Кутя на всі смаки: як готують головну різдвяну страву в різних регіонах України

Кутя — традиційна різдвяна страва, яка об’єднує родини за святковим столом. Однак у кожному регіоні України її готують по-своєму: десь додають мак і мед, а десь — горіхи, узвар чи навіть родзинки. Як змінюються рецепти куті від Заходу до Сходу та що робить її особливою в кожному куточку країни — дізнавайтеся у нашому матеріалі.

Редакція Вільногірськ.IN.UA зібрала рецепти куті з різних регіонів. 

Київська кутя

Інгредієнти:

• 1 склянка пшениці;
• чотири склянки води;
• 100 грамів маку;
• 100 грамів родзинок;
• жменя горіхів;
• 2–3 столові ложки меду або на смак.

Приготування: 

Склянку пшениці залийте на ніч чотирма склянками води. Вранці злийте воду та залийте новими чотирма склянками води. Варіть на невеликому вогні годину до готовності. Якщо після того, як пшениця буде повністю готова, залишиться трохи води, то її потрібно злити.

Мак залийте водою, доведіть до кипіння та варіть 20 хвилин, поки вода повністю не випарується. Перетріть варений мак у м’ясорубці, кавомолці або ступці. Подрібніть горіхи.

Додайте у варену пшеницю мак, родзинки, горіхи та теплий мед. Ретельно все перемішайте та подавайте на стіл.

Донецька кутя

Інгредієнти:

• склянка рису;
• вишні з компоту або консервовані у власному соку (можна замінити узваром);
• горіхи (на вибір: волоські, мигдаль тощо); 
• вишневий сік або узвар для заправки.

Приготування:

Відваріть склянку рису. Зваріть компот із вишень або використайте вишні, консервовані у власному соку. За бажанням компот можна замінити узваром. Готовий рис змішайте з ягодами з компоту, додайте подрібнені горіхи та заправте вишневим соком або узваром. Головне — не перестаратися з рідиною: кутя не повинна «плавати».

Луганська кутя 

Інгредієнти: 

• цукати  для прикрашання;
• мед  для заправки;
• горіхи – на вибір (волоські, фундук тощо);
• жменя родзинок;
• 2-3 чайні ложки маку та цукру для перетирання;
• 1 склянка рису.

Приготування:

Відваріть рис і дайте йому охолонути. Мак перетріть з двома-трьома чайними ложками цукру. Змішайте охолоджений рис з перетертим маком, родзинками, подрібненими горіхами та медом. Готову кутю прикрасьте цукатами перед подачею на стіл.

Лемківська кутя

Інгредієнти:

• 7 грамів сухих дріжджів;
• 40 грамів цукру;
• дрібка солі;
• 300 грамів борошна;
• 150 мілілітрів води;
• 3 столові ложки меду;
• 100 грамів маку;
• 100 грамів родзинок;
• 2 столові ложки цукру;
• 125 мілілітрів води (для заправки).

Приготування:

Приготування бобальок:

У теплу воду додайте цукор і дріжджі, перемішайте, потім додайте борошно та замісіть тісто. Залиште його на 20 хвилин. Після цього вимісіть тісто руками, змоченими в олії, і знову залиште на 20 хвилин. Потім сформуйте з тіста 18–20 невеликих кульок, викладіть їх на деко, застелене пергаментом, і випікайте в духовці при 180°C близько 25 хвилин до золотистого кольору.

Приготування куті:

Готові бобальки викладіть на сито та ополосніть окропом, щоб вони стали м’якими. Мак промийте, варіть на повільному вогні 30 хвилин, а потім подрібніть у блендері або м’ясорубці разом із цукром до появи “молочка”. Мед розмішайте в теплій воді та додайте до маку. Залийте бобальки медово-маковою заправкою, посипте родзинками й дайте настоятися три години. Після цього подавайте на стіл.

Читайте також: 

• Кутя на Святвечір: традиційні рецепти та секрети приготування
• 12 обов’язкових страв на Різдво: що має бути на святковому столі

У Виконавчому комітеті Вільногірської міської ради затвердили оновлене Положення про порядок соціальної підтримки окремих категорій громадян. Документ фактично перезапускає систему міських виплат і допомог, які фінансуються з бюджету громади, та розширює перелік людей, що можуть на них претендувати.

