За особистим проханням міського голови у місцевому парку наводять лад. Косять траву робітники приватного підприємця Олександра Повстня на благодійній основі. 

Більше на Вільногірськ IN.UA

Покіс трави на благодійній основі

Наразі, у місцевому парку йде покіс трави косарями ФОП «Повстень Олександр Васильович» на благодійній основі. Роботу розпочали минулими вихідними

«До мене особисто звернувся міський голова Володимир Василенко з проханням на благодійній основі здійснити покіс трави місцевого парку та прилеглої до нього території», – повідомив Олександр Повстень. 

Витрати приватного підприємства 

На реалізацію покосу трави на благодійній основі Олександр витратив чимало власних коштів. До того ж використав власне обладнання, матеріали та пальне. 

Косарі зараз ще продовжують працювати у місцевому парку. Також вони вирубуватимуть сухі дерева та відвозитимуть за межі міста сміття з покосу.

Нагадаємо, що на останню сесію Вільногірської міськради винесли питання щодо фінансування благоустрою міста. Пропонували направити кошти на комунальне підприємство, утім рішення не підтримали. У той час на чинних виконавців робіт – ФОП, також, гроші більше не виділяють.

Не дійшовши згоди, депутати проголосували за те, аби поговорити з ФОПами, щоб до вирішення питання з коштами, вони на благодійних умовах займалися благоустроєм міста. Це аргументують тим, що підприємці багато років заробляли за рахунок бюджету і тепер мали б у важкі часи, допомогти місту. 

Востаннє, на покіс трави Вільногірська з місцевого бюджету було виділено 1 мільйон 618 тисяч. Згідно із тендерним договором ФОП «Повстень Олександр Васильович» займався благоустроєм міста. 

Територія, яку він охоплює має 637 216,13 квадратних метрів території Вільногірської громади. Чинний договір дійсний був з травня по липень цьогоріч.

Тендери ФОП

До того ж ФОП «Повстень Олександр Васильович» мав діючі тендери – «Очистка газонів від сміття» та «Вивезення безхазяйських відходів та стихійних звалищ». 

«За першим договором УАКБ ще має борг переді мною за послуги. Натомість за вивезення відходів вони розрахувалися в кінці серпня», –  коментує Олександр. 

Читайте також:

• Мільйони гривень: яку суму витратили на доброустрій Вільногірського парку
• Мер пропонує взяти на баланс громади недобудований парк Вільногірська

Українське козацтво залишило глибокий слід в історії — від захисту рідної землі до формування ідеї державності. Їхній дух свободи, самоврядування та відданість Батьківщині й досі надихають українців і формують національну ідентичність.

Від Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, козацьких зимівників до знищення Запорозької Січі – більше читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA.

Фортеця часу: де починається козацька історія

Початки заселення території Верхньодніпровщини сягають козацької доби. Колись це були землі, де проходили захисні рубежі запорожців, а саме укріплення тут мало оборонний характер – як фортеця. “Тут кожен камінь дихає козацьким минулим”, – з хвилюванням розповідає Наталія Коновал, директорка Верхньодніпровського краєзнавчого музею.

Запорізька спадщина

В Україні існувало щонайменше близько десяти Запорозьких Січей. За словами директорки, вісім із них були на території сучасної Дніпропетровщини. Ці укріплення – свідки бурхливого розвитку запорозького козацтва, про яке в музеї можна дізнатися не лише з експозицій, а й з реконструйованого макета останньої Запорозької Січі, автором якого є Кузьма Голов’янко.

Мазепа, Полтава і наш край

З музею відкривається ще одна глибока сторінка – історія Івана Мазепи. Після поразки під Полтавою 1709 року шведська армія разом із Мазепою відступала саме через територію сучасного Верхньодніпровська. Тут, за словами директорки, в Дніпровокам’янці залишилася могила трьохсот мазепинців, які прикривали відступ союзних військ.

“У 1748 році онук одного з полеглих козаків поставив хрест на могилі свого діда, який і досі вцілів, незважаючи на війни, революції й бур’яни”, – наголошує Наталія Іванівна.

