10 річна кікбоксерка стала Чемпіонкою п’яти областей та  країни. Богдана Омельченко тренується у бійцівському клубі Вільногірська понад чотирьох років. У кікбоксинг прийшла шестирічною. Жодного разу не відмовлялася від поєдинків. Свої перемоги присвячує батькові Володимиру.

Про спортсменку бійцівського клубу розповіла журналістам Вільногірськ IN.UA тренерка Валерія Худякова.

Вільногірська Чемпіонка

Богдана Омельченко – чемпіонка Дніпропетровської, Запорізької, Полтавської, Київської та Харківської областей.

Неодноразова чемпіонка України з кікбоксингу за версіями ІСКА, ВТКА, ВАКО, ВПКА та козацького двобою.

Також вона чемпіонка Європи у Німеччині, у місті Дуйсбург. Там вона здобула перемогу й привезла до Вільногірська два золотих кубки.

«Це дуже бойова дівчинка, і вона переймається тільки одним – чи є у неї суперниця. Вона готова вийти з будь-якою суперницею на бій. Ще вона  дуже радіє новим пригодам, любить подорожі», – ділиться тренерка Валерія Худякова.

Богдана Омельченко, ще спортсмени називають її Дана, прийшла у секцію кікбоксингу у шість років. Привели батьки, бо дівчинка завжди була бойова, могла за себе постояти.

З перших тренувань Богдана показувала гарні результати. Перший тренер дівчинки, Микола Білецький, повіз Богдану на перші її змагання у Кам’янське. Це був чемпіонат Дніпропетровської області з козацького двобою. Там вона виборола золото. 

«З перших боїв було видно, що це дитина, на яку чекає велике майбутнє, вона буде чемпіонкою», – каже Микола Білецький.

Зараз дівчинку тренує учениця Миколи Валерія Худякова.

У Вільногірську  кікбоксингом займаються переважно хлопці, тому у дівчат не багато суперників. І кожного разу коли Богдана виходить на ринг ніколи не знає наскільки важчою та старшою буде її суперниця. По завершенню поєдинків чула схвальні відгуки від тренерів суперниць, поділилась тренерка.

«Для того, щоб стати чемпіонкою, Богдана повинна була битися зі спортсменками, які набагато важчі за неї. Вага перевищувала і п’ять і сім кілограмів. І Дана жодного разу не відмовилася від якогось поєдинку, не плакала, і не казала, що я не хочу. Не боялася, а на всі свої поєдинки з гідністю виходила, боксувала до останнього й перемагала», – каже тренерка Валерія Худякова. 

Навчається Дана у третьому Вільногірському ліцеї. Вчителі та діти знають її як виважену та слухняну дівчину,  яка вміє за себе постояти, за своїх друзів та за свій клас, поділилась  викладачка ліцею 3 Ольга Левковець.

Батько Дани служить у лавах ЗСУ, кожну свою перемогу вона присвячує своєму батькові Володимиру.

Читайте також:

• Вільногірський «Файтер» виборов 11 золотих медалей для міста в обласному змаганні
• «Файтер» потребує  коштів для участі в змаганнях в Німеччині

Щороку в Україні реєструють тисячі нових випадків ВІЛ. Але попри доступність тестування, багато хто досі уникає перевірки через страх, сором чи упередження. Наша героїня розповідає, чому регулярне тестування стало для неї важливою частиною життя, як це допомагає залишатися здоровою та руйнувати стереотипи про ВІЛ.

Більше на Вільногірськ.IN.UA

Раз на півроку-рік Анастасія регулярно перевіряє свій статус на ВІЛ. Вперше Анастасія замислилася про необхідність цього ще під час навчання в університеті. 

«Після пізнавального діалогу з друзями, які навчалися в медичному, я зрозуміла, щоб навіть без симптомів варто регулярно перевірятися», – пояснює героїня. 

З цього часу дівчина відчуває спокій і впевненість у своєму здоровʼї. 

«Це знімає зайві переживання», – стверджує дівчина. 

У Вільногірську працює анонімний кабінет для перевірки на ВІЛ.

«У центральній  міській лікарні є кабінет анонімного тестування. Також можна звернутися до обласних центрів здоров’я», – розповідає Анастасія.

Причини важливості проведення тесту на ВІЛ

Для себе Анастасія виділяє такі причини: 

• раннє виявлення та початок лікування; 
• зменшення ризику передачі ВІЛ;
• зменшення тривоги на невизначеності;
• соціальна відповідальність;
• попередження розвитку СНІДу.

Дівчина ділиться, що відчуває підтримку від оточуючих у питанні здоровʼя.