Детальніше про зміни в системі соціальної підтримки читайте в матеріалі Вільногірськ IN.UA

Хто під захистом: від літніх людей до постраждалих від війни

Оновлене Положення поширюється на мешканців Вільногірськ та внутрішньо переміщених осіб, які фактично проживають у громаді понад рік.

Серед основних категорій отримувачів допомоги:

• люди похилого віку (що досягли 95 років і 100-річного ювілею);
• особи з інвалідністю;
• постраждалі від Чорнобильської катастрофи;
• люди з тяжкими хворобами (онкологія, туберкульоз, ВІЛ/СНІД);
• громадяни у складних життєвих обставинах;
• родини загиблих цивільних унаслідок війни;
• внутрішньо переміщені особи.

Окремо передбачена підтримка для тих, хто повернувся з місць позбавлення волі, а також компенсації за надзвичайні ситуації та поховання.

Скільки і за що платитиме громада

Документ встановлює чіткі фіксовані суми для частини виплат, а також гнучкі – залежно від рішення комісій.

Серед ключових прикладів:

• 95 та 100 років – 1000 гривень;
• ліквідатори ЧАЕС та постраждалі – 300–700 гривень;
• люди з інвалідністю (до міжнародного дня) – 500 гривень;
• компенсація за надзвичайні ситуації – за висновком комісії;
• допомога на поховання – 1000 гривень;
• родинам загиблих цивільних внаслідок війни – 20 000 гривень на сім’ю.

Водночас допомога у складних життєвих обставинах не має фіксованого розміру – її визначає спеціальна комісія, враховуючи доходи та ситуацію кожної родини.

Як отримати допомогу: формальностей менше не стало

Подання заяв здійснюється через “Єдину приймальню” управління соціального захисту або поштою. Більшість видів допомоги потребують стандартного пакета документів: паспорт, ідентифікаційний код, довідки про доходи, підтвердження обставин та банківські реквізити.

У низці випадків потрібні додаткові підтвердження – наприклад, медичні довідки, свідоцтва або документи про родинні зв’язки. 

Важливий нюанс: без згоди на обробку персональних даних заяву навіть не розглядатимуть.

Також громада залишає за собою право перевіряти подану інформацію через державні реєстри.

Фінансування і контроль: гроші – з міського бюджету

Усі виплати здійснюються за рахунок бюджету громади в межах цільових програм, зокрема програми “З думкою про людей” на 2025-2029 роки.

Контроль за призначенням допомоги покладено на департамент соціально-гуманітарної політики та відповідні управлінські структури. У разі виявлення неправомірно отриманих коштів їх доведеться повернути – добровільно або через суд.

Що це означає для мешканців громади

Фактично Вільногірськ оновив свою систему соціального захисту, спробувавши зробити її більш структурованою та адаптованою до нинішніх реалій. У фокусі – не лише традиційні пільгові категорії, а й нові соціальні групи, які з’явилися через війну та внутрішню міграцію.

Для мешканців це означає одне: можливостей отримати підтримку стало більше, але процедура залишилася формалізованою і потребує уважного збору документів.

Читайте також:

Вільногірська міська рада підбила підсумки програми “З думкою про людей” за 2025 рік

12 травня відзначають Міжнародний день медичної сестри – професії, без якої неможливо уявити жодну лікарню.  Саме медсестри першими зустрічають пацієнтів, підтримують їх у найважчі моменти та щодня тримають на собі величезну частину медичної системи.

До Міжнародного свята журналістка Вільногірськ IN.UA поспілкувалася з Тамарою Посунько – головною медичною сестрою Вільногірської центральної міської лікарні, яка вже пів століття працює у медицині. Вона пам’ятає лікарню ще зовсім новою, застала часи без УЗД та сучасної техніки, виховала не одне покоління медсестер і досі не втратила любові до своєї справи.

“Після смерті батька я вирішила: буду медичним працівником”

Для Тамари Іванівни Посунько медицина стала не просто професією, а справою всього життя. 1 серпня 2026 року виповниться рівно 50 років відтоді, як вона вперше прийшла працювати до лікарні.

Шлях у медицину для Тамари Посунько почався з особистої трагедії. Коли вона ще навчалася у старших класах, помер її батько. 

“Було в мене таке бажання бути медичним працівником. У мене хворів батько, і коли я ще була в останньому класі навчання, батько мій помер, і в мене тоді стало питання, що хочу бути медичним працівником”, – пригадує вона.

