У Вільногірську звання “Почесний громадянин” отримають ще четверо військових (посмертно)

На розгляд Вільногірської міської ради винесено проєкт рішення про присвоєння звання “Почесний громадянин Вільногірської міської територіальної громади” чотирьом військовослужбовцям, які загинули, захищаючи суверенітет та територіальну цілісність України.

Про це йдеться на сайті Вільногірської міської ради. 

За особисту мужність, героїзм та вірність військовій присязі, звання “Почесний громадянин Вільногірської міської територіальної громади” планують присвоїти (посмертно) чотирьом військовослужбовцям:

• Стехна Павло Михайлович (09.10.1979 – 12.04.2026) 

Павло Стехна народився 9 жовтня 1979 року у Вільногірську. Навчався у загальноосвітній школі №1, яку закінчив з відзнакою.

Вищу освіту здобув на філологічному факультеті Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара. Після завершення навчання на військовій кафедрі отримав звання молодшого лейтенанта.

Протягом 18 років Павло займався педагогікою та науковою діяльністю. Працював викладачем англійської мови у Придніпровській державній академії будівництва та архітектури у Дніпрі, викладав у військовому училищі, а також у Вільногірській загальноосвітній школі №5. Крім того, проводив екскурсії для іноземців в обласному центрі.

У 2023 році добровільно став до лав Збройних Сил України. На передовій служив військовим психологом, отримав звання лейтенанта. Його знання, професіоналізм і людяність стали підтримкою для багатьох побратимів.

• Бондаренко Віталій Олександрович (04.02.1988 – 01.12.2025) 

Віталій народився 4 лютого 1988 року у місті Вільногірськ. Навчався у загальноосвітній школі №4. У мирному житті працював на договірних умовах. 

18 червня 2025 року був мобілізований Першим відділом у місті Верхньодніпровськ Кам’янського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Після призову Віталій пройшов військову підготовку за стандартами НАТО в Україні та Польщі.

Службу проходив у складі 67-ї окремої механізованої бригади Збройних Сил України — бойового підрозділу Сухопутних військ, сформованого у 2022 році на базі Добровольчого Українського Корпусу “Правий сектор”.

Під час виконання бойового завдання взимку 2025 року старший солдат Віталій Бондаренко зник безвісти. Лише 21 квітня 2026 року вдалося отримати підтвердження, що бій поблизу села Орестопіль Синельниківського району Дніпропетровської області став для нього останнім.

• Полтавський Ігор Юрійович (20.06.1970 – 05.05.2026) 

Народився 20 червня 1970 року у Вільногірську. Після закінчення середньої школи №5 вивчився на ливарника. 

Разом із дружиною Наталією виховував трьох доньок. Працював на комбінаті помічником машиніста конвеєру. 

З початком повномасштабного вторгнення, 5 березня 2022 року, Ігор Полтавський добровільно вступив до лав Збройних сил України. Проходив службу у Державній спеціальній службі транспорту, що входить до системи Міністерства оборони України.

• Бєлоусов Григорій Миколайович (27.12.1975 – 10.09.2024) 

Григорій народився 27 грудня 1975 року в багатодітній родині в місті Слуцьк Мінської області (Білорусь). У юному віці переїхав до Вільногірська. 

Тут розпочав трудовий шлях майстром у професійно-технічному училищі № 4, нині — ДПТНЗ “Західно-Дніпровський центр професійно-технічної освіти”. 

Згодом працював у воєнізованій охороні та на дільниці хлорування Вільногірського гірничо-металургійного комбінату. Одночасно здобував освіту в Дніпродзержинському хіміко-технологічному технікумі (нині — ВСП “Технологічний фаховий коледж ДДТУ”). Також працював вахтовим методом.

Григорій Бєлоусов активно долучався до громадського та політичного життя міста. Його обирали депутатом Вільногірської міської ради. Знали як працьовиту, принципову, відкриту та відповідальну людину.

У квітні 2024 року Григорія Бєлоусова мобілізували до лав Збройних Сил України. Він проходив службу в 152-й окремій єгерській бригаді імені Симона Петлюри. Готувався очолити взвод. 

Попри серйозні проблеми зі здоров’ям і перенесену складну операцію, під час якої йому видалили селезінку, не залишився осторонь. Його життєвим принципом були слова: “Якщо не я, то хто?”. 

Захисник виконував бойові завдання поблизу села Михайлівка Покровського району Донецької області. У вересні 2024 року зник безвісти. Тривалий час рідні не мали звісток про його долю. Лише у квітні 2026 року за результатами ДНК-експертизи офіційно підтвердили загибель воїна.

28 квітня 2026 року Григорія Миколайовича поховали на Алеї Героїв у селищі Гостомель Бучанського району Київської області.

