Історія Вільногірська розпочалася в 1956 році, коли почалося будівництво Вільногірського гірничо-металургійного комбінату. Саме навколо нього сформувалося місто, яке офіційно отримало статус у 1965 році. Спочатку це було поселення для будівельників і працівників комбінату, а згодом воно перетворилося на повноцінний населений пункт. 

А чи відомо вам, що перші житлові будинки у Вільногірську з’явилися в районі, який місцеві жителі називають “Першим кварталом”? Хоча офіційно такої назви немає, саме тут бере початок справжня історія міста. У цьому районі звели двоповерхові будинки для керівництва комбінату ГМК, а в самому центрі працював фонтан із фігурками жабок. 

Редакція ВільногірськIN.UA поспілкувалися місцевими жителями, які пам’ятають як усе починалося.

Перший квартал — початок міста

“Перший квартал” став стартовою точкою для розвитку Вільногірська. Згодом почали будувати нові житлові райони, а на місці дерев’яних бараків виросли двоповерхові будинки. 

Так “Перший квартал” поступово перетворювався на житловий район, де люди облаштовували свій побут, саджали перші клумби та знайомилися з сусідами.

Надія, мешканка Вільногірська, згадує: “А там, де зараз магазин „Чайка“, був автовокзал. Поруч працював книжковий магазин, а біля фонтану, в приміщенні, де зараз ветеринарна клініка, знаходився „Господарський“ магазин. Моя бабуся називала його „Скобяний“.

“Там, де зараз магазин „Теремок“, була  кулінарія, і я досі пам’ятаю на смак той молочний коктейль — такого вже не роблять”, — згадує Людмила.

“З старого міста пам’ятаю тільки автомати з газованою водою та квас у жовтих бочках. Автомати були біля кінотеатру “Мир”, там, де зараз „Мегамаркет“. А бочки з квасом влітку стояли по місту — я пам’ятаю одну біля „Черемшини“ на вулиці Центральній”, — розповідає Роман.

Зараз “Перший квартал” виглядає інакше: з роками фонтан перестав працювати, а жабки поступово руйнувалися. Та навіть сьогодні мешканці можуть із теплом розповісти про це місце.

Інші квартали Вільногірська

У місті з’явилися й інші неофіційні райони, кожен з яких має свою унікальну історію. Один з них — це “Острова”, новий район, розташований біля залізниці. 

Район — “Шанхай”, що знаходиться на території гуртожитків за “Третім” магазином.  Та інші…

Про кожен з районів редакції Вільногірськ IN.UA. розповість у своїх наступних матеріалах. 

Якщо ви знаєте цікаві факти про Вільногірськ або маєте власні спогади про його райони — напишіть нам!
Вільногірськ IN.UA збирає історії, щоб передати їх наступним поколінням.

Надсилайте свої розповіді на:
[email protected]

Читайте також:

• У Кам’янському районі чоловік користувався чужим паспортом зі своєю фотографією
• Житлове забезпечення для військовослужбовці: порядок отримання

Українське козацтво залишило глибокий слід в історії — від захисту рідної землі до формування ідеї державності. Їхній дух свободи, самоврядування та відданість Батьківщині й досі надихають українців і формують національну ідентичність.

Від Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, козацьких зимівників до знищення Запорозької Січі – більше читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA.

Фортеця часу: де починається козацька історія

Початки заселення території Верхньодніпровщини сягають козацької доби. Колись це були землі, де проходили захисні рубежі запорожців, а саме укріплення тут мало оборонний характер – як фортеця. “Тут кожен камінь дихає козацьким минулим”, – з хвилюванням розповідає Наталія Коновал, директорка Верхньодніпровського краєзнавчого музею.

Запорізька спадщина

В Україні існувало щонайменше близько десяти Запорозьких Січей. За словами директорки, вісім із них були на території сучасної Дніпропетровщини. Ці укріплення – свідки бурхливого розвитку запорозького козацтва, про яке в музеї можна дізнатися не лише з експозицій, а й з реконструйованого макета останньої Запорозької Січі, автором якого є Кузьма Голов’янко.

