День українського політвʼязня: історії українських політвʼязнів 

День українського політв’язня — це нагадування про тих, хто став жертвою репресій через свою боротьбу за свободу і незалежність України. Історії українських політв’язнів розповідають про незламність духу, силу віри та прагнення до справедливості, які не здатні зламати навіть найжорстокіші режими.

Редакція Вільногірськ.IN.UA зібрала історії українських політвʼязнів.

Левко Лукʼяненко з Чернігівської області

Левко Лук’яненко — український політичний діяч, правозахисник, один із лідерів українського національного руху в часи СРСР. Він був одним із засновників Української Гельсінської групи, яка боролася за права людини в Україні. У 1972 році Лук’яненко був заарештований за звинуваченням у зраді батьківщини та антирадянській агітації після того, як він підготував і підписав “Акт проголошення незалежності України”.

У 1973 році його засудили до смертної кари, яку пізніше замінили на 15 років таборів суворого режиму. Лук’яненко провів у тюрмах і таборах більше 10 років, і лише у 1988 році був звільнений. Він став символом боротьби за незалежність України та правозахисту в радянські часи. Після звільнення активно працював на благо України, а в 1990-х роках був депутатом Верховної Ради.

Василь Стус з Донецької області

Василь Стус — український поет, дисидент і правозахисник, один із найбільших представників української літератури ХХ століття. Він активно виступав проти радянського режиму, що призвело до його арешту. Стуса засудили в 1972 році за “антирадянську агітацію та пропаганду”. Його звинувачували в поширенні “негативних” поглядів через поезію та публіцистику, яка критикувала радянську владу.

Поет був засуджений до 5 років таборів суворого режиму і 3 років заслання. Він провів багато років у таборах, де його здоров’я сильно постраждало. Стус помер у 1985 році в таборі внаслідок жорстоких умов утримання. Його смерть стала однією з найбільших трагедій для української культури та символом боротьби за свободу слова.

Олег Сенцов з Сімферополя

Олег Сенцов — український кінорежисер, активіст і громадський діяч, який став відомим завдяки своїй проукраїнській позиції після анексії Криму Росією в 2014 році. У 2014 році Сенцов був затриманий російськими спецслужбами і звинувачений у підготовці терористичних актів у Криму. Його засудили до 20 років колонії суворого режиму за нібито організацію терактів, хоча він заперечував свою провину.

Сенцов відмовився визнавати себе винним і став символом боротьби за права українських політв’язнів. Він провів понад 5 років у російських в’язницях і був звільнений у 2019 році в результаті обміну полоненими.

Іван Сокульський з Дніпропетровської області

Іван Сокульський  — український поет, дисидент, правозахисник. Був учасником українського національного руху, членом Української Гельсінської групи. Репресований за антирадянську діяльність, зокрема за поширення самвидаву та боротьбу за права людини. Відбував кілька років ув’язнення у таборах.

Читайте також: 

• Розстріляне Відродження: трагічна історія злету та загибелі української інтелігенції 
• День святого Василя: історія, традиції та нова дата святкування

Питання перетину державного кордону дітьми залишається особливо важливим в умовах воєнного стану. Розуміння того, коли потрібна нотаріальна згода другого з батьків, допоможе уникнути затримок та проблем під час подорожі.

Більше – на Вільногірськ IN.UA. 

Коли нотаріальний дозвіл не потрібен?

За нинішніми правилами, виїзд дитини з України став простішим. Нотаріальна згода від другого з батьків не вимагається, якщо:

• дитина подорожує разом з одним із батьків;
• супроводжуючими особами є близькі родичі (бабуся, дідусь, повнолітні брат/сестра, мачуха/вітчим);
• поїздка має тимчасовий характер (відпочинок, лікування тощо), а у супроводжуючого є документи, що підтверджують родинні зв’язки.

Коли дозвіл є обовʼязковим? 

Письмова згода, завірена нотаріально або органами опіки, необхідна, якщо:

• дитина виїжджає за кордон на постійне місце проживання (ПМП) або на дуже тривалий термін;
• дитину супроводжує третя особа, яка не є родичем (наприклад, тренер, вчитель або знайомий);
• країна призначення висуває власні суворі вимоги до в’їзду неповнолітніх (перед поїздкою обов’язково перевірте правила конкретної держави, наприклад, Великої Британії, США чи Канади).

Вікові особливості 

• Діти до 16 років: можуть перетинати кордон лише у супроводі дорослих.
• Діти від 16 років: мають право подорожувати за межі України самостійно (згідно зі ст. 313 Цивільного кодексу України).
• Юнаки 17-18 років: повинні мати при собі військово-облікові документи, оскільки вони вже перебувають на військовому обліку.

Як оформити дозвіл? 

Процедура оформлення через нотаріуса займає близько 30 хвилин. Вам знадобляться:

1. Паспорти та РНОКПП батьків.

2. Свідоцтво про народження дитини (або її паспорт).

3. Паспорт супроводжуючої особи (якщо це не батьки).

4. Документи, що підтверджують мету поїздки (якщо потрібно).

У заяві чітко вказуються мета подорожі, країна призначення та термін перебування. Документ дійсний лише на одну поїздку (за винятком виїзду на ПМП).

Читайте також:

Аліменти в Україні 2026: як отримати й що для цього потрібно

Верховна Рада підтримала законопроєкт №15111-д, який кардинально змінює правила оподаткування на ринку нерухомості. Документ впроваджує зниження податкової ставки для орендодавців більш ніж удвічі, але водночас запускає механізм автоматичної передачі інформації до податкової служби.

Детальний розбір нововведень підготувала редакція Вільногірськ IN.UA.

Нові податкові ставки та скасування пільг

Зміни щодо оподаткування прибутків від здачі нерухомості набудуть чинності 1 січня 2027 року. Законопроєкт суттєво зменшує фінансове навантаження на власників житла:

• зараз легальні орендодавці сплачують 23 відсотки від прибутку (18 відсотків податку на доходи фізичних осіб та 5 відсотків військового збору);
• за новими правилами загальне податкове навантаження знизиться до 10 відсотків (5 відсотків податку на доходи та 5 відсотків військового збору).

Проте перехід на офіційну здачу нерухомості передбачає втрату пільг на нерухомість. Наразі власники не сплачують податок за площу до 60 квадратних метрів для квартир та до 120 квадратних метрів для приватних будинків. Після легалізації доходів від оренди ці преференції діяти не будуть.

Автоматичний контроль фінансових операцій

Окремим кроком реформи є зміна підходу до податкового контролю, що має вивести ринок оренди з тіні. Цифрові платформи та сервіси, через які користувачі здають житло, зобов’яжуть автоматично передавати інформацію про доходи власників безпосередньо до податкової служби. Цей механізм впроваджують для унеможливлення приховування прибутків від держави.

Легалізація ринку нерухомості

Офіційні дані за 2024 рік демонструють критично низький рівень легальної оренди. Свої доходи в Україні задекларували лише близько 900 осіб. Більшість власників не оформлюють договорів та уникають оподаткування саме через високе фінансове навантаження. Зниження ставки впроваджується для стимулювання громадян до самостійного виходу в легальне поле.

“Ключова мета реформи — легалізувати ринок оренди і зробити його зрозумілим для людей”, — зазначає голова профільного парламентського комітету Олена Шуляк.

Ці законодавчі ініціативи є частиною переходу держави до європейської системи житлової політики, де ринок оренди та соціального житла функціонує максимально прозоро.

Читайте також:

Звільнення з військової служби за сімейними обставинами: повний перелік підстав та процедура