“Утилізовані”: історія з лікарняними картками у Вільногірській ЦМЛ

До редакції Вільногірськ IN.UA звернулася мешканка міста Марина Бутенко, яка розповіла про ситуацію, що викликала в неї шок і занепокоєння. Під час відвідування Вільногірської центральної міської лікарні жінка, за її словами, стала свідком масового вивезення паперових медичних карток, а пізніше почула у реєстратурі фразу: “Карток немає. Вони утилізовані”. 

Історія, яка почалася зі звичайного походу до ендокринолога, переросла у низку звернень до гарячих ліній та листування з посадовцями. Чому мешканка Вільногірська забила на сполох, що відповіли в лікарні та які запитання після цього залишаються відкритими – читайте у матеріалі.

“Мені сказали: всі питання – до директора”

Вільногірка Марина Бутенко вперше зіткнулася з проблемою під час візиту до лікаря-ендокринолога. Жінка попросила видати її медичну картку, щоб показати лікарю історію попередніх обстежень та лікування.

Однак у реєстратурі, замість картки отримала відповідь: “Карток немає”. 

На запитання, де поділася її медична картка, у якій зберігаються записи про відвідування лікарів, результати аналізів та медичні висновки, Марина, за її словами, отримала несподівану відповідь: “Всі медичні карти пацієнтів вилучені з реєстратури. Таке рішення директора лікарні. Всі питання – до адміністрації”, – пригадує жінка слова працівників реєстратури.

Після цього жінка пішла до кабінету лікаря й дорогою звернула увагу на незвичну картину. У коридорі, розповідає Марина, стояли мішки, наповнені паперовими амбулаторними картками.

“Я так зрозуміла, це був архів. Просто мішки з картками. Потім прийшли хлопці, схожі на студентів, разом із працівниками та керівництвом лікарні й почали виносити ці мішки”, – розповідає вона.

Згодом, за її словами, почали демонтувати стелажі з реєстратури.

“Через деякий час я повернулася і побачила, що стелажів майже не залишилося. А картки, які ще були, просто висипалися в одну велику купу. Я була шокована”, – каже мешканка.

Спроба знайти картку чоловіка закінчилася ще одним питанням

Пізніше Марина вирішила дізнатися про картку свого чоловіка, який є військовослужбовцем. За її словами, їй також була потрібна історія його лікування.

Однак у реєстратурі повідомили, що картка вже перебуває в архіві.

Через деякий час жінка знову зателефонувала, щоб уточнити інформацію.

“Я запитала: “Можу забрати картку чоловіка?” Після паузи почула: “Ні”. На моє запитання, чому, мені відповіли: “Карток немає. Вони утилізовані””– стверджує Марина. 

Почуте її шокувало: “Я перепитала: тобто утилізовані – це викинуті? А мені сказали: всі питання до адміністрації, це їх рішення”.

Саме цю фразу, каже жінка, вона внесла до свого електронного звернення.

Дзвінки на гарячі лінії та звернення до області

Після побаченого та почутого Марина почала шукати пояснення.

Спочатку звернулася на гарячу лінію Міністерства охорони здоров’я України. Там їй надали контакти департаменту охорони здоров’я Дніпропетровської області.

Втім, як розповідає жінка, спершу її звернення не зареєстрували.

“Мені сказали, що це питання місцевого рівня, бо все сталося у Вільногірську”, – говорить вона.

Згодом, за її словами, спеціалістка все ж передзвонила та повідомила: у лікарні пояснили ситуацію тим, що нібито видаляли лише картки померлих людей.

Однак таке пояснення Марину не переконало: “Я бачила це своїми очима. У реєстратурі вже не було жодного стелажа. І я знаю, як збирають архіви – це не була системна архівація”.

Після цього вона направила офіційне електронне звернення.

Що відповів департамент охорони здоров’я

У відповіді департаменту охорони здоров’я Дніпропетровської ОВА, яку надала редакції Марина Бутенко, зазначається: медична документація є власністю закладу охорони здоров’я і має зберігатися у ньому.

Також департамент пояснив, що комунальні медичні підприємства є самостійними юридичними особами й самостійно відповідають за дії своїх працівників.

