Двошарові паперові стакани міцно увійшли в наше повсякденне життя. Ми використовуємо їх, щоб узяти каву на винос, випити гарячий чай в офісі або пригостити друзів на пікніку.

Такі стаканчики здаються зручним та екологічним рішенням, адже виготовлені з паперу — натурального відновлюваного матеріалу. Однак не все так просто. Щоб знати, з чим ми маємо справу, розберемося з тим, з чого і як створюються такі одноразові стаканчики.

Як виробляються двошарові паперові стаканчики?

Для зовнішнього шару зазвичай використовується чистоцелюлозний картон (SBS — solid bleached sulfate). Він отримується з деревної целюлози хвойних порід, вибіленої без застосування хлору. Це міцний, гладкий матеріал, на який добре наноситься фарба. Товщина картону — 250-350 г/м2.

Для внутрішнього шару беруть тонший (180-220 г/м2) картон з вибіленої хіміко-термомеханічної маси (БХТММ). Його виробляють не тільки з целюлози, а й з деревних волокон, що пройшли термообробку. Це знижує собівартість, практично не впливаючи на кінцеві властивості стаканчика.

На внутрішню сторону обох шарів картону накочують тонку (12-18 мкм) плівку з поліетилену низької щільності. Це покриття забезпечує термоізоляцію і вологонепроникність стакана. Поліетиленовий шар приклеюється до картону під впливом високої температури (300°C).

Далі ламінований лист розрізають на заготовки необхідного розміру та форми. Після цього їх згортають у «рукав» і склеюють вертикальний шов. Потім одночасно надають форму дну стакана й приклеюють його. Дно зазвичай роблять зі щільного ламінованого картону (400 г/м2) для додаткової жорсткості.

Як правильно використовувати паперові стакани, щоб вони не несли небезпеку?

1. Шукайте на упаковці маркування про відповідність стандартам безпеки. У Європі — Директива ЄС 94/62/EC про безпеку упаковки. Такі знаки гарантують, що під час виробництва дотримувалися норм і використовувалися тільки дозволені речовини. Наприклад, всі двошарові стаканчики, що продаються тут, мають відповідне маркування.
2. Звертайте увагу на матеріал. Найбезпечнішими вважаються стаканчики зі щільного білого паперу без покриття або з покриттям із біорозкладних полімерів (PLA, крохмаль). Якщо на стаканчику є поліетиленове покриття, то воно повинно бути ламіноване з внутрішньої сторони, а не з зовнішньої, де нанесена фарба.
3. Уникайте стаканів з дуже яскравими, багатобарвними принтами. Що більше фарб використано, то вищий ризик міграції їхніх компонентів у напій, особливо гарячий. Найбезпечнішими будуть стаканчики натурального коричневого кольору або з мінімумом друку.
4. За можливості не заливайте в паперові стаканчики гарячі напої. При температурі вище 80°C прискорюється процес міграції речовин з упаковки. Якщо це неминуче, то дайте напою трохи охолонути, перш ніж пити. Також намагайтеся не тримати гарячий стаканчик в руках занадто довго.
5. Не використовуйте паперові стаканчики для алкогольних напоїв, соків та інших кислих рідин. Кисле середовище сприяє виділенню потенційно небезпечних речовин із матеріалу стакана. З цієї ж причини не варто наливати в такі стаканчики супи, бульйони та інші рідкі продукти з жиром.

До Дня народження Вільногірська, яке місто святкує 12 серпня, у секторі національних цінностей і спадщини Вільногірського центру культурних послуг Вільногірської міської ради відкрили виставку “Тут мій початок і моя вершина”. Експозиція присвячена землякам, чиї досягнення стали частиною історії міста.

Історія міста у людях

Виставка триватиме з 8 по 15 серпня за адресою: вул. Садова, 34 (вхід з боку спортивного майданчика Вільногірського ліцею № 2, 3-й поверх). Тут можна побачити архівні фотопортрети та дізнатися про життєвий шлях видатних особистостей, які внесли вагомий вклад у розвиток Вільногірська. 

Організатор виставки, керівник сектору національних цінностей і спадщини центру культурних послуг Вільногірської міської ради Володимир Смирнов розповів: “Це розповідь про наших земляків або людей, які мали безпосереднє відношення до нашого міста і зробили свій внесок у його розбудову. Я обрав найяскравіших персоналій. Щороку я роблю такі виставки, але цього разу вона присвячена саме видатним людям Вільногірська”.

Від перших будівельників до сучасних героїв

На виставці представлено видатних діячів, які зробили значний внесок у розвиток Вільногірська. Вона дає можливість побачити, як особистості формували обличчя міста, та нагадує, що історія Вільногірська — це передусім історія його людей.

