Культурний спадок Петра Шияна: визначні постаті Вільногірська

Петро Шиян відомий вільногірцям митець та педагог, який присвятив своє життя творчості та навчанню нових поколінь художників. На його честь у Вільногірську назвали Дитячу музичну школу, де він багато років працював. Культурний спадок чоловіка продовжує жити та радувати очі містян та гостей міста. Ганна Кавецька, донька митця поділилася з редакцією своїми спогадами про творчий шлях батька, розповівши про його дитинство, навчання та роботу. Адже містянам важливо пам’ятати про людей, які розвивали Вільногірськ та своїми силами створювали культурну спадщину для наступних поколінь. 

Більше — у матеріалі Вільногірськ IN.UA

Дитинство митця

Петро Шиян народився у селі, в бідній родині. Тоді ніхто не думав, що малювання може бути роботою. Але жага Петра до мистецтва не втихала. Він знаходив способи продовжувати малювати та не втрачав шансу займатися улюбленою справою навіть у таких складних обставинах. 

Попри складні умови, Петро знайшов шлях до мистецтва. Після закінчення восьмого класу, він вступив до Дніпропетровського художнього училища. Через відсутність художньої освіти, чоловік спочатку навчався на факультеті скульптури, але згодом перевівся на художнє відділення. Так Петро здобув профільну освіту не тільки з малювання, але й зі скульптури. Вже після закінчення училища Петро Шиян вирішив продовжувати навчання за мистецькою спеціальністю та вступив до Київського художнього інституту, де поєднував навчання з роботою.

Робота у Вільногірську

Не зважаючи на досвід життя у Дніпрі та у Києві, Петро після навчання вирішив переїхати до Вільногірська. Ганна розповідає, що його батьки жили на станції Нова Миколаївка, тому він хотів бути ближчим до родини. Потім чоловік зустрів маму Ганни. Так Вільногірськ став йому домом і він продовжив свій професійний шлях у місті. Петро був тоді одним з небагатьох художників-педагогів, що робило його роботу надзвичайно цінною для місцевої громади. 

Вже пізніше Петра запрошували працювати в інші міста, але він вирішив залишитися. Адже поруч були старенькі батьки, родина. Тож, він продовжував працювати та творити у Вільногірську.

Око художника і рука майстра завжди помітні

Петро Шиян за час свого життя створив багато пейзажів, графічних робіт, портретів. У місті відбувалися виставки з його роботами. Зараз його роботи можна побачити на третьому поверсі у другій школі та у бібліотеці Дитячої музичної школи імені Петра Шияна. Дочка передала закладу кілька робіт свого батька. 

Ганна згадує, як її батько майстерно працював з олівцем, створюючи прості, але виразні штрихи, які перетворювалися на завершені роботи. 

По стопах батька

Творчі гени у родині Петра передаються з покоління у покоління. Син Петра пішов стопами батька. Сама ж Ганна також обрала для себе творчу професію – музикантка. 

Робота Петра Шияна вплинула не тільки на родину. Він допоміг багатьом талановитим вихованцям поєднати своє життя з мистецтвом. Донька розповідає, що колись давно мала зустрічі з колишніми учнями. Хтось став художником, хтось залишив це заняття як хобі. Учні та колеги Петра Шияна завжди його згадують як старанного вчителя, який ніколи не кричав і у якого завжди на уроках була ідеальна дисципліна.

Коли колектив музичної школи запропонував перейменувати заклад на честь Петра, донька одразу підтримала цю ініціативу. Ганна каже, що це достойна пам’ять про батька, який багато зробив для міста. Петро привніс свій вклад в історію та розвиток Вільногірська, присвятив своє життя та творчість цьому місту. Тому приємно бачити, що місто віддає шану Петру за його роботу. 

Читайте також:

• Вільногірська художниця представила картини на персональній виставці у Києві
• Малює з трьох років: про що картини вільногірського митця Максима Бабича

Улюблена фотозона вільногірців змінюється. Український Тризуб, напис “Я люблю Вільногірськ”, клумби та територія довкола отримали оновлення. За змінами стоїть депутатка Олена Новікова – ініціаторка низки міських проєктів, яка свого часу започаткувала й ідею встановлення Тризуба у місті. Та цього разу історія не лише про благоустрій, а й про людей, пам’ять та бажання не чекати, поки хтось зробить перший крок.

Керівниця проєкту Вільногірськ IN.UA поспілкувалася з депутаткою Оленою Новіковою про оновлення локацій, нові клумби, висадку троянд і майбутні ідеї для благоустрою міста. Деталі – у матеріалі Вільногірськ IN.UA

Локація, яка має свою історію

Для багатьох вільногірців вулиця Центральна просто місце для фото чи точка на вулиці міста. Але для Олени Новікової ця територія має значно довшу історію.