Разом із відповіддю департамент переслав Марині копію листа від Вільногірської центральної міської лікарні.

У лікарні заявляють: триває перехід на електронну систему

У відповіді лікарні зазначено, що заклад здійснює перехід на безпаперовий документообіг.

Згідно з офіційною позицією медзакладу: “Усі нещодавні звернення пацієнтів, консультації лікарів, результати лабораторних та інструментальних досліджень, а також призначення були зареєстровані в електронній системі охорони здоров’я”.

У лікарні повідомили, що за наявності повноцінного електронного медичного запису ведення дублюючих паперових карток більше не передбачене.

Також у відповіді зазначено, що паперова картка Марини Бутенко відсутня у картотеці, оскільки медична інформація щодо її нещодавніх звернень зберігається в електронному вигляді.

Водночас пацієнтам можуть безкоштовно видати роздрукований витяг із електронної системи охорони здоров’я.

“Нещодавні” і “повноцінні”: що саме мають на увазі у лікарні?

У відповіді центральної міської лікарні редакція звернула увагу на два формулювання, які залишають простір для запитань.

У листі йдеться: “Усі нещодавні звернення пацієнтів… були зареєстровані в Електронній системі охорони здоров’я”.

Однак не уточнюється, що саме вважається “нещодавніми зверненнями”. Не зазначений проміжок часу, можливо це місяць, або рік, або п’ять років.  Відсутність конкретних часових меж залишає незрозумілим, чи були перенесені в електронну систему давні історії лікування пацієнтів.

Ще одна фраза викликає не менше питань: “…при веденні повноцінного медичного запису в ЕСОЗ формування дублюючих паперових карток не передбачено”.

Редакція звернула увагу: у відповіді не пояснюється, що саме означає “повноцінний медичний запис” і за якими критеріями він визначається.

Чи має він містити лише факт консультації? Чи також результати аналізів, висновки лікарів, діагнози, призначення та історію лікування? І головне – хто визначає, що запис уже є достатньо повним для відмови від паперового носія: сам заклад, внутрішня інструкція чи це регламентується документами МОЗ?

На даний час питань залишається більше, ніж офіційних відповідей. 

“У моєму кабінеті майже нічого немає”

Марина каже: коли перевірила власний електронний кабінет, повної інформації там не побачила.

За її словами, у системі відображалися лише факти консультацій, але не було результатів аналізів, обстежень чи призначень.

“Таке враження, що я просто прийшла на консультацію і все. З якою проблемою зверталася, що лікували – цього немає”.

Жінка припускає, що не вся інформація могла бути внесена до електронної системи.

Лікарня пропонує надсилати офіційні запити

Редакція Вільногірськ IN.UA звернулася за коментарем до директорки  Вільногірської ЦМЛ Альони Ткаченко, щоб отримати додаткові роз’яснення щодо ситуації.

У відповідь керівниця лікарні попросила редакцію направити офіційний запит на електронну адресу закладу та включити до нього всі питання, які потребують роз’яснення. За її словами, після цього звернення буде розглянуте. 

Наразі редакція готує офіційний інформаційний запит та очікує на детальні пояснення щодо процесу архівування медичних карток, їхнього зберігання та переходу до електронного документообігу.

Читайте також:

Лікарня Вільногірська готується до перезавантаження

В Україні пропонують дозволити керувати легковими автомобілями з 17 років у супроводі досвідченого водія, запровадити дворічний випробувальний строк для новачків і змінити терміни дії посвідчень. Також законопроєкт передбачає можливість виконання в Україні окремих рішень країн Євросоюзу про позбавлення права керування. 

Детальніше про те, хто зможе отримати водійські права з 17 років, які вимоги висуватимуть до водіїв-початківців та як можуть змінитися правила користування посвідченнями, читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA

Керувати автомобілем з 17 років: які умови пропонують

Законопроєкт № 16170, зареєстрований народним депутатом Володимиром Крейденком, передбачає зміни до правил допуску громадян до керування транспортними засобами. Одна з головних пропозицій – дозволити отримувати право керувати автомобілями категорії B із 17 років.