Відповідно до проєкту рішення, виконавчий комітет міської ради забезпечить гідне вшанування героїв. У холі приміщення виконкому планують розмістити фотокартки загиблих захисників, а також біографічні довідки, що розповідатимуть про їхній життєвий і бойовий шлях. Окрім цього, будуть представлені інформаційні матеріали, які висвітлюють їхній внесок у захист суверенітету України.

Із іменами загиблих Героїв Вільногірської громади можна ознайомитися за посиланням. Вічна шана та світла пам’ять кожному, хто віддав життя за Україну.

Читайте також:

“Я віддаю життя за своїх донечок”: історія захисника з Вільногірська Сергія Комаренка

У Вільногірській громаді триває підготовка до осінньо-зимового періоду 2026-2027 років. Станом на початок липня виконано трохи більше третини запланованих робіт, тоді як частина важливих напрямків ще навіть не розпочата. Водночас окремі ремонти вже завершили, а на низку заходів до початку опалювального сезону витратили понад мільйон гривень.

Детальніше про те, які роботи вже виконали, що ще попереду та на що планують витратити понад 7 мільйонів гривень, – читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UА

Підготовка до зими триває: що вже зробили

На сайті Вільногірської міської ради оприлюднили проєкт рішення виконавчого комітету “Про хід виконання заходів з підготовки об’єктів житлово-комунального господарства та соціальної сфери до роботи в осінньо-зимовий період 2026-2027 років”.

Згідно з документом, ще у квітні виконком затвердив план підготовки підприємств, житлового фонду, теплових і водопровідних мереж, а також об’єктів соціальної сфери до нового опалювального сезону. Усі заплановані роботи мають завершити до 1 вересня 2026 року.

Найбільший прогрес – у житловому фонді

У житловому фонді вже повністю завершили ремонт двох покрівель. Також більш ніж наполовину виконали ремонт трьох внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання – готовність становить 53%. Водночас перевірка димових і вентиляційних каналів просувається значно повільніше: наразі виконано лише 0,9% від запланованого обсягу. 

На цей напрямок передбачили 725,6 тисячі гривень, із яких уже використали 625 тисяч гривень, що становить понад 86% від запланованого фінансування.

Водопровідні та каналізаційні мережі ремонтують

Тривають роботи і на мережах водопровідно-каналізаційного господарства.

Станом на початок липня ремонт або заміну водопровідних мереж виконали на 58,7%, а ремонт чи заміну каналізаційних мереж – на 41,6%. 

На ці роботи запланували 700 тисяч гривень, із яких вже освоїли 410,2 тисячі гривень.

Тепломережі та соціальна сфера поки без фінансування

Натомість роботи з підготовки теплового господарства фактично ще не фінансували.

Заплановано промити та провести гідравлічні випробування 9,4 кілометра теплових мереж, однак наразі виконано лише 5,6 кілометра. Із передбачених 328 тисяч гривень поки не використали жодної.

Схожа ситуація й у закладах соціально-культурної сфери. Там мають промити майже 9,7 кілометра систем опалення, однак станом на 8 липня роботи не профінансовані, а рівень виконання становить 0%.

У лікарні вже встановлюють нові вікна

Окремий блок заходів стосується Вільногірської центральної міської лікарні. Станом на початок липня там на 70% виконали встановлення пластикових вікон у головному корпусі. Також на 60% провели перевірку та герметизацію інженерних вводів і перевірили технічний стан водонагрівачів. Метрологічну повірку лічильника теплової енергії виконали наполовину, а скління віконних рам уже завершили повністю. 

На ці роботи передбачили 172,5 тисячі гривень, із яких використали 107 тисяч гривень. Загальний рівень виконання становить 68%.

Ремонт доріг

Одним із найбільш дороговартісних напрямків залишається дорожнє господарство.

Документ передбачає поточний ремонт 2611 метрів доріг. На це запланували 5,013 мільйона гривень, однак станом на початок липня фінансування ще не розпочалося, а виконання становить 0%.

На всі роботи планують витратити понад 7 мільйонів гривень

Загалом на підготовку житлово-комунального господарства та соціальної сфери Вільногірської громади до осінньо-зимового періоду 2026/2027 років передбачено 7,12 мільйона гривень.

Станом на 8 липня освоєно 1,142 мільйона гривень, що відповідає 35,46% від загального плану.

Проєктом рішення також пропонується попередити керівників підприємств, установ та організацій громади про персональну відповідальність за своєчасну підготовку об’єктів і їхню безаварійну роботу під час майбутнього опалювального сезону.

Читайте також:

У Вільногірську будуть ремонтувати газове обладнання котелень: деталі закупівлі

Де у Вільногірській громаді можна відпочити влітку, чи чиста там вода, скільки людей на пляжі, чи є зручності та чи варто їхати туди взагалі? Відповіді на ці питання редакція Вільногірськ IN.UA шукатиме не за чужими відгуками, а власним досвідом. Ми запускаємо нову рубрику “Перевірено на собі”, у якій особисто відвідуватимемо популярні місця відпочинку громади. Першою локацією стали відомі серед місцевих Вільногірські Мальдіви.

