У Вільногірську звання “Почесний громадянин” отримають ще четверо військових (посмертно)

На розгляд Вільногірської міської ради винесено проєкт рішення про присвоєння звання “Почесний громадянин Вільногірської міської територіальної громади” чотирьом військовослужбовцям, які загинули, захищаючи суверенітет та територіальну цілісність України.

Про це йдеться на сайті Вільногірської міської ради. 

За особисту мужність, героїзм та вірність військовій присязі, звання “Почесний громадянин Вільногірської міської територіальної громади” планують присвоїти (посмертно) чотирьом військовослужбовцям:

• Стехна Павло Михайлович (09.10.1979 – 12.04.2026) 

Павло Стехна народився 9 жовтня 1979 року у Вільногірську. Навчався у загальноосвітній школі №1, яку закінчив з відзнакою.

Вищу освіту здобув на філологічному факультеті Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара. Після завершення навчання на військовій кафедрі отримав звання молодшого лейтенанта.

Протягом 18 років Павло займався педагогікою та науковою діяльністю. Працював викладачем англійської мови у Придніпровській державній академії будівництва та архітектури у Дніпрі, викладав у військовому училищі, а також у Вільногірській загальноосвітній школі №5. Крім того, проводив екскурсії для іноземців в обласному центрі.

У 2023 році добровільно став до лав Збройних Сил України. На передовій служив військовим психологом, отримав звання лейтенанта. Його знання, професіоналізм і людяність стали підтримкою для багатьох побратимів.

• Бондаренко Віталій Олександрович (04.02.1988 – 01.12.2025) 

Віталій народився 4 лютого 1988 року у місті Вільногірськ. Навчався у загальноосвітній школі №4. У мирному житті працював на договірних умовах. 

18 червня 2025 року був мобілізований Першим відділом у місті Верхньодніпровськ Кам’янського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Після призову Віталій пройшов військову підготовку за стандартами НАТО в Україні та Польщі.

Службу проходив у складі 67-ї окремої механізованої бригади Збройних Сил України — бойового підрозділу Сухопутних військ, сформованого у 2022 році на базі Добровольчого Українського Корпусу “Правий сектор”.

Під час виконання бойового завдання взимку 2025 року старший солдат Віталій Бондаренко зник безвісти. Лише 21 квітня 2026 року вдалося отримати підтвердження, що бій поблизу села Орестопіль Синельниківського району Дніпропетровської області став для нього останнім.

• Полтавський Ігор Юрійович (20.06.1970 – 05.05.2026) 

Народився 20 червня 1970 року у Вільногірську. Після закінчення середньої школи №5 вивчився на ливарника. 

Разом із дружиною Наталією виховував трьох доньок. Працював на комбінаті помічником машиніста конвеєру. 

З початком повномасштабного вторгнення, 5 березня 2022 року, Ігор Полтавський добровільно вступив до лав Збройних сил України. Проходив службу у Державній спеціальній службі транспорту, що входить до системи Міністерства оборони України.

• Бєлоусов Григорій Миколайович (27.12.1975 – 10.09.2024) 

Григорій народився 27 грудня 1975 року в багатодітній родині в місті Слуцьк Мінської області (Білорусь). У юному віці переїхав до Вільногірська. 

Тут розпочав трудовий шлях майстром у професійно-технічному училищі № 4, нині — ДПТНЗ “Західно-Дніпровський центр професійно-технічної освіти”. 

Згодом працював у воєнізованій охороні та на дільниці хлорування Вільногірського гірничо-металургійного комбінату. Одночасно здобував освіту в Дніпродзержинському хіміко-технологічному технікумі (нині — ВСП “Технологічний фаховий коледж ДДТУ”). Також працював вахтовим методом.

Григорій Бєлоусов активно долучався до громадського та політичного життя міста. Його обирали депутатом Вільногірської міської ради. Знали як працьовиту, принципову, відкриту та відповідальну людину.

У квітні 2024 року Григорія Бєлоусова мобілізували до лав Збройних Сил України. Він проходив службу в 152-й окремій єгерській бригаді імені Симона Петлюри. Готувався очолити взвод. 