Для цього майбутньому водієві потрібно буде пройти медичний огляд, підготовку та успішно скласти теоретичний і практичний іспити.

Водночас до досягнення 18 років самостійно керувати автомобілем буде заборонено. Підліток зможе їздити лише в супроводі досвідченого водія, який відповідатиме визначеним вимогам.

Зокрема, супроводжувач повинен:

• бути не молодшим за 24 роки;
• мати посвідчення водія категорії B щонайменше п’ять років;
• не бути позбавленим права керування протягом попередніх п’яти років;
• не перебувати під впливом алкоголю, наркотичних або психотропних речовин, а також ліків, які знижують увагу та швидкість реакції.

Після досягнення повноліття обов’язковий супровід припинятиметься автоматично, якщо право керування не зупинене та не припинене з інших підстав.

З якого віку можна буде отримувати права різних категорій

Законопроєкт також передбачає встановлення мінімального віку для отримання права керування різними видами транспорту.

Пропонують такі вікові межі:

• 16 років – категорії AM, A1 та B1;
• 18 років – категорії A2, B, BE, C1 та C1E;
• 20 років – категорія A за умови щонайменше дворічного досвіду керування транспортними засобами категорії A2;
• 21 рік – категорії C, CE, D1, D1E та T;
• 24 роки – категорії D та DE.

Для категорії A, яка передбачає керування мотоциклами, також пропонують можливість отримання права керування з 24 років без попереднього досвіду за категорією A2.

Дворічний випробувальний строк для водіїв-початківців

Ще одна пропозиція стосується водіїв, які вперше отримали право керування транспортним засобом. Для них хочуть запровадити дворічний випробувальний строк.

У цей період передбачатиметься нульовий допустимий рівень алкоголю в організмі з урахуванням максимально допустимої похибки спеціального технічного засобу.

За грубі або повторні порушення правил дорожнього руху водіям-початківцям зможуть призначати додаткові обмеження. Серед можливих заходів – коригувальне навчання та продовження випробувального строку.

Такі зміни мають посилити вимоги до водіїв без достатнього практичного досвіду та стимулювати їх дотримуватися правил дорожнього руху в перші роки після отримання посвідчення.

Як зміняться строки дії водійських посвідчень

Законопроєкт передбачає нові строки дії посвідчень залежно від категорії транспортного засобу.

Для водіїв легкових автомобілів, мотоциклів та інших транспортних засобів відповідних категорій посвідчення пропонують видавати на 15 років. Для водіїв вантажного й пасажирського транспорту строк буде коротшим.

Для категорій AM, A1, A2, A, B1, B та BE вони становитимуть 15 років. Посвідчення категорій C1, C1E, C, CE, D1, D1E, D, DE та T видаватимуть на п’ять років. 

Поновлення права керування залежатиме від підтвердження фізичної та психічної придатності водія. Для категорій вантажного й пасажирського транспорту медичний огляд пропонують зробити обов’язковим під час кожного поновлення посвідчення.

Водночас водіям із чинними посвідченнями не доведеться обмінювати документи достроково. Вони залишатимуться дійсними до завершення встановленого строку. Раніше відкриті категорії також збережуться.

Електронне посвідчення водія матиме таку саму юридичну силу

Окремий пункт документа стосується цифрових документів. Законопроєкт пропонує прирівняти мобільне посвідчення водія до фізичного.

Електронний документ матиме таку саму юридичну силу, як і посвідчення у фізичній формі. При цьому користування цифровим документом залишатиметься добровільним.

Це означає, що водії зможуть користуватися електронним посвідченням без обов’язку переходити виключно на цифровий формат.

Чи діятимуть в Україні рішення ЄС про позбавлення водійських прав

Законопроєкт передбачає взаємне визнання водійських посвідчень, виданих державами Європейського Союзу, а також можливість виконання в Україні окремих рішень цих країн про позбавлення права керування.

Йдеться про рішення, які набрали законної сили та більше не можуть бути оскаржені в державі, де сталося порушення.

Механізм пропонують застосовувати до таких випадків:

• керування транспортним засобом у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння;
• перевищення швидкості;
• порушення правил дорожнього руху, яке призвело до смерті або тяжких тілесних ушкоджень іншої людини.

