Сьогодні, 15 травня, в Україні відзначають День сім’ї. Саме у сім’ї формується особистість кожної людини та відбувається виховання. У деяких родинах діти наслідують своїх батьків: обирають ту саму професію, хобі чи розділяють спільні інтереси. Як-то й у родині Ірини Ісаєнко. Любов до педагогіки вона передала своєму сину Денису. Наразі мати з сином вдвох працюють в одному ліцеї Вишнівської громади.
Більше журналістам Вільногірськ IN.UA розповіла вчителька української мови та літератури Ірина Ісаєнко.
Родинна династія з Вишневого
54 річна вчителька з Вишневого Ірина Ісаєнко вже понад 32 років викладає українську мову та літературу в місцевому ліцеї. Навчаються там до 300 учнів. У педагогічному колективі, де працює Ірина, 19 вчителів. Жінка класна керівниця одинадцятого випускного класу.
Навчалася жінка в тому ж ліцеї де і працює все своє життя. Мріяла спочатку бути телеведучою.
«Коли навчалася у школі, моя мрія була зовсім інакшою. Я не мріяла бути вчителем. Чомусь мені хотілося бути телеведучою. Я мріяла навчатися у Київському Інституті культури. Це зараз Поплавського, а раніше він мав назву Карпенко-Карого. Моя мама згодом придивлялася на той інститут – він їй не сподобався. Тому вона мене й відмовила туди вступати», – ділиться освітянка Ірина Ісаєнко.
Згодом, коли Ірина навчалася у 10 класі, на батьківських зборах йшла мова про останні дзвоники, випускні та вибір професії.
«От мій класний керівник, Лариса Федорівна, вона мамі й запропонувала розглянути професію вчителя. Тим паче, що я у 10 класі була юним кореспондентом, журналістом. І на думку багатьох викладачів я гарно писала статті. І була активною в школі, мене любили діти, як і я їх», – каже Ірина.
Так у 1987 році жінка вступила на навчання у Криворізький державний педагогічний інститут. Після 5 років навчання повернулася у рідну школу за цільовим направленням.
«В рідній школі навчаю учнів української мови вже 32 роки. В мене один єдиний запис в трудовій книжці. Я прийшла, і годин в мене було мало української мови, це було лише два класи. Тому мене довантажували уроками народознавства. Ну, і все. І так з 1992 року я залишилася в нашій школі. Я ніде й нікуди не ходила», – розповідає Ірина Ісаєнко.
У педагогіку пішов і син
Жінка має сина, з яким вдвох прожили все життя разом. Тепер ще й на педагогічній ниві працюють поруч.
«Так сталося, що ми з Денисом прожили все життя тільки вдвох. Коли батько покинув нашу сім’ю ми з сином все робили разом. Денис завжди долучався до шкільних моїх справ. Тобто, другу професію, окрім вчителя, він не бачив взагалі», – ділиться Ірина.
Денис навчався у школі, де зараз працює вчителем інформатики. Закінчив музичну школу по класу фортепіано, займався футболом та боксом. Це хобі має і до сьогоднішнього дня також.
Після завершення Запорізького університету факультету інформаційної технології Денис повернувся працювати до школи вже вчителем інформатики та математики за пропозицією адміністрації школи.
З 12 травня 2021 року Денис навчає дітей. Ще він класний керівник шостого класу.
Ірина та Денис завжди допомагають один одному працюючи в одному ліцеї. Зараз вони готують сценарій останнього дзвоника й готуються до випускного.
«Під час дистанційного навчання багато дітей втратили зацікавленість до навчання, діти змінилися. Денис дає мені вектор сучасного підходу до дітей. Я ж даю йому підказки методичні. Я щаслива мати такого сина», – ділиться викладачка Ірина Ісаєнко.
Спільні інтереси родини
Родинна династія має мрію на двох. Як і всі люди бажають миру.
«Звичайно, хочеться, щоб скоріше закінчилася війна. Хочеться миру, хочеться спокою, хочеться працювати без тривог, хочеться працювати не в укритті, а в класних кімнатах», – мріють мати й син.
Родина Ісаєнко полюбляють читати. Мають улюбленців пухнастиків. Жінка шаленіє від своїх британських котів — Фелікс, Сантік та дівчинка Сінді. А життєрадісний пес Рокі охороняє будинок педагогічної династії Вишнівської громади.
Читайте також:
- Співає французькою: вільногірка отримала п’ять Гран-прі за творчий рік
- Одна з перших скрипальок Вільногірська навчає дітей у місцевій школі мистецтв
Підписуйтесь