Народжені у вишиванках: малюкам подарували льолі до Дня вишиванки в Україні
Для малюків, народжених під час війни, вільногірські майстрині власноруч виготовили вишиванки. Так Тетяна Бігун, Юлія Лутовінова, Олена Овчаренко, Світлана Борщ, Вікторія Салтановська та Світлана Марчук долучилися до акції «Народжені у вишиванках».
10 комплектів льоль та дві вишиті картини отримав перший пологовий будинок Дніпра.
«Була б дуже класна історія, коли б першу в житті вишиванку дарували кожному малюку, який народився під час війни. Мрію, щоб діти народжувалися без звуків сирен. Хочу, щоб не було війни. Я дякую кожній майстрині, яка долучилася до великої справи. Одягнути малечу у льолю — значить змалку прищеплювати хороше, світле»
Акцію передачі вишиванок започаткували у 2017 році учасники краматорського розмовного клубу «Файно». Її підтримали вільногірки Тетяна Бігун та Юлія Лутовінова, які долучили до роботи й інших майстринь міста.
Олена Овчаренко вишила картини, Світлана Борщ та Вікторія Салтановська вишивали льолі, Світлана Марчук зв’язала пінетки.
Від акції до акції, яка проходить щорічно на День вишиванки, майстрині готуються майже цілий рік. Вони самі вигадують орнамент, закуповують тканину й нитки для виробів.
Рішення стати патронатною родиною часто народжується не з плану, а з відчуття. Саме так сталося і в цій історії — поштовхом стала війна та велика кількість дітей, які потребували допомоги.
“Почалася війна, і було дуже багато діток. В інтернеті писали, що треба брати дітей. Я пройшла навчання, і якось так — підійшла до чоловіка і кажу: “Треба, давай спробуємо”. І все”, — згадує Ірина Іванова.
Примітка. Патронатна родина — це форма тимчасового догляду за дитиною, що опинилася у складних життєвих обставинах та потребує захисту на нетривалий проміжок часу.
Перші дні патронату та перші труднощі
Ірина стала першою патронатною вихователькою у своїй громаді. Перший досвід виявився емоційно складним, незважаючи навіть на те, що вона — мати п’яти біологічних дітей.
“Перший випадок — це дівчинка з інвалідністю, підтримка рідних та команди була дуже необхідна, так як були труднощі. Я навіть телефонувала старості нашої громади та казала, що більше не хочу бути патронатною вихователькою. А вона говорила — зателефонуєш зранку , а зранку я вже їй не дзвонила”, — каже Ірина.
З часом труднощі почали відступати, а родина — зміцнюватися .
“Місяць, два, та вже три роки — і ти розумієш, що це твоє покликання. Ми стали великою командою”, — додає Ірина.
Як троє братів знайшли постійний дім
Підсумовуючи, Ірина стала патронатною вихователькою для 13 дітей. Згодом подружжя взяло під опіку трьох братів-підлітків. Один із них мав складну історію та проблеми із законом.
“Він крав, бешкетував, усе ламав. Але ми переживали, що якщо його віддамо, його не зрозуміють. І зрозуміли, що ці діти народжені сердцем, вони наші”, — каже Ірина.
Попри страхи, родина вирішила не відступати:
“Звісно, думали: а раптом не впораємось? Але потім: а що, впораємось. І впоралися”, — ділиться жінка.
Ірина та хлопці/ фото з особистого архіву героїні
Сьогодні хлопці залишаються частиною сімʼї, один з них, навіть після досягнення повноліття.
“Він вже документально вибув, йому 18 років. Але нікуди від нас не пішов — живе з нами”, — розповідає Ірина Іванова.
Для майбутніх патронатних вихователів Ірина має пораду: не боятися зробити перший крок. Страх, втома і бажання опустити руки — це нормально. Головне у такі моменти — мати підтримку та людей, які скажуть “Ми з усім впораємося” або запитає “Як ти сьогодні?”. Ними можуть стати рідні та близькі, фахівці соціальної служби або члени міждисциплінарної команди.
Якщо є бажання — треба пробувати. Бо якщо не спробуєш, ти не дізнаєшся, чи зможеш.