Саме вона свого часу стала ініціаторкою кількох міських проєктів, серед яких і встановлення металевого Тризуба у Вільногірську. А напис “Я люблю Вільногірськ” також з’явився не випадково. 

За словами депутатки, кілька років тому вона подавала ідею через громадський бюджет. Тоді проєкт не переміг. Однак відмовлятися від задуму не стали.

“Наш проєкт не виграв. Але потім ми зробили це власними силами”, – згадує Олена Новікова.

Ідея народилася ще завдяки її доньці. Реалізовували задум разом із родиною та друзями. Допомагали й волонтери.

Перший варіант напису був зовсім іншим: літери були білими, а на них художниця розписала мандали. Навколо також створили тематичне оформлення.

З роками конструкції та клумби потребували оновлення.

“Все вже було занедбане”

Сьогодні територія переживає чергове перетворення.

За словами Олени Новікової, останнім часом місце почало втрачати вигляд: накопичилося сміття, частина рослин зникла, а деякі клумби занепали.

“Бачите, скільки сміття і все. Воно вже було в такому стані”, – говорить вона.

Нещодавно тут уже провели роботи: прибрали територію, оновили квітники та засипали частину ділянки мармуровою крихтою. Пізніше планують додати нові декоративні елементи.

Але на цьому зміни не завершуються.

75 троянд і незвичайна ідея про покоління

Для нового етапу благоустрою депутатка вже придбала 75 кущів троянд.

Проте справа не лише у квітах. У Олени Новікової виникла ідея, яка може перетворитися на міську акцію.

Вона пропонує висаджувати троянди за принципом поколінь: люди, народжені у певні роки, могли б разом висадити свої клумби.

“Ідея була – по десять троянд для кожного покоління. Зібрати людей, які народилися в ці роки, щоб вони разом їх посадили”, – розповідає вона.

Спочатку висаджувати квіти хотіли вздовж Центральної вулиці. Але виникла проблема – відсутність поливу.

Саме тому зараз розглядають інший варіант: висадити троянди саме на оновленій території, де за рослинами можна буде доглядати.

“Тут я хоча б зможу їх поливати”, – каже депутатка.

Нині вона навіть планує опитування серед мешканців, щоб зрозуміти, який формат підтримають люди.

Рослини з історією

Частина клумб біля локації вже давно складається не з випадкових рослин.

Юки, нарциси, півонії та хризантеми тут з’являлися поступово – їх приносили знайомі, колеги й жителі міста.

Півонії, наприклад, мають окрему історію.

Колись поруч була велика квіткова клумба, біля якої місцеві фотографувалися. Коли рослини почали розростатися, їх пересадили й дали їм нове життя вже на оновленій території.

Так само тут з’явилися юки, нарциси та інші квіти, які роками збирали буквально по частинах.

На локації з’явиться й велика вишиванка

Оновлення території біля Тризуба та напису “Я люблю Вільногірськ” не завершиться лише клумбами й висадкою троянд. У планах – ще один символічний елемент, який хочуть створити для міста.

За словами Олени Новікової, спочатку велику вишиванку планували встановити до Дня вишиванки. Однак реалізацію задуму довелося відкласти через проблеми з постачанням матеріалів.

“Ми хотіли до Дня вишиванки велику вишиванку тут зробити. Але є певні проблеми з постачанням. Вишиванка однозначно буде!”, – розповіла депутатка.

За її словами, спершу розглядали один формат оформлення, однак ідею змінили. Майбутній артоб’єкт планують створити зі спеціальної стрічки, яку використовують для декоративного оформлення.

Тож схоже, що одна з найвпізнаваніших локацій Вільногірська незабаром може отримати ще один елемент, який стане новою фотозоною для містян.

“Не треба ні на кого сподіватися”

Під час розмови Олена Новікова кілька разів повертається до однієї думки: зміни у місті починаються не з великих програм чи рішень, а з особистої ініціативи.

“Якщо кожен буде хоч потрошку…” – говорить вона.

Саме тому історія цієї локації – не лише про квіти, крихту чи оновлені клумби.

Вона про людей, які роками щось висаджують, прибирають, відновлюють, навіть коли не мають великих бюджетів чи ресурсів.

Читайте також:

“Ніколи не пізно почати”: як мешканка Вільногірська знайшла себе у пауерліфтингу

Чотири громадські організації Вільногірська звернулися до міського голови з проханням дозволити почесній громадянці громади Надії Чирві відвідати музей, який вона не лише заснувала, а й роками наповнювала історією міста. Але замість дозволу отримали офіційну відповідь із посиланнями на законодавство, у якій наголосили. що візит пані Надії може нести загрозу безпеці навчального процесу! Активісти кажуть: йдеться не лише про візит до музею, а про людське ставлення та повагу до пам’яті.

