Фермерам, які розміновуватимуть сільгоспземлі компенсуватимуть 100% від вартості робіт

Участь у програмі компенсацій зможуть брати фермери, які мають землі на деокупованих територіях. Ділянки мають знаходитися поза 20-кілометровою зоною від лінії бойового зіткнення або державного кордону.

Про це повідомили у Міністерстві економіки України. 

Торги щодо закупівель послуг з розмінування земель відбуватимуть виключно на аукціонах в системі Prozorro. Оголошує аукціони у системі Центр гуманітарного розмінування. Пізніше, після визначення оператора-переможця і фінальної вартості розмінування, перераховує 100% суми на спеціальний рахунок.

«Ми повністю покриваємо вартість гуманітарного розмінування земель сільськогосподарського призначення для тих агровиробників, які лише планують очищувати свої ділянки. Я розумію, що працюючи в умовах обстрілів, ускладненої логістики, важко  знайти додаткові кошти, щоб повернути до використання ще кілька сотень гектарів землі, яка зараз простоює замінованою. Тому оплату таких послуг бере на себе держава, щоб фермери, які візьмуть участь у програмі, вже наступного сезону змогли сіяти і збирати урожай на очищених ділянках», – сказала Перша віцепрем’єр-міністерка України – Міністерка економіки України Юлія Свириденко. 

Станом на зараз відомо про 135 заявок, які подали фермери на розмінування 3 897 ділянок загальною площею понад 17 252 гектари. У програмі також можуть брати участь і фермери, які мають податковий борг зі сплати за землю або борг зі сплати єдиного податку, якщо вони є платниками ЄП IV групи.

Читайте також:

• Компенсація під час опалювального сезону: хто отримає на Дніпропетровщині
• Нацбанк України пропонує замінити “копійку” на “шаг”

У Вільногірську вперше відбулася Всеукраїнська акція “Дзвони Надії” – символічна подія, яка об’єднала родини військовополонених і безвісти зниклих, волонтерів, ветеранів, військових, представників міської влади та небайдужих жителів громади. Кожен удар дзвону цього дня був нагадуванням: тих, хто не повернувся додому, не забули, а їхні родини не залишилися наодинці зі своїм болем.

Детальніше про те, як у Вільногірську пройшла акція “Дзвони Надії”, читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA

Дзвін, що став голосом тих, кого чекають

Всеукраїнську акцію організувала громадська організація “Бджола Вільногірськ” спільно з родинами військовополонених та безвісти зниклих за підтримки Вільногірської міської ради.

На площі зібралися люди, яких об’єднала одна спільна надія – дочекатися своїх рідних. Хтось уже кілька років не має жодної звістки, хтось живе між офіційними повідомленнями та нескінченними зверненнями до державних органів, міжнародних організацій і Червоного Хреста. Але всі вони прийшли сюди, щоб нагадати: за словами “полонений” чи “безвісти зниклий” стоять живі люди та їхні сім’ї.

На заході були присутні представники родин військовополонених і безвісти зниклих, волонтери, ветерани, небайдужі мешканці громади. До акції долучилися й представниці редакції. Одна з них разом із донькою стояла серед учасників із фотографією свого безвісти зниклого батька, розділяючи біль інших родин.

“Поки лунає цей дзвін – живе наша надія”

Під час відкриття заходу ведуча подякувала всім, хто допоміг організувати акцію.

“Ми хочемо щиро подякувати громадській організації “Бджола Вільногірськ”, Вільногірській міській раді, міському голові Володимиру Василенку, волонтерам і кожному, хто сьогодні прийшов підтримати нас. Ваша небайдужість і ваші зусилля дають нам сили триматися. Ви доводите, що ми не наодинці зі своєю бідою. Поки лунає цей дзвін – живе наша надія. Ми боремося, пам’ятаємо і обов’язково дочекаємося”, – пролунало зі сцени.

Для тисяч українських сімей кожен день перетворився на боротьбу з невідомістю, а військовополонені та безвісти зниклі не повинні ставати лише статистикою чи сухими записами в документах.

“Кожен із них – це син, донька, чоловік, дружина, батько чи мати. Це живі люди, які щомиті чекають на порятунок”.

Чотири роки без жодної звістки

Серед присутніх була Лідія Черняк, яка вже понад чотири роки чекає на свого онука. Захисник зник безвісти під час оборони Маріуполя 25 березня 2022 року.