Ірина Іванова // Патронатна вихователька
Сьогодні у великій родині виховується одразу 11 дітей — як рідні, так і ті, хто потребує тимчасового захисту або постійного дому. І, попри всі труднощі, вони живуть, як єдине ціле.
“У нас немає ревнощів. Ми всі, як рідні. Якщо є проблема — вирішуємо разом. Це такий фундамент сімʼї”, — підсумовує Ірина
Кабінет Міністрів України затвердив правила проведення конкурсів для митців та виробників контенту в межах президентської ініціативи “1000 годин українського контенту”. Держава готова інвестувати мільярди гривень у створення якісних вітчизняних фільмів, музики та навіть відеороликів для соцмереж.
Редакція Вільногірськ IN.UA розповідає, хто, на що і як зможе отримати фінансування.
“1000 годин українського контенту”: ціль програми
Попри тривалу повномасштабну війну, частина українців, особливо молодь, продовжує споживати російський контент. Дослідження компанії Gradus Research доводять, що цей вибір продиктований переважно звичкою, впливом оточення та банальною нестачею якісної вітчизняної альтернативи. Адже глядач обирає те, що якісно знято, емоційно близько та легкодоступно.
Головна мета нової програми — не просто обмежити ворожий вплив, а створити конкурентний, цікавий та затребуваний український продукт.
“Наше завдання — наповнити інформаційний простір українськими історіями, посилити культуру і стійкість суспільства“, — наголосила віцепрем’єрка з гуманітарної політики та міністерка культури Тетяна Бережна.
На які проєкти можна отримати гроші
Ініціатива, яку реалізуватиме Міністерство культури, охоплює надзвичайно широкий спектр напрямів. Державну підтримку через відкриті конкурси зможуть отримати автори таких форматів:
ігрові фільми та серіали;
неігрові документальні проєкти;
анімаційні фільми та серіали;
спеціальний контент для дитячої аудиторії;
сучасна музика;
перформативне та візуальне мистецтво;
масштабні аудіовізуальні шоу;
короткі відеоролики для соціальних мереж.
Як працюватиме відбір та коли подавати заявки
Механізм розподілу коштів обіцяють зробити максимально прозорим. Урядовці зазначають, що програма працюватиме виключно через відкриті конкурси. Кожен проєкт проходитиме оцінку незалежних експертів та етап публічного пітчингу (захисту ідеї перед комісією).
Прийом заявок від креаторів стартує вже найближчими днями — з 3 квітня 2026 року. Кампанія збору ідей триватиме до червня включно.
Мільярдні інвестиції в економіку та безпеку
Програму “1000 годин українського контенту” ще у вересні 2025 року анонсував президент Володимир Зеленський. Як пояснив голова парламентського Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв, глава держави закликав уряд не просто запустити ініціативу, а й гарантувати їй реальне фінансування.
Згідно з ухваленим бюджетом на 2026 рік, на реалізацію цього проєкту заклали майже 4 мільярди гривень (із загальних 16,1 мільярда, передбачених для Мінкульту).
Посадовці підкреслюють, що це не просто витрати на розваги, а серйозний економічний крок. Програма має стимулювати розвиток креативних індустрій, створити нові робочі місця, залучити додаткові інвестиції та забезпечити зростання ринку загалом.
“Інвестування в культурний продукт сьогодні — це інвестиція в цінності, ідентичність і безпеку держави“, — підсумували в Міністерстві культури.
З одного спонтанного рішення почалася історія, яка змінила життя не лише Ірини Іванової з Водяного, а й долі дітей, що потребували родини. Деталі — у […]
Кабінет Міністрів України затвердив правила проведення конкурсів для митців та виробників контенту в межах президентської ініціативи “1000 годин українського контенту”. Держава готова інвестувати мільярди гривень […]
Фінансова криза у КП “УК “Жилкомсервіс” поглиблюється. Через управлінську бездіяльність підприємство опинилося на обслуговуванні у “постачальника останньої надії”, де тарифи на електроенергію майже втричі вищі. […]
У Вільногірську розгортається криза навколо КП “Жилкомсервіс”. Керівництво підприємства офіційно повідомило про намір розірвати договори на обслуговування багатоквартирних будинків міста. Водночас на черговій сесії міської […]