Для виконання рішення в Україні потрібно буде точно ідентифікувати водія. Крім того, строк позбавлення права керування має становити щонайменше три місяці, а невідбута частина покарання на момент отримання повідомлення – перевищувати один місяць.

Виконання таких рішень покладатиметься на Міністерство внутрішніх справ України.

Водночас передбачений виняток: МВС зможе відмовити у виконанні рішення, якщо єдиною підставою для позбавлення прав було перевищення швидкості менш ніж на 50 км/год. Це можливо лише за умови, що такий виняток допускається правом ЄС або міжнародним договором України.

Також документ передбачає обмін інформацією з компетентними органами інших держав. Це потрібно для перевірки дійсності посвідчень, запобігання одночасному володінню кількома чинними посвідченнями та забезпечення виконання рішень про позбавлення права керування.

Коли можуть запрацювати нові правила для водіїв

Наразі запропоновані зміни є положеннями законопроєкту, а не чинними правилами. Документ має пройти передбачену законодавством процедуру розгляду та ухвалення.

Якщо закон ухвалять, його основні положення мають набути чинності через 12 місяців після опублікування. За цей час Кабінет Міністрів повинен буде привести нормативно-правові акти у відповідність до нових вимог і забезпечити технічну готовність інформаційних систем.

Окремий порядок передбачено для взаємного визнання посвідчень, міжнародного електронного обміну інформацією та виконання рішень країн ЄС про позбавлення права керування. Ці положення мають запрацювати з дня вступу України до Європейського Союзу або з іншої дати, визначеної міжнародним договором України.

Джерело: Мінфін.

Читайте також:

Як оформити міжнародне посвідчення водія за 5 днів

У громадах України починають впроваджувати програму “Будиночок у селі”, яка передбачає придбання сільських будинків для безоплатного проживання внутрішньо переміщених осіб. Лихівська громада вже шукає відповідне житло, а у Вільногірську 28 жовтня відбудеться відкрите засідання ради ВПО, на якому розглянуть можливість долучення до ініціативи. 

Детальніше про те, як працює програма та що про неї розповіли на Всеукраїнському форумі рад ВПО, читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA.

Як працює програма “Будиночок у селі” для ВПО

Програма “Будиночок у селі” покликана допомогти внутрішньо переміщеним особам, які через війну втратили домівки або змушені шукати нове місце проживання. Її суть полягає у придбанні житлових будинків у сільській місцевості коштом державної субвенції для подальшого безоплатного проживання переселенців.

Для громад це можливість створити додаткові місця для тимчасового проживання людей, які потребують житла. Водночас ідеться не лише про пошук будинку: необхідно перевірити, чи відповідає він установленим вимогам, чи придатний для проживання та чи можна забезпечити належні побутові умови для майбутніх мешканців.

Особливу увагу під час реалізації програми приділяють потребам родин із дітьми та маломобільних людей. Важливими залишаються доступність базових послуг, можливість облаштувати побут і перспектива інтеграції переселенців у життя громади.

Лихівська громада вже шукає будинки для переселенців

Як раніше повідомляла редакція Вільногірськ IN.UA, Лихівська громада вже долучилася до програми та наразі шукає житло, яке можна буде придбати для розміщення внутрішньо переміщених осіб.

Досвід Лихівської громади показує, що для участі в програмі необхідно заздалегідь шукати відповідні об’єкти та опрацьовувати можливості їх придбання. Наступним важливим етапом є перевірка житла й організація процесу його підготовки до заселення.

У Вільногірську обговорять участь у програмі

У Вільногірській громаді питання можливого долучення до програми розглянуть на відкритому засіданні ради з питань внутрішньо переміщених осіб.

Голова ради ВПО у Вільногірській громаді Олександр Щекодін повідомив, що засідання відбудеться 28 жовтня. До участі запрошують усіх охочих жителів громади з числа внутрішньо переміщених осіб.