Мазепа, Полтава і наш край

З музею відкривається ще одна глибока сторінка – історія Івана Мазепи. Після поразки під Полтавою 1709 року шведська армія разом із Мазепою відступала саме через територію сучасного Верхньодніпровська. Тут, за словами директорки, в Дніпровокам’янці залишилася могила трьохсот мазепинців, які прикривали відступ союзних військ.

“У 1748 році онук одного з полеглих козаків поставив хрест на могилі свого діда, який і досі вцілів, незважаючи на війни, революції й бур’яни”, – наголошує Наталія Іванівна.

Козацькі зими й українська Кубань

Після руйнування Січі у 1775 році багато козаків рушили на Кубань, де й заклали підвалини нової спільноти. Проте дехто повертався й назад – зокрема на Верхньодніпровщину.

Архіви музею зберігають дані про п’ять козацьких зимівників на території сучасного міста, включно з зимівником Макара Нагая. Відомо навіть, де саме він був розташований.

“Ми маємо копії документів, які підтверджують – земля надавалась Григорію Потьомкіну, улюбленцю Катерини II. Тут оселилися українці і не тільки, які відслужили 25 років у війську разом зі своїми сім’ями”, – зазначає директорка.

Верхньодніпровськ: з козацької слободи – до міста

Поселення, що виникло довкола зимівника, називалось Григорівкою, пізніше – Новогригорівкою. У 1806 році воно стало повітовим містом і отримало нову назву – Верхній Дніпро (Верхньодніпровськ). Місто зростало, змінювалося, але завжди зберігало зв’язок з козацьким корінням.

“Слава Богу, що назву не змінювали далі, – усміхається пані Наталія, – бо кожна назва – це як ниточка до історії, з минулого в майбутнє”.

Петро Калнишевський: останній кошовий

Історія завершення козацької доби неможлива без згадки про Петра Калнишевського – останнього кошового отамана Запорозької Січі. Після зруйнування Січі у 1775 році він був засланий на Соловецькі острови, де провів понад 25 років у неволі й помер у віці понад 100 років.

“На Соловках знайшли плиту з написом: “Останній кошовий отаман Війська Запорозького Петро Калнишевський””, – розповідає директорка.

Архітектура міста Архітектура Верхньодніпровська

Будинки ІХХ – початку ХХ століття – теж частина історії. Найцікавіша споруда – будинок повітового земства, збудований у 1876 році за проєктом архітектора Харманського, добудований в 1911 році, він пережив дві війни, революції, підірвані мости і реставрації.

Тут і нині збереглися мармурові сходи, по яких, за переказами, виїжджав на коні Нестор Махно у 1919 році. Основний інтер’єру залишається автентичним, незважаючи на реставрації і перебудови. Багато цікавих місць Верхньодніпрповська можна побачити під час пішохідних екскурсій по місту.

У Вільногірську з 4 серпня можуть вимкнути світло в під’їздах. Причина — старі лічильники, які давно не перевіряли. Термін повірки яких закінчився ще у 2008–2009 роках.

Про це повідомив депутат та головний інженер Комунального підприємства “Жилкомсервіс” Віталій Федоренко під час сесії Вільногірської міської ради.

Рішення виділити кошти — прийняли

Федоренко запропонував спрямувати 400 тисяч гривень, які були передбачені на генератор для котельні №10, на перевірку 118 лічильників.

Він також пояснив, що для цього потрібно спершу придбати нові лічильники й тимчасово встановити їх на час перевірки основних.

Депутати також обговорили пропозицію від енергокомпанії — перейти на загальнобудинковий облік.

Федоренко додав: “Енергетична компанія вже закупила і перевірила лічильники для 183 будинків. Вони готові встановити їх за свій рахунок, щоб місто перейшло на новий спосіб обліку електроенергії”.

Він пояснив, що наразі договори з оператором системи розподілу не підписують, бо це призведе до додаткових витрат для мешканців.

“Побутова енергетична компанія вже закупила лічильники, але якщо погодитися, мешканцям доведеться платити за втрати у мережах — це додатково 2–2,5 мільйони гривень на рік. Тому рішення поки не ухвалене”, — зазначив він.

Рішення про виділення 400 тисяч гривень на перевірку лічильників депутати підтримали.

Читайте також:

• Усе місто зупиниться на хвилину: у Вільногірську оновлять систему сповіщення — сигнал почує кожен район
• У Вільногірський ліцей №2 не набиратимуть учнів у перший клас