День художника України, що відзначається у другу неділю жовтня, став важливою подією для митців країни з 1998 року. Цьогоріч свято припадає на 13 жовтня, і воно відзначає талант людей, чиї творчі роботи надихають та спонукають до нових роздумів.

Про видатних вільногірців у матеріалі Вільногірськ IN.UA

Творчі люди

Вільногірськ дійсно славиться своїми талановитими митцями, які активно представляють свої роботи на персональних та тематичних виставках, а також на ярмарках міста і регіону. Місцеві майстрині вишивки, ткацтва та в’язання гачком, а також художниці, які практикують петриківський розпис і абстракцію, створюють унікальні твори, сповнені краси.

Їхній талант бачити чарівне в повсякденному та перевтілювати його в мистецтво що вражає. Кожен малюнок, кожен витвір несе в собі глибокі загальнолюдські цінності, що позитивно впливають на свідомість людей. Це справжня сила мистецтва – змінювати уявлення про світ і надихати на нові звершення.

Талановиті вільногірці

Анастасія Штан – талановита художниця, яка експериментує з різними техніками, але наразі обрала абстракціонізм. Її роботи, виконані акрилом, олійною пастеллю та аерозолем, вражають своєю глибиною та емоційністю. Через абстракцію вона передає складні філософські ідеї, розкриваючи циклічність життя та унікальність кожного моменту. Її картини спонукають глядача задуматися про власні переживання та етапи життя, запрошуючи до візуального досвіду, який залишає слід у душі.

«Мої абстракції відображають циклічність життя, яка починається зі світла і закінчується темрявою. Розкриває унікальність кожного життя та всі його етапи, передає глибинну філософію життя через візуальний досвід»,  – каже про свої картини Анастасія Штан.

Марина Алтухова – декораторка та художниця, яка використовує петриківський розпис для трансформації артефактів війни. Вона створює патріотичні малюнки на гільзах, залишках снарядів та касках, перетворюючи ці символи руйнування на витвори мистецтва. Її роботи не лише відображають стійкість та мужність українського народу, але й надають нове життя предметам, що були частиною конфлікту. Таким чином, Марина не тільки зберігає культурну спадщину, але й закликає до миру та відновлення через красу і мистецтво.

Світлана Рогоза – вільногірка, яка активно популяризує петриківський розпис у Парижі. Вона викладає в українській школі Святого Володимира Великого, де ділиться своїми знаннями про традиційне мистецтво. Крім того, Світлана активно залучається до благодійних проєктів разом з місцевими художниками, сприяючи розвитку української культури за межами країни. Проводячи майстер-класи, вона не лише навчає технік петриківського розпису, а й надихає нові покоління на збереження культурної спадщини України, демонструючи красу та багатство українського мистецтва.

Терапія мистецтвом – це ефективний і безпечний спосіб для дітей працювати з внутрішніми переживаннями. Цей метод дозволяє їм виражати емоції та відчуття через творчість, що може бути особливо корисно в умовах стресу чи травми. Через малювання, живопис або інші художні форми діти отримують можливість відкритися, розповісти про свої переживання та знайти спосіб впоратися з емоційними труднощами. Арттерапія допомагає не лише зрозуміти себе, але й покращує комунікаційні навички та підвищує загальний психологічний добробут.

Арттерапія

Метод психотерапії, який дозволяє з допомогою творчості пережити внутрішні конфлікти,  тривогу, страхи, що турбують людину. Арттерапія підходить не лише дітям, а й дорослим.

 Взаємодія психологів й дітей через малюнок надає можливість отримати  інформацію про психологічний стан дитини, задля подальшого зняття посттравматичних синдромів та зняття тривожності.

«Щаслива дитина завжди малює яскраві кольори. Психологічно травмована ж навпаки. Можна провести безліч діагностик. А дай дитині фарби і вона розкриє широкий спектр своїх відчуттів до життя, те, як вона його сприймає. Малюнок покаже наскільки дитина щаслива в сім’ї, у садочку та школі. Через малюнок ми читаємо світ кожної людини»,  – поділилася психологиня Наталія.

