Спогади стають безцінними доказами минулого, яке залишило яскравий слід у серцях містян. Вільногірці з теплом згадують ті часи. Одним із таких особливих місць був фонтан із жабенятами. Він став осередком зустрічей, веселих ігор та щасливих моментів.
Детальніше про це читайте у матеріалі Вільногірськ.IN.UA.
Про фонтан з жабенятами: спогади вільногірців
Мешканці Вільногірська згадують фонтан, який колись прикрашав один із дворів міста. Він дарував радість дітям і дорослим, а нині продовжує жити в пам’яті тих, хто його пам’ятає.
Колись цей фонтан був одним із улюблених місць відпочинку дітей та дорослих у Вільногірську. Розташований біля будинку по вулиці Ентузіастів, він став частиною дитинства багатьох мешканців міста.
Його особливістю були бетонні жабенята, з яких струменіла вода, а в центрі красувалася риба. Діти гралися навколо фонтану та плескалися у воді.
“Це був фонтан з жабенятами та рибою посередині. Місцеві дітлахи суворо стежили, щоб незнайомці там не купалися,” — згадує один із жителів.
Багато хто пам’ятає фонтан саме через жабок, з яких струменіла вода: “Ми малими купалися в ньому, це було наше улюблене місце влітку.”
“Фонтан вже не працював, коли я там мешкав у 80-х, але ми все одно збиралися в тому дворі, гуляли, спілкувалися. Це були найкращі часи, до яких хочеться хоч на мить повернутися”, — згадує один із місцевих жителів.
Мешканці Вільногірська згадують, що до появи фонтану на цьому місці був глибокий басейн.
“До фонтана там був просто басейн глибиною до двох метрів, і ми там купалися. Потім його засипали, зробили мілкішим і перетворили на фонтан. Туди ще карасів запускали”, – розповідає один із жителів.
Інший місцевий мешканець додає: “Спочатку був просто басейн, а посередині – трубка з фонтанчиком. Глибина була приблизно 1,5 метра – справжня радість для дітей усього міста! Потім його перебудували, залишили всього півметра води, а замість фонтану поставили осетра та жабенят. А тепер там клумба…”.
“Це чудовий спогад з дитинства, коли ми з мамою ходили по тих районах з важливими справами. Я досі памʼятаю ті маленькі жабки, хоч рибок вже не було, а жабки були пошкоджені та занедбані. Але мама так цікаво розповідала мені про них, і саме тоді я зрозуміла, як важливо зберігати спогади. Відтоді я мріяла про відновлення цих місць, щоб у нашому місті не було простору для руйнації та занедбаності”, – ділиться спогадами місцева жителька.
Читайте також:
- У Вільногірську відкриють волонтерсько-молодіжний простір “Вулик”, але йому потрібна допомога
- “Не покинула нікого”: переселенка з Покровська евакуювалася на Дніпропетровщину з 23 котами
Підписуйтесь