Варіант 2. Створення потенційної вільної економічної зони Донбасу, що передбачає демілітаризацію цієї зони. Україна виступає проти відведення своїх військ, але у разі втілення цього варіанту виступає за дзеркальне відведення сил – тобто і російських також. Цей варіант вимагає проведення в Україні загальнонаціонального референдуму для ратифікації угоди.

Остаточно це питання може бути вирішено на рівні лідерів держав.

Пункт 15: Після узгодження майбутніх територіальних домовленостей як Російська Федерація, так і Україна зобов’язуються не змінювати ці домовленості силою.

Пункт 16: Росія не перешкоджатиме Україні використовувати річку Дніпро та Чорне море для цілей комерційної діяльності. Буде укладено окрему морську угоду та угоду про доступ, яка охоплюватиме свободу судноплавства та перевезень. В рамках цієї угоди Кінбурнська коса буде демілітаризована.

Пункт 17: Для вирішення відкритих питань буде створено гуманітарний комітет. Пункт передбачає обмін усіх військовополонених, що залишилися, включаючи засуджених російською системою з 2014 року, а також повернення усіх цивільних затриманих та заручників, включаючи дітей та політичних в’язнів.

Пункт 18: Україна має провести вибори якомога швидше після підписання угоди.

Пункт 19: Ця угода буде юридично обов’язковою. Її виконання буде контролюватися, гарантуватися Радою миру, під головуванням президента США Дональда Трампа.

Пункт 20: Після того, як усі сторони погодяться з цією угодою, негайно набуде чинності повне припинення вогню.

Підсумовуючи документ, Президент України сказав: “Ми не дійшли консенсусу з американською стороною щодо території Донеччині і щодо ЗАЕС. Але значно зблизили більшість позицій. В принципі, весь інший консенсус в цьому договорі у нас з ними знайдений”.

Зеленський розповів, що сьогодні, 24 грудня, буде відома реакція росіян на цей проєкт документа після того, як з ними поговорить американська сторона.

Лариса Солдатенко — мати загиблого військового Валерія Солдатенка, пожертвувала на потреби бійців 3-го прикордонного загону. Жінка каже, що вирішила передати гроші, аби хлопці, з якими служив її син, мали все необхідне для подальшої боротьби.

Про це йдеться у сюжеті Суспільне. Донбас.

Пожертвувала кошти

З 2014 року він ніс службу на фронті, а у 2020-му вийшов на пенсію. Однак після початку повномасштабного вторгнення знову став до строю — цього разу у складі 3-го прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса. Командував заставою. 20 лютого 2024 року Валерій Солдатенко загинув у боях на Донеччині. Йому було 46 років.

Лариса Солдатенко зізнається, що щотижня приходить на цвинтар до сина — поговорити й поділитися новинами.

“Я можу тут провести пів дня. Намагаюся ходити пішки. Мені легше пішки. Я сюди йду, а назад вже важкувато. Коли не могла ходити, я їздила. Поки йду — поплачу“, — ділиться Лариса.

Кошти, які отримала після його загибелі, жінка віддала тим, з ким він стояв пліч-о-пліч.

“Якась матуся не плакатиме. Це ж моя земля, я тут живу. Ми ж земляки. Хтось же має захищати? Я не знаю, як це купити, що саме треба. А вони мені дуже допомагають. Тому що я відала — і я впевнена, що їх застосують за призначенням”.

Помічник начальника бригади Гвардії наступу “Помста” Євген Роженюк говорить, гроші витратили на безпілотники, аби ними уражати росіян та відплатити за смерть побратима.

“Гроші були витрачені на помсту. На що ще краще витратити гроші за загиблого, як не на помсту за нього? Вони були витрачені на закупку безпілотних авіаційних систем, комплексів і на знищення ворогів“, — говорить Євген Роженюк.