Читайте також:

• Петриківський розпис у Парижі: як вільногірка популяризує мистецтво Дніпропетровщини
•  У Вільногірську відкрили виставковий простір «Берег_Ти»
• Вільногірська художниця представила картини на персональній виставці у Києві

Він виріс зовсім поруч із Вільногірськом, а сьогодні відповідає за безпеку всієї громади. Сергій Одинокий — офіцер-рятувальник, який очолює сектор №3 Кам’янського районного управління ДСНС у Дніпропетровській області.  Його робота — це щоденна відповідальність, багато напрямків і постійна готовність до викликів.

Журналістка Вільногірськ IN.UA поспілкувалась із Сергієм Одиноким, щоб дізнатися, як він прийшов до професії, що входить у його роботу та як він бачить безпеку громади сьогодні.

Нагадаємо, що редакція Вільногірськ IN.UA  нещодавно писала, що в місті працює офіцер-рятувальник. Тому ми прагнемо познайомити мешканців із людиною, яка щоденно працює над тим, щоб громада була захищеною й готовою до викликів.

Від Вишневого до Вільногірська: шлях, що привів до служби

Сергій Одинокий народився та виріс у селі Вишневе Кам’янського району. У Вільногірську він бував часто, а вперше почав тут безпосередньо проживати, коли вступив до Вільногірського технікуму НМетАУ (нині — ВСП “Вільногірський фаховий коледж УДУНТ”). Після завершення навчання Сергій близько п’яти років фактично не мешкав у місті. Остаточно переїхав до Вільногірська вже згодом — у зв’язку зі службовою необхідністю.

“Після закінчення навчання в технікумі, я вступив до НМетАУ та, майже відразу, взявши академічну відпустку, пішов на службу в один з органів Міністерства оборони України. Після звільнення в запас продовжив навчання за заочною формою та почав обирати собі професію.
Короткостроково працював на різних підприємствах, але вже не зовсім хотілося буденного одноманітного життя працюючи в цивільній сфері. Було бажання знайти для себе щось цікавіше, багатше на емоції, корисне для суспільства та, бажано, з долею ризику”,  — розповідає Сергій.

Перші чотири роки служив у 52-й державній пожежно-рятувальній частині ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області. Згодом — послідовні кроки кар’єрного зростання: провідний інспектор, головний інспектор, а потім — офіцер-рятувальник Вільногірської громади. Сьогодні має чотири освітні ступені, серед яких — молодший спеціаліст та бакалавр в цивільній сфері і бакалавр та магістр в сфері пожежної безпеки та цивільного захисту

“Бути офіцером-рятувальником — це робити життя громади безпечнішим”

Свою роль Сергій пояснює просто, але значущо: забезпечити безпеку людей. За цими словами — величезний комплекс завдань, від превенції до реагування.

Офіцер-рятувальник координує взаємодію влади, служб і населення, прогнозує ризики, аналізує причини пожеж, займається об’єктами критичної інфраструктури, організовує навчання для дітей, дорослих і працівників підприємств.

“Бути офіцером-рятувальником громади — це робити все максимально можливе самому та залучаючи органи влади, населення й суб’єктів господарювання, створити систему цивільного захисту, яка забезпечить безпеку в громаді та її готовність до надзвичайних ситуацій”, — підкреслює він.

Щоденна робота: десятки напрямків, одна ціль

Серед основної роботи Сергія — реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, контроль за пожежною та техногенною безпекою, перевірки, обстеження, превентивні заходи, робота з фахівцями освіти та підприємств, документування правопорушень і взаємодія з поліцією.

Також він відповідає за:

• облік пожеж і аналіз причин їх виникнення;
• оцінку стану пожежної безпеки населених пунктів;
• участь в евакуаційних заходах;
• ідентифікацію вибухонебезпечних предметів та організацію їх знешкодження;
• розвідку місць надзвичайних ситуацій, зокрема пов’язаних із ворожими обстрілами.

“У сфері безпеки немає другорядних завдань”

Відповідаючи на питання про найпоширеніші надзвичайні ситуації, Сергій відзначає: “Враховуючи особливості території та населення Вільногірської громади, найчастіше це пожежі та різнобічна допомога населенню. Але, хочеться сподіватись, що у взаємодії з населенням ми й ці події зведемо до мінімуму”.

Щодо готовності громади до кризових ситуацій він висловлюється стримано:
“Немає нічого ідеального, але ми маємо прагнути. Якщо сказати, що все добре — це або недооцінити ризики, або зупинити розвиток”.