Після школи жінка вступила до Дніпродзержинського (нині Кам’янського) медичного училища, яке закінчила у 1976 році. Саме тоді й розпочалася її професійна історія.

“У хірургію йти було страшно”

Свою практику Тамара Іванівна проходила у Вільногірській центральній міській лікарні. Пригадує, що тоді хірургічне відділення було переповнене – на 60 ліжках перебували близько 70 пацієнтів. 

Спочатку молодій медсестрі пропонували роботу в ендокринологічному відділенні. Але керівництво вирішило інакше.

“Начмед подивився на мене й сказав: “У хірургію підеш працювати”. А я думаю: комсомолка, активістка – як я відмовлюсь? Хоча чесно, мені дуже не хотілося і страшно було”, – усміхається жінка.

Втім саме цей досвід вона сьогодні називає одним із найцінніших у своєму житті: “Якщо медична сестра пропрацювала в хірургічному відділенні, то вона буде вже кваліфікованою медсестрою – уміє все”.

Від часу без УЗД – до сучасної медицини

За майже 50 років роботи Тамара Посунько бачила, як кардинально змінювалася медицина.

Коли вона починала працювати, у лікарнях не було багатьох обстежень, які сьогодні здаються звичними.

“Не було ультразвукової діагностики (УЗД) . Перший раз таке обстеження я побачила у 1993 році – і то не в нашій лікарні. У нас УЗД з’явилося вже десь на початку 2000-х років”, – розповідає медикиня.

Водночас вона наголошує: попри всі реформи й технічні зміни, головне в медицині залишається незмінним – люди.

“Медицина – це моє покликання”

Сьогодні Тамара Посунько вже не працює безпосередньо з пацієнтами. Її робота – організація діяльності медичних сестер та молодшого медичного персоналу.

Щодня вона займається графіками роботи, забезпеченням відділень, організацією навчань і конференцій для медсестер, контролює дотримання санітарних норм.

“Кожен день нестандартний. Немає такого, що прийшли на роботу – і все за однією програмою”, – каже вона.

Та навіть після десятків років у професії жінка не втратила любові до роботи.

“Треба любити свою роботу. У мене ніколи навіть у думках не було, щоб я кудись хотіла перейти. У відпустку йду – і з задоволенням повертаюся на роботу”.

Медсестри з Вільногірська – серед найкращих в області

Окремою гордістю Тамари Посунько є медичні сестри Вільногірської лікарні. За її словами, вони неодноразово перемагали в обласних конкурсах професійної майстерності.

Зокрема, медична працівниця Тетяна Овсієнко двічі представляла Дніпропетровщину на всеукраїнському конкурсі після перемог на обласному рівні.

Саме завдяки успіхам вільногірських медсестер обласний конкурс двічі проводили у Вільногірську – у 2003 та 2012 роках.

“Я пишаюся медичними сестрами нашого міста. Вони завжди були на високому рівні”, – говорить Тамара Іванівна.

Нагороди, відзнаки та майже пів століття в одній лікарні

За роки роботи Тамара Посунько отримала десятки нагород. Серед них – грамоти Міністерства охорони здоров’я України, відзнаки обласного департаменту охорони здоров’я та облдержадміністрації.

У 2013 році її нагородили відзнакою “Краща жінка Придніпров’я”.

Але найбільшим своїм досягненням вона вважає не нагороди, а людей поруч.

“Молодим треба вчитися у старших відповідальності та досвіду. А старшим у молодих – активності й прогресивності”, – переконана медикиня.

У серпні пані Тамарі виповниться 68 років. І майже всі ці роки її життя нерозривно пов’язані з однією лікарнею, одним містом і однією професією, яку вона називає своїм покликанням.

На завершення розмови Тамара Іванівна Посунько привітала своїх колег із професійним святом:

“Дорогі медичні сестри! Вітаю вас із Міжнародним днем медичної сестри. Бажаю вам здоров’я, витримки, людяності й любові до своєї справи. Нехай у вашій роботі буде більше вдячних пацієнтів і менше важких випробувань. Пам’ятайте: ваша праця – безцінна”, – сказала вона.

Читайте також:

Подарунок до Дня матері: неподалік Вільногірська відкрили сучасне пологове відділення