«Вони розуміють, що турбота про здоров’я — це відповідальність, а не привід для стигматизації», – пояснює Анастасія. 

Щоб подолати сумніви щодо проходження тесту, героїня рекомендує думати про нього як про звичайний аналіз крові. 

«Знати свій статус краще, ніж жити у невизначеності», – стверджує Анастасія. 

Основні поради для жінок щодо профілактики ВІЛ

Центр громадського здоровʼя МОЗ України радить:

• використовуйте презервативи;
• регулярно перевіряйтесь на ВІЛ;
• уникайте випадкових статевих контактів;
• не використовуйте спільні шприци та голки;
• слідкуйте за стерильністю в лікарнях і косметологічних кабінетах;
• пройдіть профілактичну терапію у разі ризику.

На думку Анастасії, інформаційну кампанію про ВІЛ та СНІД серед молоді в Україні варто покращувати. 

«Потрібно більше онлайн-кампаній у соцмережах, залучати відомих блогерів, створювати освітні відео та організовувати інтерактивні заходи в школах та університетах», – стверджує дівчина. 

Алгоритм дій у разі позитивного тесту на ВІЛ:

1. Не панікуйте.

Позитивний результат швидкого тесту потребує підтвердження.

2. Зверніться до лікаря-інфекціоніста.

Виберіть спеціалізований медичний заклад або СНІД-центр для подальшого обстеження.

3. Підтвердьте діагноз.

Пройдіть лабораторні аналізи (ІФА, ПЛР) для підтвердження ВІЛ-статусу.

4. Отримайте консультацію.

Лікар пояснить результати та визначить подальші кроки.

5. Почніть лікування.

За необхідності розпочніть антиретровірусну терапію (АРТ) для підтримки здоров’я.

6. Дотримуйтесь рекомендацій.

Регулярно проходьте медичні огляди, стежте за рівнем CD4 та вірусним навантаженням.

7. Підтримуйте здоровий спосіб життя.

Дотримуйтесь збалансованого харчування, уникайте стресів, відмовтесь від шкідливих звичок.

8. Отримайте психологічну підтримку.

Спілкуйтеся з близькими, зверніться до груп підтримки або психолога, якщо потрібно.

9. Інформуйте партнерів (за потреби).

Повідомте сексуальних партнерів про позитивний статус для їхнього тестування.

Читайте також: 

• День боротьби з розладами харчової поведінки: анорексія, булімія та компульсивне переїдання
• Що потрібно для здоров’я та щастя домашніх улюбленців: поради ветеринарки

До Дня святого Миколая студенти Вільногірського фахового коледжу разом із класною керівницею Оксаною Сохою організували благодійну акцію для дітей з дитячого будинку. Вони зібрали подарунки та необхідні речі, які найближчим часом передадуть малечі.

Більше на Вільногірськ IN.UA.

Редакція Вільногірськ IN.UA поспілкувалася з Оксаною Сохою, яка розповіла про перебіг збору допомоги.

«Як тільки ми дізналися про акцію, одразу вирішили приєднатися. Для нас було важливо зробити щось добре і корисне для дітей, адже війна не повинна забирати їхнє дитинство», — розповідає класна керівниця Оксана Соха. 

Студенти зібрали дитячі речі для малюків віком від 1 до 10 років, а також солодощі, які завжди приносять радість малечі.

«Наші учні, особливо ті, хто має молодших братів і сестер або виховується в багатодітних родинах, дуже активно долучалися до збору. Ми також закупили подарунки для дітей, аби цей день став для них справжнім святом», — додає класна керівниця.

Усі учасники акції отримали великий заряд позитивних емоцій від можливості допомогти, а доставку подарунків до місця збору організували без труднощів.

«Охочих віднести подарунки було чимало, і ми обрали п’ятьох представників. Подарунки доставили безпосередньо до місця збору, звідки їх доставлять дітям», — розповідає пані Оксана.

Ініціатива мала великий відгук серед студентів та мешканців міста, і навіть діти, які підтримали акцію, зрозуміли, як важливо допомагати тим, хто цього потребує, особливо в часи війни.

Збір триватиме до 1 грудня. Подарунки можна залишити за адресою: Центральна, 45 (перукарня «Шарм»). 2 грудня студенти вирушать до дитячого будинку, аби передати всі зібрані речі та подарунки дітям.

«Ми не зупиняємося на цьому. Подібні акції будуть продовжуватися, адже благодійність — це те, що допомагає об’єднувати людей і приносить радість тим, хто цього потребує», — підсумувала Оксана Соха.

Читайте також:

• Від шкільних років до тренерських вершин: історія Валерія Должикова з Вільногірська
• «Я не боюся смерті, я боюся війни»: історія загиблого героя-вільногірця