Мистецтво як шлях до зцілення: терапія для душі через творчість

День художника України, що відзначається у другу неділю жовтня, став важливою подією для митців країни з 1998 року. Цьогоріч свято припадає на 13 жовтня, і воно відзначає талант людей, чиї творчі роботи надихають та спонукають до нових роздумів.

Про видатних вільногірців у матеріалі Вільногірськ IN.UA

Творчі люди

Вільногірськ дійсно славиться своїми талановитими митцями, які активно представляють свої роботи на персональних та тематичних виставках, а також на ярмарках міста і регіону. Місцеві майстрині вишивки, ткацтва та в’язання гачком, а також художниці, які практикують петриківський розпис і абстракцію, створюють унікальні твори, сповнені краси.

Їхній талант бачити чарівне в повсякденному та перевтілювати його в мистецтво що вражає. Кожен малюнок, кожен витвір несе в собі глибокі загальнолюдські цінності, що позитивно впливають на свідомість людей. Це справжня сила мистецтва – змінювати уявлення про світ і надихати на нові звершення.

Талановиті вільногірці

Анастасія Штан – талановита художниця, яка експериментує з різними техніками, але наразі обрала абстракціонізм. Її роботи, виконані акрилом, олійною пастеллю та аерозолем, вражають своєю глибиною та емоційністю. Через абстракцію вона передає складні філософські ідеї, розкриваючи циклічність життя та унікальність кожного моменту. Її картини спонукають глядача задуматися про власні переживання та етапи життя, запрошуючи до візуального досвіду, який залишає слід у душі.

«Мої абстракції відображають циклічність життя, яка починається зі світла і закінчується темрявою. Розкриває унікальність кожного життя та всі його етапи, передає глибинну філософію життя через візуальний досвід»,  – каже про свої картини Анастасія Штан.

Марина Алтухова – декораторка та художниця, яка використовує петриківський розпис для трансформації артефактів війни. Вона створює патріотичні малюнки на гільзах, залишках снарядів та касках, перетворюючи ці символи руйнування на витвори мистецтва. Її роботи не лише відображають стійкість та мужність українського народу, але й надають нове життя предметам, що були частиною конфлікту. Таким чином, Марина не тільки зберігає культурну спадщину, але й закликає до миру та відновлення через красу і мистецтво.

Світлана Рогоза – вільногірка, яка активно популяризує петриківський розпис у Парижі. Вона викладає в українській школі Святого Володимира Великого, де ділиться своїми знаннями про традиційне мистецтво. Крім того, Світлана активно залучається до благодійних проєктів разом з місцевими художниками, сприяючи розвитку української культури за межами країни. Проводячи майстер-класи, вона не лише навчає технік петриківського розпису, а й надихає нові покоління на збереження культурної спадщини України, демонструючи красу та багатство українського мистецтва.

Терапія мистецтвом – це ефективний і безпечний спосіб для дітей працювати з внутрішніми переживаннями. Цей метод дозволяє їм виражати емоції та відчуття через творчість, що може бути особливо корисно в умовах стресу чи травми. Через малювання, живопис або інші художні форми діти отримують можливість відкритися, розповісти про свої переживання та знайти спосіб впоратися з емоційними труднощами. Арттерапія допомагає не лише зрозуміти себе, але й покращує комунікаційні навички та підвищує загальний психологічний добробут.

Арттерапія

Метод психотерапії, який дозволяє з допомогою творчості пережити внутрішні конфлікти,  тривогу, страхи, що турбують людину. Арттерапія підходить не лише дітям, а й дорослим.

 Взаємодія психологів й дітей через малюнок надає можливість отримати  інформацію про психологічний стан дитини, задля подальшого зняття посттравматичних синдромів та зняття тривожності.

«Щаслива дитина завжди малює яскраві кольори. Психологічно травмована ж навпаки. Можна провести безліч діагностик. А дай дитині фарби і вона розкриє широкий спектр своїх відчуттів до життя, те, як вона його сприймає. Малюнок покаже наскільки дитина щаслива в сім’ї, у садочку та школі. Через малюнок ми читаємо світ кожної людини»,  – поділилася психологиня Наталія.

Читайте також:

• Петриківський розпис у Парижі: як вільногірка популяризує мистецтво Дніпропетровщини
•  У Вільногірську відкрили виставковий простір «Берег_Ти»
• Вільногірська художниця представила картини на персональній виставці у Києві

У пʼятницю, 24 квітня, відбувся стратегічний вебінар “Що чекає фермера при вступі в ЄС?”. Спікером був Микола Мороз, начальник Управління сільського розвитку Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України. Головна тема — підготовка України до впровадження Спільної аграрної політики (Common Agricultural Policy — CAP). 

Ключові тези — на Вільногірськ IN.UA.

Спільна аграрна політика (Common Agricultural Policy — CAP) – це не просто набір правил, а фундаментальна система фінансової підтримки та сталого розвитку, яка діє в Європейському Союзі. Сьогодні шлях України до Європейського союзу це не лише політичне рішення, а й повна трансформація принципів ведення агробізнесу. Для того, щоб українські аграрії могли не лише конкурувати на європейських ринках, а й отримувати субсидії від ЄС, нам потрібно адаптуватися до CAP. 

