Ніна Лазаренко – внутрішньо переміщена особа з міста Дружківка Донецької області. У квітні 2022 року вона разом із дітьми була змушена покинути дім через війну та переїхати до Вільногірську. Сьогодні жінка відома в громаді як майстриня декоративних виробів – від новорічних композицій до оберегів і предметів інтер’єру.
Деталі читайте на Вільногірськ IN.UA
Історія переселення
Після переїзду родина деякий час жила в селі Водяному. Ніна Миколаївна з теплотою згадує людей, які підтримали їх у найважчий момент.
“Хочу висловити щиру подяку Фабрикантовій Людмилі та її покійному чоловікові Олександру, які прийняли нас, як рідних. Ми прожили в них чотири місяці – це були надзвичайно добрі та світлі люди”, – каже жінка.
Ще однією важливою людиною на її шляху стала Світлана Повстін, яка, за словами Ніни Миколаївни, буквально підштовхнула її повернутися до творчості.
“Коли я сказала, що раніше займалася рукоділлям, вона відповіла: “А чого сидіти? Треба робити”. Саме вона дала мені цей поштовх”, – згадує майстриня.
Від бухгалтерії до рукоділля
До війни Ніна Миколаївна працювала заступницею головного бухгалтера. Її життя було заповнене цифрами, звітами та інструкціями, а на творчість просто не залишалося часу. Після пережитого горя рукоділля стало для неї способом відновлення.
“Щоб не зійти з розуму від усього пережитого, цього горя, почала займатися”, – розповідає Ніна Миколаївна.
Майстриня згадує, що починала з нуля, а наразі вже приймає замовлення.
“Ми приїхали з сумочкою – нічого не було. Почали потроху, і ось тепер до Нового року були замовлення”, – каже жінка.
Її роботи включають новорічні ялинки, іграшки, ліхтарики, бантики, ангелочки, підсвічники та гномиків. Крім святкових виробів, майстриня створює речі з мішковини, джуту та інших матеріалів
“От захотіла зробити колодязь, я його зробила, мені це сподобалося. Тоді в мене на меті млин зробити, там складніша процедура, але я його зробила, я отримала задоволення. Квіти з атласної стрічки теж роблю, мені це подобається. Роблю те, що мені подобається”, – зізнається Ніна Миколаївна.
Процес створення, джерела та натхнення
Час виготовлення залежить від складності виробу.
“Якщо, наприклад, млин, я його довго робила, тому що там треба було вітрило зробити. Не можна сказати, що це день я роблю, що це два я роблю. Такого нема. На кожний виріб вже різний час витрачається”, – говорить жінка.
Родина всіляко допомагає майстрині, за що вона дуже вдячна.
“Хтось ріже стрічку, хтось її опалює, хтось намотує на палочку. Це в нас робиться все дружно. А я збираю вже тоді готову композицію”, – згадує Ніна Миколаївна.
Натхнення рукодільниця черпає насамперед з власної фантазії та родини.
“Я коли в інтернеті щось бачу, я ніколи це не копіюю. Я хочу щось своє. От зайшла, наприклад, в Аврору, подивилися, що мені треба купити. Я бачу, що я з цього хочу зробити. Також у мене дома натхненники мої”, – розповідає жінка.
Відгуки та побажання
Попри бажання творити, Ніна Миколаївна не прагне великого бізнесу:
“В інтернеті ми нічого не продаємо”, – каже вона.
Жінку можна знайти на ринку “біля берізок”, там вона роздає свої візитки.
Одна з покупчинь поділилася своїми враженнями про придбаний виріб Ніни Лазаренко.
“Є жінки, які навіть після переїздів і втрат не втрачають головного – здатності щось тихо створювати руками.
Оця ялинка з мішковини саме з таких історій.
Її робить жінка-переселенка. Без пафосу, без гучних слів. Просто бере грубий, простий матеріал і перетворює його на щось тепле, майже домашнє. Мішковина, яка зазвичай асоціюється з мішками і складами, раптом стає святом. І це мене щоразу дивує.
У цих речах немає ідеальної симетрії, зате є характер. Є терпіння, час і бажання зробити світ трохи м’якшим. Такі дрібниці не рятують глобально, але чомусь дуже тримають зсередини.
Мабуть, тому вони так радують око. І серце теж”, – каже Марина Макарович.
І наприкінці Ніна Миколаївна ділиться своїми побажаннями:
“Щоб у нас був мир в країні, щоб сімʼї обʼєдналися, Щоб був спокій в душах людей. З Новим роком!”
Читайте також:
Підписуйтесь
