Дніпропетровська область посіла друге місце за кількістю повітряних тривог, які лунали у 2024 році. Повітряна тривога лунала 2034 рази. Для зіставлення даних порівнювалися показники з 1 січня 2024 року по кінець 30 грудня включно.

Про це повідомляє Інспекція з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради.

Повітряна тривога: статистика

Таку заяву Інспекція зробила на основі даних від UA War Infographics. Лідером За кількістю тривог стала Харківська область, а лідером за тривалістю – Донецька область.

Якщо подивитися вже на дані на іншому ресурсі – air-alarms, який веде статистичний підрахунок повітряних тривог, то виходять вже інші цифри. Згідно з їх даними, кількість повітряних тривог у 2024 році у різних регіонах була така:

• Донецька область — 5 599 повітряних тривог;
• Харківська область – 5 333 повітряні тривоги;
• Запорізька область – 5 207 повітряних тривог;
• Дніпропетровська область – 4 662 повітряні тривоги;
• Полтавська область – 3 283 тривоги.

Лідерами уже по тривалості повітряних тривог стали:

Донецька область – 7 350 годин;
Харківська область – 6 601 година;
Запорізька область – 5 063 години;
Сумська область – 4 567 годин;
Дніпропетровська область – 4 041 година.

Також за 2024 рік у Дніпропетровській області було найбільше повідомлень про загрозу артобстрілу, а саме 18 948. Друге місце посіла Харківська область — 8 151 повідомлення.

Читайте також:

• “Цінуємо, що ви з нами!” Редакція щиро вітає своїх читачів з Новим роком
• Які події відбулися у Вільногірській громаді протягом 2024 року

Дитячі майданчики у Вільногірську давно потребують уваги та ремонту. В багатьох дворах обладнання зношене, дерев’яні конструкції розбиті, металеві елементи іржаві, а гойдалки та турніки часто не функціонують або становлять небезпеку для дітей. Пісок у пісочницях практично відсутній.

Спроби міської ради організувати ремонт за бюджетні кошти на суму 164 500 гривень закінчилися невдачею — тендер не відбувся, оскільки жоден підрядник не подав пропозиції. Нова закупівля поки не оголошена, а тим часом малеча продовжує гратись на майданчиках, які потребують оновлення.

Втім останнім часом до питання долучилася громадськість, редакція Вільногірськ IN.UA проаналізували, які ініціативи були і хто за ними стоїть.

Перші, хто почав ремонтувати дитячі майданчики — волонтери ГО “Бджола”

Першою ініціативою з ремонту дитячих майданчиків у Вільногірську стала робота волонтерів громадської організації “Бджола”.

“Ми вирішили відремонтувати дитячий майданчик не тому, що це хтось нам доручив. А тому що більше нікому. Це наш двір, наше місто і — найголовніше — наші діти. Я місцева мешканка, живу тут, і в мене двоє синів: старшому 11 років, молодшому 5. І я кожен день бачу, як підлітки тиняються дворами, бо не мають куди подітись, а менші діти лазять по поламаному майданчику й травмуються. І мені як мамі — страшно”, – каже Анастасія Бондар представниця громадської організації.

Нажаль людей долучається не дуже багато, це можливо через відсутність оголошень і різних доступних мережах, відмічає Анастасія.

“Так, ми бачимо, що оголошення про прибирання, які роблять інші організації з’являються на офіційних ресурсах громади, а про наші — ні. Але про наші дії знімають відео просто місцеві мешканці – і так про нас знають все більше. Доречі, наступного вівторка ми знов виходимо на майданчик, що біля Маркетопту, початок о 17.00 – то приєднуйтеся”, – каже Анастасія.

Також жінка помітила, що завдяки їх прикладу почали долучатись інші ГО та ініціативи.

Разом відновлюємо Вільногірськ

Громадська активістка Ольга Прокопенко, молода мама з Вільногірська, активно збирає однодумців та містян, які разом будуть відновлювати дитячі майданчики у Вільногірську. Кожен день жінка записує відео і наше медіа розміщує її звернення в соціальних мережах. Команда Вільногірськ IN.UA підтримує цю ініціативу інформаційно. Ініціаторка усвідомлює, що без широкої підтримки громади такі проєкти не матимуть успіху.

“Перші кроки вже зроблено, проте зупинятися на досягнутому не варто. Попереду ще багато роботи, яку слід виконувати спільними зусиллями всієї громади Вільногірська. Важливо об’єднуватися, співпрацювати та разом змінювати місто — робити його більш комфортним і доступним як для дітей, так і для дорослих”, – наголосила Ольга.

ГО “Ми масштабуємо добро” та “Люди об’єднані Україною” — нова хвиля оновлення майданчиків

Свіжу ініціативу реалізували громадські організації “Ми масштабуємо добро” та “Люди об’єднані Україною”. Вони оновили два дитячі майданчики: у дворі по вулиці Віктора Варена, 38-40, та по вулиці Захисників України, 12, де грається багато дітей, зокрема внутрішньо переміщених осіб. Після цього будуть переходити на майданчик за будинками 3 і 5 по вулиці Юрія Устенка.

Для ремонту обрали ті дитячі майданчики, які, за словами голови ГО “Ми масштабуємо добро” Лілії Хрустальової, перебувають у більш-менш належному стані — там, де необхідно замінити шестерню для гойдалки, підфарбувати окремі елементи та провести нескладні локальні ремонти.

“Ми відкрили збір на 5 тисяч гривень, проте вдалось зібрали 6 тисяч 672 гривні за допомогою ГО “Люди об’єднані Україною” та її голови Аліни Чубук”, – розповіла Лілія Хрустальова.