Що таке CAP та який її бюджет? 

CAP — це система інструментів ЄС, спрямована на підтримку сільськогосподарських виробників, забезпечення продовольчої безпеки та розвиток сільських територій.

Юридична основа: 

• регламент ЄС №2021/2115 — правила підтримки національних стратегічних планів; 
• регламент ЄС №2021/2116 — фінансування, управління та моніторинг; 
• регламент ЄС №2021/2117 — ринки сільськогосподарських продуктів, схеми якості та географічні зазначення в ЄС. 

На період 2021-2027 років бюджет CAP становить 386,6 мільярдів євро. 

Скільки отримують фермери: порівняння

Розмір прямих виплат на 1 гектар суттєво різниться між країнами-членами, що залежить від національних стратегічних планів:

• Польща: приблизно 102,98 євро за гектар;
• Франція: 120–150 євро за гектар;
• Німеччина: приблизно 156 євро за гектар. 

Загальна сума виплати може бути на 30–50% вищою за рахунок еко-схем, підтримки молодих фермерів та перерозподільних платежів.

Види підтримки та нові фонди 

Окрім прямих виплат, фермери можуть розраховувати на:

1. Прямі платежі — конкретні суми, що сплачуються усім аграріям за сам факт того, що вони займаються сільськогосподарською діяльністю; сума, яку отримує фермер, залежить від кількості гектарів в обробітку, що відповідають вимогам програми. 
2. Додаткова допомога для перерозподілу доходу — доплата за перші гектари фермерам, які мають право на загальну державну підтримку; ця підтримка надається на гектар і доступна для всіх відповідних малих і середніх ферм, як визначено державою-членом (сума доплати на гектар залежить від країни). 
3. Екосхеми — підтримуються фермери, які дотримуються методів ведення сільського господарства, що сприяють досягненню екологічних і кліматичних цілей ЄС; може використовуватися для підтримки таких практик, як органічне землеробство, точне землеробство, агролісівництво або вуглецеве землеробство, а також покращення добробуту тварин. 
4. Підтримка молодих фермерів — держава-член ЄС повинна виділити суму, що відповідає принаймні 3% бюджету прямих виплат, на підтримку молодих фермерів; підтримка надається у формі щорічної виплати за придатний гектар або річної одноразової суми. 
5. Платежі для дрібних фермерів — держави-члени можуть надавати одноразову виплату в розмірі до 1250 євро на рік для дрібних фермерських господарств; однак, якщо фермер обирає одноразову виплату, він втрачає право на будь-які інші прямі виплати. 
6. Допомога конкретним галузям — держава-член на основі конкретних обставин може обрати конкретні сектори, де потрібно запровадити підтримку (з обмеженням бюджету від 8 до 10%, який може бути збільшений, якщо будуть виконані певні умови, до 13-15% загальної суми підтримки). 
   

Система умовності: 9 стандартів GAEC 

Отримання фінансування буде можливе лише за умови дотримання стандартів належного сільськогосподарського та екологічного стану земель (GAEC):

1. GAEC 1: утримання постійних пасовищ.
2. GAEC 2: захист водно-болотних угідь та торфовищ.
3. GAEC 3: заборона спалювання стерні.
4. GAEC 4: створення буферних смуг вздовж водотоків (захист від добрив).
5. GAEC 5: управління ризиками ерозії ґрунтів.
6. GAEC 6: мінімальний рослинний покрив ґрунту (захист у вразливі періоди).
7. GAEC 7: сівозміна (диверсифікація культур).
8. GAEC 8: непродуктивні об’єкти (ландшафтні елементи) для біорізноманіття.
9. GAEC 9: захист екологічно чутливих пасовищ (зони Natura 2000).

Інституційна готовність

У майбутньому Україна має побудувати прозору систему управління за зразком ЄС:

1. Орган управління (Managing Authority) — національний орган, відповідальний за планування, впровадження, моніторинг і оцінювання Стратегічного плану. 
2. Виплатна агенція (Paying Agency) — акредитоване агентство, що адмініструє виплати з EAGF (Європейський фонд гарантування сільського господарства) та EAFRD (Європейський сільськогосподарський фонд розвитку сільський територій), контролює дотримання процедур та веде звітність і аудит. 
3. Мережа даних FSDN (Мережа даних про сталість сільського господарства) — система збору економічних, екологічних і соціальних даних ферм для оцінки ефективності CAP та коригування політики. 

Кожна країна-член має подати національний стратегічний план на погодження разом з усією необхідною додатковою інформацією. Єврокомісія має погодити національний стратегічний план не пізніше, ніж через 6 місяців з моменту його отримання. 

Наразі українська практика орієнтована на 1-2 роки, тобто потребує докорінної зміни фінансового та стратегічного прогнозування. 

Кожна країна-член визначає орган державної влади, відповідальний за впровадження національного стратегічного плану САП. 

