Рятував життя у Маріуполі: спогад лікаря, який переїхав до Вільногірська

До Вільногірська приїхав молодий лікар Олексій Сєров, який врятував не одне життя у тимчасово окупованому Маріуполі. Навіть обстріли не лякали його.

Більше про його роботу на Вільногірськ IN.UA

Маріуполь: війна очима лікаря, що рятував життя

До роботи медиком Олексій Сєров приступив ще під час навчання в університеті. Чоловік одночасно працював на екстреній медичній допомозі та медицині катастрофи – 103.

Життя юного медика повністю змінилося з початком повномасштабного вторгнення. Тоді 13 молодих спеціалістів вирішують їхати на станцію швидкої допомоги, що в Маріуполі. Там їх очікувала найдовша зміна – 58 діб.

«В нас на швидкій був молодий колектив, з початком війни ми всі почали списуватися. Дізнавалися, хто виїжджає, а хто залишається працювати далі. Сформувався міцний «костяк», з яким ми рятували життя, і стояли перед складним вибором кого рятувати», – згадує Олексій Сєров. 

На центральній підстанції екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Маріуполя вольовий колектив без зв’язку з рідними, без вихідних працював, готував їжу самостійно. Жили в кімнаті, яка розрахована на чотирьох.

Біль роботи в Маріуполі

Найскладнішим став період, коли Маріуполь оточили повністю за 4 доби. Саме через це в місто нічого не потрапляло. Виїхати було неможливо. Був брак медикаментів, особливо наркотичних та болезаспокійливих препаратів. Одноразові турнікети використовували по три місяці через нестачу нових. Був голод.

«Був період коли всій бригаді не було вже чого їсти. Ми знайшли неподалік магазин, звідти ми взяли продукти. Ще й на людей набрали, їх було за двісті. З цих продуктів спорудили стихійний склад на станції й вже наша фельдшерка готувала нам їжу», – ділиться спогадом лікар.

Жили без світла. Жахливі безперестанку обстріли не давали бригаді перепочинку.

«Якщо об 11 годині була спланована евакуаційна колона, то ми вже знали, що об 11 ми поїдемо рятувати поранених. Були випадки через брак знеболювальних, ти вирішуєш кому саме цю ампулу колоти, чи може її притримати для більш складного випадку. Складний вибір стояв завжди», – каже чоловік. 

З початком повномасштабного вторгнення диспетчер швидкої, що на центральній підстанції, виклики з тиском або ж температурою вже не брав. Бригада швидкої рятувала тільки поранених і їхали в те місце, де були обстріли навіть без виклику.

Емоційний стан бригади лікаря

Розмови та спогади про рідних – єдине, що підтримувало дух маріупольських медиків. Згадували, як потім виходило й кумедні історії порятунку поранених.

«Були шалені обстріли, Як завжди. Ми забігли до бабусі в будинок, їй поранило лице. Надали їй допомогу. Почали її евакуювати з будівлі. А вона нам, хлопці почекайте, я курей зачиню в сараї, щоб не повтікали. Було й таке», – ділиться сімейний лікар.

Після «прильоту» є поняття «золота година». Бригада швидкої, яку очолював Олексій після приїзду до поранених де влучала ракета годину перечікувала в підвалах, бо знали, що знову може в це місце влучити смертоносна залізяка.

«Коли працюєш на швидкій ти морально загартовуєшся на минулих викликах, і можна триматися потім в більш екстремальних ситуаціях»,– каже Олексій.

Куля розміром з долоню кремезного чоловіка

Жахливий випадок, який й досі лунає у спогадах лікаря – порятунок дитини. За його словами, до цього ніколи й ніхто звикнути не зможе. Рятувати дітей найболючіше. Випадок з шестирічною дівчинкою згадує з болем.

«Як зараз пам’ятаю, з червоного ланоса вибігає чоловік і з жахливим криком звертається до нас. Волав чоловік про допомогу, врятувати доньку», – згадує Олексій.

 Чоловік з дівчинкою стояли на кухні. Прилетіла ворожа куля, яка відрикошетила й потрапила в дитину. Олексій при огляді побачив в неї біля ключиці отвір, який виходив на спині на рівні лопатки. Дівчинка не подавала ознак життя. Коли працівники швидкої вирішили різати кофтинку в якій дівчинка була. Вона подала тихий звук.

«Не треба різати, буде боляче», – промовила шестирічна дівчинка з Маріуполя.

Ця куля була розміром в долоню кремезного чоловіка.