Козацькі зими й українська Кубань

Після руйнування Січі у 1775 році багато козаків рушили на Кубань, де й заклали підвалини нової спільноти. Проте дехто повертався й назад – зокрема на Верхньодніпровщину.

Архіви музею зберігають дані про п’ять козацьких зимівників на території сучасного міста, включно з зимівником Макара Нагая. Відомо навіть, де саме він був розташований.

“Ми маємо копії документів, які підтверджують – земля надавалась Григорію Потьомкіну, улюбленцю Катерини II. Тут оселилися українці і не тільки, які відслужили 25 років у війську разом зі своїми сім’ями”, – зазначає директорка.

Верхньодніпровськ: з козацької слободи – до міста

Поселення, що виникло довкола зимівника, називалось Григорівкою, пізніше – Новогригорівкою. У 1806 році воно стало повітовим містом і отримало нову назву – Верхній Дніпро (Верхньодніпровськ). Місто зростало, змінювалося, але завжди зберігало зв’язок з козацьким корінням.

“Слава Богу, що назву не змінювали далі, – усміхається пані Наталія, – бо кожна назва – це як ниточка до історії, з минулого в майбутнє”.

Петро Калнишевський: останній кошовий

Історія завершення козацької доби неможлива без згадки про Петра Калнишевського – останнього кошового отамана Запорозької Січі. Після зруйнування Січі у 1775 році він був засланий на Соловецькі острови, де провів понад 25 років у неволі й помер у віці понад 100 років.

“На Соловках знайшли плиту з написом: “Останній кошовий отаман Війська Запорозького Петро Калнишевський””, – розповідає директорка.

Архітектура міста Архітектура Верхньодніпровська

Будинки ІХХ – початку ХХ століття – теж частина історії. Найцікавіша споруда – будинок повітового земства, збудований у 1876 році за проєктом архітектора Харманського, добудований в 1911 році, він пережив дві війни, революції, підірвані мости і реставрації.

Тут і нині збереглися мармурові сходи, по яких, за переказами, виїжджав на коні Нестор Махно у 1919 році. Основний інтер’єру залишається автентичним, незважаючи на реставрації і перебудови. Багато цікавих місць Верхньодніпрповська можна побачити під час пішохідних екскурсій по місту.

У Вільногірську з 4 серпня можуть вимкнути світло в під’їздах. Причина — старі лічильники, які давно не перевіряли. Термін повірки яких закінчився ще у 2008–2009 роках.

Про це повідомив депутат та головний інженер Комунального підприємства “Жилкомсервіс” Віталій Федоренко під час сесії Вільногірської міської ради.

Рішення виділити кошти — прийняли

Федоренко запропонував спрямувати 400 тисяч гривень, які були передбачені на генератор для котельні №10, на перевірку 118 лічильників.

Він також пояснив, що для цього потрібно спершу придбати нові лічильники й тимчасово встановити їх на час перевірки основних.

Депутати також обговорили пропозицію від енергокомпанії — перейти на загальнобудинковий облік.

Федоренко додав: “Енергетична компанія вже закупила і перевірила лічильники для 183 будинків. Вони готові встановити їх за свій рахунок, щоб місто перейшло на новий спосіб обліку електроенергії”.

Він пояснив, що наразі договори з оператором системи розподілу не підписують, бо це призведе до додаткових витрат для мешканців.

“Побутова енергетична компанія вже закупила лічильники, але якщо погодитися, мешканцям доведеться платити за втрати у мережах — це додатково 2–2,5 мільйони гривень на рік. Тому рішення поки не ухвалене”, — зазначив він.

Рішення про виділення 400 тисяч гривень на перевірку лічильників депутати підтримали.

Читайте також:

• Усе місто зупиниться на хвилину: у Вільногірську оновлять систему сповіщення — сигнал почує кожен район
• У Вільногірський ліцей №2 не набиратимуть учнів у перший клас