На власні очі бачила приліт російської ракети: жителька Краматорська евакуювалася у Вільногірськ

8 квітня 2022 року росіяни обстріляли залізничний вокзал у Краматорську Донецької області, на якому тисячі людей чекали на евакуацію. Серед них була й Катерина Бондаренко, яка планувала з чоловіком та двома доньками виїхати до більш безпечного регіону України. Родина не травмувалася і врешті виїхала у Вільногірськ. Наразі у місті жінка народила третю дитину та продовжує займатися улюбленою справою — випічкою тортів. Долучається й до волонтерської діяльності, допомагає плести сітки.

Чому родина обрала Вільногірськ та як пережили російський обстріл, який бачили на власні очі, Вільногірськ IN.UA розповіла Катерина Бондаренко.

Евакуація у Вільногірськ

Ранок 8 квітня 2022 року. Катерина з чоловіком Ярославом та доньками Єлизаветою та Софією приїхали на Краматорський вокзал, щоб дізнатися про рух евакуаційного потягу. Катерина була при надії, саме тому родина вирішила виїхати до більш безпечного регіону.

Катерина розповідає, на вокзалі зустріла подругу дитинства, з якою зупинилася поговорити. За мить жінка відчула ударну хвилю від влучання російської ракети. 

«Це був перший масований ракетний удар, який забрав життя багатьох людей. Був крик, хаос, нерозуміння, що відбулося. Все людям падало на голову, зі страшною силою сікло все на своєму шляху. Коли я підняла очі, побачила поруч чоловіка, який не рухався, він був в крові, електричні дроти були обірвані. На пероні люди були поранені або, на жаль, не вижили. Це була трагедія всіх людей, які приїхали в обласне місто з надією переїхати у безпечніше місто країни», — згадує Катерина Бондаренко.

Наступного дня жінка вирішила терміново їхати з доньками до Вільногірська. У місті на той момент жили її знайомі, які прихистили у себе. 

«Знайомі порадили звернутися до волонтерського центру, щоб отримати допомогу. Директорка Олена Найда допомогла влаштуватися. Місто прийняло нас добре, відчувається турбота та єдність людей, які тут проживають», — розповідає Катерина.

У Вільногірську Катерина Бондаренко народила третю доньку Діану. 

«При обстеженнях у доньки виявили хворобу серця. Лікарі говорять, що ця вада можлива через пережитий стрес. Бо генетично у нас ніхто не хворів на цей недуг. Я взагалі дивуюсь, що змогла виносити цю дитину після подій у Краматорську», — каже жінка.

Наразі Катерина відновила заняття улюбленою справою. Жінка випікає торти на замовлення. А також ходить до волонтерського центру, де плете сітки для військовослужбовців.

«Я вдячна всім добрим людям. Бажаю кожній жінці не опускати руки. Щоб не було важко, я посміхаюсь. Показую приклад для своїх донечок бути завжди сильною».

Читайте також:

• «Вільногірськ зустрів нас теплом»: переселенка з Кремінної працює на благо міста
• Реабілітолог з Донеччини продовжив займатися улюбленою справою у Вільногірську 

Вільногірськ живе тут – Facebook, Telegram, Instagram

Президент України Володимир Зеленський розкрив 20 пунктів проєкту документа між Україною, США, росією та Європою про закінчення війни.

Про це глава держави повідомив під час спілкування з журналістами, передає кореспондент Укрінформу.

“Зараз я готовий проговорити драфт 20-пунктного документу, і це документ, який називається framework, базовий документ про закінчення війни, політичний документ між нами, Америкою, Європою і рускімі”, – розповів Зеленський журналістам.

Мирний план

Пункт 1: Суверенітет України буде перепідтверджено. Констатуємо, що Україна – це суверенна держава, і всі підписанти угоди своїми підписами це підтверджують.

Пункт 2: Цей документ являє собою повну та беззаперечну угоду про ненапад між Росією та Україною. Зазначається, що для підтримки довгострокового миру буде створено механізм моніторингу для контролю за лінією зіткнення за допомогою космічного безпілотного моніторингу, забезпечення раннього повідомлення про порушення та усування конфліктів.

Пункт 3: Україна отримає міцні гарантії безпеки.

Пункт 4: Чисельність Збройних сил України лишатиметься на рівні 800 тисяч у мирний час.

Пункт 5: США, НАТО та європейські держави-підписанти нададуть Україні гарантії безпеки, які відзеркалюватимуть статтю 5.

Пункт 6: Росія закріпить політику ненападу щодо Європи та України у всіх необхідних законах, всіх необхідних документах про ратифікацію, включаючи ратифікацію переважною більшістю голосів у Державній Думі.

Пункт 7: Україна стане членом Європейського Союзу у певний конкретно визначений час, а також що Україна отримає короткостроковий привілейований доступ до ринку Європи.

Пункт 8: Україна отримає міцний пакет глобального розвитку, який буде визначено в окремій угоді про інвестиції та майбутнє процвітання, і це буде охоплювати широкий спектр економічних сфер.