«Коли ми зрізали кофтинку, нам відкрився отвір в 10 сантиметрів. Через цей отвір я бачив як калатає серце дівчинки. Ліва легеня склалася і дівчинка дихала шляхом правої. Ребра дівчинки вирвало. При цьому вона була ще у свідомості й могла відповідати», – пригадує лікар швидкої.

Пізніше Олексій шукав цю дівчинку і дізнався, що вона вижила.

З усієї бригади екстреної допомоги на сьогодні вижили всі лікарі, були випадки поранень та складних ситуацій. Працювали медики під пильною роботою ворожого снайпера. Через обстріли градів загинув водій їхньої швидкої. Олексій запевняє, що до жахіття війни звикнути не можна, але бути емоційно загартованими ми маємо бути завжди. 

Евакуація лікаря у Вільногірськ

Евакуювався лікар з Маріуполя коли вже фізично місто повністю стало під контролем військ рф.

«Смерть може прийти будь-якої хвилини, тому навіщо мені про це думати. Я роблю те, що маю та вмію робити – рятую людей»,  –  прокоментував лікар Олексій Сєров.

Попри пережите Олексій адаптується до мирного життя вже у Вільногірську. Нещодавно наша редакція згадувала про залучення молодих спеціалістів до місцевої лікарні.  Тоді директор ПМСД Сергій Карпович обіцяв звернутися до міського голови з проханням заохочення нового лікаря.

«Я буду звертатися до міського голови Володимира Василенко з пропозицією надати молодому спеціалісту комунальну квартиру», – казав директор.

Вже місяць, а саме з серпня цьогоріч у лікарні ПМСД працює новий сімейний лікар. Переселенець з Маріуполя, який рятував людей під обстрілами.

Читайте також:

• Чотири сімейні лікарі звільняються з Вільногірського ЦПМСД: що робити пацієнтам
• У Дніпрі під час масованої ракетної атаки медики оперували онкохворого

Президент України Володимир Зеленський розкрив 20 пунктів проєкту документа між Україною, США, росією та Європою про закінчення війни.

Про це глава держави повідомив під час спілкування з журналістами, передає кореспондент Укрінформу.

“Зараз я готовий проговорити драфт 20-пунктного документу, і це документ, який називається framework, базовий документ про закінчення війни, політичний документ між нами, Америкою, Європою і рускімі”, – розповів Зеленський журналістам.

Мирний план

Пункт 1: Суверенітет України буде перепідтверджено. Констатуємо, що Україна – це суверенна держава, і всі підписанти угоди своїми підписами це підтверджують.

Пункт 2: Цей документ являє собою повну та беззаперечну угоду про ненапад між Росією та Україною. Зазначається, що для підтримки довгострокового миру буде створено механізм моніторингу для контролю за лінією зіткнення за допомогою космічного безпілотного моніторингу, забезпечення раннього повідомлення про порушення та усування конфліктів.

Пункт 3: Україна отримає міцні гарантії безпеки.

Пункт 4: Чисельність Збройних сил України лишатиметься на рівні 800 тисяч у мирний час.

Пункт 5: США, НАТО та європейські держави-підписанти нададуть Україні гарантії безпеки, які відзеркалюватимуть статтю 5.

Пункт 6: Росія закріпить політику ненападу щодо Європи та України у всіх необхідних законах, всіх необхідних документах про ратифікацію, включаючи ратифікацію переважною більшістю голосів у Державній Думі.

Пункт 7: Україна стане членом Європейського Союзу у певний конкретно визначений час, а також що Україна отримає короткостроковий привілейований доступ до ринку Європи.

Пункт 8: Україна отримає міцний пакет глобального розвитку, який буде визначено в окремій угоді про інвестиції та майбутнє процвітання, і це буде охоплювати широкий спектр економічних сфер.

Пункт 9: Буде створено кілька фондів для вирішення питань відновлення української економіки, реконструкції пошкоджених районів та регіонів, гуманітарних питань. Метою буде залучення 800 мільярдів доларів за рахунок акціонерного капіталу, грантів, боргових зобов’язань, внесків приватного сектору.

Пункт 10: Після укладення цієї угоди Україна пришвидшить процес укладення угоди про вільну торгівлю зі США.

Пункт 11: Україна підтверджує, що вона залишатиметься без’ядерною державою, згідно з Договором про нерозповсюдження ядерної зброї.

Пункт 12: Запорізька атомна електростанція буде експлуатуватися спільно трьома країнами – Україна, США, РФ.

