Сьогодні, 10 жовтня, у Вільногірську відбувся донорський день, що зібрав чимало небайдужих жителів. Збір крові організували працівники КП “Дніпропетровська обласна станція переливання крові” з Кам’янського у лікарні Вільногірська.

Більше на Вільногірськ IN.UA.

Як проходив донорський день у Вільногірську

Вільногірець Сергій Напара, дізнавшись про донорський день, одразу вирушив до лікарні. Це не перший раз, коли він стає донором, і щоразу Сергій готується до здачі крові з усією відповідальністю, усвідомлюючи, наскільки важливим є кожен мілілітр для тих, хто потребує допомоги. 

“У мене брат на фронті. І я побачив, що треба військовим кров. Та і мама підтримала мене, щоб я пішов здавати. Вона хворобою Боткіна переболіла, не може здавати. А я прийшов. Це вже третій раз”, – житель Вільногірська Сергій Напара.  

Підтримує Сергія і Тетяна. Раніше вона прийшла зі знайомою, щоб здати кров, а тепер регулярно відвідує донорські акції самостійно. Її рішення стало результатом усвідомлення важливості донорства, і тепер Тетяна активно пропагує цю ініціативу серед друзів і родичів, заохочуючи їх приєднуватися до благородної справи.

“У мене друга позитивна група крові. Діло маленьке, але може комусь допоможуть мої 200 мілілітрів крові. У наш час це потрібно”, – жителька Вільногірська Тетяна. 

У Вільногірську є чимало почесних донорів, які регулярно здають кров. Дмитро отримав це звання ще у 2018 році, і сьогодні він здійснив вже 69-ту здачу. 

“По 450 мілілітрів кожного разу. Є можливість – допомагаю пораненим та і просто людям”, – Дмитро.

А Сергій сьогодні теж прийшов поділитися кров’ю. Точну кількість своїх здач він не називає, адже давно збився з рахунку. Каже, десь 30-та. Він регулярно відвідує донорські акції, починаючи ще до повномасштабного вторгнення.

“Я вже й не пам’ятаю, скільки разів здавав. Часто ходжу, допомагаю. Сьогодні з другого разу взяли кров, бо не могли знайти вену. Чекав ще 40 хвилин і знову зайшов до кабінету,” – ділиться враженнями Сергій.

Всього 35 людей здали кров на потреби лікарень регіону. Серед донорів – жителі Вільногірська, переселенці, гості міста.

“Сьогодні здали кров як чоловіки, так і жінки, на рівні. Минулого разу було 39 людей, сьогодні на 4 донора менше. Медичні заклади потребують крові, тому можна приходити і здавати не лише у донорські дні,” – зазначила працівниця КП “Дніпропетровська обласна станція переливання крові” з Кам’янського Ольга Савеліївна.

Поради донорам

Нагадаємо, що ті, хто захотів приєднатися до допомоги мають підготуватися до здачі крові. Ми писали, що їжа або медикаменти, спожиті донором перед здачею крові, мають особливе значення. 

Медики кажуть, бути донором крові корисно. У донорів кращий баланс холестерину і нижчий його загальний рівень — менша ймовірність серцево-судинних хвороб. У донорів менше проявів запалення та вищий так званий антиоксидантний статус, тобто їхній організм краще знешкоджує вільні радикали. Донору регулярно і безоплатно роблять аналізи на гемоглобін, ВІЛ, гепатити B та C і сифіліс.

Кому потрібна донорська кров та її компоненти

Наразі донорської крові потребують військові шпиталі, які надають допомогу захисникам та захисницям України.

Крім того, кров потрібна:

• пологовим будинкам;
• хірургічним відділенням;
• опіковим центрам;
• онкологічним відділенням;
• пацієнтам, які мають захворювання крові;
• людям із хронічними недугами, для яких компоненти крові є життєво необхідними.

Читайте також:

• Дніпрянин став рекордсменом України з донорства крові
• Вільногірська лікарня отримала новий кросовер: чи вирішить це медичні проблеми громади

У Кам’янському 34-річний чоловік незаконно заволодів вантажівкою роботодавця та продав його в іншому регіоні.

Про це повідомляє Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області.

Ще у січні керівник попрохав працівника відігнати КАМАЗ на СТО для планового техогляду та ремонту. Однак чоловік, скориставшись відсутністю контролю з боку роботодавця, доручення не виконав, а вантажівку продав у Київській області.

Після цього чоловік на роботу не повернувся, але й це не допомогло. Зрештою правоохоронці розшукали викрадений транспортний засіб та повернули власнику.

Фігуранту повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 289 (незаконне заволодіння транспортним засобом) Кримінального кодексу України.

Читайте також:

• У Кам’янському судитимуть шахраїв, які пропонували неіснуючі дрова та послуги
• Які соціальні послуги у Вільногірську можу отримати вразливі категорії населення

Редакція Вільногірськ IN.UA опублікувала матеріал про роботу, структуру та відкритість для громади історико-краєзнавчого музею, який функціонує у Вільногірському ліцеї №5, та частина питань залишалась відкритою. Тому журналісти Вільногірськ IN.UA звернулись з запитом до Міністерства культури України та особисто до заступника директора Українського державного центру краєзнавства і туризму учнівської молоді Дмитра Мельченко, за уточненням питання функціонування музею та його належності до ліцею №5.

Як працює музей та хто це вирішує, читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA

Кому належить Вільногірський музей?