Попри серйозні проблеми зі здоров’ям і перенесену складну операцію, під час якої йому видалили селезінку, не залишився осторонь. Його життєвим принципом були слова: “Якщо не я, то хто?”. 

Захисник виконував бойові завдання поблизу села Михайлівка Покровського району Донецької області. У вересні 2024 року зник безвісти. Тривалий час рідні не мали звісток про його долю. Лише у квітні 2026 року за результатами ДНК-експертизи офіційно підтвердили загибель воїна.

28 квітня 2026 року Григорія Миколайовича поховали на Алеї Героїв у селищі Гостомель Бучанського району Київської області.

Відповідно до проєкту рішення, виконавчий комітет міської ради забезпечить гідне вшанування героїв. У холі приміщення виконкому планують розмістити фотокартки загиблих захисників, а також біографічні довідки, що розповідатимуть про їхній життєвий і бойовий шлях. Окрім цього, будуть представлені інформаційні матеріали, які висвітлюють їхній внесок у захист суверенітету України.

Із іменами загиблих Героїв Вільногірської громади можна ознайомитися за посиланням. Вічна шана та світла пам’ять кожному, хто віддав життя за Україну.

Читайте також:

“Я віддаю життя за своїх донечок”: історія захисника з Вільногірська Сергія Комаренка

Золоті дерева, мальовничі водойми, скелясті береги та старовинні споруди – восени Дніпропетровщина має чимало локацій для атмосферних фотосесій. Не обов’язково їхати далеко чи шукати краєвиди лише у Дніпрі – цікаві місця для яскравих кадрів є і в інших куточках області. 

ТОП-5 локацій, де осінню природу можна поєднати з незвичайними пейзажами та архітектурою – на Вільногірськ IN.UA.

Старі Кодаки

Старі Кодаки – мальовнича локація неподалік Дніпра, яка восени особливо добре підходить для атмосферної фотосесії. Тут можна поєднати природні пейзажі з історичним колоритом: схили Дніпра, просторі краєвиди, дерева, вкриті золотим і багряним листям, та залишки давньої Кодацької фортеці створюють різнопланове тло для кадрів. Восени природа додає локації теплих відтінків, а м’яке сезонне світло допомагає зробити фотографії більш затишними й кінематографічними.

Токівський водоспад

Невеликий каскад завдовжки близько 30 метрів, де вода спадає по масивних виступах червоного граніту, знаходиться біля селища Токівське, на річці Камʼянка. Восени Токівський водоспад набуває особливого настрою – теплі відтінки трави й осінньої рослинності контрастують із червоним гранітом та водою. Ця локація – ідеальний варіант локації для осінньої фотосесії, якщо хочеться не просто “осіннього парку”, а ефектних пейзажів із камінням та водою. 

Тунельна балка 

Тунельна балка – це природний оазис посеред Дніпра з різноманітними деревами, чагарниками, струмками та пішохідними стежками, що у жовтні вкривається жовтим, червоним та темно-зеленим листям. Тут можна отримати різноманітні осінні кадри: портрети серед золотого листя, атмосферні фото на лісових стежках, а також романтичні знімки біля схилів. 

Ліси Орлівщини

Один із найбільших лісових масивів області, загальна площа якого сягає близько 40 тисяч гектарів та знаходиться за 40 кілометрів від Дніпра. Ліс тут дуже різноманітний – дубові та байрачні ліси, вербові зарості, соснові бори та багато іншого. Восени місце є дуже фотогенічним: за одну поїздку можна отримати кадри у різних стилях. Зокрема, серед золотого дубового лісу можна отримати теплі осінні портрети, а біля озера та берега Самари – кадри з відображенням дерев у воді. 

Замок у Дніпровському

Одна з найбільш незвичайних локацій Дніпропетровщини для атмосферної фотосесії – Дача архітектора у селищі Дніпровському. Восени це місце особливо цікаве через контраст старого каменю та жовто-зеленого листя. На фоні замку можна зробити кадри у стилі середньовічної казки: портрети біля кам’яних стін, арок і вежі, фото зі сходами та кадри, де осіннє листя обрамляє споруду.

