День міста Вільногірська: історія та цікаві факти

Цьогоріч Вільногірськ відзначає 68 років з моменту свого заснування. Сталося це у 1956 році, коли на території теперішнього Кам’янського району Дніпропетровської області почали видобувати титан. Так навколо гірничо-металургійного комбінату почало зростати сучасне місто. Відомо, що саме 12 серпня 1956 року на території міста заклали перший камінь під восьмиквартирний житловий будинок та комбінат. Тому саме цей день і вважають Днем народження міста.

Редакція Вільногірськ IN.UA зібрала факти про заснування міста на основі книг «Вільногірську 40 років» та «Визнаний світом», які зберігаються у бібліотеці Вільногірського фахового коледжу. 

Вільногірську 68 років: факти

21 серпня 1956 року відкрили перший шурф майбутнього кар’єру. Тоді почалися роботи з видобутку титану. На комбінат приїжджали працювати люди, які залишалися жити поряд. Населений пункт став схожий на робітниче селище, якому 16 червня 1958 року присвоїли назву Вільногірськ. У місті гірників та металургів народилася перша дитина — Сергій Поляренко.

Першою вулицею майбутнього міста була вулиця Степова. А будову на ній називали БМУ-9 тресту «Дніпротяжбут». 

1 січня 1959 року створили трест «Дніпрометалургбуд», першим керівником якого став Іван Синіцин, а згодом — Петро Посунько.

Від вулиць Степової до Вокзальної, від Леніна до Ленінського Комсомолу робітники тресту побудували всі промислові підприємства, житлові будинки, школи, Палац культури, лікарню, кінотеатр, дитячі садки. Відомо, що за 40 років кожен муляр вклав понад мільйон цеглин.

Вода прийшла у місто завдяки працівникам «Шляхспецбуд».

Вже 1 вересня 1961 року Вільногірська середня школа №1 та металургійний технікум прийняли перших учнів на навчання.

Вулиця Вільногірська/ фото Вільногірськ IN.UA

Вечірній Вільногірськ/ фото Вільногірськ IN.UA

Вільногірськ сьогодні/ фото Вільногірськ IN.UA

Створення місцевого самоврядування

У травні 1960 року у Вільногірську провели перші вибори до міської ради. До її складу тоді увійшли 15 народних депутатів. А головою ради обрали Онуфрія Кошика.

У 1964 році створили бюро ЗАГС. Очолила його вчителька Галина Аришака. У липні того року у Вільногірську зареєстрували перший шлюб.

Вже у 1965 році Вільногірськ отримав статус міста районного підпорядкування, це зумовило збільшення депутатів у раді до 50. У місті почали створювати громадські організації, раду ветеранів, вуличні та домові комітети. 

У 1967 році рішенням виконкому виділили ділянку землі під будівництво заводу електровакуумного скла. 

У 1970 почали будувати другий мікрорайон міста. Це перші два будинки №5 та №7 по Бульвару Миру. 

Станом на 1971 рік населення Вільногірська становило близько 20 тисяч людей.

Пам’ятник Т.Г.Шевченку у Вільногірську/ фото Вільногірськ IN.UA

Вільногірськ/ фото Вільногірськ IN.UA

Як розвивалася медицина у Вільногірську

У 1957 році виникла необхідність відкрити у місті перший медичний пункт. Його розмістили в однокімнатній квартирі, де працювали 4 фельдшери та завідувачка. 

За необхідністю пацієнтів направляли до лікарень у село Вільні Хутори чи місто Верхньодніпровськ. 

У 1960 році у Вільногірську почали будувати лікарню на 100 ліжок. Там була поліклініка, жіноча та дитяча консультації. Відділення запрацювали у 1962 році.

Також лікарня мала й стаціонарні відділення:

• хірургічне;
• терапевтичне;
• пологове та гінекологічне;
• дитяче.

Працювали кабінети стоматолога, невропатолога, фізіотерапевтичний та лабораторія.

Вже у 1963 році створили інфекційне відділення на 25 ліжок. А також відкрили молочну кухню на 600 порцій.

За рік почала працювати бактеріологічна лабораторія, а з жовтня 1966 року — санепідвідділ.

Місцеві ЗМІ: початок 90-х

Було у Вільногірську й міське радіо. Його очолила журналістка Надія Воробйова. 11 лютого 1991 року в ефір вийшла перша радіопередача.

З перших днів роботи радіо передачі велися українською мовою. Висвітлювали важливі події та проблеми міста.

