Демонтація памʼятників російським письменникам відбулася в Кривому Розі. Було знищено памʼятники Олесандру Пушкіну та Михаїлу Лермонтову. 

Про це повідомляє «На часі».

Монументи знесли згідно з законом про деколонізацію. Раніше було прибрано памʼятник Максиму Горькому.

Влітку в Кривому Розі було перейменовано 135 топонімів, а загалом по всій Дніпропетровській області – більше 290.

У вересні 2024 року стало відомо, що в Одесі вирішили демонтувати 19 пам’ятників, пов’язаних із “символікою російської імперської політики”. Серед цих об’єктів опинилися скульптури Олександра II, письменника Ісаака Бабеля, актора Володимира Висоцького, розвідниці Зої Космодем’янської, науковця Івана Мічуріна, льотчика Валерія Чкалова та інші пам’ятки.

За місяць до цього у місті перейменували більше 80 вулиць, проспектів та бульварів. Деяким з них надали імена героїв, загиблих у російській війні в Україні. 

За останні 10 років в Україні було перейменовано тисячі топонімів, у тому числі такі міста як Дніпро(раніше Дніпропетровськ) та Кропивницький(раніше Кіровоград).

У березні 2023 року Верховна Рада ухвалила закон, який забороняє надавати географічним об’єктам назви, пов’язані з Росією. У вересні 2024 року було прийнято рішення перейменувати 327 населених пунктів у рамках політики декомунізації та дерусифікації.

Наприклад, було Новомосковськ було перейменовано на Самар. 

Читайте також:

• Викриття командира на Дніпропетровщині: будівництво замість несення служби
• Новий освітній центр для дітей з Донеччини запрацював у Дніпрі

Вихованки відділення пауерліфтингу КДЮСШ “Авангард” міста Вільногірськ здобули “срібло” на чемпіонаті України з класичного пауерліфтингу серед юнаків, дівчат, юніорів, юніорок та студентів закладів вищої освіти. Змагання проходили у місті Коломия Івано-Франківської області.

Про це повідомляє Наталія Зінчук, тренерка з пауерліфтингу. 

Тренує дівчат Наталія Зінчук — досвідчена наставниця, яка багато років розвиває пауерліфтинг у Вільногірську.

На всеукраїнському помості честь Дніпропетровського регіону представили спортсменки Альбіна Ніхаєнко та Вероніка Стороженко. Завдяки їхнім виступам збірна області здобула друге місце у командному заліку серед дівчат, ставши срібним призером змагань.

 Варто також відзначити внесок Альбіни Ніхаєнко не лише як спортсменки, а й як судді першої категорії, що свідчить про її багаторічний досвід у спорті. А суддя-асистент Олександр Носач забезпечив підтримку спортсменів безпосередньо на помості.

Наталія Зінчук висловила вдячність прихильникам залізного світу, які не лише поруч, а й надихають спортсменів на нові досягнення. 

Також команда висловила щиру вдячність Збройним Силам України за мужність і відвагу, які дозволяють українським спортсменам змагатися, тренуватися і перемагати під мирним небом.

Читайте також: 

• Спортсмени Вільногірська вибороли нагороди на Чемпіонаті області з класичного пауерліфтингу
• Вільногірці на змаганнях з пауерліфтингу у Івано-Франківській області вибороли золоті медалі

Скоро у Вільногірську відкриють незвичну експозицію — на ній покажуть гільзи, які стали мистецтвом. Авторка робіт — вільногірка, яка перетворює залишки війни на символи відродження, миру й весни.

На бажання героїні ми не розголошуємо імʼя. 

Деталі читайте на Вільногірськ IN.UA

Ідея створювати щось нове з гільз з’явилася не випадково — її підказала родичка. Первинно вона була адресована синові жінки, який навчається на художника. Однак через брак часу юнак не зміг втілити задум. Тоді майстриня взялася за справу самостійно. 

“Так і розпочалося. Одна за іншою гільзи виходили”, — згадує вона.

Розписані гільзи — це не лише художні об’єкти, а й спосіб переосмислення досвіду війни. 

“Мені хотілося, щоб на кожну річ можна було звернутись і поглянути з іншого ракурсу. І те, що вчора ще нас вбивало, сьогодні можна переробити і перетворити на щось інше”, — каже майстриня.

Тематика робіт змінювалася з часом. Спочатку з’являлися символічні образи, пов’язані з українською національною традицією — зокрема, ляльки-мотанки. Але з приходом весни жінку потягнуло до квітів.

“Я розпочинала малювать те, що в мене йшло зсередини. Так мені хотілося нарешті, щоб прийшло щось нове, щось таке квітуче”, — пояснює вона.

Для авторки важливо не лише створювати красиві речі, а й змінювати ставлення до болючих спогадів: 

“Щоб це не так було важко згадувати. Щось додати, якусь деталь — і це вже заграє іншими фарбами”.

Хоча жінка не має художньої освіти, її близькі підтримали ініціативу. На перший план для неї виходить не професійність, а щирість. 

“Я просто робила те, що я хотіла, і все”, — каже вона.

Від майбутньої виставки майстриня очікує не слави, а надії. 

“Я би хотіла побажати все ж таки миру. І щоб ми залишили все погане в минулому і на деякі речі дивились по-новому — з розквітом нового життя”.

Як побажання для читачів та майбутніх відвідувачів виставки, вільногірка ділиться віршем: 

Люби. Ціни. Даруй. Тримай.”

Люби себе і поважай ти інших

Люби життя і радуйся за всіх.

Ціни все те, що маєш на сьогодні ти

Життя воно таке… як сплине не вернеш.

Даруй добро і відкривай все серце

Віддай своє, повернеш у сто раз.

Тримай в собі лиш саме сокровенне і…

Безцінний дар ти пронеси скрізь час.

VVV 04.08.24

Читайте також:

• “Я хочу, щоб мої пісні торкалися душі кожного слухача”, – історія Вікторії Осіпової, вихованки музичної школи Вільногірська
• Владислав Шульжик: талант Вільногірська, який надихає