Одним із питань порядку денного стане можливість упровадження програми “Будиночок у селі” у Вільногірській громаді. Також планують обговорити подальші кроки для участі в ініціативі та створення відповідної комісії, яка працюватиме над її реалізацією.

Таким чином, у Вільногірську наразі йдеться про обговорення можливостей програми та підготовку до потенційного долучення. Подальша реалізація залежатиме від опрацювання умов, пошуку відповідного житла й організаційних рішень громади.

Що про програму розповіли на Всеукраїнському форумі рад ВПО

21-22 жовтня у Львові відбувся IV Всеукраїнський форум рад ВПО. Захід організував благодійний фонд “Стабілізейшен Суппорт Сервісез” у партнерстві з Міністерством соціальної політики, сім’ї та єдності України, Міністерством у справах ветеранів, територіальними громадами, представництвом Агентства ООН у справах біженців в Україні та іншими партнерами.

Під час форуму окремо обговорили програму “Будиночок у селі”. Про її реалізацію розповіла заступниця міністра соціальної політики, сім’ї та єдності України Тетяна Кірієнко.

За її словами, уряд уже опублікував постанову, яка регулює відповідну програму. На момент виступу держава опрацьовувала заявки громад і процедури спрямування коштів на придбання будинків.

Тетяна Кірієнко повідомила, що на той час було близько 50 будинків, щодо яких уже тривала робота в межах програми. Водночас надійшли заявки на придбання додаткового житла, які проходили перевірку та погодження.

Представниця міністерства наголосила, що громадам важливо продовжувати пошук будинків, адже закупівлі можна проводити до завершення фінансового року – у межах строків, установлених для проведення казначейських платежів.

“Ми можемо за два місяці ще купити значну кількість будинків, тому дуже прошу вас долучатися до цього процесу”, – закликала Тетяна Кірієнко учасників форуму.

За її словами, після придбання будинків може знадобитися додаткове облаштування. До цієї роботи планують залучати партнерські організації, зокрема для забезпечення меблями та поліпшення побутових умов.

Чому важливі не лише будинки, а й умови проживання

Під час виступу Тетяна Кірієнко навела приклад родини з Сумської області, яка через війну втратила власний будинок і має чотирьох маленьких дітей. Родина отримала можливість жити в сільському будинку, де є кухня та присадибна ділянка.

Водночас житло потребувало дооблаштування. За словами заступниці міністра, партнери готові допомагати з меблями та проведенням води, щоб зробити побут зручнішим для родини, зокрема для прання й догляду за дітьми.

Цей приклад, за словами пані Тетяни, демонструє, що придбання будинку – лише частина процесу. Щоб переселенці могли комфортно жити в новому місці, необхідно оцінювати реальний стан житла, потреби конкретної родини та можливості для облаштування повсякденного життя.

Кірієнко також закликала ради ВПО та громади брати активну участь у пошуку людей, які потребують поліпшення житлових умов, і співпрацювати з громадськими та благодійними організаціями.

Чи вистачає 500 тисяч гривень на придбання будинку

Питання вартості житла стало одним із ключових під час обговорення програми на форумі. Директорка департаменту соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації Тетяна Крут розповіла, що громади вже отримували пропозиції щодо житла, однак не всі об’єкти проходили погодження.

За її словами, в області створили робочі механізми для опрацювання пропозицій, а також є люди, готові заселятися до придбаних будинків. 

Тетяна Крут позитивно оцінила саму ідею програми та зазначила, що вона передбачає продовження роботи наступного року. Водночас, на її думку, 500 тисяч гривень на придбання одного будинку може бути недостатньо, адже житло, придатне для заселення, часто коштує дорожче.

За словами посадовиці, громади обговорюють можливості співфінансування з місцевих бюджетів, а також співпрацюють із громадськими та благодійними організаціями. Зокрема, організації “Рокада” та “Ніка – Україна” готові долучатися до поліпшення стану вже придбаного житла.

Тетяна Крут також звернула увагу на те, що будинки після придбання залишатимуться у власності громади. Тому питання їхньої вартості, утримання та додаткового облаштування потребує комплексного підходу.

Читайте також:

Путівник для переселенців: як Рада ВПО девʼять місяців створювала унікальний буклет для громади