Місто Вільногірськ/ фото Вільногірськ IN.UA

Пейзажі міста/ фото Вільногірськ IN.UA

Місцеві котики/ фото Вільногірськ IN.UA

Колоритне подвір’я Вільногірська/ фото Вільногірськ IN.UA

Читайте також:

• Рідне місто Вільногірськ: історія, освіта, підприємства
• У вільногірському ліцеї № 5 діє єдиний у місті історико-краєзнавчий музей: що відомо
• Екскурс в історію: що можна побачити у вільногірському історико-краєзнавчому музеї

У вересні 2026 року структурні підрозділи Вільногірської міської ради провели низку закупівель через електронну систему Prozorro. Загальна вартість успішних та активних тендерів попередньо має скласти понад 643 тисячі гривень. Левову частку коштів спрямують на охорону об’єктів благоустрою, ритуальні послуги, усунення аварійних ситуацій на електромережах та технічне обслуговування.

Детальний огляд витрат управлінь — від редакції Вільногірськ IN.UA.

Закупівлі Управління архітектури, капітального будівництва та житлово-комунального господарства

Більшість закупівель у вересні провів саме цей структурний підрозділ міськради. Для забезпечення життєдіяльності громади управління замовило:

• охорону об’єктів благоустрою Вільногірської міської територіальної громади — 415 000 гривень (остаточне рішення очікується, бо переможець має уснунути невідповідності в документах, що подані у тендерній пропозиції);
• заходи з ритуальних послуг (поховання) військовослужбовців, які загинули під час бойових дій — 120 000 гривень (в процесі подання пропозицій);
• термінове усунення аварійної ситуації (підключення приладів освітлення до нових змонтованих ліній) — 60 800 гривень;
• термінове усунення аварійної ситуації (обрив проводу управління бази зовнішнього освітлення міста з перенесенням на безпечну ділянку) — 22 600 гривень;
• розроблення документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення поблизу села Посуньки — 7 000 гривень;
• виконання робіт з реконструкції газових мереж (видача технічних умов) — 3 794,33 гривні;
• обстеження точок обліку в юридичних споживачів — 3 465,86 гривні;
• випробування та вимірювання силових кабельних ліній — 2 841,60 гривні;
• послуги з технічного обслуговування вогнегасників — 2 270 гривень;
• встановлення (заміну) засобу обліку на електроустановках та позачергову технічну перевірку — 1 450,04 гривні;
• кваліфіковану електронну довірчу послугу (створення та підтвердження електронного підпису/печатки) — 564 гривні;
• будівельні матеріали (конструкційні матеріали) — закупівля завершена за 1 885 гривень.

Закупівлі Міського фінансового управління

Міське фінансове управління Вільногірської міської ради у вересні здійснило дві закупівлі, що стосувалися безпеки та технічних перевірок:

• послуги з технічного огляду та випробувань (перевірка опору контуру заземлення, вимірювання перехідного опору контакту, опору ізоляції електропроводки) — 2 774,74 гривні;
• послуги з технічного обслуговування вогнегасників — 1 000 гривень.

Загальна сума закупівель управлінь Вільногірської міської ради за вересень 2026 року орієнтовно складе 645 445,57 гривні. Найдорожчою позицією місяця стала закупівля охоронних послуг для об’єктів благоустрою за 415 000 гривень, а найдешевшою — оплата електронних довірчих послуг за 564 гривні.

Читайте також:

Сьогодні Діані Попович 26 роки, вона викладає українську мову та літературу в Західно-Дніпровському центрі професійно-технічної освіти (ДПТНЗ “Західно-Дніпровський ЦПТО”) у Вільногірську. Дівчина почала викладати у 22 роки і вже має п’ятирічний стаж роботи. Її шлях до цього був несподіваним, але зараз вона успішно ламає стереотипи про “нудні уроки”. Діана використовує штучний інтелект та інтерактивні формати, які допомагають студентам легко опановувати навіть складні освітні теми.

Про перший день на роботі, пошук спільної мови з підлітками та зміну ролі вчителя під час війни Діана розповіла в інтерв’ю для Вільногірськ IN.UA.

Випадковий вибір професії та повернення додому

Діана народилася в Кам’янському, але все життя мешкала у Вільногірську, де навчалася у місцевому ліцеї №5. З дитинства її тягнуло до текстів: у шкільні роки вона писала вірші, брала участь в олімпіадах з філології та посідала призові місця. Після школи дівчина вступила до Сумського державного педагогічного університету на спеціальність “Редагування текстів і видань”. Однак доля розпорядилася інакше.