Певні аспекти цивільного захисту, зокрема під час воєнного стану, не підлягають широкому розголосу, але робота над ними триває щоденно.

Робота з ліцеями, підприємствами та громадою

Окрема частина діяльності — освітня та роз’яснювальна робота. Для закладів освіти це навчальні заняття, екскурсії до частин, виїзні заняття з вибухотехніками, популяризація проєктів “Класи безпеки” та “Рух юних пожежних-рятувальників”, підготовка закладів до навчального року.

З підприємствами та організаціями — це інструктажі, консультації, превентивна робота, перевірки.

Крім цього, рятувальник щодня спілкується з мешканцями на вулицях: роздає пам’ятки, пояснює правила безпеки, нагадує про мінні ризики та порядок дій під час повітряної тривоги.

Про виклики, плани та проєкти

У сфері безпеки щодня з’являються нові завдання — через зміну ситуації в країні та регіоні. Частина інформації є закритою, але робота триває постійно.

Про плани Сергій говорить коротко, але влучно: “Щоденно виконувати свої посадові обов’язки — це і є шлях до підвищення безпеки громади”.

На прохання згадати особливий випадок Сергій відповідає: виділити один неможливо. Кожна історія залишає або позитивний, або болючий досвід — і кожна щось змінює.

Поради мешканцям: знання — це безпека

Рятувальник закликає жителів громади дбати про себе та близьких, не нехтувати правилами та не соромитися вчитися.

“Особиста безпека починається зі знань та ставлення до них”, — наголошує він.

Також просить приділяти увагу людям літнього віку й тим, хто має обмежені можливості: пояснювати їм правила користування електроприладами та газовим обладнанням. Бо кожна така розмова може запобігти трагедії.

Найкраща підтримка від громади — це відповідальність. Дотримання правил, уважність до себе та інших, підвищення власної грамотності у сфері цивільного захисту.

“Кожен може почати покращувати безпеку вже сьогодні”, — каже Сергій Одинокий.

Читайте також:

Міська рада Вільногірська відповіла на петицію щодо скорочення відключень світла

Вільногірський міський суд виніс вирок у справі про умисне легке тілесне ушкодження, яке відбулося біля одного з житлових будинків міста. Суд розглядав кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.125 Кримінального кодексу України.

Про це йдеться у вироку суду по справі 174/1394/25.

Що встановив суд

Інцидент стався 5 липня 2025 року. Близько 23:40, обвинувачений перебував біля під’їзду житлового будинку, де він вступив у діалог із неповнолітнім хлопцем. Розмова швидко переросла у конфлікт, і вже за кілька хвилин чоловік завдав підлітку щонайменше 4 удари кулаком в обличчя з лівого боку.

Постраждалий, сидячи на лавці, прикривав обличчя руками, намагаючись захиститися. Нападник припинив свої дії самостійно та покинув місце.

Судово-медична експертиза встановила, що хлопець отримав синці на повіках лівого ока та на мізинці лівої руки. Ці травми кваліфіковані медиками як легкі тілесні ушкодження.

У жовтні 2025 року, прокурор та обвинувачений уклали угоду про визнання винуватості. У цьому документі чоловік повністю визнав свою провину, повідомив суду про щире каяття та погодився на узгоджену сторонами міру покарання — штраф у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 гривень. Угоду підтримав його адвокат, а потерпілий та законний представник неповнолітнього подали письмову згоду.

Суд оцінив чи відповідає така угода вимогам закону.

Під час перевірки суд встановив, що: подія конфлікту дійсно відбулася і підпадає під ч.1 ст.125 Кримінального кодексу України. А також те що обвинувачений уклав документ добровільно та усвідомлює всі правові наслідки. Покарання не суперечить законодавству та є пропорційним тяжкості проступку, сторона потерпілих не заперечує проти схвалення угоди у письмовій формі.

Зважаючи на це, суд дійшов висновку, що угода є законною, обґрунтованою і може слугувати підставою для винесення вироку. В результаті — саме на основі затвердженої угоди суд завершив розгляд кримінального провадження та ухвалив вирок: визнати чоловіка винним і призначити погоджений сторонами штраф у 850 гривень.

Читайте також:

Як розлучитися з військовополоненим або зниклим безвісти: роз’яснення Мін’юсту