Редакція Вільногірськ IN.UA продовжує серію публікацій про майно та доходи посадовців Вільногірської міської ради.

У цьому матеріалі журналісти зібрали інформацію про майно та доходи заступниці міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради – начальниці міського фінансового управління Вільногірської міської ради Валентини Зюзь.

Статки сім’ї Зюзь

Як відомо з декларації оприлюдненої Валентиною Зюзь на сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) її основний дохід, у 2024 році, надійшов у вигляді заробітної плати на посаді начальниці міського фінансового управління, на загальну суму у 673,1 тисячі гривень, або приблизно 56 тисяч гривень на місяць.

Крім заробітної плати Валентина Зюзь задекларувала 1290 гривень, отриманих як додаткове благо, кешбек або бонуси.

Також начальниця міського фінансового управління задекларувала дохід чоловіка, Володимира Зюзь. Його основний дохід у 2024 році надійшов у вигляді заробітної плати, на загальну суму у 224,8 тисячі гривень, або приблизно 18,7 тисячі гривень на місяць. Ці кошти він отримав працюючи у Вільногірському гірничо-металургійному комбінаті (ВГМК).

Крім того, Володимир Зюзь за сумісництвом отримав 77,8 тисячі гривень заробітньої плати від департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірська, протягом 2024 року. 

В декларації також вказані 483 гривні, отриманих Володимиром Зюзь від ВГМК, записаних як “Інше. Майно надане роботодавцем”. Та 1000 гривень, отриманих як додаткове благо, кешбек або бонуси.

Майно сім’ї Зюзь

У декларації, оприлюдненій Валентиною Зюзь, зазначено квартиру, площею 44,6 метра квадратні, гараж та авто. 

Квартирою Валентина Зюзь володіє спільно з чоловіком, Володимиром Зюзь, та донькою, Дар’єю Зюзь. Вартість квартири, на момент набуття права власності, складає 5903 гривні.

Гараж, площею 24 метри квадратні, знаходиться у власності Володимира Зюзь, та його вартість не зазначена в декларації.

Авто марки DACIA, 2003 року випуску, знаходиться у власності Григорія Варченко, яке він придбав у 2022 році. Його вартість, на момент набуття права власності, згідно з декларацією, складає 70,2 тисячі гривень. В рамках довіреності, цим авто користується Володимир Зюзь.

Нагадаємо, що ми вже розповіли чим володіють та скільки заробляються посадовці Вільногірської міської ради:

• міський голова Володимир Василенко;
• керівниця департаменту соціально-гуманітарної політики Інна Петруша;
• секретар міської ради Антон Боклаг;
• начальник УАКБ та ЖКГ Ростислав Варницький.

Читайте також:

• На ремонт доріг у Вільногірську планують спрямувати майже 700 тисяч гривень
• Як зберегти розсаду у весняні морози: досвід Анжели Петрівни з Вільногірська

З одного спонтанного рішення почалася історія, яка змінила життя не лише Ірини Іванової з Водяного, а й долі дітей, що потребували родини. 

Деталі — у матеріалі Вільногірськ IN.UA. 

З чого все почалося

Рішення стати патронатною родиною часто народжується не з плану, а з відчуття. Саме так сталося і в цій історії — поштовхом стала війна та велика кількість дітей, які потребували допомоги.

“Почалася війна, і було дуже багато діток. В інтернеті писали, що треба брати дітей. Я пройшла навчання, і якось так — підійшла до чоловіка і кажу: “Треба, давай спробуємо”. І все”, — згадує Ірина Іванова. 

Примітка. Патронатна родина — це форма тимчасового догляду за дитиною, що опинилася у складних життєвих обставинах та потребує захисту на нетривалий проміжок часу. 

Перші дні патронату та перші труднощі 

Ірина стала першою патронатною вихователькою у своїй громаді. Перший досвід виявився емоційно складним, незважаючи навіть на те, що вона — мати п’яти біологічних дітей.

“Перший випадок — це дівчинка з інвалідністю, підтримка рідних та команди була дуже необхідна, так як були труднощі. Я навіть телефонувала старості нашої громади та казала, що більше не хочу бути патронатною вихователькою. А вона говорила — зателефонуєш зранку , а зранку я вже їй не дзвонила”, — каже Ірина. 

З часом труднощі почали відступати, а родина — зміцнюватися .

“Місяць, два,  та вже три роки — і ти розумієш, що це твоє покликання. Ми стали великою командою”, — додає Ірина. 

Як троє братів знайшли постійний дім 

Підсумовуючи, Ірина стала патронатною вихователькою для 13 дітей. Згодом подружжя взяло під опіку трьох братів-підлітків. Один із них мав складну історію та проблеми із законом.

