Сьогодні пройшов черговий донорський день у Центральній міській лікарні Вільногірська. Сюди завітало багато небайдужих вільногірців, котрі охоче стали донорами. Збір крові організували працівники комунального підприємства “Дніпропетровська обласна станція переливання крові” з Кам’янського.

Редакція Вільногірськ IN.UA завітала до головного корпусу лікарні, аби поспостерігати за тим, як наші вільногірці здають кров.

Процес здачі крові: від початку до кінця

Ми поспілкувалися зі старшою лаборанткою Тетяною Яковенко. Вона розповіла нам про те, як відбувається процес здачі крові від самого початку. Першим кроком донор потрапляє до реєстратури, де його дані фіксуються.

Після цього людину направляють до терапевта, де проходить медичне обстеження. Потім донор вирушає до лабораторії, де здає аналізи на групу крові та рівень гемоглобіну. Якщо всі показники в нормі, його допускають до процедури здачі крові. Фахівці центру наголошують, що донори мають дотримуватись певної дієти – уникати жирного, молочного і смаженого за добу до процедури.

«Найважливіше для нас, це аби донор був здоровий», — розповіла Тетяна Яковенко.

Сьогодні на здачу крові вишикувалася величезна черга. Перед здачею крові кожного пригостили чаєм з печивом. Це необхідно, щоб забезпечити організм рідиною і уникнути запаморочення. Багато з присутніх здають кров уже декілька років поспіль і вже знають усю процедуру на пам’ять.

Донорство як акт допомоги: історія Світлани Садовської

Світлана Садовська, жителька Вільногірська, поділилась своєю історією про те, як і чому вона стала донором крові. Її рішення почати здавати кров було викликано початком війни в Україні у 2022 році. До цього Світлана ніколи не здавала кров.

«Наші солдати, військові. Я так сподіваюся, що комусь допоможемо», — розповідає Світлана Садовська про свою мотивацію стати донором.

З того часу вона регулярно здає кров кожні два місяці, а іноді і частіше, якщо здає плазму. Підготовка до здачі крові для неї стала звичною справою. Вона радить усім, хто планує стати донором, звертати особливу увагу на свій раціон напередодні здачі крові.

«Треба трішечки підготуватися, тобто виключити зі свого раціону молочні продукти, жирні продукти, випічку», — ділиться Світлана своєю порадою.

Для Світлани донорство крові — це спосіб допомогти своїм співгромадянам у складний час.

Жінка планує і надалі здавати кров, адже розуміє, наскільки важливою є кожна крапля, яка може врятувати життя.

Почесний Донор у Вільногірську

Вільногірець Дмитро Іванов, донор з багаторічним стажем. Чоловік поділився своєю історією про те, як і чому він став донором крові. Його рішення почати здавати кров було викликано бажанням допомагати людям, які цього потребують.

«Здаю кров, аби допомогти людям. Зараз, допомагаю громадянам, а раніше допомагав своїм людям, з ким працював», — зазначає Дмитро про свою мотивацію.

Він здає кров з 2009 року і сьогодні здійснив ювілейну 70-ту здачу крові. Підготовка до здачі крові для нього стала звичною справою. Чоловік радить усім, хто планує стати донором, дотримуватися певних правил напередодні здачі крові.

Після здачі крові Дмитро зазвичай почувається добре. Він також зазначає, що медичний персонал завжди поруч і надає необхідну підтримку.

«Вони свою роботу роблять добре», — каже Дмитро про медичний персонал.

Дмитро планує продовжувати здавати кров, як і останні 15 років, оскільки розуміє важливість цієї справи. Його історія надихає і показує, наскільки важливою може бути одна крапля крові у допомозі іншим.

Що потрібно знати про здачу крові

На питання про потенційні ризики під час здачі крові, старша лаборантка Тетяна Яковенко каже, що таких практично немає. Здавати кров можна раз на два місяці, тобто кожні 60 днів. Зібрану кров транспортують до Дніпра, де перевіряють на наявність трансмісійних інфекцій. Після цього кров передається до лікарень, де вона необхідна.

Тетяна Яковенко зазначила, що потрібні усі групи крові, але найбільша потреба саме у негативних групах крові. Фахівці центру звертаються до донорів з негативним резус-фактором, з проханням здавати кров регулярно, оскільки попит на такі групи завжди високий.

Для інформування громадськості про донорство використовують різні канали комунікації: рекламу в транспорті, оголошення по радіо, а також соціальні мережі, такі як Facebook та Instagram.

Кому потрібна донорська кров

Донорська кров особливо необхідна військовим шпиталям, які надають допомогу захисникам та захисницям України.

Крім того, кров потрібна:

• пологовим будинкам;
• хірургічним відділенням;
• опіковим центрам;
• онкологічним відділенням;
• пацієнтам, які мають захворювання крові;
• людям із хронічними недугами, для яких компоненти крові є життєво необхідними.

Фахівці центру закликають людей активно долучатися до здачі крові. Донорство крові може врятувати чиєсь життя.

Читайте також:

• Вільногірськ долучився до донорства: кожен мілілітр на вагу життя 
• Дніпрянин став рекордсменом України з донорства крові
  

Верхньодніпровськ — місто, що зберігає у своїх затишних вулицях десятки захованих історій. На перший погляд спокійне й камерне, воно приховує у старих фасадах відлуння дворянських балів, приватних театрів, ремісничих майстерень та культурних осередків минулого.