Проте стосовно деталей експлуатації ще точаться дискусії. За словами Зеленського, Україна “після всього” не бажає вести бізнес з росіянами напряму. Цей пункт сторонам ще належить узгодити.

Пункт 13: Обидві країни зобов’язуються впроваджувати освітні програми в школах, в усьому суспільстві, що сприяють розумінню та толерантності до різних культур, усувають расизм і упередження. Україна запровадить правила ЄС щодо релігійної толерантності та захисту мов меншин.

Пункт 14: Території. Пункт неузгоджений і має кілька варіантів розв’язання.

Варіант 1. “Стоїмо там, де стоїмо”. У Донецькій, Луганській, Запорізькій, Херсонській областях лінія розташування військ на дату цієї угоди є де-факто визнаною лінією зіткнення, яку контролюватимуть міжнародні сили.

Варіант 2. Створення потенційної вільної економічної зони Донбасу, що передбачає демілітаризацію цієї зони. Україна виступає проти відведення своїх військ, але у разі втілення цього варіанту виступає за дзеркальне відведення сил – тобто і російських також. Цей варіант вимагає проведення в Україні загальнонаціонального референдуму для ратифікації угоди.

Остаточно це питання може бути вирішено на рівні лідерів держав.

Пункт 15: Після узгодження майбутніх територіальних домовленостей як Російська Федерація, так і Україна зобов’язуються не змінювати ці домовленості силою.

Пункт 16: Росія не перешкоджатиме Україні використовувати річку Дніпро та Чорне море для цілей комерційної діяльності. Буде укладено окрему морську угоду та угоду про доступ, яка охоплюватиме свободу судноплавства та перевезень. В рамках цієї угоди Кінбурнська коса буде демілітаризована.

Пункт 17: Для вирішення відкритих питань буде створено гуманітарний комітет. Пункт передбачає обмін усіх військовополонених, що залишилися, включаючи засуджених російською системою з 2014 року, а також повернення усіх цивільних затриманих та заручників, включаючи дітей та політичних в’язнів.

Пункт 18: Україна має провести вибори якомога швидше після підписання угоди.

Пункт 19: Ця угода буде юридично обов’язковою. Її виконання буде контролюватися, гарантуватися Радою миру, під головуванням президента США Дональда Трампа.

Пункт 20: Після того, як усі сторони погодяться з цією угодою, негайно набуде чинності повне припинення вогню.

Підсумовуючи документ, Президент України сказав: “Ми не дійшли консенсусу з американською стороною щодо території Донеччині і щодо ЗАЕС. Але значно зблизили більшість позицій. В принципі, весь інший консенсус в цьому договорі у нас з ними знайдений”.

Зеленський розповів, що сьогодні, 24 грудня, буде відома реакція росіян на цей проєкт документа після того, як з ними поговорить американська сторона.

Лариса Солдатенко — мати загиблого військового Валерія Солдатенка, пожертвувала на потреби бійців 3-го прикордонного загону. Жінка каже, що вирішила передати гроші, аби хлопці, з якими служив її син, мали все необхідне для подальшої боротьби.

Про це йдеться у сюжеті Суспільне. Донбас.

Пожертвувала кошти

З 2014 року він ніс службу на фронті, а у 2020-му вийшов на пенсію. Однак після початку повномасштабного вторгнення знову став до строю — цього разу у складі 3-го прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса. Командував заставою. 20 лютого 2024 року Валерій Солдатенко загинув у боях на Донеччині. Йому було 46 років.

Лариса Солдатенко зізнається, що щотижня приходить на цвинтар до сина — поговорити й поділитися новинами.

“Я можу тут провести пів дня. Намагаюся ходити пішки. Мені легше пішки. Я сюди йду, а назад вже важкувато. Коли не могла ходити, я їздила. Поки йду — поплачу“, — ділиться Лариса.

Кошти, які отримала після його загибелі, жінка віддала тим, з ким він стояв пліч-о-пліч.

“Якась матуся не плакатиме. Це ж моя земля, я тут живу. Ми ж земляки. Хтось же має захищати? Я не знаю, як це купити, що саме треба. А вони мені дуже допомагають. Тому що я відала — і я впевнена, що їх застосують за призначенням”.

Помічник начальника бригади Гвардії наступу “Помста” Євген Роженюк говорить, гроші витратили на безпілотники, аби ними уражати росіян та відплатити за смерть побратима.

“Гроші були витрачені на помсту. На що ще краще витратити гроші за загиблого, як не на помсту за нього? Вони були витрачені на закупку безпілотних авіаційних систем, комплексів і на знищення ворогів“, — говорить Євген Роженюк.