Творчість Олени вперше вийшла за межі кімнати, охопивши виставковий простір «Берег-ти» у Вільногірську. Раніше дівчина вважала, що в місті немає перспектив для розвитку, але після появи цього простору впевнена, що будь-який митець може знайти визнання.

Більше на Вільногірськ IN.UA. 

Перші кроки у мистецтві

Шлях Олени у мистецтві почався з дитинства. Мисткиня памʼятає, що через те, що у дитинстві була з фломастерами в руках, вона поступила до художньої школи. У дитинстві займалася різними видами діяльності, але малювання залишалося з нею протягом усього життя. Саме музична школа у Вільногірську, де проходили уроки малювання, стала поштовхом до початку професійної кар’єри.

Олена зазвичай пише картини на замовлення друзів і знайомих, але не вказує ціну, залишаючи її на розсуд замовників.

«Я взагалі не виставляюсь, це моя перша виставка. Я дуже скромна людина і як щось малюю, то майже ніде не показую», – каже мисткиня. 

Дівчина каже, що основна мета в мистецтві – самовираження. Публічних виставок раніше не мала, перший досвід отримала якраз в виставковому просторі, який нещодавно зʼявився у місті.

«Я робила і роблю це більше для себе, ніколи не хотіла визнання. В цей раз мені було цікаво побачити і відчути, як відреагує публіка», – додає мисткиня Олена. 

Вона переважно малює акрилом, обираючи техніку на основі референсів. У її роботах присутні певні мотиви, до яких вона повертається.

«Останнім часом це була лицарська тема. Лицарі з важкими обладунками та мечами. На виставці є ця картина», – пояснює художниця. 

Натхненням для творчості є життя, а викликом для сучасного художника Олена вважає розвиток штучного інтелекту.

«Є великий страх, що художників замінять компʼютери», – каже дівчина. 

Проте Олена продовжує творити. Її остання робота — малюнок тата.

«Він військовослужбовець, ми дуже рідко бачимось, я сумую. Я зобразила тата вночі з ПВО та з крилами янгола, які захищають будинки від ракет», – розповідає молода мисткиня. 

На Вільногірськ чекає ще одна велика виставка Олени в школі мистецтв імені Петра Шияна.

Читайте також:

• Мотанки від серця: історія Світлани, яка наповнює життя кольорами
• Майстриня з Вільногірська Світлана Борщ має колекцію крашанок, розписаних власноруч

11 річний Федір має мрію — стати професійним художником і колись організувати власну виставку. Творчі роботи хлопчика вже можна побачити на шкільних виставках у ліцеї, де він навчається.

Журналістка Вільногірськ IN.UA поспілкувалася з Федором та його мамою — і ділиться історією про талант, натхнення та родинну підтримку.

Малює, мріє, надихає: історія юного вільногірця

У Вільногірську живе 11-річний хлопчик, який вражає своєю щирістю та творчим баченням світу. Федір Слишкін активно малює, ліпить з пластиліну та глини, вигадує власних персонажів і мріє стати художником. 

Творчість супроводжує його з раннього віку. Він залюбки малює на різні теми — від природи до улюблених героїв мультфільмів і комп’ютерних ігор.

“Мені дуже подобається мій малюнок персонажа Стіча з мультфільму “Ліло і Стіч”, — ділиться Федір.

У розмові з журналісткою Вільногірськ IN.UA хлопчик зазначив, що особливо надихають його яскраві кольори та казкові історії.

“Я люблю малювати природу, фрукти, овочі, а також цікавих героїв мультиків та персонажів з комп’ютерних ігор, в які я граю. Найбільше мені подобається малювати синім кольором, тому що більшість моїх персонажів сині й він мені нагадує небо”, — розповів Федір.

У своїх роботах юний митець переважно використовує олівці, хоча іноді звертається й до фарб. Удосконалює свої роботи юний вільногірець на гуртку з малювання.

“Малювати фарбами — це цікаво, але довше. А олівцями — швидше і простіше”, — пояснює Федір.

Окрім малювання, він активно займається ліпленням та шиттям. Створює з пластиліну й глини фігурки героїв, тварин та навіть фантастичних істот. Першу свою іграшку Федір пошив у 2022 році, тоді йому було 8 років.

Підтримка, що надихає: творча історія родини

“Коли я малюю або займаюсь ліпленням чи шиттям я відчуваю спокій і мені це подобається”, — поділився Федір своїми емоціями з журналісткою Вільногірськ IN.UA.

Його мама, пані Яніна, розповідає, що родина всіляко підтримує сина: 

“Ми завжди допомагаємо сину у будь-яких його починаннях, залюбки сідаю з ним малювати та вже й сама навчилась цієї справи. Федір сам почав шити, але якщо є якісь складні деталі, то я йому можу допомогти. Ідеї для своїх іграшок та виробів Федір придумує самостійно. З батьком купуємо всі необхідні матеріали, заохочуємо до нових ідей, не обмежуємо його фантазію”.

Мама Федора, Яніна, уважно стежить за його творчим розвитком, заохочує малювати, ліпити, вигадувати. На власному досвіді переконалась, як важливо для дитини мати підтримку з боку батьків. Саме тому Яніна дала пораду іншим родинам у громаді:

“Не бійтеся давати дитині свободу у творчості. Навіть якщо ви не одразу бачите результат — підтримка дуже важлива. Завдяки творчості діти відволікаються від своїх страхів. Розвивають свою уяву, нові можливості. Не обов’язково займатись на платних гуртках, є безліч відеоуроків, майстер-класів, інформації у соціальних мережах, завдяки яким можна всією родиною підтримувати та займатись розвитком таланту своїх дітей”. 

Творчий досвід дітей у Вільногірську доводить, що щира підтримка батьків може стати вирішальною у розкритті дитячих талантів. Так відбувається і в родині Федора. Під час розмови він з усмішкою розповідав, як мама підтримує його захоплення: зберігає малюнки, надихає пробувати нове й вірить у його мрію стати художником.

Читайте також:

• Від захоплення у дитячому садочку до персональної виставки: історія Аріни Затульної з Вільногірська
• “Я хочу, щоб мої пісні торкалися душі кожного слухача”, – історія Вікторії Осіпової, вихованки музичної школи Вільногірська

Матеріал створено та опубліковано в межах Програми стратегічної підтримки медіа @Lviv Media Forum. Вона реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки в рамках Transition Promotion Program.

Вадим Коваленко отримав подвійний удару ворожого БпЛА “Ланцет”, під час виконання бойового завдання у 19 травня 2025 року, а 28 травня Вадим помер у лікарні.

На позачерговій сесії Вільногірської міської ради було прийнято рішення про присвоєння Вадиму Коваленку посмертно присвоєно звання “Почесний громадянин Вільногірської територіальної громади”

Вадим народився 21 листопада 1969 року у місті Вільногірськ. Після закінчення середньої школи №1 вивчився на екскаваторника у нашому місцевому професійно-технічному училищі (зараз – Західно-Дніпровський центр професійно-технічної освіти).

19 травня 2025 року, під час виконання одного із таких завдань, налетіли ворожі “Ланцети”… Удар був настільки сильним, що Вадим Коваленко отримав цілий ряд важких поранень, вражень життєво важливих органів. Його бойовий побратим, сам поранений, не залишив Вадима Борисовича, виніс із палаючого екскаватора, разом із іншими побратимами доставив до медслужби. Потім була реанімація в одній із клінічних лікарень Запоріжжя. Однак, врятувати життя воїна не виправдались.

28 травня 2025 року старший солдат Вадим Коваленко, не приходячи до свідомості, помер.