Усе це оживає під час пішої екскурсії, яку проводить директорка Верхньодніпровського історичного музею Наталія Іванівна Коновал.

Початок історії: від дитячого будинку до старого проспекту

Біля музею гуртуються відвідувачі, і саме з цього місця почалася подорож Верхньодніпровськом.

“Хочу вам сказати, — починає пані Наталія, — що там, де зараз знаходиться музей раніше був дитячий будинок імені Кірова”. Саме з цього місця стартує прогулянка. Колись тут стояв гарний приватний будинок, а поруч — ресторан “Славутич”, де нині торговий центр.

Ціла територія дитбудинку була важливою частиною післявоєнної історії міста. Екскурсовод згадує історію чоловіка, який нещодавно віднайшов на кладовищі могилу директора того дитячого будинку — Мічника, і прагне відновити пам’ять про нього. Такі особисті історії повертають емоційний вимір місцям, які ми часто сприймаємо просто як будівлі.

Далі шлях веде до проспекту, який у місті й досі звично називають “Каштановим”. “До 1979 року тут були лише одноповерхові будиночки, — пригадує екскурсовод. — А коли місто відзначало 200-річчя, проспект перебудували. Верхньодніпровськ тоді називали “маленьким Києвом” — настільки затишно стало”. Сьогодні це одна з найатмосферніших частин міста — з рівними рядами каштанів і доглянутими фасадами.

Історичні будівлі, що зберегли свій характер

На маршруті трапляються об’єкти, які цікаві не лише архітектурою, а й тим, що пережили кілька епох. Колишня телефонно-телеграфна станція діяла тут у 1911–1920-х роках. Поруч стоїть старе царське казначейство — одна з перших кам’яних будівель Верхньодніпровська. Воно унікальне тим, що зберегло власне призначення: тут і сьогодні працює фінансова установа.

Справжньою окрасою міста є “Дім із годинником”, зведений у другій половині XIX століття. Його називали “Генеральською дачею”, адже тут відпочивав Катеринославський генерал-губернатор. “На першому поверсі була велика зала, де збиралися дворяни, проводилися бали, музичні вечори”, — розповідає Наталія Коновал. Сьогодні будівля все ще зберігає атмосферу світського життя свого часу.

Поруч — інша важлива споруда, яка колись слугувала столярною майстернею, а згодом — торговельною організацією “Міжторг”. Після проголошення незалежності в Україні розпочався процес повернення майна, відібраного у приватних власників у попередні десятиліття. Тоді й були знайдені документи на цю будівлю, і її повернули спадкоємцям. Згодом її придбали нові власники, і сьогодні вона відома як “Верхауз” — Верхньодніпровська хата.

Театральні та культурні осередки минулого

У центрі маршруту — будівля колишнього кінотеатру “Гастелло”. Попри те, що багато хто вважає його спорудженим у 1930-х, архітектура свідчить про старші витоки. “Колись тут був театр, — пояснює екскурсовод. — Верхньодніпровці — дуже творчі люди, тож вистави й концерти були регулярними”. Згодом театр поступився місцем кіносеансам, і будівля стала одним із культурних центрів міста.

Ще одна виразна споруда — цегляний будинок з червоною та білою цеглою, кованими балконами та сходами на другий поверх. За різних часів тут працювали музей, бібліотека й музична школа. Хоча сьогодні будівля пустує, вона залишається архітектурною родзинкою Верхньодніпровська.

Місто, що дихає річкою

На завершення екскурсії Наталія Іванівна звертає увагу на планування міста: вулиці Верхньодніпровська пролягають паралельно до Дніпра, а інші — перпендикулярно. “Це зроблено спеціально, щоб із річки надходило прохолодне повітря. Так само побудоване й Запоріжжя”, — пояснює вона.

Прогулянка з Наталією Коновал показує Верхньодніпровськ таким, яким його часто не помічають. Місто відкривається через маленькі історії: тут був дитячий будинок, там — телефонна станція, далі ‒ будівля, де колись танцювали на балах.

Читайте також:

“Якір у степу”: морська історія Вільногірська

Уряд оголосив про старт програми “Зимова підтримка”, яка передбачає одноразову виплату 1000 гривень для вразливих категорій населення з метою посилення соціальної допомоги в передзимовий період.

Про це повідомляє Міністерство соціальної політики України.

Хто отримає виплати

Виплата 1000 гривень не замінює чинних соціальних програм, а доповнює їх. Отримати допомогу зможуть сім’ї з дітьми різних категорій, одинокі пенсіонери, внутрішньо переміщені особи та інші громадяни, які проживають в Україні.

Ці кошти можна буде витратити на найбільш необхідні перед зимою товари та послуги:

• ліки;
• поштові та комунальні послуги;
• книги;
• благодійні внески.

Подати заяву на отримання допомоги для дітей можна буде з 15 листопада у застосунку “Дія” або у відділеннях Укрпошти. Після нарахування кошти можна витрачати до 30 червня 2026 року.

Читайте також:

Компенсація за втрачене житло: як ВПО зможуть подати заяву