Жінка розповіла, що регулярно звертається до Координаційного штабу та Міжнародного комітету Червоного Хреста, однак досі не отримала жодної інформації про його долю.

За її словами, онук залишився сиротою ще в дитинстві, а вона допомагала його виховувати, підтримувала під час навчання та дорослого життя. Тепер її найбільше бажання – дізнатися хоча б якусь звістку про нього.

“Якщо не ми, то хто про них нагадає?”

На акцію прийшла Ольга Ющенко, її чоловік був мобілізований восени 2025 року, а вже навесні 2026-го зник безвісти на Покровському напрямку.

Жінка розповіла, що постійно звертається до міжнародних організацій, пише листи до Координаційного штабу, Червоного Хреста, Міністерства оборони України, а також до представників інших держав, сподіваючись отримати будь-яку інформацію.

На її переконання, такі акції потрібні насамперед для того, щоб суспільство не забувало про тих, кого досі шукають.

“Якщо не ми, то ніхто про них не нагадає”, – сказала вона.

Родини закликають не мовчати

Ще одна учасниця заходу розповіла про свого чоловіка Романа, який уже майже три роки перебуває у підтвердженому російському полоні.

Вона переконана, що родинам потрібно постійно звертатися до Координаційного штабу, СБУ, Міжнародного комітету Червоного Хреста, ООН та інших міжнародних структур, аби їхніх рідних не переставали шукати.

Інші жінки також ділилися своїми історіями. Хтось уже кілька років живе в очікуванні, хтось продовжує писати десятки звернень і листів, хтось щодня переглядає списки звільнених, сподіваючись побачити знайоме прізвище.

“У нашій громаді про нас майже не говорять”

Одними з найемоційніших стали слова Сніжани Мишко, чоловік якої безвісти зник понад три з половиною роки тому.

Вона зізналася, що довгий час чекала, коли у Вільногірську з’являться подібні заходи підтримки.

За її словами, у багатьох містах України вже існують символічні місця пам’яті, регулярно проходять акції на підтримку полонених і безвісти зниклих. У Вільногірську ж, говорить жінка, родини часто залишаються непоміченими.

“У нашій громаді якось не прийнято згадувати безвісти зниклих і полонених. Наче їх не існує. І нас, їхні родини, теж. Я дуже вдячна організаторам, що вони зробили таку акцію вперше. Можливо, після неї на це звернуть більше уваги”, – сказала Сніжана.

Саме ці слова стали одним із найсильніших нагадувань про те, чому подібні заходи важливі не лише для самих родин, а й для всієї громади.

Дзвіночки з іменами тих, кого чекають

Завершилася акція символічною частиною.

Учасники підійшли до інсталяції й почепили невеликі дзвіночки з іменами своїх рідних – військовополонених та безвісти зниклих захисників.

Кожен дзвіночок став окремою історією. Окремою надією. Окремим нагадуванням, що вдома на них чекають.

Для Вільногірська ця акція стала першою, але її учасники висловлювали сподівання, що “Дзвони Надії” стануть традицією громади. Адже поки звучить дзвін, звучать і голоси тих, хто не дозволяє забути своїх близьких. А значить – живе й надія на їхнє повернення.

Читайте також:

У Вільногірську звання почесного громадянина отримають троє військових (посмертно) 

Іноді, щоб зробити місто кращим, не потрібні масштабні проєкти чи великі бюджети. Достатньо небайдужих людей, які готові взятися до справи. Саме так народилася ініціатива громадської організації “Бджола Вільногірськ” – до Дня міста подарувати громаді дві оновлені автобусні зупинки біля супермаркету “VARUS” та магазину “Prostor”. Це не просто ремонт, а приклад того, як спільними зусиллями можна змінювати простір, у якому живеш.

Поки одні чекають змін, інші починають їх власними руками. Саме так вирішила діяти команда громадської організації “Бджола Вільногірськ”, яка розпочала поточний ремонт двох міських автобусних зупинок. Головна мета – не лише зробити їх охайними та комфортними, а й показати, що любов до свого міста починається з конкретних вчинків.

Від звернень мешканців – до реальних змін

Ідея цього проєкту народилася напередодні Дня міста. У громадській організації хотіли зробити для Вільногірська щось корисне, чим люди користуватимуться щодня.

Поштовхом стали звернення жителів громади. Після цього команда провела опитування та зрозуміла: найбільше люди хочуть бачити оновленими саме автобусні зупинки.