Читайте також:

Гроші на ферму: підсумки вебінару про фінансування агропромислового комплексу 

У Вільногірську 26 квітня біля пам’ятника ліквідаторам аварії на Чорнобильській АЕС відбувся пам’ятний захід до 40-х роковин трагедії. Містяни, ліквідатори, ветерани-чорнобильці та представники міської влади зібралися, аби згадати героїв, які ціною власного життя рятували світ від наслідків катастрофи.

На заході побувала журналістка Вільногірськ IN.UA.

Хвилина мовчання за полеглими героями та Гімн України

Пам’ятний захід у міському парку, на майданчику біля пам’ятника ліквідаторам аварії на Чорнобильській АЕС, розпочався о 08:55.

Цьогорічна церемонія розпочалася не лише зі згадки про трагічні події 1986 року, а й із болючого сьогодення – війни, яка щодня забирає життя українців.

Присутні вшанували пам’ять усіх полеглих героїв хвилиною мовчання. Після цього над парком пролунав Гімн України.

На заході були присутні містяни, ветерани-чорнобильці, ліквідатори наслідків аварії, а також секретар Вільногірської міської ради Олег Штамбург.

“Кожна атомна електростанція є потенційним джерелом загрози”

Під час заходу ведучі нагадали про страшну ніч 26 квітня 1986 року, коли вибух на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС назавжди змінив історію України та світу.

До слова запросили секретаря міської ради Олега Штамбурга.

“Честь і шана героям. Вічна пам’ять загиблим. В нинішніх умовах війни кожна атомна електростанція є потенційним джерелом загрози для людей, інструментом постійного шантажу з боку Росії для нас і для інших країн світу. Україна щодня стоїть на варті спільної безпеки. Пам’ятаємо про це і перемагаємо”, – сказав посадовець.

Окремо він звернувся до ліквідаторів, які були присутні на заході.

“Ви – живі свідки тих подій, тому кому, як не вам, передавати пам’ять про них наступним поколінням. Наша задача – примножувати її, вшановувати, поширювати. Вічна слава тим, хто не дожив до цих часів, вічна шана вам і слава нашій Україні”.

“40 років люди шукають відповіді”

Після виступу посадовця ведучі продовжили тематичну програму, поєднавши історичні факти, поезію та цифри, які досі вражають масштабами трагедії.

Вони нагадали, що аварія сталася 26 квітня 1986 року о 01:23, коли пролунали два вибухи на Чорнобильській АЕС.

Зі сцени лунали моторошні цифри: понад 600 тисяч ліквідаторів, 10% із них померли, 165 тисяч людей отримали інвалідність, 200 тисяч переселенців із зони відчуження. Понад 200 тисяч квадратних кілометрів, накритих радіоактивною хмарою.

Ведучі говорили про “синдром Чорнобиля”, постійний страх перед радіацією, втратами та болем, який багато родин несуть уже 40 років.

“40 років люди ставлять ці питання. 40 років шукають відповіді на них. 40 років шукають причину цього лиха”, – лунало зі сцени.

“У всіх причетних залишилася рана, яка не загоюється”

До слова також запросили учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, голову Вільногірської міської організації Всеукраїнської громадської організації “Союз Чорнобиль України” Олександра Кобзаря.

“Вже 40 років минуло від тієї трагедії, та ми не забуваємо про неї. В Україні, мабуть, немає такого місця, яке б не було пов’язане з горем Чорнобиля. Комусь довелося стати в ряди тих, хто ліквідовував наслідки аварії. Комусь – рятувати життя і здоров’я потерпілих. А хтось допомагав матеріально і морально”, – сказав він.

За словами Олександра Кобзаря, Чорнобиль залишив глибоку рану в серцях людей.

“Цей день залишив чорні спогади. Він досі хвилює багатьох людей. У всіх причетних залишилася рана, яка не загоюється. Ми будемо пам’ятати цих людей, адже вони – це наша історія, це наші герої. Чорнобиль не можна забути. Людство не повинно його забувати ніколи”.

Свічки пам’яті, танець і пісня про Україну

Особливо зворушливим моментом заходу стала участь дітей.

Маленькі вільногірки поставили свічки до пам’ятника ліквідаторам аварії на Чорнобильській АЕС – як символ пам’яті, скорботи та вдячності.

Також із тематичним танцювальним номером виступив вільногірський колектив “Перлинка”.

На завершення заходу маленька вільногірка виконала пісню про Україну “Пташка”, яка стала емоційною фінальною нотою церемонії.

Покладання квітів до пам’ятника

Завершився захід традиційною церемонією покладання квітів до пам’ятника ліквідаторам аварії на Чорнобильській АЕС.

У день 40-х роковин трагедії Вільногірськ знову зібрався разом, аби згадати тих, хто ціною власного життя та здоров’я врятував мільйони людей.

Чорнобиль залишається не лише сторінкою історії, а й нагадуванням про ціну людської помилки, силу самопожертви та важливість пам’яті – особливо сьогодні, коли Україна знову живе в умовах ядерної загрози.

Читайте також:

“Двічі підривався на міні, але вижив”: історія ветерана з Вільногірська, який пройшов Афганістан