Експозиція охоплює різні епохи — від заснування міста до сьогодення. Серед представлених постатей:

• Віктор Варен — перший директор Вільногірського гірничо-металургійного комбінату, завдяки якому вдалося побудувати і підприємство, і саме місто.
• Олександр Кушнарьов — запропонував назву “Вільногірськ”.
• Володимир Мамонтов — керівник тресту “Дніпрометалургбуд”, похований у міському парку.
• Міські голови різних років: Олександр Москальчук, Олександр Волощук, Олександр Сокіл — кожен з них реалізував важливі інфраструктурні та культурні проєкти.
• Медики: Юрій Устенко, Олег Трофименко, Галина Ашова — рятували життя людей, служили на фронті, боролися за статус міста.
• Освітяни та діячі культури: Надія Чирва, Тетяна Добринчук-Козлова, Петро Шиян, Василь Хворост, Микола Холодій — виховували покоління учнів і створювали культурні надбання.
• Спортсмени: Анатолій Андреєв, Петро Жданов, Марина Омельченко, Марина Мороз, Петро Лигун, Анатолій Ткаченко, Вадим Євтушенко —представники вільногірської спортивної школи та відомі атлети міста, які здобували перемоги на обласних, всеукраїнських і міжнародних змаганнях, прославляючи Вільногірськ далеко за його межами.

“Усі вони — частина нашої спільної пам’яті. Це ті, хто залишив помітний слід, і завдяки кому наше місто має сьогоднішнє обличчя”, — підсумовує Володимир Смирнов.

Читайте також:

• У Вільногірську ремонтують ігрові майданчики на вулиці Молодіжній та Центральній
• Скільки дітей підуть до першого класу у Вільногірську в 2025 році

У Вільногірську оголосили про початок набору волонтерів пробації, які мають допомогти правопорушникам та сприяти їх поверненню до суспільства.

Детальніше про ініціативу редакція Вільногірськ IN.UA поспілкувалася із заступницею начальника Кам’янського районного відділу Державної установи “Центр пробації” у Дніпропетровській області Наталією Луценко.

Волонтерство пробації у Вільногірську

Мета ініціативи — допомога у ресоціалізації (ред. процес повернення людини до повноцінного життя в суспільстві після порушення норм чи ізоляції) правопорушників, які відбувають альтернативні покарання без позбавлення волі.

За словами Наталії Луценко, представниці органу пробації (ред. система нагляду та підтримки правопорушників, яка дозволяє їм відбувати покарання в громаді без позбавлення волі), служба відіграє ключову роль у виправленні та ресоціалізації засуджених, адже більшість таких осіб перебуває на обліку саме в пробації.

“Наша країна робить ставку на зменшення кількості реальних видів покарань і збільшення альтернативних. Люди залишаються у своїх громадах, зберігають соціальні зв’язки, а процес виправлення відбувається безпосередньо в суспільстві“, — пояснює вона.

Участь добровольців передбачає як допомогу в адміністративній роботі (доставлення кореспонденції, підготовка документів), так і безпосередню участь у соціально-виховних заходах із засудженими.

Чи може людина, яка є правопорушником, відмовитися від пробації

За словами Наталії Луценко, в Україні пробація не є вибором людини. Це рішення приймає суд під час винесення вироку у справі про визнання особи винною у будь-якому злочині. Суд визначає міру покарання, яка буде справедливою, гуманною та достатньою для виправлення засудженого.

Якщо суд вважає, що людина може виправитися без позбавлення чи обмеження волі, він призначає покарання, не пов’язане з ув’язненням. Відбування призначеного покарання є обов’язковим для всіх, незалежно від бажання правопорушника.

“Не має значення, хоче людина чи не хоче — якщо її судом визнано винною, вона зобов’язана відбувати покарання. Яке саме це буде покарання, визначається судовим рішенням. Взагалі я ще не зустрічала випадків, коли відмовлялися від пробації. Адже, порівняно з позбавленням чи обмеженням волі, це відбування покарання безпосередньо в громаді, у себе вдома“, — пояснює Луценко.

Вимоги до волонтерів та обов’язки

Основні вимоги до кандидатів у волонтери пробації:

• повноліття;
• бажання працювати та позитивний настрій;
• стресостійкість;
• добре розвинені комунікативні навички;
• націленість допомагати у розв’язання соціальних питань;
• відсутність непогашеної чи не знятої у законному порядку судимості.

За словами Наталії Луценко, часто до такого виду волонтерської діяльності долучаються люди, які мали схожий досвід у минулому. Вони діляться з клієнтами пробації власними історіями та допомагають у профілактиці повторних правопорушень.

Взаємодія волонтерів із правопорушниками проводиться індивідуально або в групах — залежно від потреб. Волонтери також супроводжують клієнтів пробації до державних чи громадських організацій, якщо ті не орієнтуються в місті або мають труднощі з комунікацією, зокрема через інвалідність чи тимчасові фізичні обмеження.

“Іноді людина просто не може самостійно отримати потрібну допомогу, і тут важлива підтримка волонтера. Він стає посередником між клієнтом пробації та організаціями, що надають послуги“, — зазначає Луценко.

Як долучитися

Для того, щоб долучитися до волонтерської діяльності, потрібно звернутися до Центру пробації за адресою: місто Вільногірськ, вулиця Центральна, 8 (2 поверх, кабінет № 18). Контактна особа – заступник начальника відділу Луценко Наталя Станіславівна. Телефон: +380 (96) 967 3054.

Детальніше про процес залучення до волонтерської діяльності, а також перелік необхідних документів, можна дізнатися за посиланням.

Читайте також:

• Як ветеранам отримати від 250 тис. грн до 1 млн грн на розвиток власної справи
• Чекають на вирішення проблеми: як жителі сіл Доброгірське та Мар’янівка виживають без водопостачання