Детальніше про нову рубрику та перший огляд читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA

Нова рубрика – чесний погляд 

Літо у розпалі, а разом із ним і сезон відпочинку біля води. У Вільногірській громаді є кілька популярних місць, куди щороку їдуть місцеві жителі та гості міста. Проте більшість знає про них лише з розповідей знайомих або фотографій у соцмережах.

Саме тому редакція Вільногірськ IN.UA започатковує рубрику “Перевірено на собі”.

Наша команда особисто відвідуватиме місця відпочинку, перевірятимуть умови, ділитимуться власними враженнями та чесно розповідатимуть не лише про переваги, а й про недоліки.

Першою зупинкою стали Вільногірські Мальдіви.

Доїхати можна навіть велосипедом

Представниця редакції вирушила на пляж разом із подругою на велосипедах.

За її словами, сама відстань від міста не є великою, тож така поїздка цілком реальна навіть без автомобіля.

Втім, є й мінус – частина дороги проходить ґрунтовкою. Коли повз проїжджають автомобілі, пил буквально накриває велосипедистів.

Для тих, хто не має власного транспорту чи велосипеда, дістатися можна й таксі. Поїздка від Вільногірська до пляжу коштуватиме 300 гривень.

Маленький пляж майже зник, а на великому – людно навіть увечері

Першою несподіванкою стало те, що невеликий пляж, який розташований ближче до міста, майже зник.

За словами представниці редакції, вода значно піднялася, і територія, яка раніше була піщаною, тепер опинилася під водою.

Тож відпочивальниці поїхали далі – на головний великий пляж.

Попри те, що це близько вечора вихідного дня, людей там було дуже багато. Одні відпочивали родинами, інші купалися, хтось просто відпочивав на білому піску.

Чиста вода біля берега, але водорості – далі

Одне з найприємніших вражень – відносна чистота території.

Сміття траплялося лише подекуди, хоча велике скупчення людей могло б залишити значно більше слідів після відпочинку.

Вода біля берега була прозорою, але вже трохи далі починалися густі водорості.

Після нетривалих пошуків вдалося знайти ділянку приблизно посередині пляжу, де вода залишалася чистішою і можна було комфортно купатися.

Вода виявилася теплою та приємною.

Водночас представниця редакції звернула увагу ще на одну особливість: майже відразу після заходу у воду глибина починає швидко збільшуватися. Саме тому багато людей не запливали далеко.

Для тих, хто не знає особливостей дна чи відпочиває тут уперше, це може бути важливим моментом.

Без душових та роздягалень, але з кукурудзою та холодними напоями

Оскільки Вільногірські Мальдіви не є офіційним облаштованим пляжем, чекати тут інфраструктури не варто.

Немає кабінок для перевдягання, душових, навісів чи шезлонгів. Хто хоче тінь – привозить власну парасолю.

Водночас неподалік працює торговий кіоск, де можна придбати холодні напої, перекусити або купити гарячу кукурудзу.

Працівники кіоску розповіли, що найближчим часом планують спробувати очистити частину водойми від водоростей, аби зробити відпочинок комфортнішим для гостей.

І ще один приємний бонус чекав уже дорогою додому. Повертаючись із пляжу, представниця редакції разом із подругою не втрималися й зупинилися біля поля із великими рулонами соломи. Кілька хвилин – і звичайна поїздка перетворилася на імпровізовану фотосесію серед літнього пейзажу. Виявилося, що навіть дорога з Вільногірських Мальдів може подарувати гарні кадри та ще один теплий спогад про день.

“Наче Голубі озера”

Цікавою виявилася й атмосфера на самому пляжі.

Деякі відпочивальники жартували, що приїхали з Одеси лише на кілька днів і тепер вирішують, чим зайнятися. Одним із варіантів став саме відпочинок на Вільногірських Мальдівах.

Ще одна родина ділилася власними спогадами.

Вони порівнювали місцевий пляж із Голубими озерами на Донеччині – місцем, де раніше любили проводити літо. За їхніми словами, білий пісок і блакитна вода нагадали їм знайомі краєвиди та викликали теплі спогади.

Білий теплий пісок, простір для відпочинку, можливість зробити гарні фотографії та покупатися у спекотний день – безперечні переваги Вільногірських Мальдів.

Водночас швидке збільшення глибини, водорості у воді, відсутність будь-якої пляжної інфраструктури та пилова дорога дещо псують загальне враження.

А рубрика “Перевірено на собі” лише починається. Попереду – нові водойми, популярні місця відпочинку та чесні огляди від редакції Вільногірськ IN.UA.

Читайте також:

Вільногірські Мальдіви позеленіли: улюблений кар’єр вкрили водорості (ВІДЕО)