На розгляд Вільногірської міської ради винесено проєкт рішення про присвоєння звання “Почесний громадянин Вільногірської міської територіальної громади” чотирьом військовослужбовцям, які загинули, захищаючи суверенітет та територіальну цілісність України.
Про це йдеться на сайті Вільногірської міської ради.
За особисту мужність, героїзм та вірність військовій присязі, звання “Почесний громадянин Вільногірської міської територіальної громади” планують присвоїти (посмертно) чотирьом військовослужбовцям:
- Стехна Павло Михайлович (09.10.1979 – 12.04.2026)
Павло Стехна народився 9 жовтня 1979 року у Вільногірську. Навчався у загальноосвітній школі №1, яку закінчив з відзнакою.
Вищу освіту здобув на філологічному факультеті Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара. Після завершення навчання на військовій кафедрі отримав звання молодшого лейтенанта.
Протягом 18 років Павло займався педагогікою та науковою діяльністю. Працював викладачем англійської мови у Придніпровській державній академії будівництва та архітектури у Дніпрі, викладав у військовому училищі, а також у Вільногірській загальноосвітній школі №5. Крім того, проводив екскурсії для іноземців в обласному центрі.
У 2023 році добровільно став до лав Збройних Сил України. На передовій служив військовим психологом, отримав звання лейтенанта. Його знання, професіоналізм і людяність стали підтримкою для багатьох побратимів.
- Бондаренко Віталій Олександрович (04.02.1988 – 01.12.2025)
Віталій народився 4 лютого 1988 року у місті Вільногірськ. Навчався у загальноосвітній школі №4. У мирному житті працював на договірних умовах.
18 червня 2025 року був мобілізований Першим відділом у місті Верхньодніпровськ Кам’янського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Після призову Віталій пройшов військову підготовку за стандартами НАТО в Україні та Польщі.
Службу проходив у складі 67-ї окремої механізованої бригади Збройних Сил України — бойового підрозділу Сухопутних військ, сформованого у 2022 році на базі Добровольчого Українського Корпусу “Правий сектор”.
Під час виконання бойового завдання взимку 2025 року старший солдат Віталій Бондаренко зник безвісти. Лише 21 квітня 2026 року вдалося отримати підтвердження, що бій поблизу села Орестопіль Синельниківського району Дніпропетровської області став для нього останнім.
- Полтавський Ігор Юрійович (20.06.1970 – 05.05.2026)
Народився 20 червня 1970 року у Вільногірську. Після закінчення середньої школи №5 вивчився на ливарника.
Разом із дружиною Наталією виховував трьох доньок. Працював на комбінаті помічником машиніста конвеєру.
З початком повномасштабного вторгнення, 5 березня 2022 року, Ігор Полтавський добровільно вступив до лав Збройних сил України. Проходив службу у Державній спеціальній службі транспорту, що входить до системи Міністерства оборони України.
- Бєлоусов Григорій Миколайович (27.12.1975 – 10.09.2024)
Григорій народився 27 грудня 1975 року в багатодітній родині в місті Слуцьк Мінської області (Білорусь). У юному віці переїхав до Вільногірська.
Тут розпочав трудовий шлях майстром у професійно-технічному училищі № 4, нині — ДПТНЗ “Західно-Дніпровський центр професійно-технічної освіти”.
Згодом працював у воєнізованій охороні та на дільниці хлорування Вільногірського гірничо-металургійного комбінату. Одночасно здобував освіту в Дніпродзержинському хіміко-технологічному технікумі (нині — ВСП “Технологічний фаховий коледж ДДТУ”). Також працював вахтовим методом.
Григорій Бєлоусов активно долучався до громадського та політичного життя міста. Його обирали депутатом Вільногірської міської ради. Знали як працьовиту, принципову, відкриту та відповідальну людину.
У квітні 2024 року Григорія Бєлоусова мобілізували до лав Збройних Сил України. Він проходив службу в 152-й окремій єгерській бригаді імені Симона Петлюри. Готувався очолити взвод.
Попри серйозні проблеми зі здоров’ям і перенесену складну операцію, під час якої йому видалили селезінку, не залишився осторонь. Його життєвим принципом були слова: “Якщо не я, то хто?”.
Захисник виконував бойові завдання поблизу села Михайлівка Покровського району Донецької області. У вересні 2024 року зник безвісти. Тривалий час рідні не мали звісток про його долю. Лише у квітні 2026 року за результатами ДНК-експертизи офіційно підтвердили загибель воїна.
28 квітня 2026 року Григорія Миколайовича поховали на Алеї Героїв у селищі Гостомель Бучанського району Київської області.
Відповідно до проєкту рішення, виконавчий комітет міської ради забезпечить гідне вшанування героїв. У холі приміщення виконкому планують розмістити фотокартки загиблих захисників, а також біографічні довідки, що розповідатимуть про їхній життєвий і бойовий шлях. Окрім цього, будуть представлені інформаційні матеріали, які висвітлюють їхній внесок у захист суверенітету України.
Із іменами загиблих Героїв Вільногірської громади можна ознайомитися за посиланням. Вічна шана та світла пам’ять кожному, хто віддав життя за Україну.
Читайте також:
Підписуйтесь