Як розповіла голова ГО “Бджола Вільногірськ” Анастасія Бондар, організація свідомо обрала проєкт, який здатна реалізувати власними силами.

“До Дня міста нам хотілося зробити щось конкретне і справді потрібне для людей. Після численних звернень мешканців, провели опитування й побачили, що автобусні зупинки – саме те, що сьогодні потребує уваги. Це те, що ми можемо зробити власними силами. Хотілося не просто провести акцію, а залишити після себе корисний результат, яким люди користуватимуться щодня”, – говорить Анастасія Бондар.

Після отримання офіційного дозволу на проведення поточного ремонту команда волонтерів розпочала роботи.

Подарунок місту, який служитиме щодня

Оновлюють дві автобусні зупинки: біля супермаркету “VARUS” та магазину “Prostor”. 

Саме вони щодня приймають сотні пасажирів – школярів, працівників, пенсіонерів, молодих батьків із дітьми. Для багатьох це місце, де починається або завершується день.

Попереду – комплексне оновлення зупинок. Волонтери ремонтують покрівлю, відновлюють лавки, фарбують металеві конструкції, встановлюють захист від вітру, усувають пошкодження та покращують загальний зовнішній вигляд, зберігаючи всі несучі конструкції.

У результаті мешканці отримають чисті, охайні та комфортні місця очікування громадського транспорту.

Перші відгуки: “Місто оживає”

Ініціатива вже отримала чимало позитивних відгуків від жителів Вільногірська. Під дописом ГО “Бджола Вільногірськ” у соціальних мережах містяни дякують волонтерам за бажання власними силами зробити міський простір комфортнішим.

“Круто. Дякую”, – написала Неля Фурман.

“Дякую за такі добрі справи”, – зазначила Наталія Черненко.

“Приємно, що в місті роблять добрі справи”, – поділилася Олена Козлова.

“Молодці. Дякуємо вам!” – прокоментувала Світлана Береза.

“Приємно бачити. Місто оживає”, – написала Ольга Мирна.

Такі слова підтримки, кажуть у громадській організації, надихають команду продовжувати працювати над новими проєктами благоустрою. Адже саме підтримка громади показує, що навіть, на перший погляд, невеликі зміни є важливими для людей і роблять міське середовище затишнішим.

Цей проєкт – про людей, а не лише про зупинки

У ГО “Бджола Вільногірськ” наголошують: головна цінність цієї ініціативи полягає не лише у відремонтованих конструкціях.

Це історія про людей, які не залишилися байдужими до свого міста.

Про те, що зміни не завжди починаються з великих програм чи значного фінансування. Іноді вони починаються з кількох людей, які вирішили не чекати, поки проблему вирішить хтось інший.

Саме таку ідею громадська організація хотіла вкласти у свій подарунок Вільногірську до Дня міста.

“Ми хочемо показати, що великі зміни починаються з маленьких справ. Якщо кожен зробить хоча б невеликий внесок у розвиток свого міста, Вільногірськ стане набагато комфортнішим для життя. Не потрібно чекати ідеального моменту – потрібно просто починати діяти”, – зазначає Анастасія Бондар.

Благоустрій – один із напрямків роботи ГО “Бджола Вільногірськ”

Ремонт автобусних зупинок – не перша ініціатива громадської організації.

Команда вже рік працює над благоустроєм Вільногірська: ремонтує дитячі майданчики, організовує толоки, підтримує українських військових, реалізовує молодіжні та соціальні проєкти, проводить благодійні заходи та допомагає громаді там, де це найбільше потрібно.

Оновлення двох автобусних зупинок стало ще одним кроком у цій роботі та підтвердженням того, що навіть невеликі проєкти можуть суттєво покращувати якість життя містян.

Зміни народжуються там, де є спільна відповідальність

У громадській організації переконані: благоустрій міста – це спільна справа громади.

Коли мешканці, громадські організації, місцевий бізнес та влада об’єднують свої можливості, позитивні зміни відбуваються значно швидше. Саме тому ГО “Бджола Вільногірськ” відкрита до нових партнерств і запрошує до співпраці всіх, хто хоче зробити Вільногірськ ще комфортнішим.

Адже дві оновлені автобусні зупинки – це значно більше, ніж просто ремонт. Це нагадування про те, що великі зміни починаються з конкретних справ. І якщо кожен зробить хоча б маленький внесок у розвиток свого міста, Вільногірськ стане кращим для всіх його мешканців.