«Відчуття, що він йде поряд зі мною»: чиїм ім’ям назвали одну з вулиць у Вільногірську

У Вільногірську з’явилася вулиця на честь відомого лікаря Юрія Устенка. Вона замінила собою вулицю Жовтневу.

Історією життя Юрія Устенка поділилася з Вільногірськ IN.UA донька лікаря Оксана.

Народний лікар-хірург Юрій Устенко

Юрій Устенко був знаним лікарем-хірургом у Вільногірську. У місті працював з 1976 по 2015 рік.

«До нього був постійний потік пацієнтів. Він ніколи нікому не відмовляв, навіть приймав вдома. Батько став хірургом, який відчував біль пацієнтів на собі», — розповідає донька відомого лікаря Оксана.

За словами Оксани, лікар завжди переймався про надання медичної допомоги соціально незахищеним верствам населення.

«Тоді медицина вважалась безплатною, але люди завжди намагались віддячити батькові за врятовані життя своїх рідних. Дарували подарунки, а інколи потайки підкладали гроші. Батько завжди сварився, коли знаходив гроші у кишені медичного халата. Жодної копійки не брав собі. Він їх накопичував, а потім за ці кошти допомагав іншим пацієнтам, або робив ремонт в палатах свого відділення», — каже донька Юрія.

У 2002 році Юрій Устенко отримав нагороду «За заслуги перед містом».

У 2015 році у лікаря-хірурга розвинулось онкологічне захворювання. Новина про хворобу для Юрія Устенка була неочікуваною. Через постійне піклування про інших, він не помітив її перші ознаки. За життя хірурга боролись усі: доньки, лікарі, медперсонал Вільногірської лікарні, небайдужі жителі міста, які на то час добровільно стали донорами крові для Юрія Устенка та почали збирати додаткові гроші на його лікування.

«Він просив мене записувати прізвища в нотатник, щоб подякувати кожному окремо за фінансову допомогу, а коли прізвище було невідоме, дуже переймався, що не знає кому висловити свою щиру вдячність», — згадує Оксана.

Працював Юрій Устенко до останнього. В серпні 2015 року йому стало зле на порозі рідної лікарні, він втратив свідомість. Через п’ять місяців, 26 січня 2016 року лікар-хірург пішов з життя.

Поховали його на «Алеї Слави» міського цвинтаря, а на пам’ятнику написали частину його улюбленого вислову: «Живіть радісно, мій вам наказ».

Як з’явилась вулиця Юрія Устенка

За побажанням жителів Вільногірська та розпорядженням міського голови Володимира Василенка 15 лютого 2016 року вулицю Жовтневу перейменували ім’ям народного лікаря-хірурга — вулиця ім. Ю.М.Устенка.

«Коли я йду вулицею, яка названа на честь мого батька, відчуття, що він йде поряд зі мною і посміхається», — каже Оксана.

Вільногірськ живе тут –  підписуйтесь на наш Facebook та Telegram

Одна знайдена граната, збережена “про всяк випадок”, обернулася для чоловіка кримінальним вироком, судимістю та випробувальним строком. Вільногірський міський суд затвердив угоду про визнання винуватості у справі про незаконне зберігання боєприпасу — і призначив покарання у вигляді трьох років позбавлення волі умовно.

Деталі читайте в матеріалі Вільногірськ IN.UA.

Рішення суду

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області 26 січня 2026 року розглянув кримінальне провадження та затвердив угоду про визнання винуватості між прокурором і обвинуваченим.

Чоловіка визнали винним за ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України — незаконне придбання та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Суд призначив покарання: 3 роки позбавлення волі, але звільнив від відбування з іспитовим строком 1 рік із покладенням обов’язків, передбачених законом.

Окрім цього, з обвинуваченого стягнули 1782,80 гривень процесуальних витрат за проведення експертизи.

Як граната опинилася в гаражі

Як встановив суд, улітку 2025 року мешканець П’ятихаток знайшов осколкову наступальну ручну гранату біля гаражного кооперативу “Сонячний” у Вільногірську. Замість того, щоб повідомити поліцію або рятувальників, чоловік вирішив залишити небезпечну знахідку собі й зберігав її у власному гаражі.

