
Оксана втратила сина, але продовжує його справу. Сьогодні жінка створює мило ручної роботи, вкладаючи в кожен виріб памʼять, любов та бажання здійснити те, про що він мріяв.
Більше — у матеріалі Вільногірськ IN.UA.
Ідея створювати мило належала синові Оксани, Володимиру Селегею:
“Перше мило робив саме він. Я тільки допомагала”, — розповідає майстриня.
Це було зовсім нещодавно, минулого року. Тоді це було просто творче заняття, спроба зробити щось своє. Перше мило звичайної прямокутної форми, різнокольорове, з чоловічим ароматом стало початком історії, яка сьогодні має зовсім інший зміст.

Життя родини назавжди розділилося на “до” та “після” у січні 2026 року. Захищаючи свободу і незалежність України, Володимир Селегей загинув під час виконання бойового завдання поблизу Синельниківського району.
Втрата сина-воїна стала величезним болем, але памʼять про нього не дала Оксані опустити руки.
“Мені одна жінка написала, що якщо у вашої дитини є якась мрія, то ви повинні зробити все можливе і неможливе для того, щоб ця мрія здійснилася. Коли я це прочитала, я зрозуміла, що це треба робити, бо йому дуже хотілося, щоб про наші вироби знали та щоб вони дарували радість людям”, — згадує Оксана.
Тепер кожен виріб — це більше, ніж мило. Це спосіб зберегти пам’ять. Спосіб продовжити те, що він почав.
Процес створення мила займає різний час — усе залежить від складності. Невеликі форми можна зробити за годину-дві. Але коли йдеться про квіткові композиції чи букети, робота стає значно тривалішою: спочатку створюються окремі елементи, потім вони поєднуються в єдину композицію.
“Буває, що переробляєш кілька разів, поки не скажеш собі: мені подобається. А буває, що ідея приходить і все виходить з першого разу”, — ділиться майстриня.

Зараз Оксана найбільше любить працювати з квітковими формами. Тюльпани, білі троянди виходять ніжні, майже справжні на вигляд. Обирає легкі, свіжі аромати, часто цитрусові або квіткові.
Оксана також веде сторінку в TikTok та виставляє мило на продаж, але наголошує: це не про заробіток.
“Я все роблю для того, щоб було так, як він хотів”.
Син Оксани мріяв, що з часом у них з мамою буде більше виробів та вони відкриють невеличку крамничку.
Сьогодні ця мрія живе у кожному шматочку мила, створеному її руками.
“Я думаю, він бачить і радіє, що я все це не залишила”.
Читайте також:
Підписуйтесь