“Він крав, бешкетував, усе ламав. Але ми переживали, що якщо його віддамо, його не зрозуміють. І зрозуміли, що ці діти народжені сердцем, вони наші”, — каже Ірина. 

Попри страхи, родина вирішила не відступати: 

“Звісно, думали: а раптом не впораємось? Але потім: а що, впораємось. І впоралися”, — ділиться жінка. 

Сьогодні хлопці залишаються частиною сімʼї, один з них, навіть після досягнення повноліття. 

“Він вже документально вибув, йому 18 років. Але нікуди від нас не пішов — живе з нами”, — розповідає Ірина Іванова. 

Для майбутніх патронатних вихователів Ірина має пораду: не боятися зробити перший крок. Страх, втома і бажання опустити руки — це нормально. Головне у такі моменти — мати підтримку та людей, які скажуть “Ми з усім впораємося” або запитає “Як ти сьогодні?”. Ними можуть стати рідні та близькі, фахівці соціальної служби або члени міждисциплінарної команди.

Сьогодні у великій родині виховується одразу 11 дітей — як рідні, так і ті, хто потребує тимчасового захисту або постійного дому. І, попри всі труднощі, вони живуть, як єдине ціле. 

“У нас немає ревнощів. Ми всі, як рідні. Якщо є проблема — вирішуємо разом. Це такий фундамент сімʼї”, — підсумовує Ірина 

Читайте також:

Єдина патронатна родина у Вільногірську: як живе сім’я Слісаренків і чому залишаються без належної підтримки

Кабінет Міністрів України затвердив правила проведення конкурсів для митців та виробників контенту в межах президентської ініціативи “1000 годин українського контенту”. Держава готова інвестувати мільярди гривень у створення якісних вітчизняних фільмів, музики та навіть відеороликів для соцмереж.

Редакція Вільногірськ IN.UA розповідає, хто, на що і як зможе отримати фінансування.

“1000 годин українського контенту”: ціль програми

Попри тривалу повномасштабну війну, частина українців, особливо молодь, продовжує споживати російський контент. Дослідження компанії Gradus Research доводять, що цей вибір продиктований переважно звичкою, впливом оточення та банальною нестачею якісної вітчизняної альтернативи. Адже глядач обирає те, що якісно знято, емоційно близько та легкодоступно.

Головна мета нової програми — не просто обмежити ворожий вплив, а створити конкурентний, цікавий та затребуваний український продукт.

“Наше завдання — наповнити інформаційний простір українськими історіями, посилити культуру і стійкість суспільства“, — наголосила віцепрем’єрка з гуманітарної політики та міністерка культури Тетяна Бережна.

На які проєкти можна отримати гроші

Ініціатива, яку реалізуватиме Міністерство культури, охоплює надзвичайно широкий спектр напрямів. Державну підтримку через відкриті конкурси зможуть отримати автори таких форматів:

• ігрові фільми та серіали;
• неігрові документальні проєкти;
• анімаційні фільми та серіали;
• спеціальний контент для дитячої аудиторії;
• сучасна музика;
• перформативне та візуальне мистецтво;
• масштабні аудіовізуальні шоу;
• короткі відеоролики для соціальних мереж.

Як працюватиме відбір та коли подавати заявки

Механізм розподілу коштів обіцяють зробити максимально прозорим. Урядовці зазначають, що програма працюватиме виключно через відкриті конкурси. Кожен проєкт проходитиме оцінку незалежних експертів та етап публічного пітчингу (захисту ідеї перед комісією).

Прийом заявок від креаторів стартує вже найближчими днями — з 3 квітня 2026 року. Кампанія збору ідей триватиме до червня включно.

Мільярдні інвестиції в економіку та безпеку

Програму “1000 годин українського контенту” ще у вересні 2025 року анонсував президент Володимир Зеленський. Як пояснив голова парламентського Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв, глава держави закликав уряд не просто запустити ініціативу, а й гарантувати їй реальне фінансування.

Згідно з ухваленим бюджетом на 2026 рік, на реалізацію цього проєкту заклали майже 4 мільярди гривень (із загальних 16,1 мільярда, передбачених для Мінкульту).

Посадовці підкреслюють, що це не просто витрати на розваги, а серйозний економічний крок. Програма має стимулювати розвиток креативних індустрій, створити нові робочі місця, залучити додаткові інвестиції та забезпечити зростання ринку загалом.

“Інвестування в культурний продукт сьогодні — це інвестиція в цінності, ідентичність і безпеку держави“, — підсумували в Міністерстві культури.

Читайте також:

Збитки через “постачальника останньої надії”: у “Жилкомсервісу” забирають ще 2,5 млн грн