Пункт 9: Буде створено кілька фондів для вирішення питань відновлення української економіки, реконструкції пошкоджених районів та регіонів, гуманітарних питань. Метою буде залучення 800 мільярдів доларів за рахунок акціонерного капіталу, грантів, боргових зобов’язань, внесків приватного сектору.

Пункт 10: Після укладення цієї угоди Україна пришвидшить процес укладення угоди про вільну торгівлю зі США.

Пункт 11: Україна підтверджує, що вона залишатиметься без’ядерною державою, згідно з Договором про нерозповсюдження ядерної зброї.

Пункт 12: Запорізька атомна електростанція буде експлуатуватися спільно трьома країнами – Україна, США, РФ.

Проте стосовно деталей експлуатації ще точаться дискусії. За словами Зеленського, Україна “після всього” не бажає вести бізнес з росіянами напряму. Цей пункт сторонам ще належить узгодити.

Пункт 13: Обидві країни зобов’язуються впроваджувати освітні програми в школах, в усьому суспільстві, що сприяють розумінню та толерантності до різних культур, усувають расизм і упередження. Україна запровадить правила ЄС щодо релігійної толерантності та захисту мов меншин.

Пункт 14: Території. Пункт неузгоджений і має кілька варіантів розв’язання.

Варіант 1. “Стоїмо там, де стоїмо”. У Донецькій, Луганській, Запорізькій, Херсонській областях лінія розташування військ на дату цієї угоди є де-факто визнаною лінією зіткнення, яку контролюватимуть міжнародні сили.

Варіант 2. Створення потенційної вільної економічної зони Донбасу, що передбачає демілітаризацію цієї зони. Україна виступає проти відведення своїх військ, але у разі втілення цього варіанту виступає за дзеркальне відведення сил – тобто і російських також. Цей варіант вимагає проведення в Україні загальнонаціонального референдуму для ратифікації угоди.

Остаточно це питання може бути вирішено на рівні лідерів держав.

Пункт 15: Після узгодження майбутніх територіальних домовленостей як Російська Федерація, так і Україна зобов’язуються не змінювати ці домовленості силою.

Пункт 16: Росія не перешкоджатиме Україні використовувати річку Дніпро та Чорне море для цілей комерційної діяльності. Буде укладено окрему морську угоду та угоду про доступ, яка охоплюватиме свободу судноплавства та перевезень. В рамках цієї угоди Кінбурнська коса буде демілітаризована.

Пункт 17: Для вирішення відкритих питань буде створено гуманітарний комітет. Пункт передбачає обмін усіх військовополонених, що залишилися, включаючи засуджених російською системою з 2014 року, а також повернення усіх цивільних затриманих та заручників, включаючи дітей та політичних в’язнів.

Пункт 18: Україна має провести вибори якомога швидше після підписання угоди.

Пункт 19: Ця угода буде юридично обов’язковою. Її виконання буде контролюватися, гарантуватися Радою миру, під головуванням президента США Дональда Трампа.

Пункт 20: Після того, як усі сторони погодяться з цією угодою, негайно набуде чинності повне припинення вогню.

Підсумовуючи документ, Президент України сказав: “Ми не дійшли консенсусу з американською стороною щодо території Донеччині і щодо ЗАЕС. Але значно зблизили більшість позицій. В принципі, весь інший консенсус в цьому договорі у нас з ними знайдений”.

Зеленський розповів, що сьогодні, 24 грудня, буде відома реакція росіян на цей проєкт документа після того, як з ними поговорить американська сторона.

Лариса Солдатенко — мати загиблого військового Валерія Солдатенка, пожертвувала на потреби бійців 3-го прикордонного загону. Жінка каже, що вирішила передати гроші, аби хлопці, з якими служив її син, мали все необхідне для подальшої боротьби.

Про це йдеться у сюжеті Суспільне. Донбас.

Пожертвувала кошти

З 2014 року він ніс службу на фронті, а у 2020-му вийшов на пенсію. Однак після початку повномасштабного вторгнення знову став до строю — цього разу у складі 3-го прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса. Командував заставою. 20 лютого 2024 року Валерій Солдатенко загинув у боях на Донеччині. Йому було 46 років.

Лариса Солдатенко зізнається, що щотижня приходить на цвинтар до сина — поговорити й поділитися новинами.

“Я можу тут провести пів дня. Намагаюся ходити пішки. Мені легше пішки. Я сюди йду, а назад вже важкувато. Коли не могла ходити, я їздила. Поки йду — поплачу“, — ділиться Лариса.

Кошти, які отримала після його загибелі, жінка віддала тим, з ким він стояв пліч-о-пліч.

“Якась матуся не плакатиме. Це ж моя земля, я тут живу. Ми ж земляки. Хтось же має захищати? Я не знаю, як це купити, що саме треба. А вони мені дуже допомагають. Тому що я відала — і я впевнена, що їх застосують за призначенням”.

Помічник начальника бригади Гвардії наступу “Помста” Євген Роженюк говорить, гроші витратили на безпілотники, аби ними уражати росіян та відплатити за смерть побратима.

“Гроші були витрачені на помсту. На що ще краще витратити гроші за загиблого, як не на помсту за нього? Вони були витрачені на закупку безпілотних авіаційних систем, комплексів і на знищення ворогів“, — говорить Євген Роженюк.