Громадська організація “Люди об’єднані Україною” звернулася по підтримку до міської ради.

За словами Лілії Хрустальової, міський голова надав допомогу — зокрема, забезпечив фарбою та транспортом для закупівлі матеріалів у будівельних магазинах. Фінансовий розмір підтримки журналістці Вільногірськ IN.UA не уточнили.

До благоустрою майданчиків долучилися і небайдужі батьки з дітьми, які мешкають поблизу цих майданчиків та внутрішньо переміщені особи, але великої кількості бажаючих не було, мешканці фарбували гойдалки, гірки та турніки.

Погляд з сусіднього міста: стан майданчиків у Жовтих Водах

У Жовтих Водах, сусідньому з Вільногірськом місті, ситуація з дитячими майданчиками також непроста: обладнання давно потребує ремонту, гойдалки скриплять, а пісок у пісочницях відсутній. Місцеві активісти неодноразово фіксували ці проблеми та закликали владу до дій, йдеться у репортажі Жовті Води.Sity.

Попри складнощі, тут також з’являються приклади самозорганізації. На одному з майданчиків у мікрорайоні МЖК ініціативу взяли на себе небайдужі мешканці, зокрема команда звичайних матусь. Вони власноруч прибирали територію, ремонтували обладнання, організовували збір коштів.

“Ми робили все по своїх силах. В нас ніхто не вірив, часто читали коментарі, що це нікому не потрібно. Але цього разу я особливо вдячна жінкам, які просто взяли відповідальність. Це не ідеальний, сучасний майданчик із новітнім покриттям — але він зроблений із турботою та любов’ю”, — ділиться одна з волонтерок.

За останній рік поетеса Ірина Третьяченко поповнилася свій мистецький багаж ще приблизно на 300 творів, загалом у її творчому доробку вже майже 800 поезій — майже по віршу щодня. Цьогоріч її поезію відзначила мистецька спільнота VIVART, яка об’єднує сотні авторів з України та ще дев’яти країн світу. Це незалежне творче об’єднання, що активно розвиває сучасну українську літературу, організовуючи літературні зустрічі, майстер-класи, презентації та конкурси.

Журналістка Вільногірськ IN.UA поспілкувалася з поетесою та дізналася як Ірина пише пронизані темами надії, краси природи та любові до України вірші.

Поетичний талант Ірини отримав високу оцінку на міжнародному рівні

У 2025 році вона взяла участь у Всеукраїнському літературному конкурсі VIVART, який проводиться в межах діяльності спільноти. Конкурс передбачає подачу україномовних творів — поезії чи прози — на будь-яку тему (окрім пропаганди “руського миру” та насильства). Твори оцінюються в трьох вікових категоріях: 14–20, 21–30 та 31–45 років. Для участі потрібно надіслати власні тексти разом із короткою інформацією про автора та фотографією.

Ірина розповідає: “Я долучилась до спільноти торік. Вони проводять зустрічі, читають вірші, прозу, обговорюють тексти з акторами й письменниками. Це живий творчий простір, де тебе не лише слухають, а й надихають писати далі”.

Конкурс зібрав понад 400 учасників з різних регіонів. Протягом двох місяців журі працювало над оцінкою поданих робіт. Урочисте нагородження переможців відбулося в Кам’янському під час святкування 20-річчя творчої спільноти.

Поезія, що зцілює

Ірина Третьяченко переконана: вірші мають лікувальну силу. Її тексти — часто надихають читачів не лише з України. Один із найтепліших відгуків вона отримала від людини, яка, хоча й не вивчала українську мову, зізналась: “Я закохуюсь в українську просто слухаючи ваші вірші”.

“Мої тексти — про перемогу духу, про любов, про душу, яка шукає світло. Я хочу, щоб мої вірші надихали людей не здаватися”, — каже Ірина.

Один із її творів завершується рядками:

Розкрию крила я сама

І полечу над океаном.

Лечу, нескорена, жива —

Хай квіти виростуть із рани…

Поезія як шлях до себе

Ірина зізнатися, що довго писала “в шухляду”. Але саме участь у марафонах, конкурсах і спільнотах допомогла їй розкритися як авторці: “Коли починаєш писати для людей — з’являється бажання вдосконалити, зробити текст кращим, глибшим. Починаєш бачити у своїх віршах сенси, яких раніше не помічала”.

Сьогодні її поезії звучать на відео, звучать у серцях тих, хто їх читає. Один із її віршів переміг у кольоровому марафоні завдяки темі “синього дня”, і отримав найбільше читацьких симпатій:

Плани: збірка, вечори, нові вірші

Попереду — ще амбітніші цілі: видати першу поетичну збірку (уже обрано найкращі твори), озвучити вірші професійно у студії, виступити на творчих вечорах у Вільногірську та інших містах.

Також Ірина радить іншим не боятись писати: “Кожен має талант. Якщо пишеш — поділися. Навіть якщо здається, що твій вірш нікому не потрібен — він може зачепити когось за душу, стати тією краплею світла, якої комусь не вистачає”.

“Моя Україна — нескорена”

Свою творчість Ірина присвячує тим, хто бореться за Україну — і на фронті, і в тилу:

Сплелися у косу сила та ніжність,

Стрічку яскраву дарує Дніпро.

Свобода і воля житимуть вічність.

Мою Україну не скорить ніхто.

Читайте також:

• “Тут народжується сила”: як юні борці з Вільногірська тренуються серед Карпатських вершин
• Вільногірськ на шляху до безбар’єрності: журналісти перевірили, наскільки доступне місто