Під час обшуку 19 листопада 2025 року гранату вилучили правоохоронці. Проведена експертиза підтвердила: це справжній бойовий боєприпас, придатний до використання.

Наприкінці грудня 2025 року між прокурором і обвинуваченим була укладена угода про визнання винуватості. Чоловік повністю визнав свою провину та, як зазначено у матеріалах справи, щиро розкаявся. Саме це стало підставою для спрощеного розгляду та умовного покарання.

Одна граната — і кримінальна судимість

Ця історія — показовий приклад для всіх, хто вважає, що “знайшов і поклав у гараж” — це дрібниця. Насправді ж навіть один боєприпас без дозволу — це кримінальна відповідальність, реальний вирок і судимість, яка залишиться в біографії надовго та впливатиме на роботу, репутацію і життя загалом.

Жодна “знахідка” не компенсує ризик отримати кримінальну справу та вирок.

Що робити, якщо ви знайшли боєприпаси

Правоохоронці неодноразово наголошують: у разі виявлення підозрілих предметів, схожих на боєприпаси, потрібно не торкатися знахідки, відійти на безпечну відстань,негайно повідомити поліцію або ДСНС.

Це не лише питання особистої безпеки, а й спосіб уберегти себе від кримінальної відповідальності.

Читайте також:

Вільногірцям пропонують стати присяжними у суді

Завдяки небайдужості мешканців громади притулок для безхатніх тварин у Вільногірську зможе пережити холодний сезон у теплі. Нещодавно сюди доставили дрова, кошти на які вдалося зібрати спільними зусиллями. Волонтери дякують кожному, хто долучився до збору — адже це не просто допомога, а шанс на гідні умови для десятків чотирилапих.

Про це редакції Вільногірськ IN.UA повідомила зооволонтерка Вікторія Кукса.

Допомога, що зігріває не лише фізично

Саме завдяки підтримці громади вдалося оперативно зібрати необхідну суму та організувати закупівлю палива. Дрова дозволять забезпечити тепло для тварин у вольєрах і приміщеннях протягом усієї холодної пори року.

За словами волонтерів, попереду ще чимало фізичної роботи — дрова необхідно занести та скласти. Та головне вже зроблено: притулок має ресурс, який гарантує тепло до весни.

Вагомий внесок — із болем і великою силою

Окремо у притулку відзначають внесок Анни — матері загиблого Захисника України Віталія Цоя. Її підтримка стала не лише фінансово відчутною, а й морально важливою для всієї команди.

Саме завдяки таким людям, кажуть волонтери, збори рухаються швидше, а віра в людяність не згасає навіть у найскладніші періоди.

“Вони заслуговують на тепло і безпеку”: у притулку тепер живуть і котики

У своєму зверненні Вікторія Кукса наголошує: притулок сьогодні — це не просто тимчасове місце перебування тварин, а простір, де вони поступово відновлюють довіру до людини.

“Наш собачий притулок потроху перестає бути лише собачим — він уже й котячий. Киця Ася, котики Ананас і Марсик. Вони соціальні, ласкаві, привчені до туалету, дуже орієнтовані на людину.
Але їм небезпечно залишатися в умовах притулку постійно. Вони заслуговують на диванчик, тепло і спокій, а не на життя у ризику. Нам дуже потрібна підтримка — моральна, матеріальна, фізична. Без вас ми б не впоралися. Разом ми можемо більше”, — зазначає волонтерка.

Ці слова ще раз підкреслюють: допомога притулку — це не разова акція, а постійна спільна робота громади.

Подяка кожному, хто долучився

Команда притулку на чолі з Вікторією Куксою щиро дякує всім, хто підтримав збір фінансово, поширеннями чи добрим словом. Адже саме з таких, на перший погляд, невеликих кроків складається велика справа.

До слів подяки приєднується й редакція Вільногірськ IN.UA: підтримка місцевих ініціатив — це показник зрілості громади та її здатності бути єдиною у важливі моменти.

Читайте також:

Як котячий притулок у Вільногірську готується до зими