Чому почесній громадянці міста, яка роками збирала експонати, архіви та будувала музейну історію міста, не дозволили переступити поріг справи її життя? Сьогодні пані Надія – у поважному віці, має проблеми зі здоров’ям та майже не пересувається самостійно. Історія про музей, якому вона віддала десятки років, може виявитися не лише історією про правила й обмеження, а й про людське ставлення. Що відповіла влада громади та ліцей №5 – читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA

Просили зробити виняток для жінки, яка створила музей

У Вільногірську чотири громадські організації – “Бджола Вільногірськ», “Бахмутська Фортеця”, “Пухнастий батальйон” та “Єдині та Вільні” – направили колективне звернення до міського голови Володимира Василенка з проханням допомогти організувати відвідування історико-краєзнавчого музею при ліцеї №5 для Надії Чирви.

Саме Надія Чирва – почесна громадянка Вільногірська, засновниця музею та людина, яка десятиліттями збирала історію міста буквально по крихтах.

У зверненні громадські організації нагадали: ще у 1984 році завдяки її зусиллям, а також допомозі батьків та дітей, при ліцеї №5 з’явився історико-краєзнавчий музей. За роки роботи Надія Чирва збирала архіви, свідчення очевидців, фотографії та історичні матеріали.

До початку повномасштабної війни музей відвідали понад 30 тисяч людей – не лише жителі громади, а й гості з різних куточків України та інших країн.

Однак зараз через воєнний стан у навчальному закладі діє пропускний режим. Саме тому громадські організації просили зробити виняток.

Особливо з огляду на те, що Надія Чирва нині має проблеми з пересуванням і не може самостійно ходити.

При цьому всі питання транспортування та супроводу активісти були готові взяти на себе. 

Від влади, за словами представників організацій, фактично потрібне було лише погодження візиту.

У відповідь – три сторінки законів та правил

Дозволу на відвідування музею Надія Чирва не отримала.

У відповіді Вільногірського міськвиконкому йдеться, що звернення передали на розгляд Департаменту соціально-гуманітарної політики.

Департамент соціально-гуманітарної політики, в свою чергу, звернувся до адміністрації ліцею №5.

У самому ліцеї подякували Надії Чирві за її внесок у створення музею та назвали її символом відданості справі.

У відповіді зазначається: “Для ліцею та всієї нашої громади постать Надії Йосипівни Чирви є символом відданості своїй справі, бо вона присвятила десятиліття тому, щоб історія нашого краю не зникла у вихрі часу”.

Однак далі адміністрація закладу послалася на норми законів про освіту, правила безпеки, вимоги воєнного стану та нові правила доступу до закладів освіти.

У підсумку зазначили: музей є частиною ліцею, а тому на нього поширюються загальні правила доступу до навчального закладу.

У відповіді також наголосили: “З метою мінімізації ризиків запобігання сторонньому втручанню в освітній процес, забезпечення безпеки життя та здоров’я здобувачів освіти в умовах воєнного стану доступ до Вільногірського ліцею №5 особам, які не є учасниками освітнього процесу, обмежено”.

Після відповіді залишається питання, яке сьогодні ставлять громадські організації: чи справді йдеться про питання безпеки, чи про формальне дотримання правил без урахування виняткових обставин? Адже музей просила відвідати не стороння людина, а його засновниця – жінка, яка десятиліттями збирала для нього експонати й фактично створила його історію. 

“Жінка, яка створила музей, не може його побачити”

Членкиня правління ГО “Бахмутська фортеця” Альона Щекодіна каже: після отриманої відповіді залишилося більше запитань, ніж пояснень.

За її словами, громадські організації просили організувати разовий візит до музею, а не відкривати постійний доступ до ліцею.

“Я не розумію, яким чином жінка, яка не ходить самостійно, яку фактично потрібно нести на руках до музею, може нашкодити навчальному процесу? Вона ж не збирається відвідувати навчальні класи чи втручатися в процес навчання. Мова йшла про конкретний музей, який вона сама створила” ,– говорить Альона Щекодіна.

Вона додає, що найбільше її обурює сам факт ситуації: “Людина віддала музею все життя, вкладала туди душу, роками збирала його по шматочках. А тепер їй забороняють туди зайти”.

Йдеться лише про дозвіл

Тепер питання звучить уже ширше: чи може людина, яка створила музей і десятиліттями зберігала пам’ять міста, сама залишитися за його дверима?

Історико-краєзнавчий музей при ліцеї №5 залишається єдиним таким музеєм у Вільногірську. Його історія тісно пов’язана з Надією Чирвою – людиною, яка десятиліттями документувала історію міста та працювала над збереженням місцевої пам’яті. Саме завдяки її роботі вдалося зберегти десятки свідчень і фактів про становлення Вільногірська.

Редакція Вільногірськ IN.UA стежитиме за розвитком ситуації. Слідкуйте за публікаціями на сайті та в соціальних мережах редакції.

Читайте також:

Чи стане Вільногірський історико-краєзнавчий музей відкритим для людей?