“Так трапилось, що в групі, в якій я навчалася, було багато іноземців. І ректорат вирішив перевести мене на українську філологію. Мені просто сказали, що я можу обрати будь-яку спеціальність, або піти на контракт, або ж залишатись на філологічному факультеті і продовжувати навчатися на бюджеті“, — згадує Діана.

Вона обрала бюджет і у 2021 році закінчила університет із дипломом викладача української мови. Проте перший рік за фахом дівчина не працювала, змінивши кілька міст проживання — від Сум до Дніпра та Харкова. Повномасштабне вторгнення змусило її повернутися до рідного Вільногірська.

“Коли я була в пошуках роботи, батьки запропонували просто з цікавості дізнатися, чи потрібні викладачі у наш Західно-Дніпровський центр. Ось як я туди зайшла у серпні 2022 року, так досі там і працюю“, — розповідає вчителька.

“Ти що, наша нова студентка?”

Перший робочий день для 22-річної Діани став справжнім викликом. Їй відразу дали класне керівництво на другому курсі, де навчалися 15-17-річні підлітки.

“Я не знала, що мені робити. У мене була невпевненість, чи будуть вони мене сприймати, чи будуть взагалі вивчати ту літературу. Перший урок запам’ятався тим, що я зайшла до аудиторії, і перше питання до мене було: ‘Ти що, наша нова студентка?’. Коли я сказала, що я їхня викладачка, почула: ‘Ого, нічого собі‘”, — ділиться спогадами Діана

Від самого початку вона обрала стратегію чесності та відкритості. Дівчина відмовилася від авторитарного стилю викладання та тиску на студентів, поставивши на перше місце взаємоповагу та дисципліну.

Сучасний підхід: від рольових ігор до оголошень через ШІ

Зрозумівши, що стандартний підхід із сухими конспектами не спрацює, викладачка почала впроваджувати інтерактивні методи. Вона поєднує вивчення української мови з професійними навичками студентів.

Один із найяскравіших уроків був присвячений повісті Івана Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я”.

“Я розуміла, що повністю повість ніхто читати не буде. Тому ми розбились за ролями головних героїв. Вони мали охарактеризувати себе так, ніби цей герой живе в сучасності — що б він змінив. Їм це так зайшло! Вони хотіли залишитись на дев’ятий урок і наступного дня ходили по корпусу, просячи зробити щось подібне ще раз“, — розповідає Діана.

Викладачка також згадує, що на уроках української мови під час вивчення теми написання оголошень вона запропонувала студентам створити рекламні макети для продажу тракторів.

“Я дала завдання: оберіть модель трактора і за допомогою штучного інтелекту створіть таке оголошення, щоб я захотіла його купити. Вони з таким запалом це робили! Ілюстрували, створювали картинки, навіть робили комікс-оголошення“, — згадує викладачка.

Примітка. Окрім викладацької діяльності, Діана Попович вже понад рік займається журналістикою у місцевому виданні Вільногірськ IN.UA. Дівчина зазначає, що поєднання двох професій дозволяє їй розвиватися різнобічно: викладання допомагає краще розуміти людей та знаходити до них підхід, тоді як журналістика вчить критичного мислення, ефективної роботи з інформацією та вміння помічати цікаві історії у житті рідної громади.

Зміна ролі вчителя під час війни

За словами Діани, сьогодні роль вчителя значно трансформувалася. Після ковідних обмежень, дистанційного навчання та початку повномасштабної війни діти стали більш закритими. Особливо це стосується студентів, чиї батьки захищають країну, або тих, хто втратив рідних.

“Зараз викладач для студента — це наставник. Порівнюючи зі своїми студентами, я бачу, що вони деяким викладачам можуть розповісти більше, що їм болить, ніж вдома. Важливо допомагати їм розкриватися, щоб вони не боялися висловлювати свою думку. Якщо є проблема, я ніколи не обговорюю її при всій аудиторії, а спілкуюся наодинці“, — наголошує Діана.

Колегам-освітянам молода викладачка бажає терпіння та натхнення:

“Не опускайте руки. Ми не просто навчаємо дітей свого предмета, у першу чергу ми навчаємо їх бути людьми. Твій студент — це твоє обличчя в майбутньому. Як ти його навчиш, так він і поводитиметься в суспільстві“.

Читайте також: