Наступна зима буде проходити в режимі обмежень електроенергії — член ради Укренерго

Радник прем’єр-міністра України, член Наглядової ради «Укренерго» Юрій Бойко прогнозує важкий зимовий період 2024-2025 року. Вводитимуть обмеження електроенергії.

Про це він зазначив на брифінгу у Медіацентрі Україна – Укрінформ.

«Зима буде однозначно важкою, я б сказав навіть – невідворотно важкою. Шансів на відновлення того, що було знищено за два весняні місяці в повному обсязі, немає. Ми будемо проходити наступну зиму однозначно в умовах обмежень. Інша справа розмір цих обмежень. Це, безумовно, залежить від багатьох факторів, починаючи від логістичних, по доставці певних комплектуючих, які можуть або пришвидшити, або, навпаки, затягнути ремонти й відновлення генеруючого обладнання», – зазначив член Наглядової ради «Укренерго» Юрій Бойко.

Читайте також:

• Вдень 15 травня росіяни атакували Дніпро: є загиблі та травмовані
• Дніпром курсують тролейбуси з Німеччини: чим вони кращі 

Військовослужбовець Збройних Сил України Анатолій Олександрович Шевченко відзначений високою державною нагородою. 1 лютого 2026 року йому було вручено відзнаку Президента України “За оборону України”.

Про це йдеться у Facebook “Лихівське джерело”. 

Церемонія нагородження відбулася безпосередньо в зоні бойових дій на Покровському напрямку. Нагороду Анатолію вручив командир батальйону неподалік від лінії фронту.

Відзнака Президента України “За оборону України” — це символ визнання для військових, правоохоронців та добровольців, які зробили значний внесок у зміцнення оборони держави та захист населення з початку повномасштабного вторгнення.

Варто зазначити, що для для Анатолія це вже третя державна нагорода.

Редакція Вільногірськ IN.UA приєднується до привітань на адресу Анатолія Олександровича та висловлює щиру вдячність за самовідданий захист. 

Читайте також:

Лихівська громада передала військовим автомобіль та гуманітарну допомогу 

Надія Чирва створила історико-краєзнавчий музей у місцевому ліцеї №5, у якому Вільногірськ уперше побачив самого себе. Вона десятиліттями збирала історії людей, фотографії, спогади й артефакти, щоб місто не втратило власну пам’ять. Сьогодні почесна громадянка Вільногірська Надія Чирва вже не виходить на вулиці, але її життя й досі наповнене людьми, словами й глибокою любов’ю до міста, яке вона називає рідним.

В гості до пані Надії завітали представниці редакції Вільногірськ IN.UA, адже через стан здоров’я вона вже тривалий час не виходить з дому. Тож редакція вирішила прийти до неї, щоб почути її історію та побачити, як живе людина, чий внесок у культурний нащадок громади складно переоцінити.

Обід із варениками і спогади на все життя

До пані Надії та її опікунки Людмили Нечипуренко в гості завітали представниці редакції Вільногірськ IN.UA. Це керівниця проєкту Альона Щекодіна та SMM-менеджерка Анастасія Бондар. Зустріли по-домашньому тепло: варениками з картоплею та пиріжками.

“Ми разом пообідали, було дуже смачно. А головне — дуже затишно. Таке відчуття, ніби ти прийшла не на інтерв’ю, а до рідних людей”, — Альона Щекодіна.

Після обіду пані Надія почала згадувати молодість, роки роботи, людей, з якими йшла пліч-о-пліч, і справу, якій присвятила життя.

Музей як справа серця

Ідея створення музею Вільногірська не була випадковою. Надія Чирва говорить про це просто: вона завжди любила історію, людей і розповіді.

“Я завжди вважала, що місто без пам’яті — це місто без коріння. Коли ми створювали музей, я хотіла, щоб люди бачили: Вільногірськ — це не просто будинки, це долі, праця і життя багатьох поколінь. І це важливо зберегти”, — говорить Надія Чирва.

Працюючи з різними ліцеями, найбільше — з п’ятим, вона роками збирала матеріали про місто: від перших років заснування до сучасності. Мешканці самі несли експонати — фотографії, документи, вироби, особливо багато матеріалів приносили працівники скляного заводу.

Музей жив — там звучали голоси очевидців, проходили зустрічі, розмови, обговорення. Для Надії Чирви це було не місце з вітринами, а простір живої пам’яті.

“Музей для мене ніколи не був просто роботою. Я збирала ці речі, ці історії, бо розуміла: якщо ми їх не збережемо, їх просто не стане”, — ділиться Надія Чирва.

“Вона згадувала не просто факти — вона говорила про людей. Було відчуття, що кожне ім’я для неї важливе”, — зазначає Альона.

Людина, яка завжди була серед людей

Надія Чирва народилася у Дніпрі, але Вільногірськ став її домом. Тут працювали її батьки, тут минуло життя. Вона має дві вищі освіти — педагогічну й бібліотекарську, понад 52 роки стажу в культурній сфері.

Вона багато читала, працювала в бібліотеці, завжди була серед людей. Саме спілкування було її стихією.

Навіть сьогодні, коли рух обмежений, вона продовжує жити словом — читає, згадує, пише вірші.

Гордість міста

Під час розмови Альона Щекодіна не приховує емоцій:

“Мене дуже вразили пані Надія та пані Людмила — їхні історії, розповіді про життя, щирі емоції, а також той глибокий зв’язок між ними, взаєморозуміння й повага, які відчуваються в кожному слові та жесті. Я пишаюсь тим, що змогла познайомитись із пані Надією особисто. Це справді жінка, якою має пишатися громада”.

Надія Чирва — це не лише музей. Це приклад того, як одна людина може зберегти історію цілого міста.

Читайте також:

Чи стане Вільногірський історико-краєзнавчий музей відкритим для людей?