Історико-краєзнавчий музей має засновників, директора, окремий розділ на офіційному сайті Вільногірського ліцею №5 та навіть згадування у переліку музеїв, що належать до Музейного фонду України. Проте він не є музеєм у звичному для людей розумінні.

Редакція Вільногірськ IN.UA направила запит у Міністерство культури про реєстрацію історико-краєзнавчого музею при ліцеї №5, у базі даних Міністерства культури.

Так, раніше історико-краєзнавчий музей Вільногірська належав до об’єктів, де зберігаються музейні колекції та музейні предмети, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України. Та зараз він не зареєстрований як музей на рівні держави. У Міністерстві культури та стратегічних  комунікацій України немає інформації ні про дату реєстрації музею, ні його номеру державної реєстрації.

Як пояснив Дмитро Мельченко, наявність інформації у постанові Кабінету міністрів №1766 від 29 листопада 2000 року, більше не актуальна, оскільки від 2014 року, відповідно до “Положення про музеї при закладах освіти”, музеї більше не реєструються, та знаходяться на обліку в управлінні освіти області.

Як з’явився музей?

Як зазначено у розділі про музей Вільногірська, створили музей за підтримки вчительського колективу та батьків учнів, які навчались у ліцеї на той момент. Таким чином, вперше музей зареєстрували у 1983 році, та вже у 1984 музей вперше відкрив свої двері. 

Отже, музей перебуває у повному підпорядкуванні Вільногірського ліцею №5 та функціонує не в рамках держави, а в рамках ліцею. Як зазначив Дмитро Мельничук, музей не має бути зареєстрований, та все ж має бути на обліку в області.

“Міністерство юстиції каже, що такі музеї обліковуються, а не реєструються. І обліковуються вони в книзі “Облік музеїв загальної освіти області”. Ця книга знаходиться або в управлінні освіти області, або в департаменті управління області, яке делегує цю роботу центрам краєзнавства і туризму в тій самій області”, – розповів Дмитро Мельничук.

Виходить що “музей” не музей?

Зі слів Дмитра Мельничука, для функціонування музею, директор ліцею мав призначити директора музею, який би й відповідав за організацію його роботи та збереження музейних фондів. 

Нагадаємо, що наказом від 30 грудня 2022 року керівницею музею є Альона Шульгань.

Таким чином, музей має все необхідне для того, щоб Вільногірський ліцей №5 міг визнати історико-краєзнавчий музей своїм структурним підрозділом, та представники ліцею вважають інакше.

Для ліцею №5 це означає, що музей функціонує виключно в інтересах ліцею. Питання його відвідування також вирішує сам ліцей, в обличчі директорки ліцею Тетяни Крижан та керівниці історико-краєзнавчого музею Альони Шульгань. Крім того, вільногірський музей, і йому подібні, фінансуються міським бюджетом, а не державним, що дозволяє вести свою діяльність вільно та у своїх інтересах.

“Я не знаю хто вам так відповідав (що музей не є структурним підрозділом Вільногірського ліцею №5), і наскільки людина була в темі, щоб так відповісти. Я впевнений ви вже звертались до директора ліцею, який своїм наказом мав призначити директора музею. Положення про музей при закладі освіти, від 2014 року, означає що за управління музеєм при закладі освіти мають платити надбавку, приблизно 10-15% від мінімальної зарплати. Ці гроші йдуть від міського бюджету, не державного. Усі музеї при закладах освіти, крім закладів вищої освіти, фінансуються від міського бюджету. Таким чином, такі музеї можуть вести діяльність вільно”, – пояснив Дмитро Мельничук.

Як можна відвідати музей?

Таким чином, музей у Вільногірську не має державної реєстрації, оскільки працює як частина навчального закладу. Такий музей обліковується, але не реєструється на рівні держави. Це означає, що він підпорядкований Вільногірському ліцею №5, і питання його роботи, доступності та фінансування вирішуються на місцевому рівні. Музей в основному функціонує для учнів ліцею, і чи можуть інші люди його відвідувати – вирішує адміністрація.

Сам Дмитро Мельничук підтримує таку позицію музею, пояснюючи це тим, що музей створений для дітей та покращення їх освіти. Він також вважає що вільне відвідування музею є непрактичним та тільки зашкодить процесу освіти.

“Ця інформація повинна бути, і вона повинна бути досяжна, скажімо, жителям. Для учнів, у процесі навчання, він має бути відкритий постійно. Що стосується громадськості, це справа керівництва закладу”, – зазначив Дмитро Мельничук.

Дмитро Мельничук вважає, що в складі навчального закладу вільного доступу до музею не має бути, лише організовані екскурсії. Він також вважає, що керівництво ліцею та музею готові сприяти організації таких заходів та поширенню історії Вільногірська у суспільстві.

Нагадаємо, що раніше після візиту історико-краєзнавчого музею редакція Вільногірськ IN.UA створила низку статей про роботу музею. Так, наші читачі можуть дізнатися про “Козацтво та Дніпропетровщину”, “Історію війни – другої світової та російсько-української”, про історію створення Вільногірська.

Журналісти також намагалися поговорити з начальницею відділу освіти Вільногірська, але вона відмовилася пояснювати ситуацію, залишивши питання без коментарів.

Читайте також:

• У Вільногірську попрощалися з військовослужбовцем Олександром Свириденко
• Які соціальні послуги у Вільногірську можу отримати вразливі категорії населення