Читайте також:

Осінь на городі: прості поради для врожаю наступного року

Держава передбачає окремий вид соціальної підтримки для сімей, у яких дитину виховує один із батьків. Розмір такої допомоги не є однаковим для всіх, його визначають з урахуванням віку дитини та доходів родини.

Детальніше читайте на Вільногірськ IN.UA.

Яка державна допомога надається одиноким батькам?

Право на державну допомогу мають не лише одинокі матері. Її також можуть призначати батькам та усиновлювачам, які самостійно забезпечують виховання дитини.

Зокрема, виплата передбачена для: 

• матері, яка не перебуває у шлюбі, якщо інформація про батька дитини у свідоцтві про народження відсутня або внесена за її вказівкою;
• одиноких усиновлювачів, якщо вони відповідають визначеним вимогам;
• матері чи батька, якщо другий із батьків помер, а дитина при цьому не отримує пенсію у зв’язку з втратою годувальника або іншу відповідну державну виплату.

Із липня 2025 року питання призначення та виплати цієї допомоги належить до повноважень Пенсійного фонду України.

Скільки платять матері одиначці у 2026 році або батьку

Розмір допомоги розраховують індивідуально. Для цього порівнюють прожитковий мінімум, встановлений для дитини відповідного віку, із середньомісячним доходом сім’ї на одну людину.

У 2026 році для дітей встановлені такі розміри прожиткового мінімуму:

• до 6 років – 2 817 гривень; 
• від 6 до 18 років – 3 512 гривень; 
• від 18 до 23 років за умови навчання – 3 328 гривень. 

Наприклад, якщо на одну людину в сім’ї припадає 1 800 гривень середньомісячного доходу, а дитині 5 років, розрахунок виглядатиме так: 2 817 – 1 800 = 1 017 гривень допомоги.

При цьому для визначення права на виплату беруть доходи сім’ї за шість місяців, які передують місяцю звернення.

Якщо ж дохід на одну людину дорівнює або перевищує встановлений для дитини прожитковий мінімум, допомогу не призначають.

Коли виплати припиняються 

Основний період отримання допомоги – до досягнення дитиною 18 років.

Водночас у деяких випадках виплати можуть продовжити після повноліття. Це стосується дітей, які навчаються за денною або дуальною формою у школі, закладі професійної, фахової передвищої чи вищої освіти.

За таких умов допомогу можуть виплачувати до 23 років. Водночас вона не продовжується довше, ніж триває навчання.

Як оформити допомогу одиноким батькам

Для призначення виплати потрібно звернутися до Пенсійного фонду України. Заяву можна подати особисто або поштою рекомендованим листом. Також документи приймають уповноважені посадові особи виконавчих органів сільських, селищних і міських рад та працівники ЦНАПів.

До заяви необхідно додати документи, які підтверджують право на допомогу. Зокрема, йдеться про:

• заяву про призначення виплати;
• декларацію про доходи та майновий стан;
• довідку про доходи, якщо необхідні відомості відсутні в інформаційних базах;
• витяг із Державного реєстру актів цивільного стану про державну реєстрацію народження дитини;
• копію свідоцтва про народження;
• для усиновлювачів – копію рішення про усиновлення;
• копію свідоцтва про смерть одного з батьків, якщо виплата оформлюється у зв’язку з такою обставиною;
• документ, який підтверджує, що на дитину не призначені відповідні пенсійні чи державні соціальні виплати;
• за необхідності – довідку із закладу освіти, якщо повнолітня дитина продовжує навчання.

В окремих випадках ПФУ може запросити додаткові документи. Наприклад, це стосується дітей, які перебувають на державному утриманні в інтернатних закладах, але під час канікул або карантину перебувають удома.

Заяву опрацьовують понад 10 днів. Щоб дізнатися про прийняте рішення, заявнику потрібно звернутися до того підрозділу Пенсійного фонду, який розглядав документи.

Читайте також:

5 000 гривень на підготовку до першого класу: як отримати